15.08.2013
Справа № 765/3593/13-ц
провадження № 2/765/1895/13
категорія № 43
15 серпня 2013 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого судді - Лемешко А.С.,
при секретарі - Сергєєвій О.В.
за участю представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням, суд -
Позивач, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням. Вимоги мотивовані тим, що позивач з 1997 року мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Зазначене житлове приміщення ним було зайнято з дозволу командуючого в/ч А 1699 (А 4515), однак ордеру на зазначену квартиру він не отримував. Оскільки позивач постійно проживає за зазначеною адресою здійснює комунальні платежі, підтримує квартиру у належному стані вважає, що в нього виникло право користування зазначеним житловим приміщенням, яке він просить визнати за ним.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, вислухавши представників позивача, вивчивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі рішення Севастопольської міської ради від 15.05.2007 № 1937 «Про надання дозволу на приймання у комунальну власність територіальної громади міста Севастополя житлового фонду, зовнішніх інженерних мереж та нежитлових будівель ДУ-1, ДУ-2 Севастопольської КЕЧ морська», розпорядження голови Севастопольської міської державної адміністрації від 29.05.2007 № 439-р «Про приймання у комунальну власність територіальної громади міста Севастополя житлового фонду, зовнішніх інженерних мереж та нежитлових будівель ДУ-1, ДУ-2 Севастопольської КЕЧ морська», прийнято у комунальну власність територіальної громади міста Севастополя житловий фонд, зокрема, житловий будинок АДРЕСА_2 (окрім приватизованих квартир) від Міністерства оборони України.
Згідно наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 27.07.2007 № 705 «Про зарахування житлового фонду, зовнішніх інженерних мереж та нежитлових будівель ДУ-1, ДУ-2 Севастопольської КЕЧ морська на баланс комунального підприємства «Жилсервіс-13», БТІ і ДРОНМ СМР наказано зареєструвати житловий фонд ДУ-1, ДУ-2 Севастопольської КЕЧ морська як об'єкти комунальної власності.
Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що йому як військовослужбовцю у 1997 році командуванням військової частини А 4515 була надана службова квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Відповідно до абз. 1 ч.1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим Кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 9 Житлового кодексу України встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Згідно ст. 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР (ст. 119 Житлового кодексу України).
Відповідно до ст. 121 Житлового кодексу України порядок надання службових жилих приміщень установлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.
Згідно ст. 122 Житлового кодексу України, яка кореспондується зі ст. 58 Житлового кодексу України, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане жиле приміщення. Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР.
Як вбачається з матеріалів справи позивач мешкає у спірній квартирі з 1997 року без прописки та ордеру.
Пунктом 34 Положення про надання службових житлових приміщень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» передбачено, що на підставі рішення про надання житла виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради, а в закритому військовому містечку - квартирно-експлуатаційний орган видає ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення, безпосередньо військовослужбовцю, на ім'я якого він виписаний, або за його дорученням іншій особі.
Отже, відсутність у позивача належним чином оформленого ордеру на спірне житлове приміщення виключає можливість визнання за ними права постійного користування на зазначену вище квартиру.
Таким чином, дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем належним чином не доведені обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 58, ч.3 ст. 116, 118, 119, 121, 122 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 16,26 Положення про надання службових житлових приміщень, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями», керуючись ст.ст. 10, 30,42, 58, 60, 64, 88, 212-215, ЦПК України, суд -
У задоволені позову ОСОБА_3 до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі у 10 денний строк з моменту проголошення рішення апеляційну скаргу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий - суддя: /підпис/ А.С. Лемешко
З оригіналом згідно:
Суддя Нахімовського районного
суду м. Севастополя А.С. Лемешко