Іменем України
25 липня 2013 р. (10:46)м.Сімферополь Справа №2а-8381/11/0170/22
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., за участю секретаря судового засідання Гребенюк Є.В., представників сторін:
Прокурор - Блохіна Г.В.,
від третьої особи Ялтинського гірничо-лісового природного заповіднику - Писаревська К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Заступника прокурора м.Ялта діючого в інтересах держави в особі Республіканського комітету АР Крим з охорони навколишнього природного середовища
до Лівадійської селищної ради, Управління державного комітету по земельних ресурсах в м. Ялта АР Крим,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ялтинський гірсько -лісовий природний заповідник, на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3
про визнання незаконним та скасування рішення №85 від 04.04.08, спонукання до виконання певних дій.
Суть спору. Заступник прокурора м. Ялта звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища із адміністративним позовом до Лівадійської селищної ради, Управління державного комітету по земельних ресурсах в м. Ялта АР Крим, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні позивача - Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, про визнання незаконним та скасування рішення Лівадійської селищної ради №85 від 04.04.2008 про передачу земельної ділянки у власність, зобов'язання Управління державного комітету по земельних ресурсах в м. Ялта АР Крим скасувати державну реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ№515294 ОСОБА_3.
Позов мотивовано тим, що рішення Лівадійської селищної ради №85 від 04.04.2008 про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки суперечить чинному законодавству з тих підстав, що земельна ділянка відносилась до земель природно-заповідного фонду та не може вилучатись без відповідного рішення Кабінету Міністрів України або Верховної Ради України відповідно до ст.150 Земельного кодексу України.
Ухвалами суду від 15.07.2011 відкрито провадження у справі та після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду. Крім того, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено - Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник.
Ухвалою суду від 05.10.2011 до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник - на стороні позивача.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила останні задовольнити.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлявся неодноразово належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності. Згідно письмових заперечень позов не визнав у повному обсязі.
Представники третіх осіб - ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Представник третьої особи Ялтинського гірничо-лісового природного заповіднику - Писаревська К.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила останні задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -
Рішенням Лівадійської селищної ради №85 від 04.04.08 затверджено проект землеустрою відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АРК, смт.Лівадія, пров.Севастопольський, район будинку №25, на землі Лівадійської селищної ради.
Позивачі із зазначеним рішенням незгодні та просять визнати протиправним та скасувати останнє з тих підстав, що зазначена земельна ділянка, яка передана ОСОБА_2, розташована у межах земельної ділянки, що знаходиться на території Лівадійського лісництва в межах Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Тому, вирішуючи дану справу стосовно позовних вимог позивача про визнання рішення протиправним, суд зобов'язаний встановити: чи діяв відповідач на підставі закону, чи являються його дії та рішення обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позивних вимог судом встановлено наступне.
20 червня 2005 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до голови Лівадійської селищної ради про надання дозволу на складення проекту відведення у власність земельної ділянки за адресою: АРК, смт.Лівадія, пров.Севастопольський, у районі будинку 25, на що рішенням №232 від 10.11.2005 Лівадійською селищною радою надано дозвіл на складення проекту землеустрою длял будівництва житлового будинку.
Згідно довідки Ялтинського МУЗР за №69572/10-25 від 21.06.2005 дана земельна ділянка за статистичним звітом Державного комітету України по земельних ресурсах «Облік землі» (форма 6-зем) рахувалась на обліку в строчці 12.3 (шифр 96) «Землі, не передані у власність не передані в користування в кордонах населеного пункту»; за видом земельних угідь - графи 25: «інші захисні насадження включаючи, єдину лісну рослинність».
Підготовлюючи проект відведення земельної ділянки ОСОБА_2 отримані наступні висновки:
- Ялтинської міськсанепідемстанцією від 05.12.2005 за №853;
- Управлінням екологічної інспекції Южно-Кримського регіону від 24.11.2005 зав №2462-90;
- Управління головного архітектора Ялтинської міської ради від 21.04.2005 за №05/702;
- Республіканського комітету по охороні культурної спадщини від 28.08.2007 за №540;
- Ялтинським МУЗР від 06.03.2008 за №5903-2/10;
- Республіканським комітетом по лісному та мисливському господарству 19.12.2007 зав №1/327.
Та зрештою складено висновок державної експертизи землевпорядної документації за №1828/25 від 11.03.2008, затвердженого головою Рескомзему АР Крим 12.03.2008.
На підставі викладеного ОСОБА_2 отримано державний акт серії ЯЕ№082154 про право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АРК, смт.Лівадія, вул.Севастопольська, район будинку №25, яку згодом продано ОСОБА_3 та ним отримано державний акт серії ЯЖ№515294.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилались на загальні норми Земельного кодексу України та вказали, що зазначена земельна ділянка, яка передана ОСОБА_2, відносилась до земель природно-заповідного фонду та не може вилучатись без відповідного рішення Кабінету Міністрів України або Верховної Ради України відповідно до ст.150 Земельного кодексу України, про що надані матеріали землевпорядкування та Проект організації та розвитку Ялтинського ГЛПЗ 1988 року.
Перевіряючи зазначений факт сторони відмовились від проведення у справі судову будівельно-технічної землевпорядної експертизи.
Дослідивши ж надані позивачем документи можливо зазначити, що по останнім відсутній проект відводу (технічна документація) в тому числі дані із каталогом координат кутів повороту меж ділянки які досліджуються, акт по виносу меж в натурі із закріпленням межевих знаків по земельній ділянці, яка відноситься до Ялтинського гірничо-лісового природного заповіднику.
В свою чергу суд зазначає, що листом за вих.№01-06/841 від 22.112007 за підписом директора Ялтинського гірничо-лісового природного заповіднику Капітонова В.В. третій особі ОСОБА_2 надано відповідь, що земельна ділянка яка відводиться за адресою: АРК, смт.Лівадія, вул.Севастопольська, район будинку №25, відповідно матеріалів лісо устрою до земель Ялтинського гірничо-лісового природного заповіднику не відноситься.
Що ж стосується порушень відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог ст.150 Земельного кодексу України суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 77 Лісового кодексу України було визначено, що порядок використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду на природно-заповідних територіях визначається відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України".
Частинами 2 та 3 ст.7 вищевказаного Закону було встановлено, що землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об'єктами комплексної охорони, належать до земель природоохоронного та історико-культурного призначення. На землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.
Згідно ст. 150 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення) землі природно-заповідного фонду відносяться до особливо цінних земель.
Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.
Згідно 4 ст.53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", передбачено, що порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.
Із наведених норм слідує, що відведення земельних ділянок природним заповідникам, на момент прийняття оскаржуваного рішення, здійснювалося у загальному порядку, який визначений Земельним кодексом України, тобто із розробкою проекту відведення, визначенням меж земельної ділянки в натурі на місцевості, отриманням документу який підтверджує право на земельну ділянку та внесення відповідних даних до державного земельного кадастру.
Статтю 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" доповнено частиною четвертою наступного змісту: "Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду".
Зазначена частина 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" набрала законної сили 16.02.2010 згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 21.01.2010 №1826-VI, тобто після прийняття оскаржуваного рішення.
Як зазначено ж у Рішенні Конституційного Суду України N 1-рп/99 від 09.02.1999 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, на час прийняття відповідачем рішення №85 від 04.04.2008 зазначена ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" не набрала чинності, відтак - не мала бути прийнята до уваги відповідачем з огляду на те, що діючим на той час законодавством не було врегульовано питання визначення меж природно-заповідного фонду у разі не встановлення їх меж в натурі.
Згідно з ч.4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" регулюються правовідносини, які виникли після набрання нею чинності, а спірні правовідносини вникли між відповідачем та третьою особою до набрання чинності цим Законом, у зв'язку із чим вказана норма ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 21.01.2010 №1826-VI не може бути застосована до спірних правовідносин.
Частиною 1 ст.8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду, зокрема по справі "Стретч проти Сполученого Королівства" (рішення від 24 червня 2003 року), власність в значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування придбання майна чи майнового права за договором, укладеного з органом публічної влади. Самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумною підставою для визнання їх рішень недійсними, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправною поведінки самої фізичної особи.
Позивачем не надано доказів, які підтверджують ті обставини, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Ялтинського гірсько-лісового природнього заповідника.
Відтак, суд не знайшов підстав для визнання незаконним і скасування рішення Лівадійської селищної ради №85 від 04.04.2008, яким затверджено проект землеустрою ОСОБА_2 та передано безоплатно у власність вказану земельну ділянку з земель Лівадійської селищної ради для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Управління Держкомзему в м. Ялта скасувати державну реєстрацію державного акту на право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_3, то суд зазначає, що вказані вимоги є безпідставними з огляду на те, що державний акт було видано на підставі договору купівлі-продажу від 30.05.2008 за №8613327 ВКО(р.№1327), який у свою чергу у встановленому порядку не визнаний судом недійсним.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 25.07.2013 та у повному обсязі постанову складено 30.07.2013.
Керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Радчук А.А.