Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц/778/3044//13 Головуючий у 1 інстанції: Мовчан О.Г.
Суддя-доповідач: Бабак А.М.
21 серпня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Спас О.В.
Суддів Бабак А.М.
Полякова О.З.
При секретарі: Бабенко Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, за участю прокурора Михайлівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Михайлівської селищної ради про поновлення батьківських прав, -
У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до служби у справах дітей Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області, за участю прокурора Михайлівського району Запорізької області, треті особи: ОСОБА_4, орган опіки та піклування Михайлівської селищної ради про поновлення батьківських прав.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 14 квітня 2008 року вона позбавлена батьківських прав щодо свого малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
При народженні сина вона не перебувала у шлюбі, батько дитини своє батьківство не визнав. Реєстрація народження дитини проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України. Рішенням ради опіки та піклування при виконкомі Михайлівської селищної ради над ОСОБА_5 встановлена опіка та призначений опікун - ОСОБА_4
На час позбавлення її батьківських прав вона не розуміла своїх обов'язків по відношенню до дитини та оскільки вона народила дитину у віці 17 років, не мала змоги самостійно її доглядати та матеріально забезпечувати, крім того, через вживання спиртних напоїв не мала постійного заробітку і місця проживання, тому вимушена була ухилятися від утримання та виховання сина.
На теперішній час її поведінка змінилася та змінилося ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків. З 2011 року вона має постійну роботу, проживає разом з чоловіком та його батьками, спиртні напої не вживає, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.
Також, зазначала, що з осині 2012 року вона спілкується з сином, але ОСОБА_4 довідавшись, що вона має намір поновити батьківство щодо сина, перешкоджає її спілкуванню з дитиною.
З урахуванням зазначених обставин, просила ухвалити рішення про поновлення її - ОСОБА_3 батьківських прав щодо свого малолітнього сина - ОСОБА_5
Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено. .
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи і наданим доказам, порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів стійких змін у поведінці ОСОБА_3 відносно її ставлення до дитини та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав. З часу позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини, позивач аліменти на утримання дитини не сплачувала, з дитиною не спілкувалася, фізичним, духовним та моральним розвитком дитини не цікавилася.
Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд, у відповідності до вимог ст. 212-214ЦПК України, повно та всебічно з'ясував обставини справи на які посилалися сторони, дослідив надані ними докази і відповідно їх оцінив, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу та закон, що їх регулює.
Зокрема, судом правильно застосовані норми ст.ст.169, ч.4 ст. 19 СК України, прийняті до уваги роз'яснення, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав».
Статтею 169 СК України, особам, позбавленим батьківських прав, надано право звернутися до суду з позовом про їх поновлення.
Розглядаючи спір, суд зобов'язаний перевіряти, наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав.
При вирішенні питання про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з них та інших осіб, із якими проживає дитина, враховує її інтереси, а також думку дитини, якщо вона її може висловити.
За змістом ч. 4 ст. 169 СК України, поновлення в батьківських правах можливе лише за умови, що батьки істотно змінили в кращий бік поведінку, спосіб життя і (або) ставлення до виховання дитини.
Зміни в способі життя батьків, їхнє ставлення до дитини не можуть відбутися швидко, для цього необхідний значний період часу. При цьому, недостатньо одних намірів батьків змінити свою поведінку, необхідно, щоб їх спосіб життя дійсно змінився настільки, що ніяких небезпек і загроз життю і здоров'ю дитини більше не буде, а батьки в змозі належним чином виховувати дитину і захищати її права і інтереси.
Поновлення батьківських прав і повернення дитини батькам допускається тільки в тому випадку, якщо це відповідає інтересам дитини. Якщо поновлення в батьківських правах суперечить інтересам дитини, то суд має право з урахуванням думки дитини відмовити в задоволенні позову батьків про поновлення в батьківських правах.
В ході розгляду даної справи суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 212-213 ЦПК України, належним чином перевірив наскільки змінилися поведінка позивачки та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав, достовірно встановив істотність таких змін у поведінці останньої та способі життя, ставлення до виховання дитини та дійшов обґрунтованої думки, що позивач лише має наміри змінити свою поведінку і можливість належним чином виховувати дитину та захищати її права і інтереси.
Суд врахував, що позивач, незважаючи на те, що маж постійний заробіток та працевлаштована, матеріально дитину не забезпечувала, аліменти на утримання дитини не сплачувала, має заборгованість, з дитиною не спілкувалася, фізичним, духовним та моральним розвитком дитини не цікавилася.
Судом надано належної оцінки висновку органу опіки і піклування щодо доцільності поновлення батьківських прав ОСОБА_3, який обґрунтовано не прийнятий судом, перевірено питання щодо умов проживання дитини та стану її здоров'я, з'ясована думка дитини з приводу можливості поновлення батьківських прав і повернення її матері, а тому з урахуванням інтересів дитини, правомірно відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3
Докази та обставини, на які посилається апелянт були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновком суду першої інстанції з їх оцінкою.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: