Справа № 2604/16255/12
іменем України
"07" лютого 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гончарук В.П.,
при секретарі Лисенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру на житло та визнання наймачем житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 третя особа Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, суд, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати його, ОСОБА_1, наймачем жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1
Зобов»язати Дніпровську районну в м. Києві державну адміністрацію прийняти рішення про укладення з ОСОБА_1 договору найму на АДРЕСА_1
Зобов»язати Дніпровську районну в м. Києві державну адміністрацію та КП УЖГ Дніпровського району в м. Києві укласти з ОСОБА_1 договір найму на АДРЕСА_1
Визнати недійсним ордер №010308 від 01 лютого 2012 р. на право зайняття службового житлового приміщення ОСОБА_2
В ході судового розгляду, відповідно до ухвали суду, постановленої в судовому засіданні без виходу в нарадчу кімнату було залучено в якості третьої особи, відповідно до вимог статті 34 ЦПК України ОСОБА_3 яким в послідуючому через свого представника ОСОБА_4 було заявлено позов, де в своїх позовних вимогах останній просить суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1, а також інших осіб із незаконно займаного ними вищезазначеного житлового приміщення без надання іншого житла.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 мотивує тим, що він є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
30 березня 1995 року було видано відповідний ордер на підставі якого ОСОБА_5 та члени його сім'ї були вселені в надане жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1
14 серпня 2002 року шлюб між батьками позивача було розірвано, починаючи з вересня 2007 року, позивач постійно проживав зі своїм батьком у вказаній квартирі, яка знаходиться у комунальній власності приватизована та не була.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року., після чого позивач прийняв його спадщину та продовжував проживати в приміщенні вказаної квартири.
01 лютого 2012 року працівниками ЖРЕО - 414 без попереднього повідомлення та за відсутності позивача було опечатано вхідні двері у квартиру АДРЕСА_1 та залишено припис - попередження про те, що ОСОБА_1 самовільно зайняв спірну квартиру з вимогою залишити її приміщення, але в спірній квартирі він проживав ще з 2007 р.
Звернення до начальника ЖРЕО - 414 та до Дніпровської державної адміністрації в м. Києві з листами про законність підстав проживання позивача у вказаній квартирі та вимогами вважати його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача, ОСОБА_5 результату не дало.
Дніпровська державна адміністрація в м. Києві відповідним листом відмовила позивачу у визнанні наймачем квартири АДРЕСА_1 замість померлого ОСОБА_5, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Протягом розгляду позову ОСОБА_1 судом було встановлено, що на підставі ордеру № 010308 від 01 лютого 2012 року на право зайняття службового житлового приміщення ОСОБА_2 було надано службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 який позивач вважає таким, що виданий неправомірно, оскільки починаючи з 2007 року він постійно проживає в спірній квартирі та продовжує проживати в ній як член сім'ї померлого наймача ОСОБА_5 на підставі ордеру від 30 березня 1995 року., несе всі витрати, пов'язані з проживанням в квартирі та має право бути визнаним новим наймачем такої квартири.
Таким чином, позивач вважає, що має право на користування жилим приміщенням замість попереднього наймача.
Третя особа, що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 мотивує свої вимоги наступним.
На підставі ордеру № 010308 від 1 лютого 2012 року на право зайняття службового житлового приміщення, відповідно до розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 було надано службове житло ве приміщення - квартиру АДРЕСА_1 На підставі такого ордеру ОСОБА_2 зареєструвався за адресою спірної квартири, однак з моменту видачі ордеру він не в змозі вселитись та користуватись наданим службовим житловим приміщенням, оскільки в ньому проживає ОСОБА_1 та інші особи.
Заходи, вчинені працівниками ЖРЕО-414 направлені на виселення сторонніх осіб із наданої ОСОБА_2 службової кварти ри виявились безрезультатними.
Таким чином, ОСОБА_2 вважає проживання ОСОБА_1 та інших осіб в спірній квартирі таким, що порушує його права як законного наймача вказаного приміщення та просив суд усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з приміщення квартири ОСОБА_1, а також інших сторонніх осіб без надання їм іншого житла.
В ході судового розгляду позивач ОСОБА_1 наполягав на задоволенні свого позову обґрунтовуючи його поясненнями, що викладені в позовних заявах, зазначаючи при цьому, що він доглядав за своїм батьком, ніс витрати по утриманню квартири, сплачував комунальні послуги постійно проживає в спірній квартирі з 2007 р. та на даний час проживає в у вказаній квартирі зі своєю дівчиною, обґрунтовує свої вимоги положеннями ст.ст. 56,64,65,106 ЖК України у зв'язку з чим вважає, що саме з ним КП УЖГ повинно заключити договір щодо найму спірної квартири, так - як він постійно проживає в спірній квартирі та був членом сім'ї квартиронаймача ОСОБА_5, а ордер, що був виданий ОСОБА_3 було видано з порушенням вимог чинного законодавства та він повинен судом бути визнаний недійсним, у зв'язку з чим повністю заперечував щодо задоволення позову ОСОБА_2
Представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 в ході судового розгляду заперечував щодо задоволення первинного позову та просив задовольнити позов ОСОБА_2 надавши пояснення, що викладені в зустрічній позовній заяві, зазначаючи при цьому, що ордер від 1 лютого 2012 р. на право зайняття службового приміщення ОСОБА_2 виданий Дніпровською у м. Києві РДА у відповідності до вимог чинного житлового законодавства України.
Представник Дніпровської у м. Києві РДА в ході судового розгляду позов ОСОБА_1 не визнала, зазначаючи, що підстав для його задоволення не має та не заперечувала щодо задоволення позову ОСОБА_2, зазначаючи при цьому, що вказаний позов є обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню, зазначивши при цьому, що позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо укладання з ним договору найму спірної квартири тільки в лютому 2012 р., тобто після винесення розпоряджень та видачі ордеру ОСОБА_2
Представник КП УЖГ Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації первинний позов ОСОБА_1 не визнала, визнала позов ОСОБА_2 та не заперечувала щодо його задоволення, надавши пояснення, що аналогічні поясненням представника Дніпровської РДА.
Суд заслухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши матеріали справи, докази, що були долучені до матеріалів справи встановив наступне, що відповідно до ордеру на житлове приміщення від 30.03.1995 р. ОСОБА_5 було надано в користування квартиру АДРЕСА_1, зазначена квартира була надана для проживання йому одному без зазначення інших членів сім'ї.
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_5 розірвав шлюб зі своєю дружиною ОСОБА_5 14 серпня 2002 р.
Як вбачається з матеріалів справи в спірній квартирі був зареєстрований тільки ОСОБА_5 з 04.05.1995 р. та знятий з реєстраційного обліку 02.12.2010 р. в зв'язку зі смертю.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.
На підставі повідомлення №1 від 04.01.2011 р. виданого ЖРЕО №414 та списку квартир та кімнат в комунальних квартирах поточного звільнення спірна квартира АДРЕСА_1, відповідно до розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №486 від 22.11.2011 р. була включена до складу службових однокімнатних квартир.
Відповідно до розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №7 від 26.01.2012 р. ОСОБА_2 було надано однокімнатну службову квартиру АДРЕСА_1
На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 було видано ордер № 010308 від 01 лютого 2012 р. на право зайняття службового жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 що став підставою для реєстрації ОСОБА_2 в спірній квартирі.
Суд ставиться критично до пояснень позивача ОСОБА_1 в тій частині, що останній проживав в спірній квартирі з 2007 р., підтримував тісні стосунки зі своїм батьком ОСОБА_5, так - як в ході судового розгляду було встановлено, що позивач ОСОБА_1 не здійснював поховання свого батька ОСОБА_5 В цей період часу позивач знаходився поза межами м. Києва тривалий час, поховання ОСОБА_5, таке здійснювали сторонні особи з якими позивач ОСОБА_1 не знайомий, ОСОБА_1 на час розгляду справи достовірно не було відомо місце поховання його батька.
Як було встановлено в ході судового розгляду, що ОСОБА_5 поховано в с. Погреби, Тетіївського району Київської обл. Похованням ОСОБА_5 займалась ОСОБА_8.
Також суд ставиться критично до показів свідків, що були допитані в ході судового розгляду за клопотанням позивача ОСОБА_1 та його представника, так - як вказані свідків ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, що були допитані в ході судового розгляду чітко не могли пояснити обставин проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі, а саме обставину, чи знаходились речі останнього в спірній квартирі та обставин щодо поховання ОСОБА_5 сторонньою особою пояснити не змогли, крім того пояснення вказаних свідків суперечать висновку ДІМ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві по виклику 15.10.2010 р. співробітників Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві на адресу: АДРЕСА_1, вказаного будинку.
З даного висновку вбачається, що покійний ОСОБА_5 проживав один, що підтверджувалось поясненнями мешканців вказаного будинку.
Також позивач ОСОБА_1 в ході судового розгляду достовірно не зміг пояснити де перебував на лікуванні його батько та чи раніше він потрапляв до медичних закладів.
Також в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження пояснення ОСОБА_1 в тій частині, що останній ніс витрати по утриманню спірної квартири, а саме сплачував за комунальні послуги за життя свого батька ОСОБА_5, так - як на день смерті ОСОБА_5 існувала значна заборгованість по сплаті за комунальні послуги по спірній квартирі, а дослідженими в ході судового розгляду квитанціями щодо сплати по комунальним послугам вбачається, що ОСОБА_1 став погашати заборгованість та сплачувати за комунальні послуги тільки починаючи з 2012 р. та в спірній квартирі не був ніколи зареєстрований.
Як було встановлено в судовому засіданні, що позивач ОСОБА_1 фактично не проживав в спірній квартирі.
Будь - яких доказів, що на час складання акту працівниками ЖРЕО, винесення розпорядження та видачі ордеру в спірній квартирі проживав позивач до суду не надано.
З позивачем ОСОБА_1 договір найму житлового приміщення у встановленому порядку, передбаченого статтею 61 ЖК України не укладався.
Статтею 58 Житлового Кодексу передбачено видачу ордеру на жиле приміщення, а саме на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний ордер було видано на підставі розпорядження №7 від 26.01.2012 р. , яким було задоволено прохання Дніпровського районного управління ГУМВС України в м. Києві щодо надання ОСОБА_2 у користування службову квартиру АДРЕСА_1 на сім»ю складом з 1 - ї особи.
Як було встановлено в ході судового розгляду, позивач ОСОБА_5 ніколи не був зареєстрований в спірній квартирі, але згідно пояснень останнього на даний час в спірній квартирі саме він проживає зі своєю знайомою
Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 з моменту отримання ордеру на спірну квартиру не може вселитись до квартири та користуватися квартирою на підставі викладених вище обставин.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що оспорюваний ордер №010308 на право зайняття службового житлового приміщення було видано у відповідності до вимог статті 58 Житлового Кодексу, підстав для визнання даного ордеру недійсним, визначених статтею 59 вказаного Кодексу в ході судового розгляду не виявлено, в зв'язку з чим не підлягає задоволенню позовна вимога щодо усунення перешкод ОСОБА_2 в користуванні та розпорядженні спірною квартирою шляхом виселення відповідача зі спірної квартири.
При цьому позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в частині усунення перешкод в користуванні спірною квартирою шляхом виселення відповідача з її приміщення, адже факт проживання інших осіб в такій квартирі не встановлено.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 88 ЦПК України
Керуючись ст. ст. 58, 29, 129 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 62, 64, 79, 88, 169, 208, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру на житло та визнання наймачем житлового приміщення - відмовити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням - задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_2 перешкоди в користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_1 з її приміщення без надання іншого житла.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 107 грн. 30 коп. (сто сім грн. 30 коп.) витрат пов'язаних з оплатою судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя