Справа №: 22-ц/190/5476/13Головуючий суду першої інстанції:Тонкоголосюк О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іващенко В. В.
"22" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіІващенко В.В.
СуддівБілоусової В.В., Дралло І.Г.
При секретарі Почотовій Я.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про захист честі та гідності та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6
на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 липня 2013 року,
у квітні 2013 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про захист честі, гідності, репутації та відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що відповідачі в травні 2010 року звернулися до Київського райвідділу міліції м. Сімферополя із заявою, в якій повідомили правоохоронні органи про те, що вона, ОСОБА_6 нібито має низький рівень розвитку та страждає на психічне захворювання, має зовнішній вигляд, який їх насторожує. Просили перевірити, чи страждає вона на шизофренію і просили встановити ступінь захворювання.
ОСОБА_6 вважає, що такою заявою відповідачі принижують її честь та гідність, оскільки ці відомості не відповідають дійсності. Моральну шкоду, завдану їй поширенням недостовірної інформації, вона оцінює у 7500 грн., грошове відшкодування якої просить стягнути з відповідачів.
Не погодившись з зазначеним позовом ОСОБА_7 звернулась до ОСОБА_6 з зустрічною позовною заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною поведінкою ОСОБА_6, яка протягом семи років, маючи намір заволодіти нерухомістю, виживає її та її неповнолітню доньку з її квартири шляхом застосування наклепу, різного роду погроз та застосування фізичної розправи. Моральну шкоду оцінює у 15000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 липня 2013 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішення суду у частині відмови їй у задоволенні первісного позову з ухваленням нового у цій частині - про задоволення її вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт зазначає, що судом безпідставно була прийнята зустрічна позовна заява, оскільки позовні вимоги не є однорідними. Вона вважає, що висновок суду про те, що відповідачі направили на адресу правоохоронних органів заяву, яка потребувала перевірки, неправильний, оскільки, на її думку, вони направили лист, в якому виклали недостовірну інформацію, яка принижує її честь, гідність.
Заслухавши доповідача, дослідивши обставини справи і перевіривши їх доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не є обґрунтованою і не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 липня 2013року оскаржується лише у частині відмови у задоволенні первинного позову, тому судова колегія переглядає в апеляційному порядку рішення суду само у цій частині.
Відмовляючи ОСОБА_6 у позові, суд першої інстанції виходив із того, що викладена відповідачами у колективній заяві до правоохоронних органів інформація, що нібито вона має низький рівень розвитку та страждає психічним захворюванням, має зовнішній вигляд, який їх насторожує, не є фактами, а є лише оціночними судженнями, за які не наступає відповідальність. Окрім цього, направлення колективної заяви до правоохоронних органів не є поширенням недостовірної інформації.
З такими висновками суду погоджується судова колегія.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є рідними сестрами, між якими, після смерті матері в 2005 році склалися неприязні стосунки з приводу нерухомого майна. На цьому підґрунті між ними неодноразово виникали конфліктні ситуації, що приводило до звернення в правоохоронні органи та суду
Поширенням недостовірних відомостей про себе позивач ОСОБА_6 зазначає висловлювання відповідачів за первісним позовом у їх колективній заяві до правоохоронних органів, що нібито вона має низький рівень розвитку та страждає психічним захворюванням, має зовнішній вигляд, який їх насторожує.
Відповідно до положень п. 15-16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації: поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку: викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать, гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
У випадку, коли особа звертається до компетентних органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Саме така позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року N 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей), на яке обґрунтовано посилається суд першої інстанції.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що направлення колективної заяви до правоохоронних органів не є поширенням недостовірної інформації. Доводи апеляційної скарги про те, що ці висновки є неправильними, не є такими, що заслуговують на увагу.
Згідно зі ст. 47-1 Закон) України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № І "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи", відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі. загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Отже суд дійшов правильного висновку про те, що у колективній заяві містяться лише оціночні судження: думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, суб'єктивні думки і погляди відповідачів.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу відповідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Оскільки вимоги про відшкодування моральної шкоди мають похідний характер і пов'язані з встановленням факту порушення прав особи незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, які виражені у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особи, що не було встановлено, суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 | «Про судове рішення у цивільній справі», обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Оскаржуване рішення вищезгаданим вимогам відповідає, що згідно з ч.1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 304, 308 ч.1, 314, 315, 319, 323, 324, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 18 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді :