Рішення від 22.08.2013 по справі 5019/812/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2013 р. Справа № 5019/812/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до Дубенської міської ради та виконавчого комітету Дубенської міської ради, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Рівненська обласна державна адміністрація, управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, Державний історико-культурний заповідник міста Дубно, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - комунальне підприємство "Архітектор" Дубенської міської ради, про визнання права власності та скасування свідоцтва про право власності,

за участі представників:

позивача: Навроцького Е.А. за дов. від 11 березня 2013 року № 01/16-73р,

Дубенської міської ради: не з'явився,

виконавчого комітету Дубенської міської ради: не з'явився,

Рівненської обласної державної адміністрації: не з'явився,

Державного історико-культурного заповідника міста Дубно: Магель Т.В. за дов. від 13 серпня 2013 року № 381,

управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації: Нагорного В.В. за дов. від 15 липня 2013 року № 692/01-14/13,

комунального підприємства "Архітектор" Дубенської міської ради: не з'явився,

прокуратури: Прищепи О.М. (посв. від 30 травня 2013 року № 017284),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2012 року заступник прокурора Рівненської області звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради до Дубенської міської ради та виконавчого комітету Дубенської міської ради про визнання за позивачем права власності на торгівельно-житлову будівлю, що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Дубно, вулиця Драгоманова, будинок 1, а також скасування свідоцтва про право власності на вказану будівлю, виданого Дубенській міській раді. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилався на те, що рішенням виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів від 28 липня 1990 року № 140 "Про перебудову справи охорони, реставрації, експлуатації пам'яток архітектури та містобудування" було визначено список пам'ятників архітектури місцевого значення на території Рівненської області, зокрема і в місті Дубно. Зазначені пам'ятники архітектури були взяті на державний облік та баланс головного управління архітектури та містобудування.

5 листопада 1991 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою затверджено перелік державного майна України, що передається до власності областей, міст Києва та Севастополя.

Розмежування майна між областю та районами здійснювалось на підставі розпорядження Представника Президента України від 24 листопада 1992 року № 396 "Про майно комунальної власності". Згідно із зазначеним розпорядженням у комунальній власності області залишилися майнові комплекси управлінь, відділів, інспекцій Рівненської обласної державної адміністрації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 1993 року № 444 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубні Рівненської області" ансамбль пам'яток історії, культури й архітектури міста Дубно оголошено державним історико-культурним заповідником, що підпорядковується Рівненській обласній державній адміністрації.

9 липня 1993 року Представник Президента України підписав розпорядження № 319 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубно", відповідно до якого на базі ансамблю пам'яток історії, культури й архітектури м. Дубно створено державний історико-культурний заповідник, підпорядкований управлінню культури Рівненської обласної державної адміністрації.

Вказаним розпорядженням Управління архітектури Рівненської обласної державної адміністрації та Дубенський міськвиконком було зобов'язано передати на баланс заповідника пам'ятки історії, культури й архітектури м. Дубно згідно з переліком.

20 листопада 1993 року підписано акт прийому-передачі пам'яток архітектури з балансу управління архітектури обласної адміністрації на баланс Дубенського державного історико-культурного заповідника.

На виконання рішення від 3 березня 1999 року № 56 "Про підсумки інвентаризації об'єктів обласної комунальної власності" Рівненською обласною радою прийнято рішення від 1 березня 2011 року № 229 "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області".

У подальшому Рівненська обласна рада рішенням від 25 травня 2012 року № 339 конкретизувала перелік об'єктів нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади області.

У той же час рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 19 лютого 2009 року № 105 "Про розгляд звернення Рівненської обласної ради щодо оформлення права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на території м. Дубно" Рівненську обласну раду було проінформовано про те, що на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться в місті Дубно, зокрема, на торгівельно-житлову будівлю, розташовану за адресою: місто Дубно, вулиця Драгоманова, 1, проведена державна реєстрація права комунальної власності за Дубенською міською радою.

Оскільки вказана реєстрація, на думку прокурора, була проведена в порушення приписів законодавства та вищезазначених актів органів місцевого самоврядування, а право власності на торгівельно-житлову будівлю, яка знаходиться за адресою: місто Дубно, вулиця Драгоманова, 1, належить територіальній громаді Рівненської області, останній, посилаючись на статті 327, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд визнати за Рівненською обласною радою право власності на вказані будівлі, а також скасувати свідоцтво про право власності на даний об'єкт нерухомості, видане Дубенській міській раді.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24 травня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/812/12, розгляд якої було призначено на 14 червня 2012 року.

8 червня 2012 року через канцелярію суду надійшов відзив Дубенської міської ради на позовну заяву від 6 червня 2012 року № 2333/05-02-27/12, в якому остання заперечила проти позовних вимог у повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що 21 серпня 2007 року виконавчим комітетом Дубенської міської ради було прийнято рішення за № 725, яким було оформлено право комунальної власності на нерухоме майно, яке належить територіальній громаді міста Дубно на праві комунальної власності.

У процесі розмежування державного і комунального майна, що проводилося згідно вимог діючого на той час Закону України "Про власність", у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року № 311, територіальна громада міста Дубно набула права комунальної власності на спірні приміщення.

Відповідно до згаданого вище розпорядження Представника Президента України в Рівненській області від 24 листопада 1992 року № 396 "Про майно комунальної власності" житлово-експлуатаційна організація № 1, у віданні якої перебували вищеназвані приміщення, а також об'єкти міського управління торгівлі та людського харчування, у розпорядженні яких було відповідне майно, перейшли у власність міста Дубно.

З набранням чинності Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку було передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Водночас майнових прав на об'єкт нерухомого майна, зазначений в позовній заяві, Рівненська обласна рада не набувала.

Крім того, факт передачі пам'яток архітектури з балансу управління архітектури Рівненської обласної адміністрації на баланс Дубенського державного історико-культурного заповідника чи передачі на баланс заповідника житлових будинків і пам'ятників архітектури, на думку Дубенської міської ради, не означає зміну власника об'єктів нерухомого майна, а лише свідчить про зміну їхнього балансоутримувача. У той же час пунктом 15 рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради народних депутатів від 10 листопада 1994 року № 531 "Про стан забезпечення населення міста товарами народного споживання та поліпшення торговельного обслуговування" встановлено обмеження в розпорядженні об'єктами нерухомого майна, переданими на баланс Державного історико-культурного заповідника, оскільки Дирекція заповідника відповідним рішенням була зобов'язана погоджувати з міською Радою використання приміщень, що знаходяться на його балансі.

Розпорядженням представника Президента України "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубно" від 9 липня 1993 року № 319 передачу на баланс заповідника пам'яток історії, культури та архітектури м. Дубно доручено здійснити саме Дубенському міськвиконкому. З вищевказаного, на думку вказаного відповідача, слідує висновок, що суб'єктом права власності може бути лише територіальна громада міста Дубно.

Також Дубенська міська рада зазначила, що рішення виконавчого комітету Ровенської обласної Ради народних депутатів від 28 липня 1990 року № 140 "Про перебудову справи охорони реставрації пам'яток архітектури та містобудування" жодним чином не стосувалося права власності, а було покликане вирішити питання збереження пам'яток архітектури та взяття їх на облік з метою контролю за станом збереження даних пам'яток. Фактично, згадане рішення регулювало правовідносини, пов'язані з обліком об'єктів як пам'яток культурної спадщини і не вирішувало питання набуття права власності на нерухоме майно.

У відзиві даний відповідач, крім іншого, вказував на те, що в позовній заяві прокурор посилався на постанову Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", а також на розпорядження Представника Президента України від 24 листопада 1992 року "Про майно комунальної власності", згідно з якими у комунальній власності області залишились майнові комплекси управлінь, відділів, інспекцій Рівненської обласної державної адміністрації.

Однак, як вважає Дубенська міська рада, під поняттям "майнові комплекси управлінь і відділів" слід розуміти не об'єкти нерухомості, що перебувають на балансі чи в підпорядкуванні відповідних структурних підрозділів, а лише ті об'єкти нерухомого майна (корпуси), в яких безпосередньо розташовуються відділи та управління Рівненської обласної державної адміністрації і які є приміщеннями для базування згаданих вище структурних підрозділів облдержадміністрації. Тому вищезазначені акти не є доказами приналежності позивачу спірних об'єктів нерухомого майна.

Крім того, даний відповідач вказав, що рішення Рівненської обласної ради від 1 березня 2001 року № 229 "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області" та від 25 травня 2007 року № 339 "Про внесення доповнень до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області" не є ні правовстановлюючими документами, ні документами, згідно з якими чинне законодавство передбачає підстави для підтвердження права власності на нерухоме майно, а отже у контексті Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, не є достатньою підставою для оформлення і реєстрації права власності на нерухоме майно.

На підставі викладених обставин Дубенська міська рада просила суд відмовити прокурору в задоволенні його позовних вимог.

У відзиві вказаний відповідач також зазначив, що в порушення імперативних приписів чинного законодавства прокурор у своїй позовній заяві не вказав, які саме державні інтереси були порушені та якими саме діями відповідачів. Крім того, прокурор, на думку Дубенської міської ради, невірно визначив Рівненську обласну раду позивачем.

Ухвалою суду від 14 червня 2012 року до участі у розгляді справи в якості третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Рівненську обласну державну адміністрацію, управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації та Державний історико-культурний заповідник міста Дубно. Розгляд справи відкладено на 5 липня 2012 року.

Ухвалою від 5 липня 2012 року розгляд справи відкладено на 19 липня 2012 року.

9 липня 2012 року через канцелярію суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 5 липня 2012 року № 09-853/01, відповідно до якої Рівненська обласна рада просила суд визнати право спільної власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради на об'єкт нерухомого майна - торгівельно-житлову будівлю балансовою вартістю 193 539 грн. 00 коп., що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Дубно, вулиця Драгоманова, будинок 1, а також визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на вказану будівлю, видане Дубенській міській раді. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

До початку судового засідання 19 липня 2012 року через канцелярію суду надійшло клопотання Дубенської міської ради від 18 липня 2012 року, в якому остання просила суд залучити до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, управління економіки і власності Дубенської міської ради.

Водночас у задоволенні даного клопотання судом було відмовлено з огляду на те, що управління економіки і власності Дубенської міської ради є структурним підрозділом виконавчого комітету Дубенської міської ради, який, у свою чергу, є відповідачем у даній справі.

Ухвалою від 19 липня 2012 року до участі у розгляді справи в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено комунальне підприємство "Архітектор" Дубенської міської ради. Водночас даною ухвалою провадження у справі № 5019/812/12 було зупинено до вирішення Рівненським окружним адміністративним судом справи № 2а/1770/2709/2012 за позовом Рівненської обласної ради до виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області про скасування рішення.

Ухвалою суду від 29 липня 2013 року поновлено провадження в даній справі та призначено її до розгляду на 14 серпня 2013 року.

Ухвалою від 14 серпня 2013 року строк розгляду даного спору було продовжено на 15 днів - до 31 серпня 2013 року, розгляд справи відкладено на 22 серпня 2013 року.

20 серпня 2013 року через канцелярію суду надійшла заява прокурора про уточнення позовних вимог від 16 серпня 2013 року № 05/2-790 вих.13, відповідно до якої останній просив суд визнати право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради на об'єкт нерухомого майна - торгівельно-житлову будівлю балансовою вартістю 193 539 грн. 00 коп., що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Дубно, вулиця Драгоманова, будинок 1, а також скасувати свідоцтво про право власності на вказану будівлю, видане Дубенській міській раді. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Представники позивача, прокуратури, Державного історико-культурного заповідника міста Дубно та управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації в судовому засіданні 22 серпня 2013 року підтримали вимоги, викладені у позовній заяві (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 5 липня 2012 року № 09-853/01 і від 16 серпня 2013 року № 05/2-790 вих.13), та наполягали на їх задоволенні.

У призначене судове засідання відповідачі, Рівненська обласна державна адміністрація та комунальне підприємство "Архітектор" Дубенської міської ради не забезпечили явку своїх повноважних представників, витребуваних судом документів не надали. Про дату, час та місце судового засідання вказані особи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень. Водночас до початку судового засідання на адресу суду надійшло клопотання відповідачів про розгляд справи без участі їх повноважних представників.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, прокуратури, Державного історико-культурного заповідника міста Дубно та управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів від 28 липня 1990 року № 140 "Про перебудову справи охорони, реставрації, експлуатації пам'яток архітектури та містобудування" було визначено список пам'ятників архітектури місцевого значення на території Рівненської області, зокрема і в місті Дубно. Зазначені пам'ятники архітектури були взяті на державний облік та баланс головного управління архітектури та містобудування.

5 листопада 1991 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", якою затверджений перелік державного майна України, що передається до власності областей, міст Києва та Севастополя.

Пунктом 3 зазначеної постанови визначено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя проводиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Розмежування майна між областю та районами здійснювалось на підставі розпорядження Представника Президента України від 24 листопада 1992 року № 396 "Про майно комунальної власності". Даним розпорядженням був затверджений перелік майна, яке залишається в комунальній власності області, а також майна, що передається у комунальну власність районів, міст Рівного, Дубно, Кузнецовська. Згідно із зазначеним документом у комунальній власності області залишилися майнові комплекси управлінь, відділів, інспекцій обласної державної адміністрації.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 1993 року № 444 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубні Рівненської області" ансамбль пам'яток історії, культури й архітектури міста Дубно оголошено державним історико-культурним заповідником, що підпорядковується Рівненській обласній державній адміністрації.

На виконання вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України Представник Президента України 9 липня 1993 року підписав розпорядження № 319 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубно", відповідно до якого на базі ансамблю пам'яток історії, культури й архітектури м. Дубно створено Державний історико-культурний заповідник, підпорядкований управлінню культури Рівненської обласної державної адміністрації.

Вказаним розпорядженням управління архітектури Рівненської обласної державної адміністрації та Дубенський міськвиконком було зобов'язано передати на баланс заповідника пам'ятки історії, культури й архітектури міста Дубно згідно з переліком.

20 листопада 1993 року між зазначеними особами підписано акт прийому-передачі пам'яток архітектури з балансу управління архітектури Рівненської обласної адміністрації на баланс Дубенського державного історико-культурного заповідника, а саме:

1. Будівлі територіально-житлові XIX ст., вул. Кирила і Мефодія, 12;

2. Будинок Домбровського XIX ст., вул. Михайла Грушевського, 156;

3. Будинок Альберта XIX ст., вул. Лисенка, 16;

4. Будинок Контрактів XIX ст., пл. Незалежності, 1;

5. Будинок купця XIX ст., вул. Кирила і Мефодія, 6;

6. Георгіївська церква 1700 р., вул. Садова;

7. Дзвіниця 1700 р., вул. Садова;

8. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 14;

9. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 16;

10. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 18;

11. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 24;

12. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності, 26;

13. Житловий будинок XIX ст., пл. Незалежності 28;

14. Ільїнська церква 1905-1907, вул. Данила Галицького;

15. Келії монастиря бернардинів XVII ст., вул. Данила Галицького;

16. Костел монастиря бернардинів (Свято-Миколаївська церква) 1620-1629 рр., вул. Данила Галицького;

17. Костел і монастир кармеліток 1630-1686 р. р., вул. Шевченка;

18. Колишня лікарня XIX ст., вул. Винниченка, 18;

19. Комплекс будівель економії Шувалової XIX ст., вул. М. Грушевського, 104;

20. Луцька брама ХV-ХVІ ст., вул. Данила Галицького, 68;

21. Парафіяльний костел 1832 р., вул. Острозького, 16;

22. Садиба 1870 р., вул. Шевченка, 10;

23. Синагога ХVІ-ХVІІ, вул. Кирила і Мефодія, 7;

24. Спасо-Преображенська церква ХVІ-ХVІІ ст., вул. І.Франка;

25. Хмелефабрика XIX ст., вул. Свободи, 58;

26. Форт XIX ст., с. Тараканів Дубенського району.

1 березня 2011 року Рівненською обласною радою прийнято рішення № 229 "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області".

Відповідно до згаданого рішення обласна рада надала інформацію Рівненській облдержадміністрації (органу, якому підпорядкований заповідник) про перелік об'єктів права комунальної власності - спільної власності територіальних громад області. У пункті 14 даного переліку значиться Державний історико-культурний заповідник міста Дубно.

У подальшому рішенням Рівненської обласної ради від 25 травня 2012 року № 339 було конкретизовано перелік об'єктів нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади області.

Однак рішенням виконавчого комітету Дубенської міської ради від 19 лютого 2009 року № 105 "Про розгляд звернення Рівненської обласної ради щодо оформлення права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на території м. Дубно" Рівненську обласну раду було проінформовано про те, що на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться в місті Дубно, зокрема, на будівлю, розташовану за адресою: місто Дубно, вулиця Драгоманова Михайла, 1, проведено державну реєстрацію права комунальної власності за Дубенською міською радою.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога прокурора про визнання за територіальними громадами сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради права спільної власності на об'єкт нерухомого майна - торгівельно-житлову будівлю балансовою вартістю 193 539 грн. 00 коп., що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Дубно, вулиця Драгоманова Михайла, будинок 1, підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес шляхом, зокрема, визнання права.

Статтею 386 ЦК України визначено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

За статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ровенської обласної ради народних депутатів від 28 липня 1990 року № 140 "Про перебудову справи охорони, реставрації, експлуатації пам'яток архітектури та містобудування", спірний об'єкт нерухомості набув статусу пам'ятки архітектури місцевого значення.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю" затверджено перелік державного майна, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Пунктом 3 зазначеної постанови встановлено, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя проводиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами за участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

Відповідно до рішення Рівненської обласної ради народних депутатів від 4 листопада 1992 року № 176 "Про розмежування і передачу майна, що належить до комунальної власності", майно, яке належить до комунальної власності області, передано в управління Рівненської обласної державної адміністрації. Пунктом 2 даного рішення запропоновано облдержадміністрації оформити передачу майна комунальної власності області у комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Розпорядженням представника Президента України від 24 листопада 1992 року № 396 "Про майно комунальної власності" затверджено перелік майна, яке залишається в комунальній власності області і майна, що передається у комунальну власність районів, міст Рівного, Дубно, Кузнецовська, згідно з додатком.

Вказаним розпорядженням було встановлено, що у комунальній власності області залишаються майнові комплекси управлінь, відділів, інспекцій Рівненської обласної державної адміністрації, а згідно додатку № 1 до нього - нерухомі пам'ятки історії та культури, у тому числі спірний об'єкт нерухомості. Окремо вказані об'єкти права власності та об'єкти соціальної сфери до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області не передавались.

Статтею 7 Закону Української РСР "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування" (у редакції, чинній на момент винесення вищезазначеного розпорядження) було передбачено поняття комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та визначено підстави її набуття. Так, відповідно до нормативних приписів вказаного закону до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

Статтею 35 Закону України "Про власність" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було визначено перелік об'єктів, які відносяться до об'єктів права комунальної власності. До даних об'єктів, зокрема, було віднесено майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб'єктами права власності.

Статтею 32 вказаного Закону було визначено, що суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Відповідно до Закону УРСР "Про охорону використання пам'яток історії та культури" нерухомі пам'ятки історії та культури були поділені на пам'ятки загальносоюзного, республіканського та місцевого значення. Перелік пам'яток історії та культури республіканського значення затверджувався Радою Міністрів УРСР, а переліки пам'яток історії та культури місцевого значення затверджувалися виконавчим комітетом обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

З набранням чинності Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку було передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, являлось комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст (пункт 10 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно з розпорядженням представника Президента України (орган уповноважений управляти комунальним майном області) від 9 липня 1993 року № 319 "Про державний історико-культурний заповідник у м. Дубно", на базі ансамблю пам'яток історії, культури та архітектури м. Дубно створено історико-культурний заповідник. Крім того, управлінню архітектури Рівненської обласної державної адміністрації та Дубенському міськвиконкому було доручено передати на баланс даного заповідника пам'ятки історії, культури та архітектури міста Дубно. Фінансовому управлінню і управлінню культури Рівненської обласної державної адміністрації було запропоновано передбачити в проекті бюджету на 1994 рік необхідну чисельність, фонд заробітної плати і кошти на фінансування заповідника.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 2 квітня 1994 року № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерело фінансування (централізоване або власні кошти підприємства, передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Отже, передача майна відбувалася на підставі розпорядження Рівненської обласної державної адміністрації - органу, уповноваженого управляти майном комунальної власності області. Кошти на утримання та фінансування вищезазначеного заповідника та спірних об'єктів передбачались в обласному бюджеті, що підтверджує визначення законності володіння та належності об'єктів пам'яток культури, історії та архітектури до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області.

Крім того, на виконання рішення від 3 березня 1999 року № 56 "Про підсумки інвентаризації об'єктів обласної комунальної власності" 1 березня 2001 року Рівненською обласною радою було прийнято рішення № 229 "Про затвердження переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області".

Відповідно до згаданого рішення Рівненська обласна рада надала інформацію Рівненській облдержадміністрації (органу, якому підпорядкований заповідник) про перелік об'єктів права комунальної власності - спільної власності територіальних громад області взяла до відома та затвердила перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області. У пункті 14 даного переліку значиться Державний історико-культурний заповідник міста Дубно.

У подальшому рішенням Рівненської обласної ради від 25 травня 2007 року № 339 було конкретизовано перелік об'єктів нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади області.

Підстави набуття права власності встановлені статтею 328 ЦК України. Приписами вказаної статті визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, твердження відповідачів про те, що відповідно до розпорядження Представника Президента України в Рівненській області від 24 листопада 1992 року № 396 "Про майно комунальної власності" житлово-експлуатаційна організація № 1, у віданні якої перебував спірний об'єкт нерухомості, а також об'єкти міського управління торгівлі та людського харчування, у розпорядженні яких було відповідне майно, перейшли у власність м. Дубно, спростовуються вищенаведеними документами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Стосовно тверджень Дубенської міської ради про необґрунтованість визначення прокурором у позовній заяві Рівненської обласної ради позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 121 Конституції України, функцію представництва інтересів громадян і держави в суді у випадках передбачених законом, покладено на систему органів прокуратури України.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 у справі № 1-1/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій, чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Також у вищевказаному рішенні Конституційного Суду України зазначається, що із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з приписами статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності.

В рішенні Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 зазначено, що територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Конституційний Суд України вважає, що системний аналіз положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (частини першої статті 10, статей 16, 17, 18, 25, 26 та інших) свідчить, що органи місцевого самоврядування при вирішенні питань місцевого значення, віднесених Конституцією України та законами України до їхньої компетенції, є суб'єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, зокрема нормотворчу, координаційну, дозвільну, реєстраційну, розпорядчу.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що твердження Дубенської міської ради стосовно безпідставності звернення заступника прокурора Рівненської області до суду в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради є необґрунтованими.

За таких обставин позовні вимоги прокурора про визнання права спільної власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради на об'єкт нерухомого майна - торгівельно-житлову будівлю балансовою вартістю 193 539 грн. 00 коп., що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Дубно, вулиця Драгоманова Михайла, будинок 1, є законними та обґрунтованими. Відтак даний позов в частині вказаних позовних вимог підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: Рівненська область, місто Дубно, вулиця Драгоманова Михайла, будинок 1, виданого Дубенській міській раді, суд зазначає наступне.

З огляду на положення частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім, зокрема, спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів.

Частиною 2 статті 20 ГК України передбачена можливість визнання судом повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що спірне свідоцтво не містить ознак акту органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, що породжує певні права та обов'язки, оскільки свідоцтво про право власності є виключно посвідчувальним документом, автоматично виданим на підставі та на виконання рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21 серпня 2007 року № 725. Тобто дане свідоцтво не є актом в розумінні приписів статті 20 ГК України, який може бути оскаржено до господарського суду.

Отже, саме рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21 серпня 2007 року № 725 є актом органу місцевого самоврядування, що породжує набуття прав та обов'язків власника, і тому саме визнання незаконним цього рішення може бути предметом господарського спору, а не визнання незаконним свідоцтва про право власності, яке має похідний характер від рішення компетентного органу місцевого самоврядування.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, виходячи зі змісту приписів ГПК України, спори про визнання незаконним свідоцтва про право власності непідвідомчі господарським судам України, а тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Слід також зазначити, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі № 2а/1770/4705/2012 за позовом Рівненської обласної ради до виконавчого комітету Дубенської міської ради Рівненської області про скасування рішення, вимоги позивача задоволено повністю та скасовано рішення виконавчого комітету Дубенської міської ради від 21 серпня 2007 року № 725 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна комунальної власності територіальної громади м. Дубно", на підставі якого було видане спірне свідоцтво. Копія вказаного судового рішення, яке на час розгляду даного спору набрало законної сили, наявна в матеріалах справи (т. 2, а.с. 95-99).

Відповідно до частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати право спільної власності за територіальними громадами сіл, селищ, міст Рівненської області в особі Рівненської обласної ради (33028, місто Рівне, Майдан Просвіти, будинок 1, ідентифікаційний код: 21085816) на об'єкт нерухомого майна - торгівельно-житлову будівлю балансовою вартістю 193 539 грн. 00 коп., що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Дубно, вулиця Драгоманова Михайла, будинок 1.

Стягнути з Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця Замкова, будинок 4, ідентифікаційний код: 05391063) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 935 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 39 коп.

Стягнути з виконавчого комітету Дубенської міської ради (35600, Рівненська область, місто Дубно, вулиця Замкова, будинок 4, ідентифікаційний код: 35799884) в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 935 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) грн. 39 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження у справі в частині визнання недійсним та скасування виданого Дубенській міській раді свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна - торгівельно-житлову будівлю, що знаходиться за адресою: Рівненська область, місто Дубно, вулиця Драгоманова Михайла, будинок 1.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 серпня 2013 року

Суддя Є.В. Павленко

Попередній документ
33158438
Наступний документ
33158441
Інформація про рішення:
№ рішення: 33158440
№ справи: 5019/812/12
Дата рішення: 22.08.2013
Дата публікації: 29.08.2013
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Рівненської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори