Справа № 2а-294/11
30 травня 2011 року суддя Ленінського районного суду міста Луганська Попова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2011 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона є вдовою ОСОБА_2, померлого 13.02.2003 року, та в якому просила суд поновити строк звернення до суду, визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська щодо відмови в нарахуванні та виплати позивачу недоотриманої пенсії та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська призначити та обчислювати з 01.12.2010 року розмір його основної пенсії із розрахунку його основної пенсії збільшеною в 3,5 рази у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також додаткової пенсії за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи та підвищення подружжю померлих інвалідів війни та в подальшому виплачувати позивачу цю пенсію з урахуванням ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та просила розглядати справу за її відсутності.
Представник відповідача до суду не з'явився та надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
На підставі цього справа проводиться у порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка є вдовою ОСОБА_2, померлого 13.02.2003 року, який був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1-ї категорії і інвалідом 3-ої групи від захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 року.
Як вбачається із відповіді від 05.01.2011 року № 44/02-1, позивачки було повідомлено в здійсненні перерахунку та збільшенні основної пенсії в 3,5 рази, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсію вже збільшено у 3,5 рази.
Згідно п.п. 1,6 ст. 92 Конституції України, ст. 71 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), відповідно до якого дія його положень не може призупинитися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, ч. 3 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 8 та п.п. 13, 16 Прикінцевих положень загального Закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону.
При перерахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню при їх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про бюджет на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи було затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсії відповідають положенням статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ.
Усупереч положенням статей 54, 50 Закону № 796-ХІІ Кабінет Міністрів України пунктом 2 Постанови № 1 установив розмір сум, з яких проводиться розрахунок розмірів пенсій, при тому, що розміри цих сум не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд дійшов висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 54, 50 Закону № 796-ХІІ, підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Постанови КМУ від 13.07.2004 р. № 894 «Про підвищення розмірів пенсій», призначених згідно із ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» носили разовий характер та застосовувалися до розміру мінімальної пенсії за віком, що був встановлений постановами КМУ від 03.01.2002 р. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», від 19.0396 № 342 «Про підвищення розмірів пенсій призначених до 1 березня 1996 та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 березня 1996» та від 26.07.1996 № 831 «Про підвищення розмірів пенсій, призначених до 1 серпня 1996 року та порядок обчислення пенсій, що призначаються після 1 серпня 1996 року».
Постановами Кабінету Міністрів України було встановлено розмір мінімальної пенсії за віком (16,62 грн., 19,91 грн.) і саме ці розміри підлягали збільшенню згідно постанови КМУ від 13.07.2004 р. № 894 на 12%, згідно постанову КМУ від 22.12.2005 № 1293 учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 - 3,5 рази, у 1987 - 1990 - 2,5 рази.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії із застосування відповідних постанов є безпідставними, оскільки вказаним нормативним актом передбачено збільшення пенсії, призначеної з дотримання Постанови № 1. Тобто, дії відповідача були правомірними. А тому вимоги позову не підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Постанова КМУ від 13.07.2004 р. № 894 «Про підвищення розмірів пенсії», Постанова КМУ від 27.12.2005 № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Луганська про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після оголошення постанови, у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий: суддя О.М. Попова.