04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" серпня 2013 р. Справа№ 910/8673/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 12.08.2018 року,
розглянувши апеляційну скаргу Політичної партії Народний рух України на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року
у справі № 910/8673/13 (суддя Паламар П.І.)
за позовом комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»
до Політичної партії Народний рух України
про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання
боржником грошового зобов'язання, ціна позову 177 939,08 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року по справі № 910/8673/13 позов комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» до Політичної партії Народний рух України про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання (з урахуванням уточнених позовних вимог) - задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 141732,86 грн. боргу, 1349,93 грн. трьох відсотків річних, 6749,64 грн. пені та 3558,78 грн. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 12.06.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року по справі № 910/8673/13 скасувати в частині стягнення з Політичної партії Народний рух України на користь комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» 1349,93 грн. трьох відсотків річних та 6749,64 грн. пені та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 22.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Київжитлоспецексплуатація» вважає подану відповідачем апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обґрунтованим та просить суд апеляційної інстанції залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.06.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, позивач зазначив, що після оголошення оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 12.06.2013 року, відповідач уклав з позивачем угоду про розстрочення боргу від 11.07.2013 року відповідно до якої скаржник повністю визнав заборгованість згідно рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у даній справі.
У судовому засіданні 12.08.2013 року представник комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, поданий відзив на апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з доводами викладеними в ньому. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 12.06.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення.
Представники Політичної партії Народний рух України у судове засідання 12.08.2013 року не з'явились, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки свого представника скаржник не повідомив.
Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представника скаржника у судовому засіданні 12.08.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.
Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2000 року між позивачем та відповідачем по справі укладено договір № 533 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів, згідно з яким позивач зобов'язався постачати теплову енергію, обслуговувати та утримувати внутрішньо будинкові інженерні системи ЦО, ГВП та їх абонентські уводи в нежилому приміщенні по вул. Гончара, 33 у м. Києві, а відповідач - щомісячно до 23 числа поточного місяця оплачувати вартість спожитої теплової енергії та наданих згідно договору послуг.
У відповідності до п. 2.3.6 договору та п. 3.5 додатку №3 до договору за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань, відповідач на користь позивача сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяла у період внесення платежу.
Строк дії договору відповідно до умов розділу 6 договору встановлений з 1 жовтня 2000 року до 31 грудня 2000 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Позивач зазначає, що всупереч умов укладеного між ним та відповідачем договору № 533 про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньо будинкових інженерних систем ЦО, ГВП та їх абонентських уводів від 13 вересня 2000 року останній частково оплатив надані йому протягом грудня 2012-березня 2013 років послуги вартістю 269888,94 грн., заборгувавши 173888,94 грн.
Так, у квітні 2013 року КП «Київжитлоспецексплуатація» звернулося до господарського суду міста Києва з позов до Політичної партії Народний рух України про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання. В процесі розгляду справи у суді першої інстанції, в зв'язку з частковою оплатою відповідачем боргу, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 141732,86 грн. боргу, 1349,93 грн. трьох відсотків річних та 6749,64 грн. пені.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року по справі № 910/8673/13 позов комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» - задоволено повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.
Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що заборгованість відповідача за період з грудня 2012 року по березень 2013 року у розмірі 141732,86 грн. виникла по договору № 533 від 13.09.2000 року. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджується розрахунком, проведеним відповідно до умов спірного договору та вимог чинного законодавства на підставі даних розрахунків нарахувань споживання теплової енергії, виставлених ПАТ «Київенерго», актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування за грудень 2012-березень 2013 років, реєстрами видачі платіжних документів за той же період стверджується факт надання позивачем відповідачу протягом грудня 2012-березня 2013 років комунальних послуг за договором загальною вартістю 269888,94 грн., а також оплати відповідачем цих послуг у розмірі 128156,08 грн.
Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідачем, ні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано доказів належної оплати за договором, а отже, заборгованість відповідача за період з грудня 2012 року по березень 2013 року у розмірі 141732,86 грн. підлягає стягненню.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 6749,64 грн. пені та 1349,93 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 533 від 13.09.2000 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного Банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 ГК України).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно із положень статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня. Відповідно до частини 1 статті 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Так, як вбачається з п. 2.3.6 договору та п. 3.5 додатку №3 до договору за несвоєчасну сплату передбачених цим договором нарахувань, відповідач на користь позивача сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяла у період внесення платежу.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені, судова колегія апеляційного господарського погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача за період з грудня 2012 по березень 2013 років, пені в сумі 6749,64 грн. Розрахунок пені є обґрунтованим та арифметично вірним.
Що стосується стягнення з відповідача 1349,93 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника. Неможливість виконання боржником грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку 3% річних розрахованих за грудень 2012 - березень 2013 років, від суми заборгованості за договором, судова колегія апеляційного господарського суду вважає його арифметично вірним та обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 1349,93 грн. 3% річних підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.
Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься угода про розстрочення боргу від 11.07.2013 року укладена між сторонами, відповідно до якої, скаржник повністю визнав заборгованість згідно рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у даній справі.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Політичної партії Народний рух України слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Політичної партії Народний рух України на рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі № 910/8673/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.06.2013 року у справі № 910/8673/13 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/8673/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Майданевич А.Г.
Федорчук Р.В.
Дата підписання 16.08.2013 року