Копія:
21 серпня 2013 р. справа №818/6682/13-a
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання - Мамонтової К.В.
представника позивача - Шаповаленко Р.О.
представника відповідача - Будакова В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/6682/13-a
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан"
до державної податкової інспекції у м. Сумах
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквітан" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2013 року №0000072260/3666 та №0000062260/3667. Свої вимоги мотивує тим, що державною податковою інспекцією у м. Сумах (далі - ДПІ у м. Сумах) була проведена документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Аквітан» (далі - ТОВ «Аквітан») з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Донтрансторг» за період з 01.04.2010 по 30.06.2012 та складений акт перевірки від 11.12.2012р. №4175/2260/34013185/70. На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.01.2013р. №0000072260/3666 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 53244грн., та №0000062260/3667 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 66555грн. У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ «Аквітан» встановлено порушення п.5.1; пп.5.2.1 п.5.2; пп.5.3.9 п.5.3; п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 квартал 2010 року в сумі 53244 грн., а також порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено податковий кредит у червні 2010 року на суму 42595 грн. Єдиним мотивом, на підставі якого ДПІ у м.Сумах дійшла висновку про відсутність реальності здійснення господарської операції, є висновки акту ДПІ в Київському p-ні м. Донецька від 27.08.12р. №1811/15-4/36061529 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Донтрансторг», згідно якого правочини, що укладені між ТОВ «Донтрансторг» та його контрагентами відповідно до ч.1, ч.2 ст.215, ч.1, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. На думку позивача, зазначені висновки є хибними, оскільки реальність виконання господарських угод між ТОВ «Аквітан» та ТОВ «Донтрансторг» повністю підтверджуються необхідними документами первинного обліку.
Державна податкова інспекція у м. Сумах, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що укладена ТОВ «Аквітан» угода з ТОВ «Донтрансторг» від 01.06.2010р. про надання послуг, а саме: посів (посівним матеріалом замовника), внесення мінеральних добрив, обробіток ґрунту гербіцидом, оприскування посівів гербіцидом, підживлення багаторічних трав технікою і ПММ виконавця на земельних ділянках, які орендує замовник, є нікчемною з наступних підстав. Вказана угода від імені ТОВ «Донтрансторг» підписана директором Рудь Олексієм Васильовичем. Проте у своїх письмових поясненнях Рудь О.В. зазначає, що ніякого відношення до діяльності ТОВ «Донтрансторг» він не має, жодних угод чи інших документів від імені вказаного товариства не підписував. Також в ході перевірки ТОВ «Донтрансторг» встановлено, що підприємство не має основних засобів, транспорту та трудових ресурсів для виконання вищевказаних робіт. Крім того, позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальності виконання господарських операцій.
Представник позивача Шаповаленко Р.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача Будаков В.М. позов не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що державною податковою інспекцією у м. Сумах проведена документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Аквітан» з питань дотримання податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Донтрансторг», код ЄДРПОУ 36061529, за період з 01.04.2010р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт перевірки від 11.12.2012р. №4175/2260/34013185/70 (а.с.20-39).
Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення: п.5.1; пп.5.2.1 п.5.2; пп.5.3.9 п.5.3; п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, всього в сумі 53244 грн., за 2 квартал 2010р. - 53244 грн., а також порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у червні 2010 року на суму 42595 грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у м. Сумах прийняті податкові повідомлення - рішення від 22.01.2013р.: №0000072260/3666 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 53244 грн., у т.ч. 42595 грн. за основним платежем, 10649грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); та №0000062260/3667 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в сумі 66555 грн., у т.ч. 53244 грн. за основним платежем, та 13311 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.40, 41).
Як вбачається з акту перевірки ТОВ «Аквітан» (Замовник) уклало договір від 01.06.2010р. із ТОВ «Донтрансторг» (Виконавець) м. Донецьк про надання послуг, а саме: посів (посівним матеріалом Замовника), внесення мінеральних добрив, обробіток грунту гербіцидом, оприскування посівів гербіцидом, підживлення багаторічних трав технікою і ПММ виконавця на земельних ділянках, які орендує замовник .
Вказаний договір підписано зі сторони виконавця ТОВ «Донтрансторг» в особі директора Рудь Олексія Васильовича, а зі сторони Замовника ТОВ «Аквітан» в особі директора Романенко Сергія Івановича.
На виконання договору від 01.06.2010р. складені акти приймання-передачі виконаних робіт, проведені розрахунки. Також між ТОВ «Аквітан» та ТОВ «Донтрансторг» укладено договір купівлі-продажу №101/01 від 01.06.2010р., згідно якого ТОВ «Донтрансторг» зобов'язується передати комбікорм в кількості 23,6 т. підприємству ТОВ «Аквітан». Згідно накладної №290679 від 29.06.2010р. було поставлено комбікорм в кількості 23,6 т. на загальну суму 88500,0 грн. в т.ч. ПДВ 14750,0 грн. Розрахунок проведено у відповідності до рахунку №2906/79 від 29.06.2010р. на суму 88500 грн. у т.ч. ПДВ 14750 грн. На думку ДПІ у м.Сумах укладені договори є нікчемними, а господарські операції за цими договорами є безтоварними. Відповідач дійшов таких висновків посилаючись на акт ДПІ у Київському районі м.Донецька від 27.08.2012р. №1811/15-4/36061529 «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «Донтрансторг» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.07.09р. по 31.07.12р. та податку на прибуток за період з 01.07.09р. по 30.06.12р. Згідно вказаного акту ДПІ у Київському районі м. Донецька отримало податкову інформацію, яка свідчить про можливі порушення ТОВ «Донтрансторг» податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС. Так, відповідно до службової записки ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька від 19.04.12 № 223/64 СУ ПМ ДПС у Донецькій області порушена кримінальна справа № 75-11-05-115/2 від 03.06.11р. за фактом створення (придбання) невстановленими особами фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «Донтрансторг», ТОВ «Укропторг 09». Допитаний директор ТОВ «Донтрансторг» Рудь О.В. пояснив, що не має жодного відношення до заснування та ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, жодних документів чи договорів від імені підприємства не підписував. З аналізу податкової світності слідує, що у товариства відсутні основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси. Вказані обставини свідчать про відсутність постачання товарів (послуг) між ТОВ «Донтрансторг» та його контрагентами покупцями і постачальниками. Крім того, на думку ДПІ у м.Сумах, позивач не надав документів, що підтверджують реальність виконання господарських операцій з ТОВ «Донтрансторг». Суд не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на таке. Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (діючого на момент здійснення господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті. За приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно п.п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових, або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату ; і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічні вимоги до наявності обов'язкових реквізитів на первинних бухгалтерських документах для надання їм юридичної сили викладено і в п.2.4 Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованому Міністерством юстиції України 05.06.1995 р. №168/704. Судом встановлено, що ТОВ «Аквітан» є сільськогосподарським підприємством, основними видами діяльності якого є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведення великої рогатої худоби та розведення свиней. Надані товариством «Донтрансторг» послуги з посіву посівним матеріалом позивача, внесення мінеральних добрив, обробіток грунту гербіцидом, оприскування посівів гербіцидом, підживлення багаторічних трав технікою і ПММ виконавця на земельних ділянках, які орендує позивач, є необхідними для ведення господарської діяльності ТОВ «Аквітан». Придбаний позивачем у ТОВ «Донтрансторг» комбікорм був використаний в господарській діяльності позивача. Факти передання, отримання та оплати поставлених за вказаними Договорами послуг та комбікорму підтверджені належними документами, такими як видаткові накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні, рахунки, банківські виписками, квитанції, про що зазначено у акті і з боку ДПІ у м. Сумах не заперечується (а.с.42-80). Вказані вище первинні документи надавались ДПІ у м. Сумах в ході перевірки і жодних зауважень щодо оформлення вказаних документів у податкового органу не було. Суд також зазначає, що у актах прийому-виконання послуг зазначені види виконаних робіт, їх об»єм та вартість, а також місце виконання робіт (а.с.61-79). Тобто, під час перевірки позивачем були надані всі необхідні документи, які підтверджують реальність виконання господарських операцій. Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на час господарських операцій позивача з ТОВ «Донтрансторг»), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за Товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону). З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копіями договорів, копіями банківських платіжних доручень та завіреними належним чином копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників. Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Аквітан» отримано від ТОВ «Донтрансторг» податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог Закону України "Про податок на додану вартість", що не заперечується ДПІ у м. Сумах. Посилання ДПІ у м.Сумах на порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача - ТОВ «Донтрансторг», як на підставу винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є безпідставними з огляду на таке. Чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом. Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу. Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту. Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету. Висновок суду про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом, узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес"АД проти Болгарії (заява №3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія - заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії - заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Отже, відповідач безпідставно пов'язує право позивача на формування податкового кредиту із діями третіх осіб. На думку суду, твердження ДПІ у м. Сумах про нікчемність укладених позивачем угод з ТОВ «Донтрансторг» не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до вимог ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За приписами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" ( п.18 ), до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України відносяться: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України та позиції Верховного Суду України, викладеної в Узагальненнях "Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 24.11.2008 року - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.
Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (так як наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Про жодний доказ, який би свідчив, що протиправна діяльність ТОВ «Донтрансторг» безпосередньо пов'язана зі спірними правочинами і про таку діяльність були обізнані посадові особи ТОВ «Аквітан» та приймали в ній участь в акті перевірки не зазначено.
При цьому, безпосередньо при проведенні перевірки та формуванні її висновків, на підставі яких і були прийняті оскаржені податкові повідомлення - рішення, посадовими особами ДПІ у м. Сумах взагалі не досліджувались фактичні обставини виконання господарської операції з ТОВ «Донтрансторг». Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. ДПІ у м.Сумах, як суб"єкт владних повноважень, не довела правомірності податкових повідомлень - рішень. Таким чином, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Сумах від 22.01.2013 року №0000072260/3666 та №0000062260/3667. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан" до державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Сумах від 22.01.2013 року №0000072260/3666 та №0000062260/3667. Стягнути судові витрати в розмірі 1197 грн. 99 коп. /одна тисяча сто дев"яносто сім грн. 99 коп./ з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аквітан" (40013, м. Суми, вул. Декабристів, 38, код ЄДРПОУ 34013185) шляхом їх безспірного списання із рахунку державної податкової інспекції у місті Сумах (40000, м. Суми, Покровська площа, 2). Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.О. Бондар
Повний текст постанови виготовлений 27 серпня 2013 року.
З оригіналом згідно:
Суддя С.О. Бондар