Справа № 638/1355/13-ц
пр. № 2/638/2150/13
29 серпня 2013 року Дзержинським районним судом м. Харкова у складі:
головуючого судді - ЛОСЄВОЇ Д.А.
при секретарі - ВОРОНІНІ Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення дій,
05.02.2013 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд заборонити відповідачу без згоди позивача здійснювати володіння, користування та розпорядження квартирою 372 в будинку 46 по вул.. Л. Свободи у м. Харкові, заборонити реєструвати будь-яких осіб, укладати договори, щодо відчуження, оренди квартири, проводити ремонти у зазначеній квартирі, також позивачка просить судові витрати покласти на відповідача.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 15.10.2005 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, який відповідно до заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.02.2013 року був розірваний.
Як вказує позивачка 11.12.2012 року відповідач без її згоду уклав попередній договір про продаж квартири АДРЕСА_1. 01.02.2013 року змінив замки в квартирі та намагався позбавити її права користування житловим приміщенням, оскільки квартира була придбана під час шлюбу, тому вона належить їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя, а отже користування квартирою повинно здійснюватись за взаємною згодою.
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилась, надала суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, не заперечувала проти винесення судом заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справу повідомлений своєчасно та належним чином, причину неявки суду не повідомила.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до ст.ст. 11,60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.10.2005 року і відповідно до заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.02.2013 року шлюб між ними було розірвано.
Як вбачається з договору купівлі-продажу від 28.05.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 відповідач придбав квартиру АДРЕСА_1 у період шлюбу.
Відповідно до ст.. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Як встановлено судом квартира АДРЕСА_1 належить позивачці та відповідач на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як зазначено у ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
Як вбачається з договору завдатку від 11.12.2012 року укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2, останній зобов'язався продати зазначену вище квартиру, крім того відповідачем були поміняні вхідні замки до квартири.
У відповідності до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Таким чином, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_2 порушує права позивача, а тому підлягають судовому захисту, тобто позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимоги ч.1 ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 понесені судові витрати у справі у розмірі 114,70 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 218, 224- 229 ЦПК України, ст.ст. 369, 386 ЦК України, ст..ст. 60, 63, 65 СК України, суд -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити:
Заборонити ОСОБА_2 здійснювати володіння, користування, розпорядження квартирою 372 в будинку 46 по вул.. Л. Свободи у м. Харкові без згоди ОСОБА_1.
Заборонити ОСОБА_2 реєструвати будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_1.
Заборонити ОСОБА_2 укладати договори, щодо відчуження та договори оренди квартири та проводити ремонти у квартирі АДРЕСА_1 без згоди ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 115 (сто п'ятнадцять) гривень.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду може бути переглянути судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.