Справа № 2-1241/11
пр.№ 2/464/344/13
21.08.2013року
Сихівський районний суд міста Львова
у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,
при секретарі - Троцюк А.А.,
за участі: представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселення до вказаної квартири. Позов мотивує тим, що у 1970 р., як молодий спеціаліст, отримав вказану квартиру та проживав там разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 У 1991 р. шлюб між сторонами був розірваний, після чого відповідач ОСОБА_3 різними способами намагалася виселити його з квартири. ОСОБА_3 неодноразово зверталася із позовами до суду про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, проте у задоволенні таких відмовлено. Змушений проживати у с. Шоломия Пустомитівського району Львівської області у будинку матері своєї дружини, оскільки хворіє, є інвалідом ІІ групи та потребує стороннього догляду. Вказує, що відповідач ОСОБА_3 змінила у квартирі вхідні двері та замок, ключів йому не надала. На звернення до правоохоронних органів отримав відповідь про можливість вирішення цього питання у порядку цивільного судочинства. У зв'язку з цим, просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні квартирою та вселити його у квартиру.
Представник позивача ОСОБА_2 (Т.1 а.с.38-39) у судовому засіданні позовні вимоги підтримав із підстав, що викладені у позовній заяві та додатково пояснив, що позивач ОСОБА_1 бажає проживати у квартирі АДРЕСА_1, оскільки іншого житла не має; змушений на даний час проживати у с. Шоломия Пустомитівського району Львівської області у будинку матері теперішньої дружини; має ключі від спірної квартири, проте від неіснуючого замка, оскільки відповідач ОСОБА_3 замінила двері та замок; у квартирі залишилися речі ОСОБА_1, останній бере участь у виборах за своїм місцем реєстрації, отримує там медичну допомогу, періодично оплачує за надані до спірної квартири комунальні послуги; до моменту виселення з квартири за свій рахунок здійснював ремонтні роботи. Просив суд позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3, її представник ОСОБА_4 (Т.1 а.с.88) до моменту самовільного залишення зали судового засідання дали пояснення, відповідно до яких вважають, що позову ОСОБА_1 не існує, оскільки, на їх думку, такий підписаний не ОСОБА_1 Відповідач ОСОБА_3 ствердила, що ОСОБА_1 у квартиру не пустить, а його дружина взагалі не має жодного відношення до квартири; перешкод у проживанні ОСОБА_1 не чинила, останній з власної ініціативи залишив квартиру, забравши всі свої речі у зв'язку з одруженням; ОСОБА_1 постійно проживає у с. Шоломия, за комунальні послуги, що надаються до спірної квартири, не оплачує; не заперечила, що ОСОБА_1 робив ремонт у квартирі.
Згідно ч.5 ст. 169 ЦПК України, наслідки, визначені частинами другою - четвертою цієї статті, настають і в разі, якщо сторона залишить залу судового засідання.
Ч.4 ст. 169 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Таким чином, із аналізу вищевказаних норм ЦПК України випливає, що наслідком залишення стороною відповідача зали судового засідання, є вирішення справи на підставі наявних у ній даних чи доказів шляхом ухвалення заочного рішення.
З'ясувавши думку представника позивача, який не заперечив проти заочного розгляду справи, суд вирішив проводити такий розгляд та ухвалити заочне рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача та його представника до моменту залишення ними зали судового засідання, показання свідка ОСОБА_5, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до його приватного і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції.
Згідно ч.4 ст. 9 ЖК Української PCP, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат та кухні, з комунальними вигодами. У квартирі зареєстровано двоє осіб: ОСОБА_1 - основний квартиронаймач, ОСОБА_3 - колишня дружина останнього. Квартира не приватизована.
Крім цього, встановлено, що не заперечується сторонами, що вказана квартира отримана позивачем ОСОБА_1, як молодим спеціалістом на сім'ю (на себе, дружину ОСОБА_3, сина).
У ході розгляду справи, а також із матеріалів цивільної справи Франківського районного суду м. Львова №2-6862/02 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, цивільної справи Сихівського районного суду м. Львова №2-23/10 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловим кімнатами, укладення окремого договору найму, стягнення відшкодування моральної шкоди, цивільної справи Сихівського районного суду м. Львова №2-144/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, встановлено, що між сторонами протягом тривалого часу існує конфлікт з приводу користування квартирою АДРЕСА_1.
Крім цього, із матеріалів вищевказаних справ вбачається, що у кожному випадку у задоволенні позову ОСОБА_3 судами відмовлено та при цьому встановлено, що ОСОБА_1 у квартирі не проживає з поважних причин через неприязні відносини між колишнім подружжям, категоричне заперечення ОСОБА_3 щодо користування житлом ОСОБА_1, що неодноразово нею підтверджувалося у судових засіданнях, так як і в судовому засіданні при розгляді даної справи. Крім цього, встановлено, що ОСОБА_1 за станом здоров'я потребує стороннього догляду, який надає йому його теперішня дружина в с. Шоломия Пустомитівського району Львівської області, іншого житла не має, до спірної квартири інтересу не втратив, там залишилося його майно, на цю адресу отримував поштову кореспонденцію, за цією адресою проходить медичне лікування.
Під час розгляду даної справиё судом також встановлено, що ОСОБА_1 з часу виселення з квартири до такої не мав змоги повернутися через недопуск відповідачем ОСОБА_3, що остання не заперечила у судовому засіданні.
Таким чином обставини, встановлені під час розгляду вищевказаних судових справ, до цього часу існують та відповідачем і надалі чиняться перешкоди основному квартиронаймачеві ОСОБА_1 у вселенні до квартири. Останній не має доступу до квартири, оскільки замінені двері та замки, проте бажає проживати у квартирі та іншого житла не має. На даний час вимушено та тимчасово проживає у будинку матері своєї дружини у с. Шоломия Пустомитівського району Львівської області, де отримує догляд, оскільки важко хворіє.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 звертався до Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з приводу чинення йому колишньою дружиною ОСОБА_3 перешкод у користуванні квартирою та за результатами розгляду отримав відповідь про можливість звернення до суду для вирішення конфлікту цивільно-правового характеру (Т.1 а.с.5, т.2 а.с.215). Наявність звернення до правоохоронних органів додатково підтверджує відсутність у позивача можливості безперешкодного користування спірною квартирою.
Крім цього, у матеріалах справи наявні квитанції про періодичну оплату ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг, що надаються до квартири АДРЕСА_1. Несплата у повній мірі за такі послуги не свідчить про втрату інтересу до квартири, оскільки чинення перешкод носить тривалий характер, що виключає можливість ОСОБА_1 користуватися житлом та послугами, що до такого надаються.
Також наявні численні медичні документи, що підтверджують поганий стан здоров'я позивача та необхідність стороннього догляду, який йому надається теперішньою дружиною у с. Шоломия Пустомитівського району Львівської області. У таких документах вказується адреса реєстрації ОСОБА_1: АДРЕСА_1.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав показання про те, що ОСОБА_1 на даний час є чоловіком його сестри, тяжко хворіє та тимчасово, у зв'язку з відсутністю доступу до свого житла, проживає у с. Шоломия Пустомитівського району Львівської області. Вказав, що на початку 2000-х років на прохання ОСОБА_1 робив ремонт у квартирі АДРЕСА_1. Хоча ОСОБА_1 вже на той час був одружений з ОСОБА_6, яка проживала в гуртожитку, постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1. У квартирі були речі ОСОБА_1, проживав у цій квартирі, поки міг ходити та самостійно себе обслуговувати. У подальшому ОСОБА_3 почала систематично чинити перешкоди ОСОБА_1 у проживанні, змінила замок у вхідних дверях, та на даний час доступу він до квартири не має.
До справи долучені акти та копії актів, які засвідчують факт не проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 (Т.1 а.с.53-55, 58-50), що як встановлено у судовому засіданні, пов'язане з діями колишньої дружини ОСОБА_3 Акт від 02.10.2011 р., згідно якого ОСОБА_1 не проживає у квартирі з 20.10.2000 р. не засвідчений печаткою, тому не взятий судом до уваги (Т.1 а.с.56).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_3 неправомірно чинить перешкоди позивачу ОСОБА_1 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом недопуску його до такої, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню із зобов'язанням відповідача усунути (не чинити) позивачеві перешкоди у користуванні квартирою, та позивач підлягає вселенню до такої.
Керуючись ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 9 ЖК Української PCP, статтями 10, 11, 60, 61, 169, 209, 212 - 215, 224 - 226 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та вселення - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії вказаного рішення.
Рішення може бути оскаржене позивачем протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий Дулебко Н.І.