ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
21 серпня 2013 року 14:19 № 826/10733/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз»
про стягнення заборгованості за податковим векселем,
за участю:
представника позивача: Шульги О.В.
представника відповідача: Глуховецького О.С.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21.08.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Союз» (далі - відповідач) - аваліста за непогашеним податковим векселем серії АА 0940102 суми заборгованості у розмірі 444 252,02 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач як аваліст за податковим векселем, в порушення ч. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» не виконав зобов'язання щодо перерахування сум, вказаних в опротестованих податкових векселях з урахуванням корегувань.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача перерахувати суми, вказані в опротестованих податкових векселях з урахуванням корегувань, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем пропущений строк для пред'явлення вказаних податкових векселів до платежу.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На виконання положень п. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Союз-Віктан» ЛТД (Векселедавець) було надано Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва (правонаступником якої є позивач) (Векселедержатель) податковий вексель серії АА 0940102 на суму 2 108 000,00 грн. зі строком погашення платежу до 21.10.2009.
Авалістом за вказаними податковими векселями виступило Відкрите акціонерне товариство «Комерційний банк «Союз» (правонаступником якого є відповідач).
Позивач зазначив, що непогашена сума за вказаним векселем складає 444 252,08 грн., що підтверджується розрахунком суми векселя серії АА 0940102 до сплати.
Суд встановив, що у зв'язку з непогашенням векселя серії АА 0940102 позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 із заявою щодо складення протесту у неплатежі вказаного векселя. Однак нотаріусом було винесено постанову № 159 від 23.10.2009 про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва № 2-1393/11 від 22.05.2012 скасовано постанову приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 159 від 23.10.2009 та зобов'язано вчинити протест у неплатежі векселя серії АА 0940102.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.09.2012 № 2610/138/2012 було відмовлено у перегляді заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва № 2-1393/11 від 22.05.2012. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 25.12.2012 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18.01.2013 вказане заочне рішення залишене без змін.
06.06.2013 позивач звернувся до ПАТ «Комерційний банк «Союз» з листом № 12/10/15.10-10 щодо пред'явлення податкового векселя до оплати, однак зобов'язання зі сплати податкового векселя, забезпеченого авалем здійснене не було.
Вважаючи, що відповідачем в порушення норм ч. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» не виконано свого зобов'язання щодо перерахування сум, вказаних в опротестованому податковому векселю з урахуванням корегувань, позивач звернувся з позовом до суду.
Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 20 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби» від 15.09.1995 № 329/95-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції.
При отриманні спирту етилового неденатурованого підприємство-векселедавець за участю представника державної податкової служби на акцизному складі складає акт про фактично отриману кількість спирту та розрахунок акцизного збору виходячи із фактично отриманої кількості спирту. Цей акт є коригуванням вже наданого податкового векселя, авальованого банком (податкової розписки), із зазначенням остаточної суми акцизного збору, яка підлягає сплаті.
У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), не погашається у визначений термін, векселедержатель здійснює протест такого векселя (податкової розписки) у неплатежі згідно з чинним законодавством та протягом одного робочого дня з дня здійснення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього векселя (податкової розписки), з опротестованим векселем (податковою розпискою). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем (податковою розпискою), переказати суму, яка вказана у цьому векселі (податковій розписці), векселедержателю (абз. 3 ч. 20 ст. 7 Закону №329/95).
Порядок випуску, обігу та погашення передбачених цією статтею податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку випуску, обігу та погашення податкових векселів, авальованих банком (податкових розписок), які видаються до отримання спирту етилового неденатурованого і є забезпеченням виконання зобов'язання із сплати акцизного збору, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 22.06.2005 №498 (далі - Порядок № 498), (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) визначен, що податковий вексель, авальований банком (податкова розписка) (далі - податковий вексель) - простий вексель, авальований банком, що видається суб'єктом підприємницької діяльності - виробником підакцизної продукції до отримання з акцизного складу спиртзаводу спирту етилового і є забезпеченням виконання ним зобов'язання сплатити у строк, що не перевищує 90 календарних днів від дати видачі такого векселя, суму акцизного збору.
Відповідно до п. 9 Порядку № 498 під час отримання спирту етилового векселедавець - виробник горілки та лікеро-горілчаних виробів складає за участю представника органу державної податкової служби на акцизному складі лікеро-горілчаного підприємства акт про фактично отриману кількість спирту етилового та проводить розрахунок суми акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту (додаток 1). В свою чергу, під час отримання спирту етилового векселедавець - виробник іншої (крім горілки та лікеро-горілчаних виробів) підакцизної продукції складає за участю представника органу державної податкової служби на акцизному складі спиртзаводу акт про фактично отриману кількість спирту етилового та проводить розрахунок акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту (додаток 1).
На підставі акта про фактично отриману кількість спирту етилового та розрахунку акцизного збору виходячи з фактично отриманої кількості спирту з урахуванням фактичних втрат спирту в процесі транспортування в межах норм, затверджених в установленому порядку, здійснюється коригування суми акцизного збору належної до сплати. Коригування здійснюється шляхом зменшення суми акцизного збору, належної до сплати за податковим векселем, на різницю між сумою акцизного збору, на яку видано податковий вексель, та сумою акцизного збору, розрахованою виходячи з фактично отриманої кількості спирту етилового.
Згідно положень п. 11 Порядку № 498, податковий вексель вважається погашеним векселедавцем у разі сплати суми акцизного збору в повному обсязі та в зазначений у податковому векселі строк. При цьому, сума акцизного збору, на яку погашається вексель, визначається виходячи з фактично отриманої кількості спирту (згідно з актом) та ставок акцизного збору на готову продукцію, яка зменшується на суму акцизного збору, розраховану виходячи з фактичних втрат спирту етилового при транспортуванні та зберіганні, у процесі виробництва готової продукції в межах норм, затверджених в установленому порядку, а також фактично повернутого невиправного браку. Розрахунок суми зменшення акцизного збору проводиться за формою згідно з додатком 2.
Пунктом 15 Порядку № 498 встановлено, що у разі коли податковий вексель не погашено у визначений строк, векселедержатель вчиняє протест такого векселя у неплатежі згідно із законодавством та звертається протягом одного робочого дня з дати вчинення протесту до банку, який здійснив аваль цього векселя, з опротестованим податковим векселем. В свою чергу, банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим податковим векселем, переказати векселедержателю суму, зазначену в цьому векселі.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про обіг векселів в Україні», законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі», Закону України «Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів», цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.
Положеннями статей 30, 32 Уніфікованого закону, що платіж за переказним векселем може бути забезпечений авалем повністю або в частині його суми. Аваліст відповідає так само, як і та особа, зобов'язання якої він забезпечив.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Уніфікованого закону, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема положення щодо позовної давності (статті 70 і 71).
Частиною 1 ст. 70 Уніфікованого закону визначено, що позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.
З матеріалів справи вбачається, що датою настання строку платежу за простим векселем серії АА 0940102 від 23.07.2009 є 21.10.2009. Отже, згідно приписів ч. 1 ст. 70 Уніфікованого закону строк для звернення з позовними вимогами закінчився 21.10.2012.
Як вбачається з вхідного штампу канцелярії суду, позивач звернувся до суду 09.07.2013, тобто з пропущенням встановленого законом строку.
Слід зазначити, що згідно ст. 17 додатку ІІ до Женевської конвенції 1930 року, законодавству кожної з Високих Договірних Сторін належить право визначати підстави перерви або зупинення відліку строків позовної давності у разі пред'явлення позовів за переказними векселями в їхніх судах.
Перерва перебігу строків позовної давності має силу лише щодо тієї особи, стосовно якої строки перервалися (ст. 71 Уніфікованого закону). Женевська конвенція 1930 року не виключає можливості зупинення та переривання строку давності, проте лише у випадках, встановлених законодавством договірної сторони. При цьому законодавством України не визначено підстави перерви або зупинення відліку строків позовної давності у разі пред'явлення позовів за переказними векселями в судах.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від всіх зобов'язаних за векселем осіб.
Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.06.2013 року у справі №К/800/23710/13, а також в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі №2а-16795/12/2670 та від 10.07.2013 року у справі №826/5841/13-а.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо звернення з вимогами про стягнення суми акцизного збору, за податковим векселем серії АА 0940102, забезпеченого авалем.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на що задоволенню не підлягають.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.М. Кобилянський
Повний текст постанови складено та підписано 23.08.2013.