Справа № 361/7309/13-к
Провадження № 1-кп/361/388/13
28.08.2013
28 серпня 2013 року м.Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого, судді - Рабець М.Д.
при секретарі - Сюр О.М.
з участю прокурора - Кіссе Г.А.
обвинуваченого - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бровари, отримані від прокурора Броварської міжрайонної прокуратури Київської області юриста 2-го класу Неділько С.А., матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013100130002986 від 27 червня 2013 року про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_2, громадянина України, неодруженого, із вищою освітою, тимчасово офіційно не працюючого, інвалідності немаючого, учасника бойових дій, раніше не судимого, міра запобіжного заходу не обиралась,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.191ч.2 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за таких обставин.
Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 з 20 листопада 2011 року обіймав посаду менеджера команди Броварської філії ТОВ «Ізі кредит» на підставі трудового контракту від 20.11.2011 року та наказу про прийняття на роботу №433 від 20.10.2011 року.
Згідно контракту та службових обов'язків ОСОБА_1 брав на себе зобов'язання щодо організації роботи команди кредитних інспекторів, які відповідають за обслуговування клієнтів, рекламування та пропонування споживачам кредитного продукту, знаходження та залучення клієнтів, стеження за умовами виконання кредитних договорів, а також за виконанням будь-яких інших зобов'язань, пов'язаних з наданням кредитного продукту, сприяння правильному виконанню процедури надання кредитного продукту, проведення аналізу оцінки використання кредитного продукту, отримування платежів, які виникають у зв'язку з кредитним продуктом і занесення їх на рахунок замовника, збирання повної та достовірної інформації про клієнтів, особисто перевіряти достовірність наданих документів та пред'явлених фактів.
Згідно трудового контракту від 20.11.2011 року на ОСОБА_1 покладена майнова та адміністративна відповідальність за будь-які збитки, завдані компанії у відповідності з діючим законодавством.
07 травня 2012 року до менеджера з надання кредитів ТОВ «Ізі кредит» ОСОБА_3 звернувся клієнт товариства ОСОБА_4, який раніше вже отримував на своє ім'я кредит в ТОВ «Ізі Кредит», з проханням видати кредит.
Обвинувачений ОСОБА_1, як службова особа, порушуючи п.2.6 внутрішніх правил надання фінансових кредитів ТОВ «Ізі кредит» затверджених наказам №4 від 31.01.2011 року, погодився на оформлення кредиту на сина ОСОБА_4 - ОСОБА_5, у зв'язку з неможливістю надати кредит самому ОСОБА_4, через непогашення ним попереднього кредиту.
Обвинувачений ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_4 перебуваючи в офісному приміщенні ТОВ «Ізі кредит», що розташоване за адресою Київська область м. Бровари вул. Гагаріна, 16, оф.32, заповнили заявку на отримання кредиту від імені ОСОБА_5, без присутності останнього.
Після заповнення заявки від імені ОСОБА_5, менеджер з надання кредитів ТОВ «Ізі кредит» ОСОБА_1, маючи відповідні повноваження, дав вказівку кредитному консультанту ТОВ «Ізі кредит» ОСОБА_6 підготувати та підписати від імені товариства кредитний договір №33938 від 07.05.12р. Виконуючи вказівку, ОСОБА_6 оформила договір та передала грошові кошти ОСОБА_1 для передачі клієнту.
Обвинувачений ОСОБА_1, будучи службовою особою ТОВ «Ізі кредит» діючи умисно, в інтересах третіх осіб, усвідомлюючи, що кредитний договір №33938 від 07.05.12 в його присутності підписав не ОСОБА_5, а інша особа - ОСОБА_4, передав останньому грошові кошти в сумі кредиту, а саме 2500 гривень, тим самим розтративши ввірені йому грошові кошти.
Таким чином, ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, будучи службовою особою ТОВ «Ізі кредит», умисно розтратив ввірені йому грошові кошти в сумі 2500 гривень.
Такими умисними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, а саме розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Його дії кваліфіковані за ст.191ч.2 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 в скоєному розкаявся, визнав повністю свою вину та пояснив, що дійсно він будучи службовою особою та зловживаючи службовим становищем видав незаконно кредит ОСОБА_4 в розмірі 2500 грн. Зокрема він пояснив, що ОСОБА_4 прибіг в офіс і просив кредит тому, що родич попав в дорожньо-транспортну пригоду і потрібно терміново їхати в іншу область. В зв'язку з цим вирішили швидко видати на ім'я його сина кредит. Визнає зі свого боку допущене порушення.
За себе повідомив, що є учасником бойових дій, офіцером запасу, зараз тимчасово ніде не працює, здійснює догляд за інвалідом. Відшкодував в добровільному порядку суму збитків в розмірі 2500 грн. Інших злочинів не вчиняв, приводів в міліцію не мав. Просить суворо не карати, більше злочинів вчиняти ніколи не буде.
Покази обвинуваченого ОСОБА_1 є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, учасниками процесу не оспорюються і тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчиненого правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Суд, відповідно до вимог ст.349 КПК України, переконавшись, що фактичні обставини справи учасниками судового провадження не оспорюються та з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та прокурором зміст цих обставин і за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини справи в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а також тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежився лише допитом обвинуваченого та вивченням таких матеріалів справи, що характеризують його особу.
Таким чином, на підставі наведеного, суд робить висновок про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 в інкримінованому злочині.
Суд, аналізуючи зібрані та надані матеріали кримінального провадження приходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_1, будучи службовою особою, вчинив розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем і такі його дії правильно кваліфіковано за ст.191ч.2 КК України, тому він повинен нести відповідальність за вказаною статтею.
Обираючи покарання ОСОБА_1 суд враховує вимоги ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ст.191 ч.2 КК України, що вказаний злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, який по місцю проживання до скоєного характеризувався позитивно, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття та сприяння встановленню істини по справі та добровільне відшкодування завданого збитку, що передбачено п.1,2 ч.1 ст. 66 КК України.
Обтяжуючих покарання обставин, передбачених ст.67 КК України в діях ОСОБА_1 не встановлено.
Враховуючи вказані обставини, ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_1 до покарання відповідно до санкції ч.2 ст.191 КК України. Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ч. 2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупність всіх обставин його вчинення, пом'якшуючі обставини, дані про його особу, що він позитивно характеризується за місцем проживання, кається у вчиненому, правову позицію прокурора про призначення покарання не пов'язаного із ізоляцією його від суспільства, а також його поведінка в суді свідчить, що він не є особою, яка твердо стала на шлях вчинення злочинів, значних наслідків від скоєного злочину не наступило, тому суд вважає, що його виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, при призначенні покарання відповідно до санкції інкримінованого злочину у виді обмеження волі із застосуванням додаткового покарання, при цьому вважає за необхідне звільнити його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.
Суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових злочинів.
Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст.131 КПК України, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 під час досудового розслідування і судового провадження не застосовувалися, в обрані вказаній особі до набрання вироком законної сили запобіжного заходу передбаченого ст.176 КПК України, суд на даний час підстав не вбачає.
Цивільний позов по справі не заявлявся, речових доказів немає, щодо процесуальних витрат понесених за проведення експертизи то суд вважає, що такі слід стягнути з ОСОБА_1 за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 1176 гривень 96 копійок
Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст.349, 368, 370, 374, 376 КПК України, суд,-
ОСОБА_1 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.191ч.2 КК України та призначити йому за цією статтею покарання у виді обмеження волі на строк 1(один) рік 6(шість) місяців з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-фінансових обов'язків на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності строком на 1 (один) рік.
Звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді обмеження волі на підставі ст.75 КК України, з випробуванням, встановити іспитовий строк терміном 1(один) рік, в період якого відповідно до ст.76 КК України зобов'язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися туди для реєстрації.
Заходи забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 в тому числі запобіжний захід в порядку, передбаченому ст.ст.131,176 КПК України не застосовувалися.
Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_2, громадянина України,(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) процесуальні витрати по справі за проведення судово-почеркознавчої експертизи - 1176грн.96коп.(одна тисяча сто сімдесят шість гривень 96 копійок), які перерахувати р/р 31111115700008 МФО 820019 УДКСУ у Подільському районі м.Києва КОД 37975298. з поміткою /за проведення експертизи №529 від 24.06.2013р. в тому числі ПДВ/ .
Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнане недоцільним відповідно до положень ч.3ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копії вироку негайно після його проголошення вручаються засудженому та прокурору.
Суддя /підпис/ М. Д. Рабець