"20" серпня 2013 р. Справа № 922/1973/13
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Россолов В.В. , суддя Черленяк М.І.
при секретарі Деппа-Крівіч А.О.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - Хомякової А.Л., за довіреністю від 01 жовтня 2012 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" (вх.№2291Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі № 922/1973/13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "Вертикаль", м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад", м. Харків
про стягнення 17 648,33 грн.,
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі №922/1973/13 (суддя Присяжнюк О.О.) прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 04 червня 2013 року. Позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об'єднання "Вертікаль" 7 526,50 грн. пені, 123,73 грн. 3% річних, 10,75 грн. інфляційних та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 10 752,30 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Харківський завод "Точмедприлад", не погодившись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року по справі № 922/1973/13, виклавши пункт третій резолютивної частини в наступній редакції: "Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "Вертикаль" 618, 63 грн. пені, 123, 73 грн. 3% річних, 10, 75 грн. інфляційних та 1 720, 50 грн. витрат по сплаті судового збору". В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року по справі № 922/1973/13 залишити без змін. Судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом неправомірно задоволено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 7 526,50 грн., оскільки не були застосовані положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Позивач - ТОВ НВО "Вертикаль", у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами, викладеними в ній. Вважає рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі №922/1973/13 законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
У зв'язку з участю представника ТОВ НВО "Вертикаль" 20 серпня 2013 року в судовому засіданні господарського суду Харківської області, просить розгляд апеляційної скарги здійснювати без участі його представника.
Колегія суддів вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору та справа може бути розглянута без його участі.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального Кодексу України, заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила наступне.
ТОВ НВО "Вертикаль" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить (з урахуванням уточнених позовних вимог) стягнути з відповідача 10 752,30 грн. основного боргу, 7 526,50грн. пені, 123,73грн. 3% річних та 10,75 грн. інфляційних (а.с. 25).
Як убачається із матеріалів справи, 12 червня 2012р. між ТОВ НВО "Вертикаль" та ВАТ "Харківський завод "Точмедприлад" укладено договір оренди № 203В/А, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар, на умовах та у порядку, передбачених цим договором, приймає у строкове користування (оренду) нежитлові приміщення (об'єкт оренди), які належить орендодавцю та знаходяться на його території за адресою: м. Харків, вул. Шевченка,20 (а.с. 7- 9).
Відповідно до умов договору, орендна плата за користування орендованим приміщенням за цим Договором складає 6 995,50грн. в місяць, в тому числі ПДВ в сумі 1 165,92грн.(пункт 3.1.договору).
Орендатор проводить орендні платежі щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 3.2. договору).
Оплата за надання комунальних послуг проводиться орендарем щомісячно на підставі рахунку, виставленого орендодавцем (пункт 3.3. договору).
Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що у разі порушення орендатором порядку та строків орендної плати та платежів за комунальні послуги, останній сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,5% від суми недоплати за кожний день прострочення виконання зобов'язань.
Строк дії договору сторони обумовили до 31 грудня 2012р.(пункт 5.1 договору).
15 січня 2013р. відповідач повернув позивачу об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі по Договору оренди № 203В/А від 12.06.2012р., підписаним повноважними представниками сторін та скріплений печатками ( а.с. 10).
Відповідно до статті 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Згідно з частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач порушив взяті зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, внаслідок чого станом на момент звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача з орендної плати склала 10 752,30грн., що стало підставою для звернення ТОВ НВО "Вертикаль" з позовом до господарського суду.
Однак, після звернення позивача з позовом до суду відповідач повністю погасив заборгованість з орендної плати на суму 10 752,30грн., що підтверджується платіжним дорученням № 297 від 30 травня 2013р. (а. с. 37).
Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у зв'язку зі сплатою суми боргу на підставі підпункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору.
При цьому, судова колегія враховує правову позицію викладену Вищим господарським судом України в постанові Пленуму від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в якій зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Відповідач прострочив виконання зобов'язання за спірним договором, тому колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, з урахуванням вищевказаних правових норм, дійшов обґрунтованого висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 10,75 грн. та 3% річних в сумі 123,73 грн. та підставно задовольнив їх.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною третьою цієї статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Позивач надав розрахунок пені, який місцевий господарський суд визнав обґрунтованим та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 7 526,50грн. пені за період з 11.01.2013р. по 30.05.2013р.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Так, відповідно до ухвали господарського суду Харківської області у справі № 5023/2491/11, вбачається, що 12 квітня 2011 року порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Харківський завод "Точмедприлад", код 00481324; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.38).
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Вказаним законом визначено, що конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.
Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.
Станом на дату прийняття рішення у справі (20.06.2013р.) провадження у справі № 5023/2491/11 про банкрутство не припинено, постанову про визнання боржника банкрутом не прийнято. Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.12 р. у відношенні ВАТ "Харківський завод "Точмедприлад" введено процедуру санації.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо спати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом конкретного проміжку часу - часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.
Оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадження справи про банкрутство не може взагалі розглядатись питання про поширення чи непоширення мораторію на ненараховану неустойку.
За змістом зазначеної норми, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання, або неналежне виконання, не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.
Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства та приймаючи до уваги висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 18.12.2012 року у справі № 5/34-09, від 12.03.2013 року у справі № 29/50-05/16170/2011, постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2013 року у справі № 5021/1722/12, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення пені, нарахованої за неналежне виконання грошових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів - відсутні, а тому, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що дія мораторію не поширюється на задоволення вимог поточних кредиторів.
Отже, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом неправильно застосовані норми матеріального права в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені, що є підставою для часткового скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 20 червня 2013 року у справі № 922/1973/13 скасувати в частині стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, у зв'язку з чим абзац третій резолютивної частини викласти в наступній редакції :
«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад", м. Харків (61013, м. Харків, вул.. Шевченка, буд. 20, код ЄДРПОУ 00481324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "Вертикаль", м. Харків (61007, м. Харків, пр. Фрунзе, буд. 10-К, код ЄДРПОУ 30750980) 123,73 грн. 3% річних, 10,75 грн. інфляційних та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 7 526,50 грн. пені.»
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НВО "Вертикаль", м. Харків (61007, м. Харків, пр. Фрунзе, буд. 10-К, код ЄДРПОУ 30750980) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківський завод "Точмедприлад", м. Харків (61013, м. Харків, вул.. Шевченка, буд. 20, код ЄДРПОУ 00481324) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 21 серпня 2013 року.
Головуючий суддя Камишева Л.М.
Суддя Россолов В.В.
Суддя Черленяк М.І.