Справа № 210/5423/13-к
Провадження №1-кп/210/264/13
"21" серпня 2013 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
в складі:
головуючого Валуєвої В. Г.
при секретарі Булах К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження № 12013040710001911 відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народився у м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, до осудження не працюючого, одруженого, раніше проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого; 09.06.2005 року апеляційним судом Дніпропетровської області за ст. 115 ч. 2, п.4, 7 КК України до 15 років позбавлення волі. Визначенням Верховного Суду України від 29.11.2005 року вирок змінено, вважати засудженим за ст.115 ч.2, п.7 КК України до 12 років позбавлення волі. Згідно постанови Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 17.08.2012 року не відбуте покарання 3 роки 10 місяців 20 днів замінено на обмеження волі згідно ст. 82 КК України , яке відбуває у Широківському виправному центрі № 75 Дніпропетровської області,
за участі сторони кримінального провадження:
прокурора Бойко А.О.,
за звинуваченням у скоєнні злочину, передбаченому ст. 390 ч.1 КК України,
Засудженому ОСОБА_1 згідно наказу начальника Широківського виправного центру № 75 Дніпропетровської області від 13.06.2013 року було дозволено короткосрочний виїзд до Криворізького міського туберкульозного диспансеру № 2, розташованого по вул. Олейникова, 8-а в ОСОБА_2 районі м. Кривого Рогу для проходження стаціонарного лікування у зв'язку з погіршенням стану здоров'я. Обвинувачений ОСОБА_1 був письмо ознайомлений з положеннями змісту ст. 9 Кримінально-виконавчого Кодексу України, Інструкцією з організації порядку і умов виконання покарання у вигляді обмеження волі, де вказано, що межа виправного центру для засуджених, які проходять стаціонарне лікування у лікувальних закладах охорони здоров'я, встановлюється по межі відповідного лікувального закладу, зі змістом ст. 390 Кримінального Кодексу України за самовільне залишення місця обмеження волі та про притягнення до відповідальності за порушення вказаних норм. Однак, 24.06.2013 року приблизно о 10-й годині ОСОБА_1 самовільно, з метою ухилення від відбування покарання, залишив межі лікувального закладу - Криворізького міського туберкульозного диспансеру № 2, розташованого по вул. Олейникова, 8-а в ОСОБА_2 районі м. Кривого Рогу, та в обідній час доби був виявлений співробітниками виправного центру № 75 біля будинку № 95 по вул. Косіора в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу та доставлений до ОСОБА_2 КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.
У пред'явленому йому звинуваченні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину не визнав та у судовому засіданні пояснив, що йому не були відомі межі тубдиспансеру, у якому він лікувався, оскільки ніхто йому про це не повідомив. 24.06.2013 року близько 11 години він підійшов до чергової медсестри та повідомив її, що вийде на подвір'я подихати повітрям, з її дозволу вийшов на територію тубдиспансера та пішов до скверу. Під час його знаходження на свіжому повітрі на території диспансеру під'їхала автомашина службових осіб Широківського виправного центру № 75, на нього було надіто наручники та його силоміць посаджено до вказаної автомашини та відвезено до будинку, в якому проживає його дружина, а звідти до ОСОБА_2, а вже близко 10-ї години вечора доставлено до тубдиспансеру. Просить суд звернути увагу на розбіжності у поясненнях свідків, а також на те, що на досудовому слідстві свідок ОСОБА_3 надавала інші пояснення, ніж у судовому засіданні, у зв'язку з чим просить суд направити справу на досудове розслідування, оскільки самовільно лікувальний заклад він не залишав, про межі його території не знав.
Не зважаючи не невизнання обвинуваченим своєї вини у пред'явленому йому звинуваченні його провина у скоєному злочині підтверджується зібраними у кримінальному провадженні письмовими доказами та поясненнями свідків у судовому засіданні. Так, свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 було надано дозвіл для лікування у Криворізькому тубдиспансері. Під час знаходження на лікуванні обвинуваченого, вони з співробітником виправного центру ОСОБА_5 повинні були перевіряти знаходження обвинуваченого у лікувальному закладі. 24.06.2013 року під час раптової перевірки обвинуваченого у лікувальному закладі не виявилось, тому вони поїхали до будинку, в якому проживає його дружина і у дворі цього будинку виявили обвинуваченого, якого затримали та направили до ОСОБА_2 Аналогічні пояснення у судовому засіданні надав свідок ОСОБА_5 Свідок ОСОБА_3 пояснила, що стосунки з обвинуваченим неприязненні, від пояснень, наданих нею на досудовому слідстві вона відмовляється, тим більше, що їх не підписувала, оскільки надавала їх під впливом обвинуваченого, який їй погрожував та місяць назад її побив. 24.06.2013 року його було затримано працівниками виправного центру біля будинку, у якому вона проживає. Крім пояснень свідків у судовому засіданні вина ОСОБА_1 у скоєнні злочину підтверджується письмовими матеріалами справи:
- рапортом на ім'я начальника ОСОБА_2 КМУ ГУМВС України у Дніпропетровській області про самовільне залишення обвинуваченим місця лікування у Криворізькому тубдиспансері; розпискою ОСОБА_1 про те, що його ознайомлено з правилами поведінки під час короткосрочного виїзду за межі Виправного центру; підпискою ОСОБА_1 про його ознайомлення про те, що для засуджених, які проходять стаціонарне лікування або медичний огляд у лікувальних закладах охорони здоров'я, територія, яку не можна залишати, встановлюється по межі відповідного лікувального закладу в порядку, передбаченому чиним законодавством; поясненнями на досудовому слідстві свідка ОСОБА_6, яка пояснила, що працює медичною сестрою у тубдиспансері по вул. Олейникова у м. Кривому Розі та 24.06.2013 року близько 10 години хворий ОСОБА_1 залишив відділення та вийшов з закладу у невідомому напрямку. Близько 15 години до неї звертався працівник міліції щодо місця знаходження ОСОБА_1, яке їй було невідоме, ОСОБА_1 за час лікування залишав заклад не вперше; протоколом огляду від 24.06.2013 року на момент виявлення відсутності ОСОБА_1 лікувальної палати № 2 приміщення тубдиспансера № 2 та засудженного ОСОБА_1на місці не виявилось; висновком Широківського виправного центру № 75 по факту самовільного залишення місця обмеження волі засудженним ОСОБА_1 від 15.07.2013 року та іншими.
Оцінюючи зібрані під час розгляду справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у скоєнні злочину та його дії кваліфікує за ст. 390 ч. 1 КК України за ознаками самовільного залишення місця обмеження волі.
Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому за ст. 390 ч. 1 КК України, суд враховує характер його діянь та ступінь їх громадської безпеки, особистість обвинуваченого, обставини пом'якшуючі та обтяжуючі його вину. Обставинами, обтяжуючими вину обвинуваченого суд вважає рецидив злочину, а обставин, пом'якшуючих його вину згідно ст.66 КК України під час розгляду справи не виявлено.
Підсудний раніше був засуджений, покарання повністю не відбуте, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена, за місцем відбування покарання характеризується негативно, як особа, яка не стає на шлях виправлення, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває і не перебував, свою провину у скоєнні злочину не визнав. Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, з застосуванням вимог ст., ст. 71, 72 КК України.
Речових доказів у справі немає, тому суд не вирішує їх долю. Цивільний позов не заявлено, а судових витрат у справі немає, тому суд не вирішує питання про відшкодування шкоди. Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався, оскільки він відбував покарання у вигляді обмеження волі.
На підставі наведеного та керуючись ст. 194, 373, 374, 395 КК України, суд -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ст.390 ч. 1 КК України.
Призначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 за ст. 390 ч. 1 КК України покарання у вигляді 2 (двух) років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 ч.1 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання, не відбуте за Визначенням Верховного Суду України від 29.11.2005 року. На підставі 72 ч.1 КК України з урахуванням не відбутої частини покарання остаточно призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчому закладі закритого типу.
Обрати засудженому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, під варту взяти з зали суду. Строк покарання рахувати з 21.08.2013 року.
Матеріали кримінального провадження № 12013040710001911 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням при обвинувальному акті № справи 210/5423/13-к, провадження № 1-КП/210/264/13.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Згідно ст. 376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення засудженому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Засудженому роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 376 КПК України.
Суддя:ОСОБА_7