33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 серпня 2013 року Справа № 902/768/13
Провадження №11/902/25/13
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Бучинська Г.Б. ,
судді Сініцина Л.М.
при секретарі: Лелех І.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Кириленко О.П., довіреність в справі
відповідача 1 - Марченко С.І., довіреність в справі
відповідача 2 - не з'явився
третьої особи - Марченко С.І., довіреність в справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк"
на рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.13 р.
у справі № 902/768/13 (суддя Матвійчук В.В. )
провадження №11/902/25/13
за позовом Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА", м. Калинівка, Вінницька область
до Калинівської міської ради, м. Калинівка
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут", м. Калинівка
про визнання недійсними рішень та договору оренди земельної ділянки
Рішенням господарського суду Вінницької області від 04.07.2013р. у справі №902/768/13 у позові Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" (далі - відповідач 1) та Калинівської міської ради (далі - відповідач 2) за участю третьої особи особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" про визнання недійсними рішень та договору оренди земельної ділянки, відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивач не є заінтересованою стороною у оспорюваних правовідносинах, оскільки ні факт укладання договору оренди, ні факт здійснення розрахунків за даним договором його прав як іпотекодержателя майна не порушують. Жодного належного та допустимого доказу щодо наявності права, яке оскаржуваними рішеннями та договором оренди землі могло б бути порушено позивачем до суду не надано. Поряд з цим, Калинівською міською радою оскаржувані позивачем рішення та договір оренди землі винесені з дотриманням норм чинного законодавства. Крім того, на даний час на спірній земельній ділянці відсутні належні позивачу об'єкти іпотеки та наявні об'єкти нерухомості, які належать на праві власності ТОВ "ЕКО-СФЕРА", у позивача не має жодних прав на спірну земельну ділянку, а тому позов є необґрунтованим та безпідставним.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник в обґрунтування апеляційної скарги зазначає те, що місцевим господарським судом проігноровано в повному обсязі без будь-яких пояснень клопотання позивача в порядку ст.38 ГПК України, зокрема щодо витребування основних доказів по справі.
Крім того, апелянт зазначає, що Калинівською міською радою надано до суду архівні довідки стосовно окремих оспорюваних рішень відповідача 2, у той час, як стосовно інших оспорюваних рішень надано архівні копії. При цьому, вказані архівні копії та архівні довідки виготовлені всупереч вимогам правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затверджених наказом Державного комітету архіву України від 16.03.2001р. №16 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.05.2001р. за №407/5598.
Суд залишив без уваги застереження позивача про те, що наданий відповідачем 1 акт приймання-передачі земельної ділянки взагалі не містить основного реквізиту службового документу - дати його складання і підписання.
Також, на думку скаржника копії листа ВАТ «Вінніфрут» від 24.12.2008р. №1094 та листа ТОВ "ЕКО-СФЕРА" від 15.12.2008р. є неналежними доказами, оскільки відсутні в наявності у Калинівської міської ради.
Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні письмові докази, які б підтверджували будь-яке право ТОВ "ЕКО-СФЕРА" на об'єкти нерухомого майна, крім виробничо-складських приміщень літера «Ю», на момент вчинення оспорюваного правочину та прийняття оспорюваних рішень відповідачем 2.
Станом на 31.03.2010р. матеріалами інвентаризації підтверджено наявність всіх без винятку будівель ВАТ «Вінніфрут», перелічених в іпотечному договорі від 06.09.2005р. №02-02/25з, та єдиного об'єкту ТОВ "ЕКО-СФЕРА" - нерухоме майно «виробничо - складське приміщення» літера "Ю" площею 3 028,0 кв.м. за адресою: вул.. Фрунзе, 45, м.Калинівка.
Вказані письмові докази підтверджують, що за оспорюваним договором оренди земельної ділянки від 31.07.2009 р. №134, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" набуло право користування земельною ділянкою загальною площею 0,2540 га під спорудами, на якій знаходилися об'єкти, що на праві власності належало ВАТ «Вінніфрут».
Як зазначає скаржник, на відносини між ТОВ "ЕКО-СФЕРА" та Калинівської міською радою з питань передачі права землекористування частиною земельної ділянки, на якій розміщені будівля станції станції літера «У», будівля цеху фруктового пюре літера «М6», споруда «Ємності №1 - 9», не поширюються положення п. 2 ч.2 ст.134 ЗК України, оскільки ТОВ "ЕКО-СФЕРА" не є власником об'єктів нерухомого майна, у тому числі будівель і споруд.
Крім того, скаржник звертає увагу на те, що відповідно до вимог Державного класифікатору будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. №507, а також Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. №127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за №582/5773, об'єкт «виробничо-складське приміщення» за літерою «Ю» не є будівлею або спорудою, та має спільні огороджувальні та сполучені (несуче-огороджувальні) конструкції з іншими об'єктами цілісного майнового комплексу ВАТ «Вінніфрут», які є предметом іпотеки за договором №02-02/25з від 06.09.2005р. (із змінами і доповненнями).
Правові приписи ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України вказують на те, що право користування частиною земельної ділянки переходить виключно до власника будівлі або споруди, частини внутрішніх об'ємів будівлі (приміщень) не набувають право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться відповідні будівлі.
Вказані обставини унеможливлюють набуття ТОВ "ЕКО-СФЕРА" права користування земельною ділянкою на якій розміщені виробничо-складські приміщення літера «Ю».
Крім того, судом першої не отримано від відповідача 1 і відповідача 2 жодного доказу щодо набуття відповідачем 1 права забудови земельної ділянки по вул. Фрунзе, 45 у м.Калинівка.
У письмовому відзиві від 14.07.2013р. на апеляційну скаргу представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" та третьої особи Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, винесеним з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, з підстав викладених у відзиві.
Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні 21.08.13р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 04.07.2013р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.
Представник відповідача 1 та третьої особи в судовому засіданні 21.08.13р. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 04.07.2013р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник відповідача 2 в судове засідання 21.08.13р. не з'явився, однак 21.08.13р. направив на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу від 20.08.2013р №02-1-1119, в якому просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та розглядати останню без участі представника відповідача 2.
Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача 2, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 02.08.2013 року витребовувались у відповідачу 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-СФЕРА" оригінали договору оренди земельної ділянки №134 від 31.07.2009р., акт приймання-передачі земельної ділянки, докази перерахування орендної плати за землю; у відповідача 2 - Калинівської міської ради належним чином завірені копії: рішень Калинівської міської ради №46 від 26.01.2009р., №45 від 26.01.2009р., №521 від 29.10.2009р. та для огляду оригінал договору оренди земельної ділянки №134 від 13.07.2009р.; у КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" інвентаризаційна справа цілісного майнового комплексу по вул. Фрунзе, 45 у м. Калинівка, Вінницької області (інвентаризаційну справу № 3796); у Головного управління держземагенства у Вінницькій області відомості, яким юридичним особам надано право землекористування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: вул. Фрунзе, 45 у м.Калинівка, Вінницької області і якою площею.
14.08.2013р. Головним управлінням держземагенства у Вінницькій області листом від 08.08.2013р. №02-29/5475 надано суду відомості, яким юридичним особам надано право землекористування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: вул. Фрунзе, 45 у м.Калинівка, Вінницької області і якою площею та копії правовстановлюючих документів (а.с.32-45,т.4).
20.08.2013р. від КП "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" надійшла до суду інвентаризаційна справа цілісного майнового комплексу по вул. Фрунзе, 45 у м. Калинівка, Вінницької області (інвентаризаційна справа № 3796), яка оглянута судом та за погодженням зі сторонами копії документів, які пов'язані з предметом спору, долучені до матеріалів справи (т.1, титульний аркуш, опис, а.с.1, а.с.223, а.с.280, а.с.258, а.с.259, а.с. 385, а.с. 407, а.с.525, а.с.533, а.с.551, а.с.581, а.с.627, а.с.743, а.с.833, а.с.840, а.с.963).
21.08.1013р. представником відповідача 1 в судове засідання надано: копію листа Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції №1810 від 16.08.13р. що відсутності заборгованості по орендній платі, копію довідки ТОВ "ЕКО-СФЕРА" по орендній платі з січня 2011 року по липень 2013 року, копії платіжних доручень про сплату оренди, копію довідки ТОВ "ЕКО-СФЕРА" по орендній платі з 01.08.09р. по 31.12.10р., копію листа №37 від 10.03.2010р..
Також, представником відповідача 1 в судовому засіданні надано суду для огляду оригінал договору оренди земельної ділянки №134 від 31.07.2009р.
Представником позивача в судовому засіданні надано суду копії матеріалів з інвентарної справи, а саме: копія титульного аркуша, копія викопіювальної схеми по будинковолодінню №45, вул. Фрунзе, м. Калинівка, копія технічного паспорта на виробничий будинок (1 арк.), копія зведеного акту вартості будинків, господарських будівель та споруд та копія плану будівлі.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 1 та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.2013 року у справі №902/768/13 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 листопада 2001 року Калинівською міською Радою народних депутатів Калинівського району Вінницької області відповідно до рішення 15 сесії 3 скликання Калинівської міської ради народних депутатів від 18 жовтня 2001 року, ВАТ "Вінніфрут" було видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 4,5251 гектарів, що знаходиться за адресою: м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45 для потреб харчової промисловості. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №41 (а.с.26-27,т.1).
06 вересня 2005 року та 18 грудня 2007 року АТ "Український інноваційний банк", що у подальшому іменований, як ПАТ "Український інноваційний банк" та ВАТ "Вінніфрут" уклали кредитний договір № 296 та кредитний договір № 143-07(а.с.45-53, а.с.74-81,т.3).
Зобов'язання за кредитним договором від 06.09.2005р. №296 забезпечено ВАТ "Вінніфрут" шляхом укладання між ПАТ "Український інноваційний банк" та ВАТ "Вінніфрут" договору іпотеки від 06.09.2005р. за №02-02/25з, предметом якого є застава частини цілісного майнового комплексу "Калинівський завод натуральних концентрованих соків та пюре", що розташований за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45.
16 грудня 2008 року між ВАТ "Вінніфрут" (Продавець) та ТОВ "ЕКО-СФЕРА" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу. За умовами п.1 даного договору, Продавець передав, а Покупець прийняв у власність виробничо-складське приміщення, означене на плану літерою "Ю", площею 3028,3 кв.м., яке становить 33/100 частини виробничих будівель та споруд, належних Продавцю на праві власності на виробничі будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: 22400, Вінницька область, м.Калинівка, вул. Фрунзе, 45 (а.с.60,т.1).
В подальшому ТОВ "ЕКО-СФЕРА" звернулося до голови правління ВАТ "Вінніфрут" Гончарука А.І. листом №69 від 19.12.2008 року про надання згоди на відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 3 га для обслуговування та будівництва нових об'єктів з метою розвитку виробництва (а.с.72,т.1).
Листом №1094 від 24.12.2008 року ВАТ "Вінніфрут" надало дозвіл на відчуження земельної ділянки, загальною площею 3 га, про що було повідомлено ТОВ "ЕКО-СФЕРА".
25 грудня 2008 року ТОВ "ЕКО-СФЕРА" звернулося до міського голови Калинівської міської ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 3га для обслуговування приміщення та подальшої виробничої діяльності (а.с.73,т.1).
23 липня 2009 року Калинівською міською радою на 28 сесії 5 скликання було прийнято рішення відповідно до якого міська рада вирішила:
- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "ЕКО-СФЕРА" для виробничих потреб (обслуговування та експлуатація викупленого виробничо-складського приміщення), загальною площею 3,3706 га в м. Калинівка по вул.Фрунзе, 45, виготовлений ТОВ "Гео Гранд";
- надати ТОВ "ЕКО-СФЕРА" земельну ділянку, загальною площею 3,3706 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що перебувають в запасі Калинівської міської ради на умовах довгострокової оренди терміном на 10 років з послідуючим правом викупу для виробничих потреб (обслуговування викупленого виробничого-складського приміщення) в м.Калинівка по вул.Фрунзе, 45.(п.2.)
- зобов'язати ТОВ "ЕКО-СФЕРА" в місячний термін укласти з Калинівською міською радою договір оренди земельної ділянки (а.с.75,т.1).
31 липня 2009 року між Калинівською міською радою (Орендодавець) та ТОВ "ЕКО-СФЕРА" (Орендар) укладено договір оренди землі №134, який зареєстрований у Державному реєстрі земель 05.05.2010р. за №041001100013. Згідно з п.2 договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 3,3706 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, охорони та іншого призначення, що перебувають в запасі Калинівської міської ради, в тому числі: 0,3832 га під капітальною забудовою, 0,2540 га під спорудами, 2,1856 га під проїздами, проходами, площадками та 0,5478 га під зеленими насадженнями (76-78,т.1).
Позитивний висновок щодо державної реєстрації договору оренди землі №74 від 10.09.2009 року був виданий відділом Держкомзему у Калинівському районі Вінницької області (а.с.83,т.1).
Об'єкт оренди в рамках договору оренди земельної ділянки № 134 від 31.07.2009 року передано Орендодавцем Орендарю за актом прийому-передачі (а.с.82,т.1).
Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для їх захисту є наявність порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.
Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно з п.1.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011р. №6, спір, що виник внаслідок порушення права суб'єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право цивільне і підлягає розгляду за правилами ГПК. Зокрема, відповідно до статті 20 ГК України, статей 16, 393 ЦК України визнання судом незаконним і скасування акта органів державної влади, влади Автономної Республіки Крим або місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, належить до способів захисту права власності.
За приписами п.2 ч.2 ст.20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, тощо. Аналогічний спосіб захисту передбачений п.10 ч.2 ст.16 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст.393 Цивільного кодексу України (ЦК України), правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000р. №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9 вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 року №6, з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004).
Отже, зі змісту вищенаведених норм чинного законодавства випливає, що до господарського суду має право звернутися особа за захистом своїх прав, порушених у спірних відносинах, а правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи договір можуть бути визнані судом недійсними, якщо у зв'язку з їх прийняттям чи укладенням порушені права та охоронювані законом інтереси особи, яка звернулась до суду з позовом.
Позивач своє право на позов обґрунтовує тим, що 6 вересня 2005 року та 18 грудня 2007 року АТ "Український інноваційний банк" та ВАТ "Вінніфрут" уклали кредитний договір №296 та кредитний договір №143-07 відповідно. Зобов'язання за вказаними кредитними договорами від 06.09.2005 року №296 та 18.12.2007р. №143-07 було забезпечено ВАТ "Вінніфрут" шляхом укладання між Позивачем та ВАТ "Вінніфрут" договору іпотеки від 06.09.2005р. за №02-02/25з, предметом якого є застава цілісного майнового комплексу "Калинівський завод натуральних концентрованих соків та пюре", що розташований за адресою: Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45. Законність інтересів ПАТ "Укрінбанк" полягає в тому, що у встановленому законодавством порядку ПАТ "Укрінбанк" було зареєстровано 03.03.2011 року право власності на частину (67/100) цілісного майнового комплексу ВАТ "Вінніфрут", що знаходиться на земельній ділянці, площею 4,5251 га за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул.Фрунзе, 45 згідно з переліком об'єктів, визначених іпотечним договором №02-02/25з від 06.09.2005р. Оцінка частини цілісного майнового комплексу, що є предметом іпотечного договору №02-02/25з від 06.09.2005р. здійснена з урахуванням майнових прав на земельну ділянку.
Тобто, як вбачається з наведеного обгрунтування позову, позивач ПАТ "Укрінбанк" визнає, що він набув статусу власника частини цілісного майнового комплексу ВАТ "Віннфрут", що знаходиться на земельній ділянці за адресою: Вінницька область, м.Калинівка, вул.Фрунзе, 45 згідно з переліком об'єктів, визначених іпотечним договором №02-02/25з від 06.09.2005р., лише після 3 березня 2011 року. Даний факт підтверджений представником позивача в судовому засіданні 21.08.2013р.
Таким чином, будь-які права на земельну ділянку по вул.Фрунзе, 45 у позивача могли виникнути лише після набуття права власності на об'єкт іпотеки, тобто після 3 березня 2011 року і лише в розмірах, визначених відповідним державним органом після звернення позивача з клопотанням про виділення йому земельної ділянки. До цього часу позивач був лише "іпотекодержателем" майна, переданого йому ВАТ "Вінніфрут" в іпотеку згідно договору іпотеки, жодних прав на земельну ділянку у позивача станом на момент прийняття Калинівською міською радою оскаржених рішень (2009 рік) та укладення договору оренди земельної ділянки (2009 рік) не було.
Поряд з цим, судова колегія вважає за необхідне відмітити, що виробничо-складське приміщення, означене на плані літерою "Ю", площею 3028,3 кв.м., яке становить 33/100 частини виробничих будівель та споруд, належало ВАТ "Вінніфрут" на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 20.09.2006 року (а.с.153,т.4).
16 грудня 2008 року між ВАТ "Вінніфрут" та ТОВ "ЕКО-СФЕРА" було укладено договір купівлі-продажу, який був внесений до Державного реєстру правочинів (а.с.157,т.4).
За умовами вказаного договору купівлі продажу ВАТ "Вінніфрут" передало ТОВ "ЕКО-СФЕРА" у власність виробничо-складське приміщення, означене на плані літерою "Ю", площею 3028,3 кв.м.
Як вбачається з оскаржених рішень та договору оренди земельної ділянки, останню надано для обслуговування викупленого виробничо-складського приміщення, яке позначене на плані літерою "Ю".
Таким чином, з наведеного вище випливає, що на земельній ділянці, яка надана в оренду ТОВ "ЕКО-СФЕРА" знаходиться виробничо-складське приміщення, яке перебуває у приватній власності останнього.
Згідно листа Головного управління держземагенства у Вінницькій області від 08.08.2013р. №02-29/5475 земельна ділянка, яка розташована за адресою: вул. Фрунзе, 45 у м.Калинівка, Вінницької області знаходиться у користуванні ТОВ "ЕКО-СФЕРА". Земельна ділянка загальною площею 3,3706 га, знаходиться в оренді ТОВ "ЕКО-СФЕРА" відповідно до договору оренди землі від 31.07.2009 року №134. (а.с.32-45,т.4).
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 сплачував орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.64-113,т.4) та листом Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції №1810 від 16.08.13р., з якого вбачається, що в ТОВ "ЕКО-СФЕРА" заборгованості по орендній платі за землю немає (а.с.63,т.4).
Судова колегія не приймає до уваги твердження скаржника про те, що об'єкт "виробничо-складське приміщення" за літерою "Ю" не є будівлею або спорудою, що унеможливлює набуття ТОВ "ЕКО-СФЕРА" права користування земельною ділянкою на якій воно розміщене, оскільки на підставі договору купівлі-продажу ТОВ "ЕКО-СФЕРА" 23 грудня 2008р. було видано реєстраційне посвідчення, яке посвідчує, що будівлі виробничо-складських приміщень 33/100 частки зареєстровані за ТОВ "ЕКО-СФЕРА" та визначено: В частці складається з будівлі виробничо-складських приміщень літ.Ю загальною площею 30283 кв.м. та було виготовлено технічний паспорт на вказаний об'єкт нерухомості.
Не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що у зв'язку з відсутністю у відповідача 1 права власності на будівлю насосної станції літера "У", будівлю цеху фруктового пюре літера "М6" у ТОВ "ЕКО-СФЕРА" відсутні правові підстави для права користування частиною земельної ділянки по вул..Фрунзе, 45 у м.Калинівка, на якій розміщені ці будівлі і споруди, оскільки, ТОВ "ЕКО-СФЕРА" набуло право власності на виробничо-складське приміщення літера "Ю", земельну ділянку під якою і надано в оренду для останнього, а будівля насосної станції літера "У", будівля цеху фруктового пюре літера "М6" та виробничо-складські приміщення літера "Ю", як вбачається з Свідоцтва про право власності від 20.09.2006 року, що посвідчує право власності на виробничі будівлі та споруди (а.с.153,т.4), це різні будівлі, кожне з яких має свою площу.
Необгрунтованими є доводи позивача щодо того, що майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці перебуває в іпотеці, оскільки згідно Додатків №1 до Іпотечного договору №02-02/25з від 06.09.2005р. (а.с.5-19,а.с.23-37,т.1), виробничо-складське приміщення відсутнє в переліку основних засобів, які передаються в заставу позивачу.
Отже, на спірній земельній ділянці на момент набуття ТОВ "ЕКО-СФЕРА" права оренди не було об'єктів іпотеки, тому оскаржуваними рішеннями та договором оренди не порушуються права та інтереси ПАТ "Укрінбанк", оскільки жодних прав на вказану земельну ділянку у банку не було.
Крім того, той факт, що оцінка частини цілісного майнового комплексу, що є предметом іпотечного договору №02-02/25з від 06.09.2005р. здійснена з урахуванням майнових прав на земельну ділянку, не є підставою для виникнення у позивача будь-яких прав на земельну ділянку, яка не була предметом іпотеки по договору іпотеки, укладеного між позивачем та ВАТ "Вінніфрут".
Також позивач не є заінтересованою стороною у оспорюваних правовідносинах, оскільки ні факт укладання договору оренди, ні факт здійснення розрахунків за даним договором його прав як іпотекодержателя майна не порушують.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Предметом доказування в даній справі є насамперед наявність порушеного права позивача. Жодного належного та допустимого доказу щодо наявності права, яке оскаржуваними рішеннями та договором оренди землі могло б бути порушено позивачем до суду не надано.
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.
У п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Належних та допустимих доказів того, що будь-яке право позивача було або є порушеним внаслідок винесення оскаржуваних рішень ради та укладенням договору оренди землі, суду не надано.
За приписами частин 1, 2, 3 статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК УКраїни) (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржених рішень та договору), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди (ст. 134 ЗК України).
Отже, наявність на земельній ділянці, яка передбачається для передачі в оренду, об'єктів нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб є підставою для надання земельних ділянок в порядку, встановленому ст.123 ЗК України без проведення земельних торгів.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що на земельній ділянці, яка передавалась ТОВ "ЕКО-СФЕРА" в оренду, був розташований об'єкт нерухомого майна, що належав юридичній особі, в якої відсутні акції (частки, паї), що належать державі (ТОВ "ЕКО-СФЕРА"), суд дійшов висновку, що право на земельну ділянку (оренда) не підлягало продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).
Доводи скаржника щодо зміни відповідачем 1 цільового призначення земельної ділянки є безпідставними, оскільки ТОВ "ЕКО-СФЕРА", на підставі належним чином оформлених документів, користуючись правом, наданим п. ґ ч.1 ст.95 Земельного кодексу України та п.30 Договору оренди землі №134 від 31.07.2009 року для здійснення виробничої діяльності було збудовано склад - літера «Ю1», виробничо-складське приміщення - літера Ю2», бункер для накопичування сировини - літера «Р», навіс - літера «ЮЗ» на земельній ділянці, яка була надана в оренду, а тому жодних порушень законодавства в цьому немає. Землі як були визначені як "землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення", так і залишились в цій категорії.
Доказів щодо зміни цільового призначення земель, в порядку, передбаченому ст. 20 Кодексу, до матеріалів справи не долучено.
Згідно ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється. З урахуванням положень ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. У зв'язку з тим, що неможливо повернути вже здійснене користування орендованою земельною ділянкою, так як використання землі -"річ" безповоротна і відновити сторони в первісне положення практично неможливо, визнання недійсним договору оренди можливе лише на майбутнє. Така позиція підтверджується численною практикою Вищого господарського суду України та Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", де в п.2.29 Постанови звернуто увагу господарських судів на те, що договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою. Одночасно з визнанням договору недійсним господарський суд повинен зазначити в рішенні, що цей договір припиняється лише на майбутнє.
З урахуванням вищевикладених встановлених обставин справи та вимог чинного законодавства, надавши юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржені рішення Калинівської міської ради прийняті з дотриманням норм чинного, на час їх винесення, земельного законодавства, договір оренди земельної ділянки відповідає вимогам діючого на момент його укладення земельного законодавства, а доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами.
Враховуючи викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 04.07.2013р. по справі №902/768/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
3. Справу повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Сініцина Л.М.