Справа № 119/3138/13-ц
2/119/1543/13
16 серпня 2013 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі : головуючого судді Бистрякової Д. С.
при секретарі: Аніщенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрграндінвест ЛТД” про визнання договору недійсними, зобов'язання повернути грошові кошти, яки отримані за договором -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовними вимогами до ТОВ „Укрграндінвест ЛТД” про визнання недійсним укладеного між ними договору № 70306439 від 21.08.2012 року, зобов'язання відповідача повернути йому грошові кошти у суми 10472,25 грн., як незаконно отримані за наслідками укладення зазначеного договору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.08.2012 року між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ „Укрграндінвест” було укладено договір № 70306439. Позивач уклав зазначений договір з метою отримати від відповідача позику для проведення ремонту вартістю 125000,00 грн.. Зазначений кредит позивач розраховував отримати протягом кількох днів з моменту укладення договору. На виконання умов договору та додатків до нього позивач сплатив відповідачу наступні платежі: одноразовий комісійний внесок в сумі 4375,00 грн., п'ять щомісячних чистих внесків в сумі 3472,25 грн., п'ять адміністративних витрат в суми 2625,00 грн., на загальну суму 10472,25 грн.. Позивач вважає, що договір від 21.08.2012 року №70306439 був укладений під впливом обману та з застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, вважає, що він отримував не чітку, неправдиву інформацію стосовно спірного договору, який не відповідає чинному законодавству України, не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та не відповідає внутрішній волі позивача на момент укладення договору та на теперішній час. Послуги, яки надав відповідач, підпадають під категорію фінансових послуг, тобто на момент укладання спірного договору відповідач здійснював свою діяльність як фінансова установа, а тому обов'язково був повинний отримати відповідний дозвіл (ліцензію). Проте цього зроблено не було. Позивач, посилаючись на статті 203,215,216 ЦК України, статті 19, 22 Закону України „Про захист прав споживачів”, статі 1, 4, 5, 7 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг”, просить визнати недійсним договір №70306439, укладений 21.08.2012 року між ним та ТОВ „Укрграндінвест ЛТД”.
Позивач до судового засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги повністю підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Від відповідача не надходило повідомлення про причини неявки до судового засідання та заяви про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуюче наведене суд, вважає можливим розглянути справу у заочному порядку, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, вивчивши матеріли справи, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.
21 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ „Укрграндінвест ЛТД” був укладений договір № 70306439 про приділення фінансових ресурсів з додатком № 1, 2 (а.с.7-14). Відповідно до умов спірного договору, Адміністратор, за згодою клієнта, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Клієнта певні юридичні дії, спрямовані на придбання цільового фінансового ресурсу, зазначеного у додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності програми, що міститься в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору, в тому числі: а) сформувати Реєстр Клієнтів, здійснити його адміністрування; б) організовувати та проводити захід про приділенню фінансових ресурсів та оплати цільового фінансового ресурсу на користь клієнта; надати інші послуги і здійснювати інші право чини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього.
Відповідно до додатку № 1 до спірного договору метою його укладення є проведення ремонту, вартість якого визначена у суми 125000,00 грн. (а.с. 8).
Згідно з розділом 2 спірного договору учасник зобов'язується сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання сторонами даного договору та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання дозволу, своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату вартості цільового фінансового ресурсу, та адміністративні витрати, що є сплатою за послуги адміністратора з організації діяльності програми (а.с.9-14).
На виконання умов договору та додатків до нього позивач сплатив відповідачу наступні платежі: одноразовий комісійний внесок в сумі 4375,00 грн., п'ять щомісячних чистих внесків в сумі 3472,25 грн., п'ять адміністративних витрат в суми 2625,00 грн., на загальну суму 10472,25 грн. (а.с.15-20).
З аналізу умов спірного договору слідує, що його предметом є надання особі послуг з адміністрування програм, що умовно називається „Укрфінінвест” та базується на створенні реєстрів Клієнтів, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу. Відповідно до умов спірного договору відповідач не надає позик, а формує реєстр учасників, які за рахунок власних внесків формують фонди групи. Після цього здійснюється захід по розподілу грошового фонду на одержання позики або придбання товару. Відповідач, відповідно до умов спірного договору, формує реєстр учасників програми „Укрфінінвест” за рахунок сплати щомісячних загальних внесків, сплачених учасниками програми, тобто за кошти учасників самої програми сформований фонд даної програми. Крім того, з фонду програми формується Фонд реєстру, який призначений для витрачання на користь учасників коштів і знаходиться на спеціальному рахунку відповідача у банківський установі. Відповідач організує захід з розподілу цільового фінансового ресурсу, який проводиться не рідше одного разу на два місяці, коли фонд учасників є достатнім. При цьому, рішення про надання безвідсоткової позики надається не всім клієнтам програми, а лише тим, які мають найбільшу кількість проплат (платежів).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє право чин, повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Підставою недійсності правочину згідно із ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання на момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
У п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними” вказано, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного право чину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін право чину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачі» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатації або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності пірамідальної схеми.
Саме таку позицію висловив Верховний суд України при розгляді справ №6-161цс1, 6-35цс12.
Відповідно до умов спірного договору, здійснена позивачем оплата не створює для відповідача будь-яких обов'язків, а останній покладає на учасників програми придбання товарів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальною схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Зазначений вид нечесної підприємницької практики вводить споживача в оману.
Згідно з п. 4, ч. 1, ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб, може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.
Виходячи з умов спірного договору, діяльність відповідача пов'язана із наданням послуг на умовах програми, що базується на створенні реєстру учасників (учасників програми), метою яких є придбання товарів у порядку і на умовах, передбачених договором або умовами програми, тобто відповідач здійснює операції з фінансовими активами, отримує від позивача грошові кошти у вигляді щомісячних та авансових платежів, перерозподіляє отримані грошові кошти в інтересах третіх осіб і має прибуток від такої діяльності.
Законом України від 02.06.2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», який набув чинності з 08.01.2012 року, статтю 4 цього Закону доповнено пунктом 11-1, відповідно до якого діяльність із адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах віднесено до переліку фінансових послуг.
Відповідно до ст.227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів також може бути визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Частини 1,2,3 Стаття 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності право чину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами , які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.
Враховуюче те, що надані відповідачем послуги підпадають під категорію фінансових послуг, на здійснення яких відповідач був повинний отримати відповідний дозвіл (ліцензію), позивач сплачував кошти лише за можливість отримати право на позику для здійснення ремонту, формування відповідачем без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на отримання позики одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки доводи позивача обґрунтовані належними доказами, відповідають вимогам чинного цивільного законодавства.
Розподіл судових витрат необхідно провести відповідно вимогам ст. 88 ЦПК України. Стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 344,10 грн..
У судовому засіданні 16.08.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 21.08.2013 року.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,88,169,208,209,212,213,215, 367 ЦПК України, ст.16, 202-203, 215-216 ЦК України, на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати недійсним договір № 70306439 від 21.08.2012 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД» (МФО 351005, ЄДРПОУ 32583071) на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 10472 (десять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 25 коп..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрграндінвест ЛТД» на користь держави (Феодосійський міський суд, код ЄДРПОУ суду 02897135) судовий збір у сумі 53 грн. 65 коп..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Бистрякова Д.С.