Справа № 2-а/593/103/2013
"23" серпня 2013 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої - судді Данилів О.М.
при секретарі Паньків М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бережанах адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції УМВСУ в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач, вважаючи дії інспектора ДПС неправомірними, а винесену ним 8 червня 2013 року постанову серії ВО1 № 177074 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн., незаконною, звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування вищезазначеної постанови.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просить позов задоволити. В обґрунтування заявлених позовних вимог дав пояснення, аналогічні змісту позовної заяви, вважає, що в його діях відсутній склад згаданого адміністративного правопорушення, оскільки оскаржуване ним рішення відповідачем прийняте незаконно, безпідставно, без обґрунтування належними і допустимими доказами.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку; доказів в доведення правомірності свого оскаржуваного рішення та заперечень щодо позову не подав; не повідомив суд про причини своєї неявки, а тому суд вирішив слухати справу у його відсутності по наявних у ній доказах.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 18 КАСУ передбачено підсудність адміністративних справ місцевим загальним судам з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до вимог статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів і технічних засобів,
що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Судом встановлено, що 8 червня 2013 року, о 13 год.50хв., в м. Тернополі, на вул. Будного, позивач, керуючи транспортним засобом марки “Фіат” із д.н.з. НОМЕР_1, був зупинений працівником ВДАІ, і за проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн..
В судовому засіданні позивач пояснив, що він не згідний із постановою інспектора ВДАІ, оскільки 8 червня 2013 року він, керуючи транспортним засобом марки “Фіат” із д.н.з. НОМЕР_1 та проїжджаючи перехрестя вулиць Шептицького та Будного, фактично безпідставно був зупинений працівниками ВДАІ. Останні пред'явили йому надумані претензії, що він вчинив правопорушення, так як, керуючи транспортним засобом, продовжував рух на заборонений “жовтий” сигнал світлофора. Однак, згідно п.8.10 ПДР України у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 ( стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 “ Місце зупинки”, якщо їх немає - перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо вони відсутні та в усіх інших випадках- перед перехрещуваною проїзною частиною, не створоючи перешкод для руху пішоходів. Пунктом 8.11 ПДР України передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу світлофора, не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому п. 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстерного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, тобто у його діях не було складу правопорушення, а тому інспектором ВДАІ були висунуті йому безпідставні звинувачення. Крім цього, протокол про адміністативне правопорушення був складений працівником ВДАІ вже у його відсутності. Про існування оскаржуваної ним постанови, якою на нього було накладено адміністративне стягнення, він дізнався лише 8 липня 2013 року із постанови Державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, а тому не зміг своєчасно, у визначений законом десятиденний строк, звернутися до суду про її скасування. Просить суд поновити йому строк на оскарження зазначеної постанови та скасувати її.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, а останній на виклики в судове засідання не з”явився і не надіслав суду заяви, у якій би зазначив своє ставлення до заявленого позову та не представив суду доказів, що підтверджують правомірність його дій та винність позивача у скоєнні даного правопорушення.
Єдиним доказом в справі про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, є протокол про адмінпорушення від 8 червня 2013 року, з якого видно, що позивач не виконав вимогу дорожнього знаку та проїхав перехрестя на заборонений сигнал світлофора, проте відповідно до ст. 251 КУпАП порушення повинно було фіксуватися за допомогою технічних приладів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чого зроблено не було. Інших фактичних даних, які би підтвердили вчинення позивачем адміністративного правопорушення, в справі не має.
Викладене дає підстави вважати, що інспектором не вжито заходів для забезпечення всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Наявні у справі матеріали не містять безперечних доказів і є недостатніми для однозначного висновку про винуватість позивача в порушенні ним Правил дорожнього руху України, а тому дії працівника ДПС щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 425грн., слід визнати неправомірними.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9-12, 17, 18, 71, 86, 159 - 162, 171-2 Кодексу Адміністративного судочинства України, ч. З ст. 122, ст. ст. 251, 252, 280, 287, 288, 289 КУпАП, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений ним строк для оскарження постанови.
Скасувати постанову серії ВО1 № 177074 від 8 червня 2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП із накладенням адмінстягнення у виді штрафу у розмірі 425 гривень, а провадження по справі закрити.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області ОСОБА_2