21 серпня 2013 р. Справа №818/5089/13-a
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.
за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-СВ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В червні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав в судовому засіданні, мотивуючи вимоги тим, що в період з 21 січня 2013 року по 01 березня 2013 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2012 p., результати якої оформлені Актом від 11.03.2013 року №749/2260/23997042/11.
28 березня 2013 року на підставі Акта перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача, були прийняті податкові повідомлення-рішення:
• №0000202260, згідно з яким позивачеві донараховано основного платежу з податку на прибуток у сумі 384 297,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 106,00 грн.
• №0000212260 згідно з яким позивачеві донараховано основного платежу з податку на додану вартість у сумі 79 593,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 5 779,00 грн.
У зв'язку із поданням позивачем первинної скарги на податкові повідомлення-рішення була призначена та проведена відповідачем в період з 15 по 21 травня 2013 року документальна позапланова перевірка позивача з питань, які стали предметом оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якої складений Акт від 28.05.2013 року №1815/2260/23997042/26.
За результатами розгляду первинної скарги позивача, керівником ДПС у Сумській області 01.06.2013 року прийняте рішення №5950/10/10-105-67/68ск, згідно з яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах віл 28.03.2013 року №0000202260 скасоване в частині збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток за основним платежем на суму 277 825.00 грн. та залишене без змін в частині збільшення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток на 106 472.00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року №0000212260 залишене без змін.
05.06.2013 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від №0000012206, згідно з яким позивачеві збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток на 106 472,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 106,00 грн.
Позивач не погоджується із висновками, зробленими за результатами планової та позапланової перевірок та викладеними у Актах від 11.03.2013 року №749/2260/23997042/11 і від 28.05.2013 року №1815/2260/23997042/26, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені на підставі довільного, на власний розсуд, трактування норм податкового права особами, що здійснювали перевірку, при їх упередженому та однобокому ставленні до проведення перевірки. Окремі доводи перевіряючих, викладені у Актах на підтвердження висновків за результатами позапланової перевірки. взагалі виходять за межі компетенції Державної податкової служби. Тому просить податкові повідомлення-рішення ДІЛ у м. Сумах від 28.03.2013 року №0000202260 та №0000212260, від 05.06.2013 року №0000012206 визнати протиправними та скасувати.
Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що в ході перевірок позивача були встановлені порушення, а саме:
завищення позивачем валових витрат у І кварталі 2011 року на вартість послуг по виконанню навантажувально-розвантажувальних робіт, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на загальну суму 59 072,00 грн., оскільки надані на перевірку документи не підтверджують реальності виконання таких робіт;
завищення позивачем валових витрат на суму 10 560,00 грн. - вартість продуктів харчування, отриманих від ТОВ «Камчатська губернія» згідно видаткової накладної №КГ-006012 від 08.02.2011 року, оскільки актом перевірки ТОВ «Камчатська губернія» ДПІ у Дніпровському районі м.Києва не підтверджена реальність здійснення господарських операцій;
завищення позивачем у II та III кварталі 2011 року витрат на загальну суму 216 495,00 грн за рахунок вартості вантажно-розвантажувальних робіт, виконаних ТОВ «Укртрансгруп Плюс» згідно з умовами договору б/н від 01.04.2011 року, оскільки неможливо провести зустрічну перевірку цього суб'єкта господарювання у зв'язку з незнаходженням його за юридичною адресою;
завищення складу витрат на збут позивача за рахунок вартості робіт по реконструкції підлоги у складі на суму 168 912,00 грн., виконаних ТОВ «Фіброліт 7» згідно з умовами договору №46 від 01.06.2011 року, оскільки ТОВ «Фіброліт 7» має стан «4» - порушена справа про банкрутство, свідоцтво платника ПДВ анульоване 15.10.2012 року, працює одна особа;
завищення витрат позивача на збут на суму 2 000,00 грн. за рахунок оплати вартості гальмівного диска, придбаного у ТОВ «Бімар» ( м.Черкаси), оскільки неможливо перевірити взаємовідносини цього контрагента з його постачальником ТОВ «Торгбудкомплекс ЛТД».
Відповідно перевіркою встановлено завищення задекларованих позивачем у рядку 10.1 декларацій з ПДВ показників на загальну суму 79 593,00 грн. у т.ч.:
за червень та вересень 2011 року - ПДВ у сумі 43 299,00 грн. за вантажно-розвантажувальні роботи, виконані ТОВ «Укртрансгруп Плюс» згідно договору від 01.04.2011 року;
за червень 2011 року - ПДВ у сумі 33 782,00 грн., за будівельні роботи, виконані ТОВ «Фіброліт 7» згідно договору №46 від 01.06.2011 року;
за січень 2012 року - ПДВ у сумі 400,00 грн., сплаченого у вартості гальмівного диска, отриманого згідно накладної від 23.01.2012 року №239 від ТОВ «Бімар»;
за лютий 2012 року - ПДВ у сумі 2112,00 грн., сплаченого у вартості товару, отриманого від ТОВ «Камчатська губернія» згідно накладної №КГ-006012 від 08.02.2012 року.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 28 березня 2013 року на підставі Акта перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень позивача, були прийняті податкові повідомлення-рішення:
• №0000202260, згідно з яким позивачеві донараховано основного платежу з податку на прибуток у сумі 384 297,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 106,00 грн.
• №0000212260 згідно з яким позивачеві донараховано основного платежу з податку на додану вартість у сумі 79 593,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 5 779,00 грн. ( а.с.45,47)
За результатами розгляду первинної скарги позивача, керівником ДПС у Сумській області 01.06.2013 року прийняте рішення №5950/10/10-105-67/68ск, згідно з яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах віл 28.03.2013 року №0000202260 скасоване в частині збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток за основним платежем на суму 277 825.00 грн. та залишене без змін в частині збільшення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток на 106 472.00 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 28.03.2013 року №0000212260 залишене без змін.( а.с.51-55).
05.06.2013 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від №0000012206, згідно з яким позивачеві збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток на 106 472,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 106,00 грн. ( а.с.49).
На думку відповідача позивачем допущені порушення п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.3 п. 138.10. п.п139.1.9 п. 139.1 ст.139, п. 146.12 ст.146 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 106 472,00 грн.; п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2.п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, на загальну суму 79 593,00 грн.
Суд вважає такі висновки податкового органу необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення протиправними, з огляду на таке.
Так, позаплановою перевіркою підтверджено висновки попередньої перевірки про завищення валових витрат у 1 кварталі 2011 року на вартість послуг по виконанню навантажувально-розвантажувальних робіт, наданих фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на загальну суму 59 072,00 грн. ( а.с. 18-19). При цьому, як в ході перевірки , так і в судовому засіданні досліджені документи: договір №01/09 від 01.01.2009 року з Додатковими угодами, щоденні заявки на виконання вантажно-розвантажувальних робіт; акт здачі-приймання робіт від 31.01.2011 року; звіт про надання послуг від 31.01.2011 року з додатком ; рахунок-фактура від 31.01.2011 року на суму 59 071,00 грн. ( а.с. 56-85).
Однак, податковим органом зроблений висновок про те, що навантажувально-розвантажувальні роботи виконувались вручну, із посиланням на п.п. 3.1.3 п. 3.1 ст. З Інструкції з охорони праці під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт в електромонтажному виробництві, тому проведені послуги по виконанню вантажно-розвантажувальних робіт і транспортне оброблення вантажів в кількості 656,35 т. що на 359,35 тн. більше, ніж; передбачено Інструкції з охорони праці під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт в електромонтажному виробництві.
Проте, зазначене спростовується наступним.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків ведуть облік доходів та витрат, пов'язаних з визначенням об'єкта оподаткування, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що до складу витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 даного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Також, позаплановою перевіркою підтверджені висновки планової перевірки в частині завищення позивачем валових витрат на суму 10 560,00 грн. - вартість продуктів харчування, отриманих від ТОВ «Камчатська губернія» згідно видаткової накладної №КГ-006012 від 08.02.2011 року.( а.с.20), одночасно з цим встановлений факт отримання позивачем від ТОВ «Камчатська губернія» згідно накладної №КГ-006012 від 08.02.2011 року 384 банок ікри тріски та 96 банок сайри тихоокеанської на загальну суму 12 672,00 грн. (у т.ч. ПДВ) та їх подальшої реалізації у торгівельну мережу м. Суми .
Як на підставу для таких своїх висновків перевіряючі посилаються на відсутність у позивача на момент перевірки сертифікатів відповідності, ветеринарних свідоцтв, експертних висновків, обов'язковість яких визначена договором та Законом України «Про захист прав споживачів», що не дає можливості визначити походження даного товару, його якість та придатність товару до продажу.
Згідно з ч. 4 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» продукція, на яку актами законодавства або іншими нормативними документами встановлено обов'язкові вимоги щодо забезпечення безпеки для життя, здоров'я споживачів, їх майна, навколишнього природного середовища і передбачено нанесення національного знака відповідності, повинна пройти встановлену процедуру оцінки відповідності. На підставі якого нормативно-правового акта перевіряючі дійшли до висновку про обов'язкову сертифікацію консервів рибних - у Акті не зазначено. Перелік продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01 лютого 2005 року №28 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 травня 2005 року за №466/10746. Згідно з п. 26.5 Переліку установлені вимоги щодо обов'язкової сертифікації лише консервів рибних для дитячого харчування.
Як зазначалося вище із посиланням на п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
З огляду на викладене та зважаючи на відсутність у Акті посилань на норми права, якими установлено, що сертифікати відповідності, ветеринарні свідоцтва та експертні висновки мають відношення до обчислення і сплати податків і зборів, а також передбачена обов'язкова їх наявність у даному конкретному випадку, наведені у Акті висновки в цій частині суд вважає надуманими, такими, що виходять за межі компетенції Державної податкової служби.
Позаплановою перевіркою з посиланням на п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України підтверджено висновки планової перевірки щодо завищення позивачем у II та III кварталі 2011 року витрат на загальну суму 216 495,00 грн. за рахунок вартості вантажно-розвантажувальних робіт, виконаних ТОВ «Укртрансгруп Плюс» згідно з умовами договору б/н від 01.04.2011 року. ( а.с.23-24)
Як на підставу для зазначених вище висновків у Акті зроблено посилання на те, що без наявності письмових вказівок керівників складу визначити достовірність вантажно-розвантажувальних робіт виконаних саме ТОВ «Укртрансгруп Плюс» в кількості 4329,89 т. як це відображено в Акті №151 здачі-приймання робіт за квітень-червень 2011 р. та в Акті №358 здачі-приймання робіт за липень-вересень 2011 року не представляється можливим тобто відсутня інформація який саме товар і в якій кількості кожного дня з 6:00 год. до 22:00 год. навантажувався-розвантажувався підприємством ТОВ «Укртрансгруп Плюс».
При цьому для перевірки були надані Договір від 01.04.2011 року; Акт №151 здачі-прийняття робіт за квітень-червень 2011 року; Акт №358 здачі-приймання робіт за липень-вересень 2011 року; рахунки-фактури №151 від 30.06.2011 року та №358 від 30.09.2011 року; податкові накладні №14 від 30.06.2011 року та №6 від 30.09.2011 року.
П. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Таким чином, до валових витрат можуть бути віднесені будь-які витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджуються відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Зі змісту п.п. 1.1, 1.2, 2.1.1, 4.1 та 4.2 договору б/н від 01.04.2011 року слідує зобов'язання ТОВ «Укртрансгруп Плюс» щоденно, протягом строку дії договору, в період часу з 06:00 год. до 22:00 год. здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи товарів, які поставлені на користь ТОВ «ТЕМП-СВ» та постачаються останнім на користь третіх осіб. Про можливість виконання передбачених умовами договору робіт третіми особами у договорі не вказано.
Згідно з умовами п. 4.2 договору б/н від 01.04.2011 року керівник складу щоденно, протягом строку дії договору, надавала письмові вказівки на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, які передавалися працівникам ТОВ «Укртрансгруп Плюс» і були підставою як для безпосереднього виконання робіт, так і для послідуючого узагальнення обсягів виконаних робіт.
Оскільки обов'язкова наявності та зберігання у суб'єктів господарювання письмових заявок на виконання робіт, законодавством не передбачена, зважаючи на приписи п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України висновки перевіряючих у цій частині є безпідставними та необгрунтованими.
Безпідставним є і посилання відповідача на відповідь ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополь про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Укртрансгруп Плюс» у зв'язку із відсутністю останнього за місцем знаходження та прийняттям 10.01.2013 року рішення про визнання ТОВ «Укртрансгруп Плюс» банкрутом. Зазначені вище обставини мають місце у 2013 році, тоді як господарські операції між позивачем та ТОВ «Укртрансгруп Плюс» були здійснені у ІІ-ІІІ кварталі 2011 року.
Позаплановою перевіркою підтверджені висновки планової перевірки в частині завищення складу витрат на збут позивача за рахунок вартості робіт по реконструкції підлоги у складі на суму 168 912,00 грн., виконаних ТОВ «Фіброліт-7» згідно з умовами договору №46 від 01.06.2011 року. ( а.с.24), оскільки в Акті приймання виконаних будівельних робіт від 30.06.2011 року, податковим органом встановлена відсутність конкретного місця проведення робіт по реконструкції підлоги, що ставить під сумнів реальність виконання господарської операції.
Такі висновки є безпідставними та необгрунтованими, оскільки на підтвердження факту виконання будівельних робіт позивачем був наданий пакет документів, які за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, а саме: Договір будівельно-монтажних робіт №46 від 01.06.2011 року; Локальний кошторис №2-1-1; Договірна ціна; Акт форми №КБ-2в за червень 2011 року; Довідка форми №КБ-3; Рахунок №75 від 01.07.2011 року; Податкова накладна №58 від 30.06.2011 року. ( а.с.94-104).
Вимоги до форми та змісту первинних облікових документів установлені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України ви 24 травня 1995 року №88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за .V: 168/704.
Як установлено у п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» стверджені наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 04 грудня 2009 року №554.
Наявні у позивача і надані для перевірки Акт форми №КБ-2в за червень 2011 року та Довідка форми №КБ-3 повністю відповідають типовій формі, затвердженій наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва від 04 грудня 2009 року №554.
При цьому вказана вище норма не містить вимог про зазначенні у первинних документах конкретного місця проведення робіт по реконструкції , оскільки це виходить за межі понять зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції.
Згідно з частиною г) пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення включаються до загальновиробничих витрат.
Сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10% сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такий ремонт та поліпшення були здійснені (п. 146.12 ст. 146 Податкового кодексу України).
Перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, установлений у ст. 139 Податкового кодексу України. Проте ні Акт від 11.06.2013 року, ні Акт від 28.05.2013 року не містять посилань на установлені ст. 139 Податкового кодексу України підстави, які б не дозволяли відносити до складу витрат вартість робіт по ремонту підлоги.
Згідно з приписами п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.
З огляду на викладене висновки щодо завищення складу витрат на збут позивача за рахунок вартості робіт по реконструкції підлоги у складі на суму 168 912,00 грн. є безпідставним та не обґрунтованим.
Позаплановою перевіркою підтверджені висновки планової перевірки щодо завищення позивачем витрат на суму 2 000,00 грн. за рахунок оплати вартості гальмівного диска, придбаного у ТОВ «Бімар» ( а.с.25).
Підставою для такого висновку відповідач вважає Акт перевірки ТОВ «Бімар» від 17.07.2012 року №48322-14/37715371, проведеної ДПІ в м. Черкасах, згідно з висновками якої ТОВ «Бімар» зменшено податкові зобов'язання у зв'язку із тим, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платниками податків - покупцями та постачальниками.
Згідно з приписами ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України , ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Наданими для перевірки первинними обліковими документами підтверджується факт придбання у ТОВ «Бімар» одного гальмівного диска для автомобіля КамАЗ. Зазначений гальмівний диск після його оприбуткування був установлений на автомобіль КамАЗ 4308, державний номер НОМЕР_1, що підтверджується Актом на списання матеріалів (гальмівного диска) від 31.01.2012 року. ( а.с.111-118).
З огляду на викладене висновки планової та позапланової перевірок щодо завищення позивачем витрат на суму 2 000,00 грн. за рахунок оплати вартості гальмівного диска, придбаного у ТОВ «Бімар», є безпідставними та необгрунтованими.
Суд також вважає необґрунтованими висновки відповідача про завищення задекларованих позивачем у деклараціях з ПДВ показників на загальну суму 79593,00 грн, зокрема:
• за червень та вересень 2011 року - ПДВ у сумі 43 299,00 грн. за вантажно-розвантажувальні роботи, виконані ТОВ «Укртрансгруп Плюс» згідно договору від 01.04.2011 року;
• за червень 2011 року - ПДВ у сумі 33 782,00 грн., за будівельні роботи, виконані ТОВ «Фіброліт 7» згідно договору №46 від 01.06.2011 року;
• за січень 2012 року - ПДВ у сумі 400,00 грн., сплаченого у вартості гальмівного диска, отриманого згідно накладної від 23.01.2012 року №239 від ТОВ «Бімар»;
• за лютий 2012 року - ПДВ у сумі 2112,00 грн., сплаченого у вартості товару, отриманого від ТОВ «Камчатська губернія» згідно накладної №КГ-006012 від 08.02.2012 року.
Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Наявними у позивача первинними обліковими документами, які були досліджені під час перевірки та в судовому засіданні, про що зазначено вище, підтверджується, що
ПДВ у сумі 43 299,00 грн. сплачений на користь ТОВ «Укртрансгруп Плюс» у зв'язку із придбанням вантажно-розвантажувальних робіт. Отримані від ТОВ «Укртрансгруп Плюс» податкові накладні від 30.06.2011 року №151 та від 30.09.2011 року №358 є наявними у ТОВ «ТЕМП-СВ» на момент перевірки і відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України;
ПДВ у сумі 33 782,00 грн. сплачений на користь ТОВ «Фіброліт-7» у зв'язку із придбанням будівельних робіт згідно договору №46 від 01.06.2011 року. Отримана від ТОВ «Фіброліт-7» податкова накладна від 30.06.2011 року №58 наявна у позивача на момент перевірки і відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України;
ПДВ у сумі 400,00 грн. сплачений на користь ТОВ «Бімар» у зв'язку із придбанням гальмівного диска згідно накладної від 23.01.2012 року №239. Податкова накладна від 20.01.2012 року №2013 наявна у позивача на момент перевірки і відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України;
ПДВ у сумі 2112,00 грн., сплачений на користь ТОВ «Камчатська губернія» у зв'язку із придбанням товарів згідно накладної №КГ-006012 від 08.02.2012 року. Податкова накладна від 08.02.2011 року №6012 наявна у позивача на момент перевірки і відповідає вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.
Усі перелічені вище господарські операції безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю позивача.
Наведені вище обставини належним чином доводять правомірність віднесення позивачем вказаних вище сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки чинним податковим законодавством не установлено будь-яких інших обмежень і заборон, крім зазначених вище.
Як наслідок, зроблені у Актах висновки щодо завищення задекларованих позивачем у рядку 10.1 декларацій з ПДВ показників на загальну суму 79 593,00 грн. є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах податкового права, спростовуються наявними у позивача документами первинного обліку, які були предметом планової та позапланової перевірки.
На переконання суду, винесенням оспорюваних податкових повідомлень-рішень №0000202260, згідно з яким позивачеві донараховано основного платежу з податку на прибуток у сумі 384 297,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 106,00 грн. та №0000212260 згідно з яким позивачеві донараховано основного платежу з податку на додану вартість у сумі 79 593,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 5 779,00 грн. відповідач встановив для позивача додаткові, порівняно з Податковим кодексом України обмеження , що не відповідає повноваженням відповідача та суперечить вимогам ст. 19 ч. 2 Конституції України, яка зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Доказів же того, що фактично господарські операції позивачем не проводились відповідачем не подано, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.06.2013 року №0000012206, згідно з яким позивачеві збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток на 106 472,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 106,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У податковому повідомленні-рішенні від 05.06.2013 року №0000012206 зазначено, що воно прийняте на підставі Акта перевірки від 11.03.2013 року №749/2260/23997042/11 та рішення про результати розгляду первинної скарги ДПС у Сумській області від 01.06.2013 року №5950/10/10-105-67/68ск.
Згідно з рішенням ДПС у Сумській області від 01.06.2013 року №5950/10/10-105-67/68ск податкове повідомлення-рішення ДШ у м. Сумах від 28.03.2013 року №0000202260 скасоване у частині збільшення грошових зобов'язань по податку на прибуток за основним платежем на суму 277 825,00 грн.
Зважаючи на те, що податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2013 року №0000202260 позивачеві донараховано основного платежу з податку на прибуток у сумі 384 297,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 106,00 грн., у зв'язку із частковим скасуванням воно залишилось без змін в частині збільшення податкових зобов'язань позивача з податку на прибуток на 106 472,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 106,00 грн.
Таким чином податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 року №0000012206 повторно покладає на позивача обов'язок сплатити до бюджету податок на прибуток у сумі 106 472,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 106,00 грн., що є порушенням ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
За наведених вище обставин податкове повідомлення-рішення від 05.06.2013 року №0000012206 є протиправним та підлягає скасуванню.
На підставі ч.1 ст. 94 КАС України на користь позивача належить стягнути за рахунок державного бюджету понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2985,28 грн. ( а.с.2, 121).
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Темп-СВ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Сумах від 28 березня 2013 року №0000202260, згідно з яким ТОВ «ТЕМП-СВ» донараховано основного платежу з податку на прибуток у сумі 106 472,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 106,00 грн., від 28 березня 2013 року №0000212260, згідно з яким ТОВ «ТЕМП-СВ» донараховано основного платежу з податку на додану вартість у сумі 79 593,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 5 779,00 грн. і від 05.06.2013 року №0000012206, згідно з яким позивачеві збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток на 106 472,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 106,00 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю торгівельно-виробничої фірми "Автомобіліст" 2985( дві тисячі дев'ятсот вісімдесят п"ять) грн. 28 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Л.М. Опімах
Повний текст постанови складений 27 серпня 2013 року.
З оригіналом згідно
Суддя Л.М.Опімах