Справа №442/4079/13-ц
Провадження №442/1420/13-ц
Іменем України
20 серпня 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді Івасівки А.П.
при секретарі - Грабар Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати за нею право власності на ? ідеальну частину пасажирського автомобіля ОСОБА_3, 2000 року випуску, темно-зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, а у зв'язку з неможливість реального виділу частки стягнути із відповідача у її користь 32500 грн. ідеальної частки пасажирського автомобіля, стягнути судові витрати. В обґрунтування позову, покликається на те, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 19.08.2004 року до 12.10.2012 року. Від якого у них 17.01.2006 року народилась донька Влада. За час спільного життя вони дбали про матеріальне забезпечення доньки, добробут і матеріальне забезпечення сім»ї, купляли за спільно зароблені кошти різні речі побутового вжитку та інше нерухоме майно, тобто набували певні матеріальні блага. Однак за час подружнього життя вони за спільні кошти у 2010 році придбали автомобіль ОСОБА_3, 2000 року випуску, темно-зеленого кольору, державний номерний знак НОМЕР_1, а право власності формально зареєстрували за відповідачем. Вважає, що ринкова вартість такого транспортного засобу станом на день подання позову становить 65 000 грн.. Добровільної згоди щодо користування, розпорядження та розподілу майна не досягнуто, тому змушена звернутися до суду.
Поряд з цим, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 із зустрічним позовом, в якому просить передати йому у власність автомобіль «Рено Лагуна», 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2, вартістю 42000 грн.; відповідачці залишити у власності : вартість зроблених покращень у квартирі АДРЕСА_1 на суму 43520 грн., комплект меблів до кухні, виготовлений під замовлення 2006 р., вартість 6000 грн., м'який куток «Барселона» вартістю 5500 грн., м'який куток «Малютка» вартістю 3000 грн., стінку «Джуніор» вартістю 2000 грн., телевізор марки «Soni Bravia LCD» , вартістю 4000 грн. В обґрунтування позову, крім наведеного позивачкою, покликається на те, що після укладення шлюбу вони з ОСОБА_1 стали проживати у квартирі її батьків, що по вул. Коновальця, 7/1, м. Дрогобич. Крім цієї квартири батьки відповідачки придбали квартиру №79, по вул. Коновальця,15 у новозбудованому будинку шляхом пайової участі (мама відповідачки працює в Італії), але документально така квартира була оформлена на рідну сестру відповідачки ОСОБА_4. Між ним та батьками відповідачки була домовленість про те, що батьки дають їм для проживання квартиру у новозбудованому будинку, а він за власні кошти повинен зробити ремонт у такій. Це була квартира №79, що по вул. Коновальця,15, яка не була готова для проживання - поштукатурені стіни та постелений паркет (не поцикльований та не полакований). Після проведення євроремонту ( на стіни площею 70 кв.м. витрачено -5000 грн., за роботу по таких - 4480 грн., на стелю підвісну 50 кв.м. матеріалу на 3000 грн., за роботу оплачено - 2000 грн.) постелено плитку на 60 кв.м. за вартість матеріалу 4200 грн, роботи - 3840 грн., облаштування автономного опалення ( котел «Вісман» -8000 грн., батареї та сушарка-3000 грн, фітинги -2000 грн., за роботу по облаштування оплачено 3000 грн.), проведена заміна вікон на пластикові, встановлення трьох дверей та одного балконного блоку (5000 грн.) за його кошти і він, відповідачка та їх дочка вселилися у квартиру. У такій квартирі він проживав до осені 2011 року. Вказує, що відповідачка жодної участі у здійснені покращень у квартирі не приймала, оскільки не мала доходів, так як шість років перебувала у відпустці по догляду за дитиною до січня 2006 року. Всього на ремонт квартири ним вкладено 43520 грн..
Поряд з цим, вважає, що за час спільного життя ними як подружжям придбано та підлягає поділу майно, а саме - комплект меблів до кухні, виготовлений під замовлення 2006 р., вартість 6000 грн., м'який куток «Барселона» вартістю 5500 грн., м'який куток «Малютка» вартістю 3000 грн., стінка «Джуніор» вартістю 2000 грн., телевізор марки «Soni Bravia LCD», вартістю 4000 грн. Всього набуто майна на суму 106020 грн., а кожному належить по 53010 грн. Вартість майна ним визначено враховуючи час придбання та їх використання. Вважає, що після розірвання шлюбу майно між ними було поділено у добровільному порядку, вирішили, що автомобіль залишиться у його власності, а покращення зроблені у квартирі та майно набуте в шлюбі, оскільки вартість такого майна значно перевищує ? вартість автомобіля, яка становить 21000 грн. Більше того автомобіль перебуває у його користуванні та є не справним, а у відповідачки не має прав водія. Крім цього, він сплачує аліменти на утримання дитини у розмірі ? його заробітку, що становить 1000 грн. в місяць.
Представник позивачки -відповідачки ОСОБА_5 в судовому засіданні первісний позов підтримав, в зустрічному просив відмовити. Дав пояснення, які по суті, змісту, мотивам, відповідають викладеному у первісному позові та заперечені на зустрічний позов. Додатково суду пояснив, що автомобіль є єдиним спільним сумісним майном, що підлягає поділу, інших речей та предметів, які б підлягали поділу як спільне сумісне майно сторони як подружжя не нажили.
Відповідач-позивач ОСОБА_1, допитаний в якості свідка, та його представник ОСОБА_6 первісного позову не визнали з мотивів, викладених у зустрічному позові, який підтримали. Зокрема, ОСОБА_1 дав покази про те, що квартира його колишній дружині для їхнього спільного проживання була подарована її сестрою з умовою - він -ОСОБА_2 мав зробити в ній ремонт. Ремонтні роботи в такій були проведенні за його кошти та кошти його батьків ще до укладення договору дарування вказаної квартири та вселення в квартиру. Кошти на придбання автомобіля давали його батьки та батьки його дружини.
Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників судового процесу, суд вважає, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, а в зустрічному слід відмовити.
Матеріалами справи встановлено і сторонами не оспорюється, що з 19.08.2004 року по 12.10.2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них 13.09.2005 року народилася донька Влада (обставини встановлені заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.10.2012 року, справа № 1306/5928/2012, а.с.13).
Разом з тим, за час шлюбу сторонами було придбано на аукціоні, товарній біржі автомобіль RENAULT LAGUNA, днз ВС3614СН, зеленого кольору, 2000 року випуску, та зареєстровано 06.08.2010 року за ОСОБА_2 (облікова картка приватного ТЗ за перереєстрацією з іншого РЕП. Тимчасовий облік), 19.04.2011 року ним поставлено на постійний облік ( облікова картка приватного ТЗ за зміною облікового стану -Постійний облік).
Режим спільної сумісної власності подружжя встановлений ст. 68 СК України, якою передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до норм ЦК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 погодилася з визначеною ОСОБА_2 Дослідницьким-експертно криміналістичним центром при ГУМВС у Львівській області вартістю вищевказаного автомобіля розмірі 47524,51 грн. (висновок спеціаліста). Клопотання про проведення експертиз для визначення ринкової чи дійсної вартості такого сторонами не заявлялося.
У п.п. 23,30 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 року №11 закріплено, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст.ст.60, 69 СК, ч.3 ст.368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст.325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки тощо.
Стаття 60 СК України презюмує, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку, що спростовує твердження ОСОБА_2, про те, що його дружина тривалий час у період шлюбу доглядала дітей, тому самостійного заробітку не мала. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, хоча можливість про добровільне вирішення спору судом надавалася неодноразово, спір може бути вирішений судом. При цьому, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Статтею 57 СК України визначено перелік майна, що є особистою власністю дружини, чоловіка, зокрема : майно, набуте ними до шлюбу (п.1.ч.1ст.57 СК України), та за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
Таким чином суд приходить до переконання, що спірний автомобіль, який був придбаний подружжям за час перебування в шлюбі за спільні кошти - слід розділити між сторонами в рівних частках, по 1/2 ідеальній частині.
Крім цього, вирішуючи позов про розподіл спільного майна між колишнім подружжям, суд також враховує, що майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Транспортний засіб, який придбаний подружжям за час їхнього перебування в шлюбі, відносяться до неподільних речей.
Відповідно до вимог п. 25 постанови від 21 грудня 2007 року за № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Даних про те, що сторонами внесені на депозит суду гроші для компенсації за транспортний засіб, матеріали справи не містять, згоди щодо такої компенсації не досягнуто.
Аналізуючи наведене, матеріали цивільної справи в сукупності з поясненнями учасників судового процесу, суд також бере до уваги ОСОБА_4 5 ЦПК України, де регламентовано поняття доказів, їх належність та допустимість; обов'язок доказування і подання доказів. Тому, при задоволенні позову суд виходить із засад змагальності щодо подання таких, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу представлених і наявних у цивільній справі документів. Зокрема, суд не може дати належну позитивну оцінку одним твердженням ОСОБА_2 про те, що всі кошти на придбання меблів та ремонту квартири вкладені ним, оскільки таке достовірно встановити не можливо, зокрема джерело їх придбання, їх наявність, за наведених обставин. (стверджується ОСОБА_2, заперечується ОСОБА_1І.).
Також ОСОБА_2 суду надано: накладну від 16.02.2006 року, видану на ім»я ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_7 за найменуванням товару - прихожа на замовлення №51 на суму 4000 грн., накладну від 06.07.2006 року на кухню за замовленням №52, на суму 6000 грн., стверджуючи, що такі увійшли як покращення для квартири АДРЕСА_2. Однак таке не узгоджується з тим фактом, що вказана квартира ще не перебувала у власності його дружини (договір дарування від 18.12.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу, р. №1703, витяг про реєстрацію права власності 20.12.2006 року Дрогобицького ДКМБ ТІ та ЕО).
Твердження ОСОБА_2 про те, що покращення квартири, в якій подружжя проживало, підкріплюючи світлинами, які судом долучені до матеріалів справи, які долучив до матеріалів справи (зокрема заміна опалення), що також стверджує довідка КП «Дрогобицької міської ради» від 02.07.2013 року про те, що станом на 01.10.2008 року опалювальні прилади в квартирі №79, по вул. Коновальця,15, відключені від системи центрального опалення; товарний чек від 05.03.2007 року, виданий ФОП ОСОБА_8 на котел «Вісман» на 8 тис. грн., а разом з батареями та сушаркою на 11000 грн. ( не вказано кому виданий такий чек) не можуть бути належними доказами.
Більше того, ним не доведено, що покращення у квартирі ОСОБА_1 були здійснено виключно за його кошти, меблі було придбано виключно за його кошти, і такі знаходяться у його колишньої дружини.
ОСОБА_2 не надано суду належних та допустимих доказів того, що за рахунок його грошових коштів та трудових затрат він здійснив певні покращення в квартирі, власником якого є його колишня дружина на підставі договору дарування, за належних доказів він вправі звернутися про відшкодування своїх затрат на облаштування спірної квартири.
Суд критично ставиться до показів свідків, оскільки їхні покази є суперечливими. Так, свідок ОСОБА_4 - рідна сестра ОСОБА_1 дала суду покази про те, що спірну квартиру вона подарувала ОСОБА_1, ремонт у такій та меблі були вкладені кошти батьків. Домовленості між ОСОБА_2 та її батьками щодо ремонту квартири не було. Свідок ОСОБА_9 добрий знайомий ОСОБА_2, суду дав покази про те, що йому відомо, що ОСОБА_2 здійснював ремонт у спірній квартирі - міняв вікна, балкон, опалення поміняв за три роки після вселення в квартиру, купував меблі. Свідок ОСОБА_10, добра знайома ОСОБА_2, суду дала покази про те, що між батьками дружини ОСОБА_2 та ним була домовленість про те, що вони дають їй квартиру, а він робить ремонт такої. Їй також відомо, що на ремонт такої кошти давала мати ОСОБА_2, яка працює за кордоном; за вікнами для квартири ОСОБА_2 їздив за кордон, що не узгоджується з показами самого ОСОБА_2, вказав, що купляв такі в м. Дрогобичі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, у рамках заявлених вимог, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та дитини (донька проживають з позивачкою, відповідач сплачує аліменти на її утримання, отримував заробітну плату, середньоденний розмір якої у період 01.01.2006-01.12.2007 р. становив 65, 68 грн., за 01.01.2008-01.12.2009 р.р. - 109,04 грн., за 01.01.2010-01.12.2010 р.р. - 170.94 грн., 01.01.2011 -01.12.2011 р.р. -163,76 грн., 01.01.2012 по 01.12.2012 р.р. - 185,13 грн. - довідка КП « Дрогобичводоканал» від 18.07.2013 р.), обставини по даній справі та те, щосторони не дійшли згоди щодо поділу майна, фактичні позовні вимоги, те, що обставини, на які посилається позивач за зустрічним позовом в повному обсязі (стосовно покращень здійснених у квартирі) не знайшли свого підтвердження, то виходячи з аналізу норм права, суд приходить до висновку, що та чи інша сторона не може бути примушена до виплати іншій вартості її частки у спільному майні, а ст. 364 ЦК України передбачає лише право на виділ, але це право, не породжує обов'язку співвласника виплатити грошову компенсацію. При таких обставинах суд вважає за необхідне визнати ідеальні частки подружжя відносно спірного автомобіля без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності. Що стосується вимоги позивача за зустрічним позовом про залишення його колишній дружині у власності вартості зроблених покращень, меблів та телевізора, надані ним чеки та накладні не підтверджують факти придбання вказаних товарів чи оплату послуг в цілому саме відповідачем, а не іншою особою. Крім того, власником спірної квартири, в якому ОСОБА_2, за його поясненнями, проводив ремонт, є позивачка за первісним позовом. За таких обставин, заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги не доведені ним під час розгляду справи, та задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 80, 88, 209, 212-214, 215 ЦПК України, суд, -
Первісний позов задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності по ? ідеальній частині за кожним на RENAULT LAGUNA, днз ВС3614СН, зеленого кольору, 2000 року випуску.
В решті позову - відмовити.
В зустрічному позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя А.П. Івасівка