№ провадження 11/781/747/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Безсмолий Є.Б.
Категорія - Крадіжка Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ремез П. М.
29.08.2013 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Ремеза П.М.,
суддів Поступайло Н.І., Новіцького Е.Й.,
за участю прокурора Черниш Г.Р.,
та засудженого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 травня 2013 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і проживає у АДРЕСА_2, українець, громадянин України, із середньою технічною освітою, не одружений, працює по найму муляром-штукатуром, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, востаннє:
- 31.01.2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ст.ст. 185 ч.2, 71 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі,
засуджений за ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого, яке призначене цим же судом за попереднім вироком від 31.01.2013 року, остаточно призначено покарання 3 роки позбавлення волі.
Суд визнав винним та засудив ОСОБА_3 за те, що він 06.08.2012 року приблизно о 14.30 год., зайшов до приміщення магазину «Лелека», що по вул. Полтавська, 81 у м. Кіровограді де на столі магазину помітив мобільний телефон. З метою вчинення крадіжки чужого майна, усвідомлюючи, що його дії є непомітними, ОСОБА_3, діючи повторно, таємно викрав належний ОСОБА_4 мобільний телефон марки «Нокіа 500», вартістю 980 грн., в якому знаходилася сім-картка мобільного оператору «МТС», вартістю 10 грн., на якій грошей не було, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на суму 990 грн.
Крім того, 22.08.2012 року приблизно о 13.00 год., ОСОБА_3, зайшов до приміщення магазину «Пермський», що по вул. В.Пермська, 13/1 у м. Кіровограді, де на столі магазину помітив мобільний телефон. З метою вчинення крадіжки чужого майна, усвідомлюючи, що його дії є непомітними, ОСОБА_3, діючи повторно, таємно викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Нокіа 6300», вартістю 346.50 грн., в якому знаходилася сім-картка мобільного оператору «МТС», вартістю 10 грн., на рахунку якої були гроші у сумі 45 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 401.50 грн.
Крім того, 27.08.2012 року приблизно о 13.00 год., ОСОБА_3, зайшов до приміщення магазину «Brain», що по вул. В.Перспективна, 50 у м. Кіровограді, де побачив раніше знайомого ОСОБА_6, який тримав на той момент в руках цифровий фотоапарат марки «Nikon Coolpix S black» та розглядав його. ОСОБА_3 попросив у ОСОБА_6 вказаний фотоапарат і також оглядав його, Після того, як ОСОБА_6 направився до каси оформити документи на придбання фотоапарату, ОСОБА_3, з метою вчинення крадіжки чужого майна, усвідомлюючи, що його дії є непомітними, діючи повторно, таємно викрав належний ТОВ «Промінвест» фотоапарат марки «Nikon Coolpix S black», вартістю 2100 грн., чим заподіяв ТОВ «Промінвест» матеріальну шкоду на вищевказану суму.
У своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить змінити вирок суду першої інстанції і пом'якшити призначене йому покарання, при цьому просить врахувати обставини, що пом'якшують покарання, а саме його явку з повинною, щиросердне каяття у скоєному, його характеристики з місця проживання, часткове добровільне відшкодування матеріальної шкоди, що в даний момент він хворіє на туберкульоз, а також і те, що обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
У доповненні до апеляції від 05.08.2013 року засуджений оспорює факт вчинення ним 27.08.2012 року крадіжки фотоапарату з приміщення магазину «Brain», оскільки на той момент він його вже купив, що підтверджується перерахуванням готівкових коштів за декілька днів з Приватбанку до вказаного магазину, тому його засудженого за вже придбану ним власну річ.
Враховуючи, що суд першої інстанції розглянув дану справу у порядку вимог ст. 299 ч.3 КПК України, за згодою підсудного ОСОБА_3, про що в матеріалах справи є його відповідна заява, і останньому належним чином роз'яснені у судовому засіданні наслідки застосування вказаної вище норми закону, а також і те, що він в такому випадку буде позбавлений можливості оспорювати фактичні обставини справи (т.2 а.с.22,58), тому за вказаних обставин справи колегія суддів відмовляє у прийнятті до свого розгляду поданого засудженим доповнення до апеляції, оскільки відповідно до вимог ст. 299 ч.3 КПК України він позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи та цивільний позов в апеляційному порядку.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка просила вирок суду залишити без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення, пояснення у судових дебатах та в останньому слові засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), повторно, за яке його засуджено, обґрунтований дослідженими судом доказами і являється правильним.
Так, сам засуджений ОСОБА_3, як на досудовому слідстві так і в суді свою вину визнав повністю і розповів при яких обставинах вчинив зазначені злочини.
Крім цього вина засудженого повністю підтверджується зібраними по справі достовірними доказами, які були досліджені судом першої інстанції в порядку вимог ст. 299 ч.3 КПК України (1960 року).
Таким чином, суд виходячи з тих доказів, які дослідив обґрунтовано визнав винним ОСОБА_3 у вчиненні таємного викрадення чужого майна, повторно і правильно кваліфікував його дії за ст. 185 ч.2 КК України.
Призначаючи засудженому ОСОБА_3 покарання районний суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України правильно врахував, що він вчинив злочин середньої, за місцем реєстрації характеризується посередньо, працює, на обліку і лікаря-психіатра не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу вживання опіоїдів з 2001 року, при цьому врахував і обставини, що пом'якшують покарання - явку із зізнанням, щире каяття у скоєному, часткове добровільне відшкодування матеріальної шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також і те, що він що він раніше неодноразово судимий, однак на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив і знову вчинив аналогічний корисливий злочин, а тому з урахуванням вищезазначеного обґрунтовано дійшов висновку про вид і розмір призначеного йому покарання та про можливість його виправлення лише у місцях позбавлення волі.
Доводи засудженого про те, що суд не врахував усіх обставин, що пом'якшують покарання, а саме його явку з повинною, щиросердне каяття у скоєному, його характеристики з місця проживання, часткове добровільне відшкодування матеріальної шкоди, а також і те, що обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, як видно з даного вироку суду, суд не тільки вказав у своєму вироку на зазначені засудженим обставини, що пом'якшують його покарання, але й у повній мірі їх врахував при призначенні покарання, призначивши йому за вказаних обставин справи, фактично мінімально можливе остаточне покарання.
Доводи апеляції засудженого з приводу не врахування судом при призначенні йому покарання того, що він хворіє на туберкульоз є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження зазначеного захворювання у ОСОБА_3
За таких обставин справи колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції засудженого, а тому зазначений вирок суду слід залишити без зміни.
Керуючись ст.ст. 362,366 КПК України (1960 року), п.п. 11, 15 розділу ХІ Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 28 травня 2013 року щодо нього залишити без зміни.
Судді:
Ремез П.М. Новіцький Е.Й. Поступайло Н.І.