Кіровоградської області
22 серпня 2013 рокуСправа № 912/1044/13
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/1044/13
за позовом: Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України", Київська область, Києво-Святошинський район, смт. Чабани
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт", Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка
про стягнення 176600,00 грн.,
за участю представників:
від позивача - Семенець П.Г., довіреність від 01.04.2013р.
від відповідача - Біляєв М.М., довіреність № 13 від 13.02.2013р.
Національний науковий центр "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (надалі - ННЦ "ІЗ НААН" або позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Агросвіт" (надалі - ТОВ НВФ "Агросвіт" або відповідач) - заборгованості за Ліцензійним договором №85-10 від 21.10.2010 р. в загальній сумі 176600,00 грн., з яких: 170000,00 грн. основного боргу, 6600,00 грн. 3% річних, з покладення на відповідача судового збору в розмірі 3532,00 грн.
Відповідач згідно відзиву на позовну заяву вимоги позивача не визнав, просить в задоволенні позову відмовити. Свої доводи відповідач обґрунтовує, зокрема, тим, що: позивачем не виконуються зобов'язання, передбачені пунктами 1.1., 2.1. Ліцензійного договору; позивач не мав права укладати Ліцензійний договір у зв'язку з відсутністю у останнього патенту. За висновком відповідача платежі за договором не є роялті (в розумінні податкового та цивільного законодавства). З'ясування цієї обставини на думку представників ТОВ НВФ "Агросвіт" призвело до збільшення ціни Ліцензійного договору, що не було погоджено сторонами, у зв'язку з чим, на переконання відповідача, такий договір є неукладеним.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні 22.08.2013 р. повідомив суд про те, що Ліцензійний договір зі сторони ТОВ НВФ "Агросвіт" директором товариства Недобиткіним В.О. не підписувався, у зв'язку з чим представником відповідача подано до господарського суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, проведення якої останній просить доручити Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експерта відповідач просить поставити питання: Чи належить підпис генеральному директору ТОВ НВФ "Агросвіт", який вчинений на договорі №85-10 від 21.10.2010 р.?
Розглядаючи подане відповідачем клопотання, господарський суд враховує інформацію, яка міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ НВФ "Агросвіт" (а.с.50-52), а саме: інформацію про те, що від імені цього товариства договори мають право підписувати, крім Недобиткіна В.О., Стрілецький М.Я. та Недобиткіна Т.О. Враховується те, що Ліцензійний договір частково виконано, що свідчить про схвалення його умов товариством. До того ж, господарський суд враховує, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором, а не визнання його недійсним. З урахуванням викладеного господарський суд прийшов до висновку, що клопотання відповідача про проведення судової почеркознавчої експертизи є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню господарським судом.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
Відповідно до ч. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України сорти рослин віднесені до об'єктів права інтелектуальної власності.
Майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності на сорти рослин врегульовані Законом України "Про охорону прав на сорти рослин".
Статтею 1 цього Закону визначені такі терміни як:
- власник майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту - особа, якій належить впродовж визначеного цим Законом строку і засвідчене свідоцтвом про державну реєстрацію сорту майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин;
- поширення сорту - комерційне розповсюдження посадкового матеріалу - матеріального носія сорту, занесеного до Реєстру сортів;
- Реєстр сортів - Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні;
- свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин - охоронний документ, що засвідчує майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин.
Як вбачається з матеріалів справи, Державною службою охорони прав на сорти рослин Міністерства аграрної політики України видане Свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин №06293 "Чемпіон України" (назва сорту) ріпак "Brassica napus L" (ботанічний таксон) за заявкою №02016009 Національного наукового центру "Інститут землеробства Української академії аграрних наук". Датою державної реєстрації є 01.01.2006.
Враховуючи положення ч. ч. 1, 4 ст. 10, ч. 1 ст. 38 Закону України "Про охорону права на сорти рослин", вищезазначене Свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин №06293 підтверджує майнове право інтелектуальної власності Національного наукового центру "Інститут землеробства Української академії аграрних наук" на поширення сорту ріпаку "Чемпіон України".
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 39-1 цього Закону майновим правом інтелектуальної власності на поширення сорту рослин є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами. Право на дозвіл чи заборону поширення сорту полягає в тому, що без дозволу власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин не можуть здійснюватися щодо посадкового матеріалу сорту такі дії: а) пропонування до продажу; б) продаж або інший комерційний обіг; в) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах "а" і "б" цієї частини.
Частинами 3 та 4 ст. 426 Цивільного кодексу України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Згідно з п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 1107 та ч. ч. 1, 3 ст. 1109 Цивільного кодексу України, розпорядження майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, ліцензійного договору, який укладається в письмовій формі; за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням цього Кодексу та іншого закону; у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.10.2010 р. ННЦ "Інститут землеробства УААН" (ліцензіар) та ТОВ НВФ "Агросвіт" (ліцензіат), беручи до уваги, що ліцензіар є оригінатором сорту ріпаку озимого "Чемпіон України" (далі - сорт), який занесений до Реєстру сортів рослин України, на що одержано свідоцтво про державну реєстрацію України № 06293 від 01.01.2006 року, та володіє необхідними та достатніми відомостями щодо сортової агротехнології його вирощування, а ліцензіат бажає придбати на умовах цього договору ліцензію на використання даного сорту, уклали Ліцензійний договір №85-10 (надалі - Ліцензійний договір, а.с. 28-30). За умовами цього договору ліцензіар надає ліцензіату дозвіл на поширення сорту з подальшою комерційною реалізацією базової категорії насіння (супереліта, еліта) на території України і гарантує, що з дати укладення Договору ліцензіар зобов'язується не видавати жодної ліцензії на право використання сорту та передає право надання субліцензій ліцензіату (п. п. 1.1., 1.2. Ліцензійного договору).
Наказом Національної академії аграрних наук України від 07.09.2010 р. № 69 "Про найменування установ, підприємств та організацій Національної академії аграрних наук", відповідно до Указу Президента України від 6 січня 2010 р. №8 "Про надання Українській академії аграрних наук статусу національної", постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. № 661 " Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 175" та на виконання постанови Президії Національної академії аграрних наук України від 18.08.2010 р. (протокол № 13) визначені найменування наукових установ, підприємств та організацій, що входять до сфери управління Національної академії аграрних наук України згідно з додатком..
Із змісту п. 2 та додатку до цього наказу вбачається, що установи, підприємства і організації Національної академії аграрних наук є правонаступниками в частині майна, землі, майнових прав і зобов'язань установ, підприємств і організацій, що входили до відання Української академії аграрних наук. Найменування Національного наукового центру "Інститут землеробства Української академії аграрних наук" змінено на Національний науковий центр "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України".
Державна реєстрація змін до установчих документів - реєстрація статуту Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" проведена 24.10.2012 р.
Зміна найменування позивача підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.24-25).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Таким чином, стороною Ліцензійного договору - ліцензіаром після зміни найменування є ННЦ "ІЗ НААН".
Відповідно до умов п. 4.2. Ліцензійного договору за надання права використання сорту ліцензіат виплачує ліцензіару роялті як комбінований платіж (Додаток 1).
Додатком 1 до Ліцензійного договору (а.с.31) сторонами погоджено щорічний платіж за виключне право на СОРТ. Платежем є сума роялті після сплати всіх обов'язкових відрахувань, згідно п. 4.3 Договору.
Ліцензійний договір укладено на 5 років і набуває чинності з дати його підписання (п.7.1.).
Договір підписано керівниками та скріплено печатками сторін.
Господарський суд враховує, що Ліцензійний договір, за яким ліцензіар надає ліцензіату дозвіл на поширення сорту з подальшою комерційною реалізацією базової категорії насіння (супереліта, еліта) укладений сторонами у письмовій формі і містить умови, які відповідають вимогам ч. 3 ст. 1109 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За умовами Ліцензійного договору ННЦ "ІЗ НААН" передав ТОВ НВФ "Агросвіт" майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин. Оскільки поширення сорту є комерційним розповсюдженням посадкового матеріалу, фактично воно є його використанням, за що ліцензіар по цьому договору має право отримувати плату. Суми і строки внесення плати є зобов'язанням ліцензіата відповідно до додатку № 1 до Ліцензійного договору. Згідно зазначеного додатку відповідач зобов'язався протягом 2010 р. - 2015 р. сплатити позивачу платежі в загальній сумі 560000,00 грн., в тому числі: 50000,00 грн. - до 30.10.2010 р., 50000,00 грн. - до 30.10.2011 р., 30000,00 грн. - до 30.03.2011 р., 50000,00 грн. - до 30.10.2012 р., 40000,00 грн. - до 30.03.2012 р., 30000,00 грн. - до 30.05.2012 р., всього - 250000,00 грн.
Однак, свої зобов'язання за Ліцензійним договором відповідач виконав частково, в сумі 80000,00 грн., що підтверджується рахунками №247 від 27.10.2010 р., № 254 від 16.06.2011 р. (а.с.37,39) та банківськими виписками (а.с.38, 40).
Доказів сплати платежів в сумі 170000,00 грн. відповідач господарському суду не надав.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначено у ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Такі положення містить ст. 530 Цивільного кодексу України.
Статтею 610, ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку в державному секторі 124 "Доходи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2010 р. №1629, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2011 р. за №89/18827, роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права користування об'єктом права інтелектуальної власності.
При сплаті сум за рахунками ТОВ НВФ "Агросвіт" зазначало сплачені суми саме як роялті.
Розмір і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності сторонами Ліцензійного договору, який є обов'язковим до виконання ними, узгоджені. Докази ініціювання змін до таких умов ліцензіатом відсутні. Право на поширення сорту в Україні ліцензіаром передано ліцензіату. Майнове право інтелектуальної власності, за захистом якого звернувся позивач до суду підлягає захисту відповідно до ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача платежів в загальній сумі 170000,00 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми в розмірі 6600,00 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно обґрунтованого розрахунку позивача сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., складає 6600,00 грн.
З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Агросвіт" (28020, Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Свердлова, 2/1, ідентифікаційний код 23233729) на користь Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (08162, Київська область, Київо-Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 2-Б, ідентифікаційний код 00496834) - 170000,00 грн. боргу, 6600 грн. 3% річних, а також 3532,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 27.08.2013 р.
Суддя О.Б. Шевчук