Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач:Шевчук С.М.
іменем України
"01" серпня 2013 р. Справа № 806/515/13-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Шевчук С.М.
суддів: Майора Г.І.
Одемчука Є.В.,
при секретарі Самченко В.М. ,
за участю сторін:
представників позивача: Бернадської В.В., Мельник О.І., представників відповідача Городничої Л.В., Грищенко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" квітня 2013 р. у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Житомирській області до Комунального підприємства "Теплозабезпечення" про зобов'язання виконати вимогу ,
22 січня 2013 року Державна фінансова інспекція в Житомирській області звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства "Теплозабезпечення" у якому просить зобов'язати відповідача виконати вимогу від 28.08.2012 № 62/17-1229 в пункті 2, а саме: зменшити дебіторську заборгованість Державного бюджету в сумі 1298623,89 грн. за рахунок коштів субвенції, яка виділена з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2012 рік.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2013року відмовлено у задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Житомирській області до Комунального підприємства "Теплозабезпечення" про зобов'язання виконати п. 2 вимоги від 28.08.2012 року № 62-17/1229.
Вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Житомирського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить назване рішення суду скасувати та прийняти нове про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачем у жовтні - грудні 2010року завищено фактичні витрати на виробництво теплової енергії для надання послуг з теплопостачання населенню у сумі 1 298 623,89грн., внаслідок чого завищено на вказану суму обсяг заборгованості бюджету з компенсацій різниці в тарифах. Зазначає, що судом проігноровані норми постанов Кабінету Міністрів України №503 від 11.05.2011року та №955 від 10.07.2006року та лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 25.10.2012року№04/31-8066.
Відповідно до ч. 1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ревізорами Коростенської об'єднаної державної фінансової інспекції в Житомирській області проведено ревізію фінансово - господарської діяльності Комунального підприємства «Теплозабезпечення», за результатами якої складено акт від 30 липня 2012 року 62-09/172 (том І а.с. 19- 59).
В ході обумовленої ревізії встановлено, що у жовті -грудні у 2010році відповідач отримував природній газ для виробництва теплової енергії для населення (акти приймання-передачі а.с.219-221 т.1) за ціною 1309,20грн. за тис. куб.м. Вартість природного газу для бюджетних установ та інших споживачів теплової енергії у вказаний період становила 2 957,93грн за куб.м.
Під час перевірки правомірності обрахунків різниці в тарифах з наданих населенню послуг по постачанню теплової енергії ревізорами позивача встановлено, що відповідачем в порушення постанови НКРЕ від 13.07.2010 № 813, п. 5, п. 7 Порядку № 503; п. 12 Порядку № 955 в жовтні - грудні 2010 року завищено фактичні витрати на виробництво теплової енергії для надання послуг з теплопостачання для населення в сумі 1298623,89 грн., внаслідок чого на вказану суму завищено в розрахунку обсяг заборгованості з різниці в тарифах та зайво отримано субвенції на покриття різниці в тарифах.
Зокрема з акту перевірки та реєстру порівняння фактично використаного газу для надання послуг з витратами, які заявлені на відшкодування різниці в тарифах КП «Теплозабезпечення» за 2010рік (а.с.60) вбачається, що суть порушення полягає в тому, що при розрахунку витрат по виробництву тепла для надання послуг населенню за період жовтень-грудень 2010року (а зокрема при обрахунку витрат на компенсацію технологічних потреб та втрат у теплових мережах підприємств теплоенергетики), відповідач здійснив обрахунок названих витрат виходячи з ціни на природний газ встановленої для бюджетних установ та для інших суб'єктів (у розмірі 2 95,93 грн. за тис. куб.м.), а не з цін на природний газ, встановлений для населення (у розмірі 1309,20 грн. за тис. метрів кубічних) у зв'язку з чим зайво включив до розрахунку понесених витрат суму 1298623,89 грн., яку отримав у складі субвенції на покриття різниці в тарифах.
Матеріалами справи підтверджуються обставини стосовно того, що у 2011 році з Державного бюджету України позивачу виділено субвенції в сумі 2216279,00 грн. на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що постачалася населенню в період 2010року. Названу суму субвенції позивач отримав згідно платіжного доручення від 29.06.2011 № 1 - в сумі 2216279,00 грн.
Отож суть названого спору зводиться до того, яку ціну на природний газ повинен був застосувати відповідач (для розрахунку витрат по виробництву тепла для надання послуг населенню, а зокрема при обрахунку витрат на компенсацію технологічних потреб та втрат у теплових мережах підприємств теплоенергетики з метою отримання субвенції на покриття різниці в тарифах для населення), встановлену ціну газу для населення, чи ціну газу для бюджетних установ та для інших суб'єктів у розмірі
Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції враховано таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011, № 503 затверджено Порядок перерахування у 2011 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі-Порядок №503).
Відповідно до п. 2 названого Порядку №503 перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах здійснюється на умовах, визначених цим Порядком, на суму заборгованості з різниці в тарифах, що утворилася у період з 1 жовтня 2009 р. по 31 грудня 2010 р. і не погашена на дату складення довідки про розмір кредиторської заборгованості…
Пунктом 5 обумовленого Порядку №503 передбачено, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах визначається учасниками розрахунків як різниця між фактичними витратами на теплову енергію (виробництво, транспортування і постачання теплової енергії) і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими для населення тарифами з урахуванням перерахунку за низькоякісні та не в повному обсязі надані послуги з відрахуванням дотації місцевих бюджетів, отриманої учасниками розрахунків для відшкодування різниці в тарифах.
При цьому, згідно абз. 3 п.7 цього ж Порядку №503 встановлено, що фактичні витрати на послуги з постачання теплової енергії, що надаються населенню, визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 р. N 955 "Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води" (далі по тексту постанови -Порядок №955).
Згідно ч. 1 ст. 12 Порядку N 955 вказано, що до складу прямих матеріальних витрат включаються витрати:
- пов'язані з використанням палива (газу). Витрати, пов'язані з використанням палива та електроенергії, визначаються на основі діючих цін, (тарифів) на паливно-енергетичні ресурси, але не вище цін, що склалися на відповідному ринку;
-компенсацією нормативних теплових втрат у теплових мережах та іншими технологічними потребами, визначеними відповідно до нормативів (норм).
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" Національною комісією регулювання енергетики прийнято постанову від 13.07.2010 N 813, якою затверджено граничний рівень ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання на рівні 1309,20 грн. за тис м. куб.
Виходячи із зазначеного, підприємство при визначенні обсягів природного газу, в частині надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, має керуватись постановою НКРЕ від 13.07.2010 N 813 . Зазначений граничний рівень ціни на природний газ для цієї категорії споживачів повинен застосовуватися на всі обсяги природного газу, в тому числі й на обсяги природного газу, які використовуються на виробничо-технологічні та власні потреби.
Натомість з пояснень відповідача та наявних у справі доказів вбачається, що відповідач при складанні розрахунку різниці в тарифах по виробництву тепла для надання послуг населенню за 2010рік застосував Методику визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів (надалі - Методика) затверджену Наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 N 288, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 11 серпня 2010 р. за N 671/17966 .
Відповідно до названої Методики природний газ для виробництва теплової енергії іншим споживачам, у т. ч. для власних потреб, витрат на компенсацію технологічних потреб та втрат у теплових мережах підприємств теплоенергетики, відпускається за ціною як для промислових споживачів.
Таким чином, затверджена наказом Мінпаливенерго від 15.07.2010 N 288 Методика не узгоджується з нормативними актами, що мають вищу юридичну силу, а зокрема з постановою НКРЕ від 13.07.2010 N 813 та нормами постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 N 869, оскільки зазначена Методика передбачає, що підприємства теплоенергетики визначають обсяги природного газу за ціною встановленою для виробництва теплової енергії на потреби населення тільки з урахуванням корисного відпуску теплової енергії (на стіну будинку), а не виробництва теплової енергії для потреб населення усього з урахуванням технологічних втрат теплової енергії в мережах.
Про невідповідність названих положень Методики обумовленій постанові НКРЕ та постанові Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 N869 також відзначається і у повідомленні Держпідприємництва. Відповідно до якого 29.10.2012року Держпідприємництвом прийнято рішення від N 6 "Про необхідність усунення Міністерством енергетики та вугільної промисловості України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо внесення змін до Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 15.07.2010 N 288, в частині визначення обсягів природного газу, який використовується для виробництва та реалізації теплової енергії для населення, з урахуванням нормативних технологічних втрат за ціною як для населення. Та зупинено дію названої методики.
Про необхідність приведення норм названої Методики обумовленим нормам законодавства також вказувала у своєму листі Національна комісія регулювання енергетики України від 26.11.2010 р. N 7612/23/17-10.
З огляду на обумовлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що перевага у спірних правовідносинах повинна бути надана нормативним актам, що мають вищу юридичну силу.
Стосовно ж позовної вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача зменшити дебіторську заборгованість Державного бюджету в сумі 1298623,89 грн. за рахунок коштів субвенції, яка виділена з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію за 2012 рік, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення такої вимоги.
По-перше, в ході розгляду справи відповідачем в супереч положень ст. 71 КАС України не наведено обставин та не надано доказів відносно того, що мало місце порушення відповідачем порядку формування дебіторської заборгованості Державного бюджету з різниці в тарифах на теплову енергію спожиту населенням за 2012 рік.
По-друге, відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 7 та 8 ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (в редакції чинній на момент винесення позивачем вимоги від 28.08.2012року, а.с.6-9 т.1) та п. 7 та 8 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (в редакції чинні на дату звернення до суду) орган державного фінансового контролю наділений правом:
- пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства;
- порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.
З наведеного слідує, що органи державного фінансового контролю у випадку встановлення обставин, щодо отримання підконтрольними установами коштів без установлених законом підстав та з порушенням законодавства вправі порушувати у судовому порядку вимоги стосовно стягнення у дохід держави обумовленої суми коштів з підконтрольної установи.
Стосовно ж зменшення дебіторської заборгованості Державного бюджету по субвенції з різниці в тарифах на теплову енергію за поточний рік у зв'язку з виявленими порушеннями щодо порядку отримання такої субвенції у інших роках, то чинне законодавство не передбачає можливості здійснення таких заходів та відповідно не наділяє такими повноваженнями контролюючий орган.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "03" квітня 2013 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М. Шевчук
судді: Г.І. Майор Є.В.Одемчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Державна фінансова інспекція в Житомирській області м-н С.П.Корольова,12,м.Житомир,10014
3- відповідачу Комунальне підприємство "Теплозабезпечення" вул. Кірова,8а,м Коростень,10500