Справа № 733/430/13-ц Провадження № 22-ц/795/1678/2013 Головуючий у I інстанції - Овчарик В. М. Доповідач - Лакіза Г. П.
Категорія -цивільна
29 серпня 2013 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіЛакізи Г.П.,
суддів:Горобець Т.В., Острянського В.І.,
при секретарі:Рудик І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства „Нафком-Агро" на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства „Нафком-Агро" про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,-
В апеляційній скарзі Дочірнє підприємство „Нафком-Агро" просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено. Визнано недійсними договори оренди земельних ділянок площею 5,12 га та 0,48 га, розташованих в м. Ічня Чернігівської області за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, укладені між ОСОБА_5 та Дочірнім підприємством „Нафком-Агро" 16 вересня 2008 року.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необгрунтованим через неправильне тлумачення законодавства, неповноту та неправильність встановлених обставин, які мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінку доказів. Апелянт зазначає, що оспорювані договори оренди земельних ділянок укладені відповідно до норм чинного законодавства та повністю відповідають типовій формі договору оренди землі, яка була затверджена Постановою КМУ від 03.03.2004 року №220 „Про затвердження Типового договору оренди землі", яка діяла на час укладення договору. На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що на момент укладення договорів оренди земельної ділянки, а саме 16 вересня 2008 року, обов'язкова наявність такої істотної умови у договорі оренди землі як передача у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не було передбачено законодавчо, оскільки зміни до ст. 15 ЗУ „Про оренду землі" стосовно вказаної істотної умови було внесено Законом № 509-VI від 16.09.2008 року, який набрав чинності 14.10.2008 року, тобто вже після укладення оспорюваних договорів. Апелянт звертає увагу, що державна реєстрація уповноваженим органом укладених між сторонами договорів оренди землі, яка мала місце 26.05.2009 року та 07.05.2010 року, визначає лише дату набрання чинності договору та виникнення права на оренду, а не дату укладення договору. Крім того, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів про отримання судових повісток Відповідачем, але справа, яка перший раз була призначена на 11 березня 2013 року всупереч неявці осіб, що беруть участь у справі відразу була розглянута, що суперечить ст.ст. 74 та 169 ЦПК України.
В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать розписки про вручення їм судових повісток; клопотання про перенесення судового засідання та поважність причин неявки в судове засідання до апеляційного суду не надходили. Зважаючи на наведене та на приписи ст. 305 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для відкладення розгляду справи відсутні, і неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розглядові справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом встановлено, що 16 вересня 2008 року між позивачем ОСОБА_5 та ДП „Нафком-Агро" було укладено два договори оренди земельних ділянок площею 5,12 га та 0,48 га, згідно умов яких орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування вказані вище належні позивачу земельні ділянки строком на 5 років (а.с.6-7, 9-10). Зазначені договори були зареєстровані в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії „Центр ДЗК" 07.05.2010 року та 26.05.2009 року, про що в Державному реєстрі земель були вчинені відповідні записи за №041083400556 та № 040983400119.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у спірних договорах оренди землі під час їх реєстрації була відсутня така істотна умова, як умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, то вони підлягають визнанню недійсними відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду землі".
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.
Відповідно до приписів до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
16 вересня 2008 року Верховною Радою України було прийнято Закон №509-VІ, яким внесено зміни до положень частини 1 ст. 15 Закону України „Про оренду землі", якою визначено істотні умови договору оренди землі.
З аналізу приписів статті 177 ЦК України (види об'єктів цивільних прав), частини 2 статті 115 ЦК України (вклад до статутного капіталу господарського товариства), частини 1 статті 576 ЦК України (предмет застави), вбачається, що чинним законодавством передбачена можливість внесення майнових орендних прав до статутного фонду товариства або передача їх у заставу, причому таку передачу може бути здійснено як орендарем - щодо права на оренду земельної ділянки, так і орендодавцем - щодо права вимоги орендної плати, а тому визначення умов реалізації сторонами вказаних прав, об'єктивно знайшло своє відображення в приписах частини 1 статті 15 Закону України „Про оренду землі" в редакції Закону України від 16.09.2008 року №509-VІ, якими умову щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, законодавець визначив в якості однієї з обов'язкових істотних умов договору оренди землі.
Вказаний Закон України від 16.09.2008 року, який набрав чинності 14 жовтня 2008 року, за приписами ч.1 статті 5 ЦК України підлягав застосуванню Ічнянським районним відділом ЧРФ Центру ДЗК при здійсненні державної реєстрації договорів оренди землі як акт цивільного законодавства, що регулював правовідносини між сторонами на момент державної реєстрації договорів оренди землі.
Згідно частини 2 статті 15 Закону України „Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору недійсним відповідно до закону.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 215 ЦК України та частини 2 статті 15 Закону України „Про оренду землі", якою передбачено визнання недійсним договору, у тексті якого відсутні умови щодо передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання укладених між ОСОБА_5 та ДП „Нафком-Агро" договорів оренди земельних ділянок недійсними.
Твердження ДП „Нафком-Агро" стосовно того, що договори оренди землі були укладеними до внесення змін в законодавство, а саме до ст. 15 ЗУ „Про оренду землі", є необґрунтованими, так як договори оренди земельної ділянки, які були укладені 16.09.2008 року та зареєстровані в Ічнянському районному відділі Чернігівської регіональної філії „Центр ДЗК" 07.05.2010 року та 26.05.2009 року відповідно, за правилами частини 3 статті 640 ЦК України є укладеними з моменту їх державної реєстрації, тобто вже після внесення змін до положень частини 1 ст. 15 ЗУ „Про оренду землі".
Доводи апеляційної скарги про те, що оспорювані договори оренди земельної ділянки повністю відповідають типовому договору, затвердженому постановою Кабінету Міністрів від 03.03.2004 р/ № 220, не заслуговують на увагу, оскільки зміст оспорюваних договорів суперечить положенням ч. 2 ст. 15 ЗУ „Про оренду землі", яка передбачає наявність усіх істотних умов у договорі оренди землі, встановлених цією статтею.
Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ст.ст. 74 та 169 ЦПК України. Розгляд справи було призначено на 10-40 год. 01.03.2013 р. В судове засідання ніхто не з'явився, розгляд справи було відкладено на 11-10 год. 18.03.2013 р. в зв'язку з тим, що судова повістка була вручена відповідачу лише 02.03.2013 р. (а.с.13). 18.03.2013 р. справу було розглянуто за відсутності сторін, про дату судового засідання ДП „Нафком-Агро" було повідомлено завчасно - 07.03.2013 року, що підтверджуються повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.15).
За таких обставин, доводи апеляційної скарги повністю спростовуються обставинами даної справи, не свідчать про порушення судом норм матеріального або процесуального закону та не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Нафком-Агро" - відхилити.
Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18 березня 2013 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: