Справа № 755/359/13
"11" червня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
Головуючого - судді Гончарука В.П.
при секретарі Лисенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО - страхування" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
ПрАТ «ПРОСТО - страхування» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 шкоди в порядку регресу, мотивуючи свої вимоги тим, що в результаті ДТП, що мало місце 02.12.2009 року позивач виплатив потерпілій особі, яка зазнала збитків, суму страхового відшкодування в розмірі 13 849,83 грн., при цьому позивач згдідно відповілного договору є страховиком цивільно - правової відповідальності ОСОБА_1 щодо належного йому автомобіля "КамАЗ".
ДТП сталось через порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху України під час керування вантажним автомобілем «КамАЗ» з напівпричепом, управління яким передбачає наявність у водія категорії управління транспортними засобаки СЕ.
Однак, ОСОБА_2 на момент ДТП не мав таку категорію управління транспортними засобами, виходячи з чого позивач вважає його таким, що керував забезпеченим автомобілем неправомірно.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є власником автомобіля, яким під час ДТП керував ОСОБА_2, позивач просить стягнути з них солідарно в порядку регресу вказану суму страхового відшкодування та судові витрати.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити, пояснюючи це доводами, аналогічними до викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки вважає, що ОСОБА_2 правомірно керував транспортним засобом, підстав для відшкодування шкоди в порядку регресу немає.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомляв, виходячи з чого суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, приходить до наступного.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2009 року по вул. М.Раскової в м. Києві сталась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «КамАЗ» д/н НОМЕР_1 з напівпричепом д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3
ДТП сталось в наслідок порушення ОСОБА_2 вимог ПДР України. Вказане підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.12.2009 року по справі № 3-6639/1/2009 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України відносно останнього.
Положеннями ст. 61 ЦПК України встановлено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
В результаті вказаної ДТП автомобіль НОМЕР_3 зазнав механічних пошкоджень, вартість яких виходячи звіту № 9496/14116 від 07.12.2009р., складеного ФОП ОСОБА_4, становить 14 359,83 грн., вартість відновлювального ремонту - 14 926,82 грн.
Розрахунком страхового відшкодування від 21.01.2010 р. було визначено суму такого відшкодування та в подальшому, згідно відповідної квитанції, виплачено потерпілій особі в рамках виконання умов договору обов»язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, поліс ВВ № 9341739, укладеного 23.05.2009р. між ЗАТ «ПРОСТО - страхування», правонаступником якого на сьогодні є ПрАТ «ПРОСТО - страхування», та ОСОБА_1, за яким об»єктом страхування є автомобіль «КамАЗ» д/н НОМЕР_4.
Згідно вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи з ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідної за завдані збитки.
За нормою ст.1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.
Виходячи з вимог ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» встановлено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:
С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);
ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE - состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 уповноважено керував транспортним засобом «КамАЗ» д/н НОМЕР_4 з напівпричепом д/н НОМЕР_2, ця обставина сторонами не оспорювалась та встановлена наведеною постановлю суду від 25.12.2009р.
Згідно копії посвідчення водія ОСОБА_2, що міститься в матеріалах справи, останній має, серед іншого, категорію управління транспортними засобами С.
Виходячи з наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту автомобіля «КамАЗ» д/н НОМЕР_4, тип транспортного засобу визначено як вантажний сідловий тягач.
Доказів або підстав вважати напівпричіп, приєднаний до автомобіля «КамАЗ», таким, що не належить до визначених ПКМУ № 340 від 08.05.1993 р. категорій составів транспортних засобів суду надано або наведено не було.
ОСОБА_2 згідно посвідчення водія має право керувати призначеними для перевезення вантажів автомобілями, до яких, зокрема відносяться сідельні тягачі як один із видів вантажних транспортних засобів, конструкція яких передбачає приєднання напівпричепа шляхом часткового навантаження, що виходячи з аналізу положень ПДР України не можна класифікувати як состав транспортних засобів.
Так, експлуатація составів транспортних засобів згідно п.п. 23.10 ПДР України, затверджених постановою КМУ № 1094 від 31.12.1993 р. передбачає взаємодію автомобіля, трактора або іншого тягача і причепа, напівпричіп як складова частина транспортного составу ПДР України не визначена.
Таким чином, суд не вбачає жодних обставин щодо відповідачів, за яких згідно положень ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач, як страховик за відповідним договором може правомірно вимагати відшкодування шкоди в порядку регресу.
Протиправної поведінки або порушення умов страхового договору з боку відповідачів, що давало б підстави для стягнення з них заявленої суми шкоди стороною позивача не доведено та судом не встановлено.
Крім того, відповідач ОСОБА_1 особисто участі в ДТП не приймав та не визнавався винною особою, внаслідок протиправних дій якої була завдана шкода.
Підсумовуючи наведене суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку, визначеному ст. 88 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191,1194 Цивільного кодексу України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ПКМУ № 340 від 08.05.1993 р., КМУ № 1094 від 31.12.1993 р. ст.ст. 10, 58, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218, ЦПК України, суд -
В задоволені позову Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО - страхування" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів моменту його проголошення.