№ провадження 33/781/324/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Плохотніченко Л.І.
Категорія - ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Онуфрієв В.М.
29.08.2013 року суддя апеляційного суду Кіровоградської області Онуфрієв В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляцію ОСОБА_3 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 липня 2013 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно постанови суду, ОСОБА_3 16.07.2013 року о 00 годин 50 хвилин керував автомобілем марки «Пєжо», реєстраційний номер НОМЕР_1 по автодорозі Кіровоград-Рівне з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння відмовився в присутності свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У апеляції ОСОБА_3, не оспорюючи фактичні обставини справи, просить постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.07.2013 року, щодо ОСОБА_3 в частині накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 (два) роки - змінити та призначити адміністративне стягнення в межах санкції ст. 130 КУпАП у вигляді - штрафу на користь держави. В обґрунтування вимог зазначив, що судом всупереч вимог законодавства розглянуто справу без його участі. Крім того, зазначив, що інспектором ДАІ в порушення чинного законодавства та внутрішніх інструкцій, не з'ясовано всіх обставин справи і як наслідок не дано об'єктивної правової оцінки його діям, безпідставно складено протокол та звинувачено в порушенні ПДР. Зазначив, що позбавляючи його права керування транспортними засобами суддя не навів підстав на яких прийшов до висновку про призначення ОСОБА_3 такого суворого покарання. Апелянт зазначив, що завдяки не повній адресі, зазначеної в протоколі, він не отримував повістки, отже, не міг бути присутнім в засіданні з поважних причин. 31.07.2013 року, з метою дізнатись про призначення слухання справи дізнався про існування постанови суду від 30.07.2013 року. Крім того, вказує, що працює водієм, надання послуг по перевезенню є його основним та єдиним доходом на існування. У нього на утриманні знаходяться батьки пенсіонери похилого віку, батько інвалід другої групи, потребує постійного відвідування лікарні, в чому ОСОБА_3 йому допомагає. Вказує, що в його сім'ї право на керування є тільки у нього. На теперішній час визнає вину за собою та згоден понести менш суворе покарання. Отже, позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів суттєво вплине на його майновий стан, на відносини в сім'ї та стосунки з близькими, оскільки знайти роботу досить складно.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Перевіривши матеріали справи, зваживши доводи апеляції, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.
Доводи апеляції ОСОБА_3 про те, що суд першої інстанції не повідомив його про час і місце розгляду справи, підтверджуються матеріалами справи та є порушенням прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Оскільки в резолютивній частині апеляції ОСОБА_3 не ставить питання щодо скасування постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 липня 2013 року, як незаконної, а лише просить змінити призначене судом покарання в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд не вправі скасувати дану постанову суду.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 керував транспортним засобом з явними ознаками наркотичного сп'яніння і на пропозицію інспектора ДАІ відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у присутності двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями вказаних свідків (а.с. 3, 5). Крім того, по суті правопорушення ОСОБА_3 зазначив, що відмовився від проходження медичного огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння. Твердження апелянта, що інспектором ДАІ в порушення чинного законодавства та внутрішніх інструкцій, не з'ясовано всіх обставин справи і як наслідок не дано об'єктивної правової оцінки його діям, з урахуванням встановлених обставин, а також, що він працює водієм і це є його основним та єдиним доходом на існування, що у нього на утриманні знаходяться батьки пенсіонери похилого віку, батько інвалід другої групи, потребує постійного відвідування лікарні, в чому ОСОБА_3 йому допомагає вважаю намаганням ОСОБА_3 уникнути в такий спосіб відповідальності.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_3 відмовився від проходження медичного огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння та погодився зі складеним відносно нього протоколом а також надав пояснення.
Таким чином, суд першої інстанції в повній мірі дослідив та проаналізував наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази і дав їм належну оцінку, тому дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за яке наклав, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки з урахуванням особи правопорушника, вчиненого правопорушення, є правильним та достатнім і відповідає вимогам ст. 33 КУпАП.
Будь-яких порушень законодавства, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які тягнуть за собою скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30 липня 2013 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки, залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя