Провадження №22-ц/790/4046/13 Головуючий 1-ї інстанції Калмикова Л.К.
Справа №619/949/13-ц Доповідач: Довгаль А.П.
Категорія: спори, що виникають
з правочинів
20 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Довгаль А.П.
суддів - Коровіна С.Г., Коваленко І.П.
при секретарі - Москаленко Є.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в приміщенні суду апеляційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлан ЛТД» на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлан ЛТД», приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, треті особи: Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації, прокуратура Дергачівського району Харківської області, Головне управління юстиції у Харківській області, регіональне відділення Фонду Державного майна у Харківській області, Дергачівська міська рада Харківської області про визнання правочину недійсним, -
У лютому 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з вищеназваним позовом.
13 травня 2013 року позивачі ОСОБА_9 та ОСОБА_4 подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили: 1.накласти арешт на гуртожиток, розташований по АДРЕСА_1; 2.зупинити виконавчі провадження №2010/7605/12, №2010/2-1215/11, №619/422/13ц та інші, які перебувають на виконанні у ВДВС Дергачівського РУЮ; 3.заборонити ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області проводити виконавчі дії з питань виселення мешканців гуртожитку, розташованого по АДРЕСА_1
Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 травня 2013 року заяву ОСОБА_9 та ОСОБА_4 задоволено частково. Заборонено ВДВС Дергачівського РУЮ Харківської області проводити виконавчі дії з питань виселення мешканців гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 Харківської області - ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 В іншій частині вимог заяви - відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю «Галлан ЛТД» (далі - ТОВ «Галлан ЛТД») просять вищевказану ухвалу суду першої інстанції скасувати і постановити нову, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість і яка винесена з порушенням норм чинного цивільно-процесуального законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).
Задовольняючи заяву про забезпечення позову частково, зокрема, забороняючи відділу державної виконавчої служби Дергачівського РУЮ Харківської області проводити виконавчі дії з питань виселення мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1, суд послався на те, що даний вид забезпечення позову витікає з позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 та інших.
Проте погодитися з таким висновком не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм ЦПК України.
Частиною 1 та ч.3 ст.151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Статтею 152 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами ( ч.2 та ч.3 цієї статті).
Пунктом 2 ч.1 ст.152 ЦПК України передбачено, що позов може забезпечуватися забороною вчиняти певні дії.
Згідно роз'яснень, які містяться у п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч.2 ст.152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані і інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч.4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Також, у п.4 вищеназваної постанови зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як убачається з матеріалів справи, предметом заявленого позивачами спору є визнання правочину недійсним. З урахуванням чого, забезпечувати цей позов шляхом заборони ВДВС проводити виконавчі дії по виселенню мешканців гуртожитку на підставі виконавчих листів, які видані на підставі рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 26.02.2013року, яке набрало законної сили, є недопустимим.
Суд не звернув уваги на те, що позовна заява подана: ОСОБА_2, діючій також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12, 2007р.н.; ОСОБА_3, діючій також в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11, 1996р.н., ОСОБА_4, діючій також в інтересах малолітніх ОСОБА_13, 2008р.н.. та ОСОБА_14, 2003р.н., ОСОБА_5, діючій також в інтересах малолітньої ОСОБА_15, 2010р.н., ОСОБА_6, діючій також в інтересах малолітнього ОСОБА_16, 2011р.н., ОСОБА_7, діючій також в інтересах ОСОБА_17, 2010р.н., тобто ні ОСОБА_9, а ні ОСОБА_10, не є позивачами за вказаною позовною заявою.
Між тим, заяву про забезпечення позову було подано ОСОБА_4 і ОСОБА_9 - яка не стороною у справі, а оскаржувана ухвала також стосується заборони ВДВС проводити дії стосовно виселення ОСОБА_10, якого також не заявлено в позові.
Отже, застосування засобу забезпечення позову шляхом заборони ВДВС проводити виконавчі дії по виселенню мешканців гуртожитку є неправомірним, тому оскаржувана ухвала відповідно до положень п.2)ч.1ст.312 ЦПК України підлягає зміні, оскільки питання в цій частині було вирішено судом з порушенням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307ч.2п.3), 312ч.1п.2), 313, 314ч.1п.5), 315, 317, 319, 325 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 і Товариства з обмеженою відповідальністю «Галлан ЛТД» - задовольнити.
Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 14 травня 2013 року змінити: у частині накладання заборони відділу державної виконавчої служби управління юстиції Харківської області проводити виконавчі дії по виселенню мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 - ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - скасувати і відмовити у задоволенні цих вимог заяви про забезпечення позову.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий -
Судді -