29.08.2013
Справа № 1203/1002/2012
Провадження №2/434/477/13
23 серпня 2013 року Артемівський районний суд м. Луганська
в складі : головуючого - судді Головіної Т.М.
при секретарі - Шклярук О.С., Височиній А.С.
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ПАТ «Банк Кіпру» до ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність», ТОВ «Торгова фірма «СОТА», ТОВ «Торгова компанія «Содружество», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором;
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ «Банк Кіпру», третя особа - ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність» про визнання недійсним договору поруки;
за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Кіпру», треті особи - ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність», ТОВ «Торгова фірма «СОТА», ТОВ «Торгова компанія «Содружество», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки;
за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Кіпру», треті особи - ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність», ТОВ «Торгова фірма «СОТА», ТОВ «Торгова компанія «Содружество», ОСОБА_1 , про визнання недійсним договору поруки;
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ «Банк Кіпру», третя особа - ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність»про визнання недійсним договору поруки,-
Представник позивача ПАТ «Банк Кіпру» звернувся до суду з позовом, який надалі уточнив, в якому просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором № 44-205/2010 від 27.05.2010р. в сумі 1404226,06 грн. та судовий збір, посилаючись на те, що 27.05.2010р. між ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність» та ВАТ «Банк Кіпру» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру») було укладено кредитний договір № 44-205/2010, відповідно до якого, з урахуванням змін , внесених додатковими угодами, Банк відкрив ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність» невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1000000грн. , строком до 26.05.2015р. під 20,6% річних. Позичальник умов договору не виконав , відсотки за користування кредитом не сплачував, суму кредиту не повернув. Відповідачі ТОВ «Торгова фірма «СОТА», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договори поруки , відповідно до умов яких поручителі відповідають перед кредитором в повному обсязі за виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором.
У судовому засіданні представник позивача на позові наполягав, надав пояснення аналогічні, викладеним у позові.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з наступними зустрічними позовами:
1) до ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Кіпру» , в якому просить визнати недійсним договір поруки № 60/10 від 27.05.2010р. , укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Кіпру», посилаючись на те, що договір укладено в період перебування її у шлюбі із ОСОБА_1, на укладення даного договору останній повинен був отримати її згоду , оскільки правочин виходить за межі дрібного побутового та стосується розпорядження майном , що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, даний договір порушує її майнові права, покладає на неї додаткову відповідальність;
2)до ПАТ «Банк Кіпру», в якому просить суд визнати недійсним договір поруки № 63/10 від 27.05.2010р., укладений між нею та ПАТ «Банк Кіпру», посилаючись на те, що не укладала та не підписувала даний договір.
Відповідач ОСОБА_1 позов не визнав, звернувся до суду з наступними зустрічними позовами:
1) до ПАТ «Банк Кіпру», в якому просить суд визнати недійсним договір поруки № 60/10 від 27.05.2010р., укладений між ним та ПАТ «Банк Кіпру», посилаючись на те, що він не укладав та не підписував даний договір;
2) до ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Кіпру» , в якому просить визнати недійсним договір поруки № 63/10 від 27.05.2010р. , укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Кіпру», посилаючись на те, що договір укладено в період перебування його у шлюбі із відповідачем ОСОБА_2, на укладення даного договору остання повинна була отримати його згоду , оскільки правочин виходить за межі дрібного побутового та стосується розпорядження майном , що перебуває у спільній сумісній власності подружжя , даний договір порушує його майнові права, покладає на нього додаткову відповідальність.
Крім того, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають поруку припиненою у відповідності до ст. 559 ЦК України, оскільки кредитором протягом 6 місяців від дня настання виконання основного зобов'язання - з 05.07.11р. не пред'явлено вимогу до них , позивач звернувся до суду після спливу зазначеного строку .
Представник позивача ПАТ «Банк Кіпру» зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не визнав , посилаючись на те, що при укладенні договорів поруки не потрібна згода іншого із подружжя, так як договір поруки не є правочином щодо розпорядженням спільним сумісним майном подружжя, суду також пояснив , що спірні договори поруки підписували відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 особисто.
Представники відповідачів ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність», ТОВ «Торгова фірма «СОТА», ТОВ «Торгова компанія «Содружество» у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заперечень проти позову не надали.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 -на час укладення спірних договорів працював на посаді юриста ПАТ «Банк Кіпру», суду показав, що у квітні 2010 року ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «Банк Кіпру» в м.Київ. Особи представились, як засновники ТД«Співдружність» та ТД «Содружество» , ТОВ «ТФ «Сота», що підтвердили засновницькими документами. Вони запропонували майно ТОВ «ТФ «Сота» в якості забезпечення двох кредитів, а також особисту поруку, оскільки договір кредитування з юридичною особою ПАТ «Банк Кіпру» міг укласти тільки на таких умовах . При підписанні спірних договорів він не був присутнім, однак йому відомі всі обставини їх укладення , оскільки він особисто спілкувався з відповідачами та їх юристом, готував проекти спірних договорів, направляв відповідачам для вивчення їх по електронній пошті; останніми вносились корегування до проектів договорів; відповідачі з нотаріусом ОСОБА_5 погоджували час прийому та ознайомившись з документами (договорами) , підписали їх добровільно в офісі вказаного нотаріуса, послуги якого вони ж (відповідачі) і запропонували.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, судом встановлено, що:
27.05.2010р. між ВАТ «Банк Кіпру» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Кіпру») та ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 44-205/2010 , відповідно до якого позивач відкрив «Торгова Фірма «Співдружність» невідновлювану кредитну лінію в сумі 1 000 000 грн. на поновлення обігових коштів , а також на оплату витрат пов'язаних з поточною діяльністю підприємства , строком до 26.05.2015 року зі сплатою за користування кредитом 22,5 % річних по строковому кредиту та 27,5% по простроченому кредиту, з встановленням графіку повернення тіла кредиту і сплати відсотків за користування кредитом не пізніше 27 числа кожного поточного місяця, і у разі прострочення платежів - з виплатою пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення заборгованості за кожен день прострочки платежу.
Факт отримання вказаної суми - 1 000 000 грн. відповідачами не заперечується.
На ім'я позичальника Банк відкрив позичковий рахунок НОМЕР_1(п. 2.1.договору).
За п.3.2 кредитного договору, позичальник зобов'язується забезпечити повернення отриманого кредиту та процентів за користування ним шляхом оформлення в забезпечення: іпотеки на нежитлову нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 та поруки засновників підприємства ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а також фінансової поруки ТОВ «ТФ «Сота».
Відповідно до п. 6.8. кредитного договору , договір діє до повного виконання зобов'язань позичальником .
Договір кредиту позивачем виконаний на умовах, викладених у договорі.
24.09.2010року та 31.01.2011р. між ПАТ«Банк Кіпру» та ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 укладено додаткові угоди до кредитного договору № 1 та № 2 (надалі угода № 1 та угода № 2 ); відповідно до п.1.1. угоди № 1 розмір процентної ставки по кредиту становить 20,6% річних за строковий кредит та 25,6% річних у разі порушення строків повернення кредиту за договором; п. 1.3. угоди № 1 доповнено розділ 3 кредитного договору; угодою № 2 внесені зміни до розділу № 3 та № 4 кредитного договору.
Кредитний договір та додаткові угоди до нього є чинними, сторонами не оспорені.
Для забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором укладені наступні договори:
іпотечний договір № 05\11 від 31.01.2011р. , укладений між ПАТ«Банк Кіпру» та ТОВ «ТК «Содружество» в особі директора ОСОБА_1, як майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність», в якому предметом іпотеки виступають нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.03.2012р. іпотечний договір № 05\11 від 31.01.2011р. визнано недійсним.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2012р. рішення Господарського суду Луганської області від 15.03.2012р. скасовано; в задоволенні позовних вимог ТОВ ТФ «Сота» про визнання недійсним іпотечного договору № 05\11 від 31.01.2011р. відмовлено.
Іпотечний договір № 57/10 від 27.05.10р. укладений між ВАТ«Банк Кіпру» та ТОВ ТФ «Сота» в особі директора ОСОБА_2 як майновим поручителем за зобов'язаннями ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність», в якому предметом іпотеки виступають нежитлові будівлі загальною площею 4490,5 кв.м., що складаються з : А-1,А-3, адміністративна будівля зі складськими приміщеннями -магазин, Б-1-прохідна, Ж-1 - трансформаторна підстанція, В-1-майстерня ,Г-1 -гараж,Д-1-гараж,Е-1-гараж,Т-труба, І,ІІ-замощення, №1,2,3,4 -огорожа, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який розірвано на підставі договору «Про розірвання іпотечного договору № 57\10 від 27.05.10р.» від 31.01.2011р.;
Договір поруки № 06/11 від 31.01.2011р. , укладений між ПАТ«Банк Кіпру» (кредитор) , ТОВ «Торгова компанія «Содружество» в особі директора ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 (позичальник);
Договір поруки № 59/10 від 27.05.2010р. укладений між ПАТ«Банк Кіпру» (кредитор) , ТОВ «Торгова фірма «СОТА» в особі директора ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 (позичальник) ;
Договір поруки № 60/10 від 27.05.2010р., укладений між ПАТ«Банк Кіпру» (кредитор) , ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 (позичальник) ;
Договір поруки № 63/10 від 27.05.2010р., укладений між ПАТ«Банк Кіпру» (кредитор) , ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 (позичальник);
Відповідно до умов договорів поруки, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ТОВ «Торгова фірма «СОТА» є поручителями перед ПАТ«Банк Кіпру» по зобов'язанням відповідача ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність» за кредитним договором та відповідають перед кредитором в повному обсязі за виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором .
Договори поруки укладено в період перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, не заперечується сторонами.
06.10.2010р. між ПАТ«Банк Кіпру» (кредитор), ТОВ «Торгова фірма «СОТА» в особі директора ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 (позичальник) укладено додаткову угоду до договору поруки № 59/10 від 27.05.2010р.;
06.10.2010р. між ПАТ«Банк Кіпру» (кредитор) , ОСОБА_1 (поручитель) та ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 (позичальник) укладено додаткову угоду до договору поруки № 60/10 від 27.05.2010р.;
06.10.2010р. між ПАТ«Банк Кіпру» (кредитор) , ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 (позичальник) укладено додаткову угоду до договору поруки №63/10 від 27.05.2010р.
За даними додатковими угодами були внесені зміни в окремі пункти вищевказаних договорів поруки.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 26.04.12р. , яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.12р. залишено без змін, відмовлено у задоволенні позову ТОВ ТФ «Співдружність» до ПАТ«Банк Кіпру», ТОВ ТК «Содружество» про розірвання кредитного договору № 44-205/2010 від 27.05.2010р.
З метою встановлення дійсності підписів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у договорах поруки № 63/10 та № 60/10 від 27.05.2010р. та додаткових угодах до них від 06.10.2010р. по справі проведено почеркознавчі експертизи.
Згідно висновку експерта № 80/2 від 30.04.2013 року , встановити ким ОСОБА_2 , або іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_2 , розташовані в графах «поручитель» та «позичальник» договорі поруки № 63/10 від 27.05.2010р. та додатковій угоді до договору поруки від 06.10.10р. не виявилось можливим з причин обмеженості досліджуваного матеріалу.
Згідно висновку експерта № 77/2 від 09.04.2013р., підписи від імені ОСОБА_1, розташовані у графах «поручитель» у договорі поруки № 60/10 від 27.05.2010р. виконані не ОСОБА_1, а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_1, розташований в графах «поручитель» та позичальник у додатковій угоді до договору поруки від 06.10.10р. виконані ОСОБА_1
Розглядаючи зустрічні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договорів поруки № 60/10 від 27.05.2010р. та № 63/10 від 27.05.2010р. недійсними з тих підстав , що при їх укладенні не було отримано згоди другого подружжя, суд виходить зокрема з наявності тих обставин, з якими Закон пов'язує визнання договору недійсним та прийшов до висновку про необґрунтованість даних позовних вимог, виходячи з наступного:
відповідно до ст..203, ч.1 ст. 215 ЦКУ, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1, 3-5 ст..203 ЦКУ; недійсною визнається угода, що була укладена з порушенням вимог чинного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Згідно ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Таким чином, положення ст. 65 СК України щодо порядку розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Порука - це договір, за яким до зобов'язання основного боржника приєднується зобов'язання іншої особи, що за нього ручається.
Порука віднесена до зобов'язально-правових засобів забезпечення виконання зобов'язань, що спонукають боржника до належного виконання зобов'язань до нього чи до третіх осіб, що вступили заздалегідь у договір зобов'язальної вимоги. Порука є додатковим зобов'язанням, що виникає на підставі договору. Вона покликана забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання.
Тобто, порука, за своєю правовою природою, є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю; договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, окрім сторін за договором; зобов'язання за договором поруки для поручителя є особистими.
Таким чином, суд вважає, що при укладенні договору поруки не потрібна згода іншого з подружжя, так як договір поруки не є правочином щодо розпорядженням спільним сумісним майном подружжя.
Аналогічна правова позиція викладена в п.25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012р.
Суд приходить до висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не довели наявність, передбачених законом підстав для визнання договорів поруки № 60/10 від 27.05.2010р. та № 63/10 від 27.05.2010р. недійсними.
Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання договору поруки № 63/10 від 27.05.2010р. недійсними з тих підстав , що вказаний договір вона не підписувала, суд виходить з наступного:
згідно ст. 60, 59 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Як було встановлено з висновку експерта № 80/2 від 30.04.2013 року, встановити ким ОСОБА_2 , або іншою особою виконані підписи від імені ОСОБА_2 , розташовані в графах «поручитель» та «позичальник» в договорі поруки № 63/10 від 27.05.2010р. та додатковій угоді до договору поруки від 06.10.10р. не виявилось можливим з причин обмеженості досліджуваного матеріалу.
Враховуючи необов'язковість висновку експерта для суду та його оцінку разом з дослідженими судом доказами, суд вважає, що зазначений висновок експерта не спростовує факту підписання відповідачкою ОСОБА_2 договору поруки № 63/10 від 27.05.2010р. та додаткової угоди до нього. Жодних належних та допустимих доказів на спростування належності їй підпису в оспорюваному договорі, відповідачка ОСОБА_2 не представила, тому суд приходить до висновку, що всі підписи в наведених угодах належать відповідачці ОСОБА_2, і що іншого вона не довела.
На підписання спірного договору поруки ОСОБА_2 вказує також наступне:
як було встановлено у судовому засіданні на забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором від 27.05.2010р. № 44-205/2010 між ПАТ «Банк Кіпру» (кредитор) , ТОВ «Торгова фірма «СОТА» в особі директора ОСОБА_2 (поручитель) та ТОВ ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір поруки № 59/10 від 27.05.2010р., який підписано всіма сторонами та засвідчено печатками підприємств. Достовірність даного договору сторонами не оспорюється.
За п. 1.2. даного договору поручитель - ТОВ «Торгова фірма «СОТА» в особі директора ОСОБА_2 засвідчує, що він ознайомлений з вищевказаним кредитним договором. Тобто , суд дійшов висновку , що станом на 27.05.2010р. ОСОБА_2 була обізнана стосовно п.3.2. кредитного договору від 27.05.2010р. № 44-205/2010 - про його забезпечення порукою засновників підприємства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і в цій частині його не оспорила .
Зустрічний позов ОСОБА_2 необґрунтований , задоволенню не підлягає.
Стосовно зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору поруки № 60/10 від 27.05.2010р. недійсними з тих підстав , що вказаний договір він не підписував, суд робить такі висновки :
Згідно ч.ч.6, 7 ст.147ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст.212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.
Статтею 212 ЦК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що
ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
П.п.3, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року N 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" роз'яснено, що при дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що згідно зі ст. 62 ЦПК висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.
На підтвердження того факту, що договір поруки № 60/10 від 27.05.2010р. підписано не ОСОБА_1 , останнім проведено почеркознавчу експертизу; відповідно до її висновку № 77\2 від 09.04.2013р., підписи від імені ОСОБА_1, розташовані у графах «поручитель» у договорі поруки № 60/10 від 27.05.2010р. виконані не ОСОБА_1, а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_1, розташовані в графах «поручитель» та позичальник у додатковій угоді до договору поруки від 06.10.10р. виконані ОСОБА_1
Даний висновок експертизи -в тій частині , що спірний договір поруки підписано не ОСОБА_1, а іншою особою - суд не може покласти у підставу свого рішення,оскільки він суперечить встановленим в суді конкретним обставинам і фактам , виходячи з наступного:
після укладення договору поруки № 60/10 від 27.05.2010р. , ОСОБА_1 06.10.10р. було укладено додаткову угоду до нього, яка підписана ним безспірно, що підтверджено вищевказаним висновком експертизи; на час її підписання у ОСОБА_1 не виникало питання про який саме договір поруки в додатковій угоді йдеться мова, і чому він повинен підписувати додаткову угоду до договору, який раніше не підписував, підстав вважати, що ОСОБА_1 не за власною волею підписав додаткову угоду у суду не має, тому дані фактичні обставини логічно підтверджують те, що про існування основного договору - договору поруки № 60/10 від 27.05.2010р. ОСОБА_1 було достеменно відомо і спростовує його показання в тій частині, що даний договір він не підписував.
На підписання спірного договору поруки ОСОБА_1 вказує і домовленість ПАТ «Банк Кіпру» та ТОВ «ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 в кредитному договорі від 27.05.2010р. № 44-205/2010 (п.3.2.) про його забезпечення порукою засновників підприємства ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Даний пункт договору є чинним, ОСОБА_1 не оспорений.
Крім того, як було встановлено у судовому засіданні, спірний договір поруки № 60/10 від 27.05.2010р. є багатостороннім договором , в якому сторонами виступали не тільки кредитор та поручитель, а й позичальник, тобто ТОВ ТФ «Содружество» ; на договорі мається два підписи ОСОБА_1 - як поручителя , а також - як директора ТОВ ТФ «Содружество» ; останній його підпис - як керівника, скріплено печаткою підприємства. ОСОБА_1 у своїх доводах не посилається і не доводить факту незаконного використання печатки товариства, наявності службового розслідування, звернення до правоохоронних органів з цього приводу, а також за фактом підробки документів, тому суд дійшов висновку, що спірний договір поруки підписував саме ОСОБА_1.
На підписання спірних договорів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказують також показання свідка ОСОБА_4 , який особисто складав проект спірних договорів поруки, обговорював з відповідачами та їх юристами їх умови, направляв відповідачам проекти по пошті для ознайомлення, які відповідачами корегувалися.
Встановлені судом фактичні обставини, дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вказують на їх зацікавленість та волевиявлення на укладення даних договорів і спростовують їх показання в тій частині , що про існування даних договорів вони не були обізнані, їх не підписували.
До даних стверджень відповідачів суд відноситься критично і сприймає їх , як спосіб захисту, щоб уникнути цивільної відповідальності, як поручителів.
Зустрічний позов ОСОБА_1 необґрунтований , задоволенню не підлягає.
З розрахунку заборгованості вбачається, що боржник ТОВ «ТФ «Співдружність» за вказаним кредитним договором неналежно і нерегулярно виконував свої договірні зобов'язання по поверненню тіла кредиту і сплаті відсотків за користування кредитом.
Станом на 24.09.12р. року заборгованість ТОВ «ТФ «Співдружність» за кредитом становить 1404226,06 грн., з яких: заборгованість за кредитом 999768,48 грн., несплачені проценти -320004,31грн. , пеня за прострочення сплати процентів період часу з 28.04.2011р. по 24.09.2012р. -19076,48грн., інфляційне збільшення суми боргу по кредиту за період часу з 07.2011р. по 08.12р. - 7415,04грн., інфляційне збільшення суми боргу за нарахованими процентами по кредиту за період часу з 05.2011р. по 08.2012р. згідно ст. 625 ЦК України -1904,42 грн. , 3 % річних від суми прострочених відсотків за період часу з 28.04.2011р. по 24.09.2012р., згідно ст. 625 ЦК України -6068,9грн. , штраф у розмірі 5% від суми фактичної заборгованості , станом на 05.12.11р. -49988,43грн.
Вказані суми відповідачі не оспорили, тому суд вважає наведені позивачем розрахунки вірними; не оспорюють відповідачі і того, що не внесли платежі на погашення тіла кредиту і не сплачували позивачу за даним договором відсотки, що також є підтвердженням невиконання позичальником договірних зобов'язань і підтвердженням наявності заборгованості у позичальника за даним договором кредиту.
Суд вважає встановленим факт неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, факт заборгованості за кредитним договором.
статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦКУ , Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позивач має право вимагати виконання кредитного договору, як позичальником , так і поручителями. Підстав для звільнення позичальника та поручителів від обов'язків, виниклих за договорами кредиту і поруки в даному випадку нема. З відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню на користь позивача вся сума боргу за кредитним договором на загальну суму 1404226,06 грн.
Права Банку порушені та підлягають судовому захисту, позов Банку обґрунтований, підлягає задоволенню.
Посилання відповідачів на те, що у відповідності до ст. 559 ЦК України поруку припинено, оскільки кредитором протягом 6 місяців від дня настання виконання основного зобов'язання - з 05.07.11р. не пред'явлено вимогу до нього , а звернення до суду позивачем відбулось після спливу вказаного строку, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного:
відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії.
Як роз»яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Як вбачається з п. п. 6.8. кредитного договору даний договір діє до повного виконання позичальником зобов'язань за цим Договором, тобто термін дії договору обумовлений моментом виконання зобов'язань, а закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.
Оскільки зобов'язання за кредитним договором позичальник не виконав до теперішнього часу, а правовідносини між сторонами у справі тривають до повного погашення кредиту, тому строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено.
Крім того, строк протягом якого кредитором може бути реалізовано право на пред'явлення вимоги до поручителя, закон пов'язує не тільки з часом зверненням безпосередньо до суду, а і з виконанням дій, спрямованих на досудове врегулювання спору, і у даному випадку, саме кредитору обирати спосіб захисту порушеного права .
Як було встановлено у судовому засіданні, Банком на адресу відповідачів неодноразово надсилались вимоги про повернення боргу, які відповідачами проігноровані, дотепер зобов'язання не виконане у повному обсязі.
На підставі ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача судовий збір.
На підставі ст.ст. ст. 203,215, 525,526, 553,554, 611, 625, 626 -629,638,1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11,60, 147,212, 213 - 215ЦПК України, суд
Позов ПАТ «Банк Кіпру» до ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність», ТОВ «Торгова фірма «СОТА», ТОВ «Торгова компанія «Содружество», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити .
Стягнути солідарно з ТОВ «Торгова Фірма «Співдружність», ТОВ «Торгова фірма «СОТА», ТОВ «Торгова компанія «Содружество», ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору № 44-205/2010 від 27.05.2010р. , яка станом на 24.09.12р. становить 1404226,06 грн., судовий збір у сумі 3219 грн.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ПАТ «Банк Кіпру» про визнання недійсним договору поруки № 60/10 від 27.05.2010р., укладеного між ПАТ«Банк Кіпру» , ОСОБА_1 та ТОВ ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Кіпру» про визнання недійсним договору поруки № 60/10 від 27.05.2010р., укладеного між ПАТ«Банк Кіпру» , ОСОБА_1 та ТОВ ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ «Банк Кіпру про визнання недійсним договору поруки № 63/10 від 27.05.2010р., укладеного між ПАТ«Банк Кіпру» , ОСОБА_2 та ТОВ ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1- відмовити за необґрунтованістю.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ «Банк Кіпру» про визнання недійсним договору поруки № 63/10 від 27.05.2010р., укладеного між ПАТ«Банк Кіпру» , ОСОБА_2 та ТОВ ТФ «Співдружність» в особі директора ОСОБА_1- відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду виготовлений 28 серпня 2013 року.
Суддя: Т.М.Головіна