Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/3057/13-а
Провадження № 2-а/553/80/2013
Іменем України
28.08.2013м. м. Полтава
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Парахіна Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
В липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії.
В позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що перед виходом на пенсію працював на посаді судді Господарського суду Полтавської області, 02.06.2003 року звільнений з посади у відставку за станом здоров'я згідно постанови Верховної Ради України від 15.05.2003 року та наказу № 24 від 02.06.2003 року, з 2003 року має статус судді у відставці. У відповідності до вимог ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 16.12.1993 року за його вибором призначено пенсію на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 87 % заробітної плати. Розмір пенсії становить 4682 грн., розрахований виходячи з розміру заробітної плати судді станом на 01.01.2006 року.
Відповідно до довідки Господарського суду Полтавської області № 09-07/563-13 від 02.07.2013 року суддівська винагорода працюючого судді з 01.01.2013 року складає 16058,00 грн.
Між тим, в період з 01.02.2013 року Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві проводило нарахування пенсії йому як судді у відставці з порушенням ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", незважаючи на його звернення перерахунок проведено не було, в перерахунку пенсії було відмовлено листом № 36/К-02 від 11.07.2013 року.
Позивач вказує на незаконність дій відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії судді у відставці, суперечність їх положенням ст. 126, 130 Конституції України, Закону України "Про статус суддів" 1992 року, чинного Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Закону України "Про державну службу", рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року, № 4-рп/2007 від 18.06.2007 року та № 3рп/2013 від 03.06.2013 року.
Просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві щодо відмови в перерахунку пенсії судді у відставці, зобов'язати здійснити нарахування та виплату пенсії судді у відставці за період з липня по червень 2013 року включно, виходячи з розміру 87 % заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді відповідно до вимог ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 37, 37-1 Закону України "Про державну службу".
Позивач в судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву, в якій зазначає, що просить справу слухати без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши письмове заперечення проти позову з заявою, в якій просить справу слухати без його участі.
У запереченні на позов представник відповідача вказує, що пенсія позивачу нараховується та виплачується у відповідності з вимогами чинного законодавства, ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з дотриманням ст. ст. 37, 37-1 Закону України "Про державну службу", та з урахуванням положень п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 року, підстав для проведення її перерахунку немає. Просить в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перед виходом на пенсію працював на посаді судді Господарського суду Полтавської області, 02 червня 2003 року звільнений з посади судді Господарського суду Полтавської області у зв'язку з від ставкою за станом здоров'я згідно постанови Верховної Ради України № 811-1 У від 15.05.2003 року на наказу № 24 від 02.06.2003 року.
З часу звільнення з 02.06.2003 року за виробом позивача згідно п. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року, який діяв на той час, та ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.2003 року позивачу було призначено пенсію на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу" в розмірі 87 відсотків заробітної плати.
Розмір пенсії, яку отримує позивач з 01.01.2006 року і по даний час, складає 4628 грн.
Відповідно до довідки Господарського суду Полтавської області № 09-07/563-13 від 02.07.2013 року суддівська винагорода працюючого судді з 01.01.2013 року складає 16058,00 грн.
Разом з тим, Управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві обчислення розміру пенсії позивача як судді у відставці з 01.02.2013 року проводилось без урахування розміру суддівської винагороди судді, працюючого на посаді судді господарського суду, відповідний перерахунок грошового утримання не проводився.
Як вбачається зі змісту листа Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві № 36/К-02 від 11.07.2013 року, в проведенні перерахунку пенсії позивачу як судді у відставці фактично було відмовлено.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У частині першій статті 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до рішення Конституційного Суд України від 22.09.05 року № 5-рп/2005, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав свобод.
Конституційний Суд України зазначив, що невід'ємною складовою статусу суддів є їх незалежність, яка забезпечується, у тому числі, гарантуванням фінансування та належних умов для функціонування судів і діяльності суддів, їх правового і соціального захисту (підпункт 1.1 пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 19-рп/2004).
В п. 7 Рішення Конституційного Суду України від 11.10.05 № 8-рп/2005 зазначено, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі, після звільнення від виконання обов'язків судді. Також у цьому рішенні Конституційний Суд України вказав, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
Частиною 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", що втратив чинність згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI, визначалось, що судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України "Про державну службу".
Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, сплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді.
При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України "Про державну службу" на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія держаним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Частиною 4 цієї статті встановлено, що пенсія державному службовцю виплачується незалежно від його заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції, що є чинною на час звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві із заявою, встановлено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Таким чином, зазначені норми не ставлять та не ставили право судді працюючого чи у відставці на одержання пенсії державного службовця у залежність від виходу його на пенсію. Працюючі судді, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності відповідного страхового стажу, мають та мали право на призначення пенсії за Законом України "Про державну службу".
Згідно частини 1 статті 37-1 Закону України "Про державну службу" у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" від 31.05.2000 року N 865 встановлено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Таким чином, стаття 37-1 Закону України "Про державну службу" та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України N 865 визначають порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців у разі підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям, але не суддям. Це питання врегульоване й Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Таким чином, незважаючи на те, що позивач отримує пенсію як державний службовець, він залишається суддею у відставці і, як наслідок, на нього повинні розповсюджуватись положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "«Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
У зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" змінено порядок оплати праці працюючим суддям, яким виплачується суддівська винагорода.
Статтею 129 цього Закону визначено вид, склад, розмір суддівської винагороди, яка складається з грошового утримання, яке включає в себе посадовий оклад та доплати за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
Внаслідок прийняття Закону України "Про судоустрій і статус суддів" збільшено розмір матеріального забезпечення працюючим суддям.
Як вбачається з довідки Господарського суду Полтавської області № 09-07/563-13 від 02.07.2013 року, заробітна плата на посаді судді, яка враховується при призначенні пенсії та її перерахунку з 01 січня 2013 року становить 16058,00 грн.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підвищення посадових окладів працюючим суддям дає підстави і для перерахунку пенсій суддям, що вийшли на пенсію та отримують пенсії як державні службовці.
Таким чином, не викликає сумніву, що позивач набув право на перерахунок пенсії, визначений ст. 37-1 Закону України "Про державну службу".
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку пенсії згідно довідки Господарського суду Полтавської області № 09-07/563-13 від 02.07.2013 року, починаючи з 01.02.2013 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), частини першу, другу статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI; визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними): частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року у редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI; абзац другий пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.
Враховуючи те, що позивач є суддею у відставці, а відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про статус суддів", що був чинний на час призначення позивачу пенсії, за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку, з огляду на положення статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд приходить до висновку, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню частина 3 ст. 138 Закону"Про судоустрій та статус суддів" (в редакції, чинній з 01.01.2012 року), а отже дії відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії є противоправними, адже порушують права та інтереси позивача.
Аналізуючи наведені положення, суд доходить до висновку, що в усіх випадках розмір пенсії судді у відставці має визначатись виходячи з розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді. При цьому, законодавець не обмежує розмір пенсії судді у відставці розміром грошового утримання працюючого судді, діючим на дату призначення судді у відставці грошового довічного утримання.
Крім того, вирішуючи позовні вимоги позивача, виходячи з положень ст. 22 Конституції України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, беручи до уваги той факт, що при виході у відставку позивачу було призначене та він отримував пенсію в розмірі 87 % суддівської винагороди, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що він має право на отримання пенсії як суддя у відставці саме у вищевказаному розмірі.
Як вбачається з довідки Господарського суду Полтавської області № 09-07/563-13 від 02.07.2013 року заробітна плата по посаді судді Господарського суду Полтавської області з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року складає 16 058,00 грн., тоді як позивач отримував вказані виплати в значно меншому розмірі.
Таким чином, позивач має право отримання пенсії в розмірі 87 % суддівської винагороди з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року з урахуванням розмірів такої винагороди відповідно до даних довідки Господарського суду Полтавської області № 09-07/563-13 від 02.07.2013 року, що не дотримується відповідачем.
В ч. 5 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" встановлено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, при вирішенні спору суд бере до уваги положення п. 2 Розділу "Прикінцеві та Перехідні положення", згідно з якими обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та з урахуванням того факту, що позивачу щомісячне довічне грошове утримання призначено з 2001 року, приходить до переконливого висновку, що норма ч. 5 ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" не підлягає застосуванню.
Відтак обґрунтованими, на думку суду, є вимоги позивача про здійснення нарахування та виплати йому пенсії як судді у відставці за період з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року включно, виходячи з розміру суддівської винагороди згідно довідки Господарського суду Полтавської області № 09-07/563-13 від 02.07.2013 року та в розмірі 87 % заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді на посаді судді Господарського суду з урахуванням виплаченої пенсії без обмежень максимального розміру пенсії.
Відповідно до положень статей 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Установивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог - визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу як судді у відставці, зобов'язання відповідача здійснити її нарахування та виплачувати у розмірі 87 % від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, починаючи з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 8,9, 10, 11, 71, 159,160-163 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії до вимог ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" неправомірними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію як судді у відставці за період з 01.02.2013 року по 30.06.2013 року включно у відповідності до ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" виходячи з розміру суддівської винагороди згідно довідки Господарського суду Полтавської області № 09-07/563-13 від 02.07.2013 року в розмірі 87 % заробітної плати (суддівської винагороди) працюючого судді з урахуванням виплаченої пенсії без обмежень максимального розміру пенсії.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_2