Кіровоградської області
20 серпня 2013 рокуСправа № 912/1141/13
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград
до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи", Полтавська область, м. Карлівка,
до відповідача 2: товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод", Кіровоградська обл., Кіровоградський район, с. Соколівське
про стягнення 72974352,11 грн. збитків
Представники сторін:
від позивача - Усатенко В.Ю., довіреність №269-10 від 20.05.2013 року;
від відповідача 1 - Оданець В.О., довіреність №280 від 13.08.2013 року;
- Удовіченко І.О., довіреність №97/07 від 19.07.2013 року;
від відповідача 2 - участі не брав.
Приватне акціонерне товариство "Креатив" (надалі - ПрАТ "Креатив") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" (надалі - ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи") та товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" (надалі - ТОВ "Соколівський консервний завод") на користь позивача - 72974352,11 грн. збитків, які складаються з вартості переданого на зберігання та неповернутого позивачу насіння соняшника за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції №116 від 05.09.2011 року в сумі 60300139,70 грн., 11384720,30 грн. - упущеної вигоди та 1289492,11 грн. - оплати вартості послуг зернового складу, з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою від 06.08.2013 року господарським судом порушено провадження у справі, та від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.
19.08.2013 року на адресу господарського суду надійшла заява ПрАТ "Креатив" №667-10 від 15.08.2013 року про відмову від позову в окремій частині та уточнення позовних вимог. Відповідно до вказаної заяви ПрАТ "Креатив" відмовилось від позовних вимог до ТОВ "Соколівський консервний завод" та просить стягнути з ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" збитки в загальній сумі - 72974352,11 грн., з покладенням на відповідача 1 витрат по сплаті судового збору в сумі 68820,00 грн.
На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вказана заява прийнята господарським судом до розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви №667-10 від 15.08.2013 року, підтримав в повному обсязі.
У судовому засіданні представником відповідача 1 подано відзив на позов, в якому ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Крім того, представником ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" в судовому засіданні заявлено клопотання про передачу справи, відповідно до ст. 17 Господарського процесуального кодексу України, за підсудністю до господарського суду Полтавської області з тих мотивів, що на момент подачі позову ТОВ "Соколівський консервний завод" не могло бути відповідачем у даній справі, оскільки договір поруки №116/3 від 05.09.2011 року припинив свою дію.
Судом відхиляється вказане клопотання, оскільки даний позов було прийнято господарським судом Кіровоградської області до розгляду з дотримання вимог ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, а дослідження та оцінка договору поруки №116/З від 05.09.2011 року буде здійснена господарським судом під час розгляду справи по суті.
Також представником відповідача 1 було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів та оригіналів документів.
Господарським судом також відхиляється вказане клопотання, оскільки відповідачем 1 не зазначено поважності причин не подання документів у даному судовому засіданні, крім того, не зазначено, які саме документи будуть подані та які саме обставини ними будуть обґрунтовані чи підтверджені.
Відповідач 2 відзив на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, правом на змагальність, передбаченим ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.08.2013 року №0069595 2 (а.с.104, т. 3).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ПрАТ "Креатив" та ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи", всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
05.09.2011 року між ПрАТ "Креатив" (поклажодавець) та ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" Елеватор (зберігач) укладено договір складського зберігання сільськогосподарської продукції №116 (надалі - договір №116), відповідно до якого ПрАТ "Креатив" зобов'язаний передати зерновому складу сільськогосподарську продукцію у термін до 31.08.2013 року у максимальній кількості, в тому числі окремими партіями: насіння соняшника 35000 тонн. Зерновий склад зобов'язаний прийняти її на зберігання, на умовах, визначених цим договором. Продукція поклажодавця, що зберігається за даним договором, є знеособленою. Передана на зберігання продукція залишається власністю поклажодавця протягом усього часу знаходження її на зберіганні у зернового складу (п.1.1. договору №116 в редакції додаткової угоди №116/3 від 21.09.2012 року).
У відповідності до умов договору №116 зерновий склад зобов'язався зберігати зерно протягом строку, встановленого пунктом 8.1. даного договору (п. 3.1.5. договору №116).
Відповідно до п. 4.1. договору №116 зерновий склад не має права розпорядження продукцією, що передається на зберігання. Зерновий склад надає поклажодавцю комплекс послуг, які включають приймання (вивантаження, зважування, визначення якості та ін.), доробку, зберігання, відпуск (відвантаження або переоформлення) продукції та інші додаткові послуги, необхідні для уникнення псування і втрати якості продукції протягом усього часу знаходження її на зберіганні з метою доведення якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим тривалого зберігання, за рахунок поклажодавця.
Відповідно до п. 8.1. договору №116 (в редакції додаткової угоди №116/3 від 21.09.2012 року) сторонами погоджено строк зберігання продукції до 31.08.2013 року.
Передача позивачем відповідачу 1 насіння соняшника в загальній кількості 12458,861 тонн підтверджується копіями складських квитанцій: серії АУ № 125551 № 346 від 03.10.2012 року, серії АУ №125567 №362 від 05.10.2012 року, серії АУ № 125599 № 394 від 09.10.2012 року, серії АУ № 125949 № 141 від 31.07.2013 року (а.с.32-34,98, т. 1).
Отже, між позивачем та відповідачем 1 у справі виникли зобов'язання з договору зберігання.
Згідно з ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.
Статтею 950 Цивільного кодексу України визначено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.
Згідно з ч. 2 ст. 959 Цивільного кодексу України товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності.
Судом встановлено, що відповідачем 1 не було надано можливості оглянути представникам позивача товар, який було передано на зберігання згідно договору №116 від 05.09.2011 року, про що складено відповідний акт ПрАТ "Креатив" від 01.08.2013 року (а.с.85-86, т.1).
За вказаних обставин та враховуючи не надання суду інших належних доказів наявності на зберіганні відповідної кількості насіння у ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи", судом не приймається до уваги твердження відповідача 1 про недоведеність ПрАТ "Креатив" факту втрати/нестачі майна та про наявність у нього насіння соняшнику, що належить позивачу у кількості 12458,861 тонн, з огляду на наступне.
Надані ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" копії інспекційних звітів на підтвердження наявності на складі насіння соняшника (а.с.165-175, т.3), не узгоджуються з листами відповідача, які були направлені позивачу: від 15.04.2013 року з повідомлення про призупинку відвантаження у зв'язку з плановим ремонтом та реконструкцією елеватора (а.с.82, т.1); від 29.05.2013 №152 з повідомленням про виконання своїх зобов'язань за договором складського зберігання у строк до 01.09.2013 року у зв'язку з плановим ремонтом та реконструкцією елеватора (а.с.81, т.1); від 27.06.2013 року №559 з повідомленням про неможливість відвантаження насіння соняшнику на адресу позивача, вказавши, що графік відвантаження насіння соняшнику буде погоджено з ПрАТ "Креатив" додатково, після завершення робіт зі збирання ранніх зернових, без вказівки конкретної дати (а.с.83, т.1), тобто ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" фактично відмовилось від виконання своїх зобов'язань за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції №116 від 05.09.2011 року; від 02.08.2013 року №267 з повідомленням про те, що відвантаження насіння соняшнику розпочнеться після 15.08.2013 року вказавши, що про відвантаження насіння буде повідомлено додатково, без вказівки конкретної дати (а.с.126, т.3) та від 07.08.2013 року №274 з аналогічним повідомленням викладеним у листі №267 (а.с. 128, т.3). Крім того, у наданих копіях інспекційних звітів, (зокрема за 2013 рік), зазначено місце проведення інспекції - Полтавська область, м. Карлівка, вул. Великотирнівська, 51, або вул. Комарова, 4, у той час, як місце знаходження зернового складу (елеватора), де зберігається сільськогосподарська продукція належна позивачу - Полтавська область, м. Карлівка, вул. Котовського, 1-г, згідно Сертифікату відповідності послуг №5396 (а.с.74, т.1) та складським квитанціям (а.с.185-192, т.1).
Також, відповідачем 1 долучено до матеріалів справи копію договору підряду №290713ПН від 29.07.2013 року, який укладено з ПАТ "Карлівський машинобудівний завод", про виконання пусконалогоджувальних робіт, які будуть виконуватися за адресою: Полтавська область, м. Карлівка, вул. Котовського, 1-г, тобто за фактичним місцезнаходженням зернового складу (а.с.131, т.3). Доказів виконання даного договору господарському суду надано не було, крім того, сторонами у договорі підряду не було зазначено конкретного строку виконання підрядних робіт на елеваторі. Отже, доказів проведення ремонту та реконструкції зернового складу на виконання вимог ухвали суду від 06.08.2013 року надано не було.
За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем 1 відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не доведено фактичну наявність на належному ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" зерновому складі насіння соняшнику, що належить позивачу у кількості 12458,861 тонн.
Частинами 2, 3 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Згідно з ч. 4 тієї ж статті виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Аналогічне положення міститься у ст. 623 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч.1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем, зокрема, у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.
Позивачем заявлено до стягнення збитки у розмірі 60300139,7 грн. (вартість не переданого йому із зберігання насіння соняшника у кількості 12458,861 тонн). Розрахунок ПрАТ "Креатив" здійснено виходячи з середньої вартості насіння, яке було придбане у відповідача 1 згідно договору поставки №1114/п від 05.06.2012 року та становить 4839,94 грн. за 1 тонну.
Заперечення ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" викладені у відзиві на позов про те, що ціна кукурудзи врожаю 2012 року становить 2750, 00 грн. за тонну за інформацією сайту www.apk-inform.com., не приймається судом до уваги, оскільки таке посилання не є доказом у розумінні ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, власного обґрунтованого розрахунку вартості переданого на зберігання майна відповідачем 1 суду надано не було, крім того, на зберігання останньому було передано насіння соняшника, а не кукурудзи. Клопотань про призначення судової експертизи з оцінки вартості насіння соняшника представниками відповідача 1 суду не заявлялося.
Враховуючи викладене, суд вважає правомірним здійснення позивачем розрахунку збитків виходячи з середньої вартості не переданого йому із зберігання насіння соняшника у кількості 12458,861 тонн, що було придбане у відповідача 1 згідно договору поставки №1114/п від 05.06.2012 року.
Судом також не приймається до уваги твердження ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" про те, що на час проведення судового засідання позивачу було частково відвантажено належне йому насіння соняшника, позаяк з наданих у судове засідання копій товарно-транспортних накладних від 19.08.2013 року (а.с.139-161, т.3) неможливо встановити на виконання якого саме договору чи з якої підстави відбулося відвантаження насіння соняшника позивачу (враховуючи, що представником ПрАТ "Креатив" висловлено заперечення проти отримання будь-якої кількості насіння на адресу останнього). Суду не було надано документів на підтвердження відпуску/переоформлення продукції відповідно до п.п. 5.1, 5.3 договору складського зберігання сільськогосподарської продукції №116, а посилання відповідача 1 на лист позивача від 16.08.2013 року №1250-12/кр (а.с.176, т.3) направлений по факсу (копію якого було долучено до матеріалів справи), не є належним та допустимим доказом відвантаження продукції у кількості 800 тонн, оскільки дана копія не завірена самим відповідачем 1, крім того, представником позивача заперечувався факт надіслання такого листа.
Також господарським судом не приймається до уваги посилання відповідача 1 на додаток до листа №274 від 09.08.2013 року №279, в якому ТОВ "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" зазначає про графік відвантаження продукції починаючи з 17.08.2013 року (а.с.130, т.3), оскільки суду не було надано доказів направлення даного листа позивачу.
Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги ПрАТ "Креатив" в частині стягнення з ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" вартості непереданого із зберігання насіння соняшника в сумі 60300139,70 грн. правомірними та обґрунтованими.
Вирішуючи спір в частині стягнення збитків (упущеної вигоди) в сумі 11384720,30 грн. суд зазначає, що позивачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження можливості отримання доходу у зазначеній сумі.
Вирішуючи спір в частині стягнення 1289492,11 грн. - оплати вартості послуг зернового складу, господарський суд вказує, що порушуючи провадження у справі, ухвалою від 06.08.2013 року витребувано від позивача докази оплати послуг складу, проте ПрАТ "Креатив" суду не було надані будь-які докази на підтвердження заподіяння збитків в цій сумі. Крім того, суд враховує твердження відповідача 1 про наявність заборгованості позивача перед ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" по оплаті за зберігання зернової продукції у розмірі 441 528, 23 грн.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.
Оскільки позивачем без поважних причин не надано на вимогу суду доказів на підтвердження заподіяння ПрАТ "Креатив" відповідачем 1 збитків в загальній сумі 12674212,41 грн., позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішення спору відносно ТОВ "Соколівський консервний завод", господарський суд враховує, що 05.09.2011 року між ПрАТ "Креатив" (кредитор) та ТОВ "Соколівський консервний завод" (поручитель) було укладено договір поруки №116/З, за умовами якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за виконання ТОВ "АПК Докучаєвські чорноземи" (боржник) зобов'язань за договором складського зберігання сільськогосподарської продукції №116 від 05.09.2011 року, укладеним між кредитором і боржником.
В ході вирішення даного спору позивач відмовився від позову до ТОВ "Соколівський консервний завод".
Оскільки ці дії не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, провадження у справі відносно відповідача 2 підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
За вказаних обставин, позов підлягає задоволенню частково в сумі 60300139,70 грн., в решті позов слід залишити без розгляду.
Заходи до забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 06.08.2013 року (з урахуванням ухвали від 13.08.2013 року) підлягають скасуванню після надання доказів повного виконання судового рішення у даній справі.
На підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в сумі 68820,00 грн. покладаються на відповідача.
У судовому засіданні 20.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 80 - 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" (39500, Полтавська область, м. Карлівка, вул. Великотирнівська, 51, ідентифікаційний код 34274875) на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19; ідентифікаційний код 31146251) 60300139,70 грн. збитків, а також 68820,00 грн. судового збору.
Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Провадження у справі відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Соколівський консервний завод" припинити.
В частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи" 11384720,30 грн. - упущеної вигоди та 1289492,11 грн. - оплати вартості послуг зернового складу позов залишити без розгляду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Засвідчений належним чином примірник рішення направити ТОВ "Соколівський консервний завод" за адресою: 27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське.
Повне рішення складено 27.08.2013 року.
Суддя М.С. Глушков