Справа № 189/1265/13-ц
2/189/511/13
іменем України
22.08.2013 року Покровський районний суд Дніпропетровської області
в складі головуючого судді Пустовар О.С.
при секретарі Комеристій І.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд,-
встановив:
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, вказавши в позовній заяві, що з 25.09.2004 року вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі. У період шлюбу, позивачкою та відповідачем було придбано 3-х кімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Покупцем за договором виступив відповідач, внаслідок чого на нього було оформлено право власності на вказану квартиру. Позивачка вважає, що ? частина спірної квартири належить їй на праві приватної власності, в зв'язку з чим, ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
Справу розглянуто згідно ч.2 ст.158 ЦПК України у відсутності позивачки та відповідача, які надіслали до суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності.
Позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнав в повному обсязі та не заперечує проти його задоволення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 25.09.2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 25.09.2004 року, який зареєстрований у відділі реєстрації актів цивільного стану Павлоградського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №503. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище наОСОБА_1 (а.с.5).
Із матеріалів справи видно, що 28.09.2004 року, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено договір куплі-продажу квартири, розташованної за адресою: АДРЕСА_1, який 28 вересня 2004 року був посвідчений приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області,зареєстрованим в реєстрі за №2180 (а.с.8-9)
З копії технічного паспорту на квартиру вбачається, що ОСОБА_2 являється власником квартири, розташованої в АДРЕСА_1 (а.с.6-7).
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини та самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу належить їм на праві сумісної власності і у разі його поділу частки дружини та чоловіка є рівними.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71 Сімейного кодексу України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Беручи до уваги, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, придбана позивачкою та відповідачем саме у період шлюбу, що випливає із матеріалів справи, суд вважає, що дане майно є спільною сумісною власністю сторін у справі, частки у котрій є рівними, оскільки іншого судом не встановлено.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст.88 ЦПК з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 816,30 грн., сплачений останньою при подачі позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 69, 70, 71 СК України, п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділити спільного майна подружжя», п. 25 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 88, 209, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір по справі в розмірі 816,30 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: О.С. Пустовар