Справа № 2604/16117/12
іменем України
"15" лютого 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гончарук В.П.,
при секретарі Лисенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 інтереси якої представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ВГІРФО Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, суд, -
ОСОБА_1, яка також виступає в інтересах своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом в якому просить вселити її та неповнолітню ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 та зобов»язати відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкоди в користуванні таким житловим приміщенням.
В ході судового розгляду судом було прийнято до розгляду зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ВГІРФО Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, відповідно до позовних вимог в останній редакції позивач за зустрічним позовом просить суд визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 та зобов'язати ОСОБА_1 знятися з реєстраційного обліку за такою адресою, шляхом подання відповідної заяви до ВГІРФО Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві.
В ході судового розгляду позивач за первинним позов зі своїм представником наполягали на задоволенні первинного позову та заперечували щодо задоволення зустрічного позову, надавши пояснення, що викладені в первинному позові та в запереченнях щодо задоволення зустрічного позову, обґрунтовуючи це тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 на даний час перебувають в зареєстрованому шлюбі , що уклали 26 грудня 2003 р. Неповнолітня ОСОБА_2 є їх дочкою, яку вони удочерили.
25.12.2003 р. було укладено договір купівлі - продажу спірної квартири, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 придбав спірну квартиру НОМЕР_1. Дана квартира була придбана за кошти, що були взяті в кредит, що підтверджується кредитним договором від 25 грудня 2003 р. та вона ( позивач по справі) є поручителем по даному кредитному договору, що також був укладений 25.12.2003 р.
З 2005 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєструвались в спірній квартирі та стали там проживати, з 2008 р. в спірній квартирі була зареєстрована неповнолітня ОСОБА_2
В силу склавшихся обставин, через поведінку відповідача, вона була змушена проживати разом зі своєю донькою не за місцем своєї реєстрації, але в 2011 р. вона вирішила знову проживати в спірній квартирі разом зі своєю дочкою, так - як іншого житла не має, але відповідач ОСОБА_3 змінив замки від вхідної двері квартири та не допустив її до самого приміщення квартири, висловлюючи на її адресу погрози, що стало підставою для її звернення до співробітників ОВС.
Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує посиланням на вимоги ст. 64 ЖК України, Законом України « Про власність» та на статтю 18 Закону України «Про охорону дитинства» та на статті 16, 386 ЦК України.
Щодо зустрічного позову то позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 зазначили, що вказаний позов є необґрунтований та такий що не підлягає задоволенню.
Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні наполягав на задоволенні зустрічного позову та зобов»язання знятися з реєстраційного обліку ОСОБА_1, мотивуючи це тим, що ОСОБА_1 тривалий час не проживає в спірній квартирі та не заперечував проти того, щоб в спірній квартирі проживала неповнолітня ОСОБА_2 зазначаючи, що підстав для проживання позивача ОСОБА_1 в спірній квартирі не має, так -як зазначена квартира НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_3 та останній, як власник, має право на власний розсуд розпоряджатись своїм майном та заперечує щодо проживання ОСОБА_1 в спірній квартирі, крім того ОСОБА_3 має намір розірвати шлюб з ОСОБА_1, про що свідчить відповідна позовна заява, що була подана до Дніпровського районного суду м. Києва.
Свої вимог обґрунтовує ст.ст. 71,72 ЖК України та статтями 316, 405 ЦК України.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Дніпровської РДА м. Києва в судовому засіданні первинний позов підтримала в повному обсязі та заперечувала проти задоволення зустрічного позову, оскільки вважає його необґрунтованим.
З боку третьої особи ВГІРФО Дніпровського РУГУ МВС України представники не з»явились, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.
Відповідно до вимог статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу ОСОБА_3 належить спірна квартира НОМЕР_1, на підставі договору купівлі - продажу, що був укладений 25.12.2003 р.
Частина коштів для придбання спірної квартири була отримана відповідачем ОСОБА_3 внаслідок укладання кредитного договору від 25.12.2003 р. між відповідачем ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», ця обставина не оспорювалась учасниками процесу.
Позивач ОСОБА_1 виступала поручителем перед кредитором АКІБ «УкрСиббанк» щодо належного виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, відповідно до договору поруки від 25.12.2003 р.
26.12.2003 р. сторони зареєстрували у встановленому законом порядку шлюб.
Відповідно до рішення Подільського районного суду м. Києва від 10 червня 2008 р. вони усиновили неповнолітню ОСОБА_2, з відповідними внесеннями змін до актового запису ( а.с.29,31).
Довідкою Ф-3 підтверджується що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстровані в спірній квартирі № 51 з 2005 р. а неповнолітня ОСОБА_2 - з 2008 р.
Те, що відповідач ОСОБА_6 чинить перешкоди ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_2 також не оспорювалось в ході судового розгляду представником відповідача та підтверджується відповідними зверненнями ОСОБА_1 до ОВС та відповідними перевірками, здійсненими з даного приводу.
Суд не бере до уваги посилання позивача в своїй позовній на Закон України «Про власність», так - як даний Закон станом на момент виникнення спірних правовідносин втратив свою чинність.
У відповідності до принципів судочинства рішення суду повинно буди законним та справедливим.
Відповідно до вимог ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.
Крім того статтею 161 ЖК України передбачено, що наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Також статтею 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.
Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_3 на вимоги ст.ст. 72,73 ЖК України, так - як вказані статті не регулюють правовідносини користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що первинний позов ОСОБА_1, яка також виступає в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 щодо усунення перешкод користування житловим приміщенням та вселення найшов своє обґрунтування в ході судового розгляду та підлягає задоволенню.
Доказів для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 в ході судового розгляду не надано в зв'язку з чим зустрічний позов задоволенню не підлягає.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 405 ЦК України, ст.ст150, 156, 161 ЖК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 62, 64, 79, 88, 169, 208, 213, 215, 218 ЦПК України,суд
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 інтереси якої представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 третя особа Служба у справах дітей Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод користування житловим приміщенням та вселення - задовольнити.
Усунути перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_2 в користуванні житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення .
В задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа ВГІРФО Дніпровського РУГУ МВС України в м. Києві про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 107 грн. 30 коп. (сто сім грн.. 30 коп.) витрат пов»язаних з оплатою судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя