ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/11665/13 22.08.13
Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10 948 гривень 60 копійок
Представники:
від Позивача: не з'явились
від Відповідача: Білинова А.В. (представник за довіреністю)
Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (надалі також - «Позивач», «ПрАТ «ПРОСТО-страхування») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» (надалі також - «Відповідач», «ТДВ «СК «Альфа-Гарант») про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 10 948 гривень 60 копійок.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПрАТ «ПРОСТО-страхування» на підставі Договору добровільного страхування транспортних засобів № АТК 150576 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер АА 8288 ВС, а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Позивач зазначає, що відповідальність водія транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4469 НІ, яким скоєно ДТП, застрахована в ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9079930, а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 червня 2013 року порушено провадження у справі № 910/11665/13, розгляд справи призначено на 10 липня 2013 року.
10.07.2013 року в судове засідання з'явився представник позивача та надав суду усні пояснення по суті спору.. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.07.2013 року відкладено розгляд справи до 14.08.2013 року.
14.08.2013 року в судове засідання з'явились представники сторін. Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, надав документи на виконання вимог ухвали суду та заявив клопотання про застосування строків позовної давності.
Суд, вислухавши представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, керуючись статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, прийшов до висновку щодо зобов'язання Позивача надати письмові пояснення з посиланням на відповідні докази щодо заяви про застосування строків позовної давності, поданої Відповідачем, а саме щодо моменту, коли Приватному акціонерному товариству "ПРОСТО-страхування" стало відомо про те, що цивільно-правова відповідальність Луценко Л.А. була застрахована в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", та належним чином завірену копію та оригінал для огляду претензії, на підставі якої була сплачена Луценко Л.А. франшиза в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн., передбачена страховим полісом № ВВ/9079930. Представник відповідача в судовому засіданні подав письмове клопотання про продовження строків розгляду спору на 15 діб.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.08.2013 року відкладено розгляд справи на 22 серпня 2013 року.
В судовому засіданні 22 серпня 2013 року представник Відповідача подав пояснення по справі, в яких зазначено, що Позивач на момент подання позовної заяви пропустив строк позовної давності для пред'явлення вимог до Відповідача. Представник Позивача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.08.2013 року не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника Позивача на розписці про відкладення розгляду справи від 14 серпня 2013 року
Приймаючи до уваги, що Позивач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Позивача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 22 серпня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
27 березня 2008 року між ЗАТ «ПРОСТО-страхування» (Страховик) та Погорілим Андрієм Володимировичем (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № АТК 150576, предметом якого є страхування транспортного засобу «Suzuki», державний реєстраційний номер АА 8288 ВС.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 вересня 2008 року на вулиці Прорізна, 19 в місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Suzuki», державний реєстраційний номер АА 8288 ВС, під керуванням Погорілого Андрія Володимировича та транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4469 НІ, під керуванням Луценка Павла Павловича.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «Suzuki», державний реєстраційний номер АА 8288 ВС.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2008 року у справі № 3-45432/08 Луценка Павла Павловича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 68 гривень 00 копійок.
Відповідно до Звіту № 1863 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного ТОВ «Естімейт», вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Suzuki», державний реєстраційний номер АА 8288 ВС, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 10 467 гривень 80 копійок.
На підставі Рахунку № Сч-Ч-2142 від 20 жовтня 2008 року ТОВ «Шогун», Страхових Актів від 30 жовтня 2008 року та 20 лютого 2009 року, Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 11 458 гривень 60 копійок, що підтверджується платіжним дорученням № 24574 від 03 листопада 2008 року та Видатковим касовим ордером від 26 лютого 2009 року
Як вбачається з Полісу № ВВ/9079930, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4469 НІ, на момент настання страхової події була застрахована ТДВ «СК «Альфа-Гарант» на підставі Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9079930, розмір франшизи згідно з вказаним Полісом складає 510 гривень 00 копійок.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач посилається на те, що Відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний відшкодувати суму матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якої 10 948 гривень 60 копійок (11 458 гривень 60 копійок розмір страхового відшкодування - 510 гривень 00 копійок франшиза згідно з Полісом № ВВ/9079930).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Також, статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем на виконання зобов'язань за Договором добровільного страхування транспортних засобів № АТК 150576 відшкодовано на користь страхувальника 11 458 гривень 60 копійок.
Таким чином, до Позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Вина особи, яка керувала транспортним засобом ««Mitsubishi», державний реєстраційний номер АА 4469 НІ встановлена у судовому порядку Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2008 року у справі № 3-45432/08.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.
Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
В статті 1191 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Однак, статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до Листа Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19 липня 2011 року, при регресі перебіг строку позовної давності починається з моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування, тобто зазнав збитків.
За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання ( частина 6 статті 261 Цивільного кодексу України).
Тобто, саме з моменту виконання Позивачем свого зобов'язання за Договором добровільного страхування транспортних засобів № АТК 1505763 у нього виникло право подати регресний позов до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивач сплатив страхове відшкодування 03 листопада 2008 року та 26 лютого 2009 року, що підтверджується платіжним дорученням № 24574 від 03 листопада 2008 року та Видатковим касовим ордером від 26 лютого 2009 року.
Суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження обставин, при яких переривається перебіг позовної давності у розумінні статті 264 Цивільного кодексу України Позивачем суду не надано.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України).
Пунктом 30 Листа Вищого господарського суду України від 29 вересня 2009 року № 01-08/530, заява сторони про застосування позовної давності повинна мати ясний і однозначний характер; доцільно, щоб вона викладалася в письмовій формі (наприклад, у відповідному клопотанні, відзиві на позовну заяву тощо); як заява сторони про застосування позовної давності може розглядатися заявлена у відзиві на позовну заяву відмова задовольнити вимоги позивача з одночасною констатацією факту спливу позовної давності або відповідна заява, зроблена у засіданні господарського суду до прийняття ним рішення.
Таким чином, виходячи з наведених положень норм чинного законодавства України, враховуючи, що на дату звернення Позивача з позовом до суду закінчився строк позовної давності, і Відповідачем заявлено про застосування позовної давності (письмово зазначено у видзиві на позов), а Позивачем не було заявлено клопотань про поновлення строків позовної давності і не було обгрунтовано поважних причин його пропуску, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за Позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» - відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23 серпня 2013 року.
Суддя О.В. Чинчин