21 серпня 2013 р.Справа № 1570/7887/2012
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
при секретарі - Загоруйко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконними дій щодо реєстрації та скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.10.2012 року №ОД 08212180668, -
У грудні 2012 року позивач, ОСОБА_1, звернувся з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013 та уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.10.2012 року №ОД 08212180668 та скасувати реєстрацію цієї Декларації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на суміжній земельній ділянці почали незаконне будівництво будівлі відповідно Декларації про початок виконання будівельних робіт від 03.10.2012 року №ОД 08212180668, зареєстрованої Інспекцією ДАБК за проектом, розробленим ТОВ "Перша інженерна компанія" на підставі Містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 290/01-10/780/0 від 31.07.2012 року за адресою АДРЕСА_1, які є незаконними, розроблені на підставі недостовірних документах.
Позивач уважав, що Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області при реєстрації Декларації порушила вимоги законодавства, а саме вимоги Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», відповідно до якого суб'єкт господарювання подає державному адміністратору, що здійснює прийом в дозвільному центрі, заяву (форма якою затверджується КМ України за поданням центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку), з документами, необхідними для видачі документа дозвільного характеру. Державний реєстратор реєструє заяву та документи у журналі, формує дозвільну справу, в якій зберігаються всі документи та копії рішень дозвільних органів. Відповідачем не був перевірений жодний документ, який зазначений в Декларації.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з даною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 21.10.2010 року.
Розпорядженням № 819 Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.08.2010 року громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 наданий дозвіл на отримання містобудівних умов й обмежень забудови земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка є суміжною з земельною ділянкою позивача.
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримали містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за № 290/01-10/780/0 від 31.07.2012 року, проект будівництва, розроблений ТОВ "Перша інженерна компанія" та направили в Інспекцію ДАБК декларацію про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована Інспекцією ДАБК 03.10.2012 року за №ОД 08212180668.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, підтверджуються матеріалами справи, а отже є встановленими.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу щодо неправомірності дій відповідача при реєстрації 03.10.2012 року зазначеної Декларації про початок виконання будівельних робіт.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України від 17.02.2011 року №3038-VІ «Про регулювання містобудівної діяльності» ( надалі Закон №3038-VІ), Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою КМ України № 466 від 13.04.2011 року "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" ( надалі Порядок № 466).
Так, приписами ст. 6 Закон України №3038-VІ визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, КМ України, Верховною Радою АР Крим, Радою міністрів АР Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.34 Закону України №3038-VІ та п.1,2 Порядку N 466 будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту, право на виконання яких набувається при наявності одного з документів в залежності від категорії складності об'єкта будівництва:
- повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт;
- декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованою відповідною Інспекцією щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорії складності;
- дозволу на виконання будівельних робіт, виданому Інспекцією щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорії складності.
У відповідності до ст. 32 Закону України №3038-VІ віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно проектної документації будівництво індивідуального житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 відноситься до ІІ категорія складності.
На підставі ст. 36 Закону України №3038-VІ, п.7-13 Порядку N 466 визначено, що право на виконання будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт. Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації. Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.
Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до Інспекції два примірники декларації за формою, яка затверджена Порядком N 466. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала.
Інспекція протягом п'яти робочих днів з дня надходження до неї декларації перевіряє повноту даних, зазначених у декларації, та вносить їх до єдиного реєстру.
У разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що спричинили повернення декларації, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.
Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про початок виконання будівельних робіт.
У разі коли Інспекція не зареєструвала декларацію або не повернула її в установлений строк, заявник набуває право на виконання підготовчих робіт на одинадцятий робочий день з дня, коли декларація повинна була бути зареєстрована чи повернута. У такому разі декларація вважається зареєстрованою.
Отже, за змістом вимог Закону України №3038-VІ, Порядку N 466 спрощено дозвільні процедури у будівництві, щодо об'єктів І-ІІІ категорій складності, зокрема запроваджено декларативний принцип шляхом реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
До повноважень Інспекції ДАБК відноситься лише перевірка повноти даних, зазначених у декларації, та лише у разі неповного або неправильного її заповнення вона повертається декларанту.
Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що за достовірність даних декларації несе відповідальність особа, яка її заповнювала, тобто декларація про початок виконання будівельних робіт є документ, яким особа повідомляє відповідний дозвільний орган про початок виконання будівельних робіт, та відповідно сама по собі ця декларація не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не є правовим актом індивідуальної дії, прийнятим суб'єктом владних повноважень, відповідно декларація як документ не може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві, предметом спору може бути лише рішення Інспекції ДАБК про реєстрацію такої декларації.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", постанови Кабінету Міністрів України N 466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" у разі коли Декларація про початок виконання будівельних робіт подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Державна архітектурно-будівельна інспекція або її територіальний орган (далі - Інспекція) повертає її замовнику з обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації.
Зазначеними законодавчими актами визначено вичерпний перелік підстав повернення Декларації замовнику.
Повернення Декларації з інших підстав не допускається.
Враховуючи зазначене, якщо замовник подав чи оформив Декларацію належним чином, підстави для її повернення відсутні.
Крім того, Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 N 466 при реєстрації Декларації не передбачено надання будь-яких інших документів, окрім двох примірників зазначеної декларації.
Матеріалами справи підтверджено, що при здійсненні реєстрації 03.10.2012 року Декларації про початок виконання будівельних робіт за об'єктом будівництва ІІ категорії складності, яка подана до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ( а.с 34-35,т.2), відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, оскільки Декларація перевіряється Інспекцією лише на відповідність її вимогам закону щодо повноти та правильності її заповнення. Законодавством не передбачено повноважень Інспекції ДАБК щодо перевірки достовірності даних декларації при її реєстрації. За достовірність даних несе відповідальність декларант.
Підставами для визнання акта та дій суб'єкта владних повноважень протиправними є невідповідність їх вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, якій цей акт прийняв. Обов'язковою умовою визнання акта та дій протиправними є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта та вчинення дій прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Апелянтом та його представником не спростовано висновок суду першої інстанції щодо відсутності доказів з приводу неправомірності дій відповідача при реєстрації 03.10.2012 року зазначеної Декларації про початок виконання будівельних робіт.
Судом першої інстанції обгрунтовано не прийнято до уваги доводи позивача та його представника з посиланням на Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», що відповідачем не перевірені документи зазначені в Декларації, оскільки зазначені доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні законодавства.
Також судом правомірно відхилено доводи позивача як на обґрунтування позовних вимог до відповідача про визнання його дій неправомірними щодо реєстрації спірної Декларації та скасування цієї реєстрації, наявність в декларації посилань на документи, які не відповідають вимогам законодавства та порушують його права, оскільки станом на час реєстрації Декларації всі документи були чинними, у встановленому законодавством порядку не визнані такими, що не відповідають вимогам законодавства.
Вказані обставини підтверджуються також тим, що спір про право за позовом позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Інспекція ДАБК, про усунення перешкод у здійсненні права власності розглядається у Приморському районному суді міста Одеси.
Також в провадженні Приморського районного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Приморської рай адміністрації ОМР, Управління архітектури та містобудування ОМР про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і визнання незаконними дій посадових осіб,нормативно-правових актів.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставинах, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2013 року у справі № 1570/7887/2012 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 23 серпня 2013 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян