221/3692/13-ц
2/221/1219/2013
19 серпня 2013 року
Волноваський районний суд, Донецької області
У складі: головуючого: судді - Ковей Л.В.
При секретарі - Кухтін І.М.
За участю позивача - ОСОБА_1
За участю представника позивача - ОСОБА_2
За участю представника відповідача - Сліпенко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волноваха цивільну справу по позові ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Птахогосподарство «Волноваське» Товариство з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська» про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку, та середнього заробітку за затримку виплати розрахунку та стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення компенсації за невикористану щомісячну відпустку, та середнього заробітку за затримку виплати розрахунку та стягнення моральної шкоди і доводи мотивує тим, що з 03,04.2007 року по 25.02.2010 року він працював в ТОВ ПФ «Волноваська», а 25.02.2010 року наказом № 23-к від 25.02.2010 року він звільнений з ТОВ ПФ «Волноваська» за ст..36 п.5 КЗпП (перевід робітника за його згодою на інше підприємство).
ТОВ ПФ «Волноваська» за вихідним № 06/1 від 25.02.2010 року направило ДП «Птахогосподарство «Волноваське» лист з проханням прийняти позивача по справі по переводу згідно ст. 36 п.5 КЗпП України з 25.02.2010 року. Невикористана відпустка в кількості 56 днів.
Наказом № 28-к від 26.02.2010 року позивач був прийнятий водієм чергової машини в Дочірнє підприємство «Птахогосподарство «Волноваське» з ТОВ ПФ «Волноваська» с. Ближнє по переводу.
А наказом № 97-о від 12.12.2011року позивачеві було надано відпуску за відпрацьований період з 26.02.2010 року по 25.02.2011 року строком на 24 календарних дні, а за наказом № 1658-о від 27.07.2012 року було надано відпустку строком на 24 календарних днів, за відпрацьований період з 01ё.02.2011 року і по 31.01.2012 рік.
Наказом № 73-о від 0-3.05.2013 року позивача було звільнено за ст. 38 КЗпП України з 03.05.2013 року з виплатою компенсації за невикористану відпустку 84 дні за весь період його роботи у відповідача.
Позивачу при розрахунку виплатили компенсацію за 24 календарних дні, а за 60днів невикористаної відпуски компенсацію не оплатили.
На підставі ст. ст. 116, 117 КЗпП України несвоєчасна оплата розрахунку при звільненні тягне за собою необхідність оплати середнього заробітку за кожен день прострочки по день фактичного розрахунку.
Заробітна плата позивача за два останні місяці склала в березні місяці 2013 року - 1500 гривень, в квітні місяці 2013 року - 1500 гривень, що складає 3000 гривень : 42 дні = 71.42 гривні, середньоденний заробіток. Час затримки повного розрахунку складає в травні місяці 18 робочих днів, в червні місяці 19 робочих днів, в липні місяці 23 робочих дня і разом 60 робочих дні х 71.42 гривні = 4285.20 гривень, обов'язковий платіж (податок , п/ф - 18/ - 771.33 гривні) до сплати 3513.87 гривень, яку і просить стягнути з відповідача на його користь.
Несвоєчасна виплата розрахунку при звільненні, порушила трудові права позивача, що привело до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків і потребували від позивача додаткових зусиль для організації його життя. У нього в родині малолітня донька, яка є інвалідом 3-ї групи, позивач залишився без роботи, без доходів, на які розраховував, що ускладнило питання матеріального утримання родини. Позивач вимушений був займати кошти, які до теперішні чого часу не може повернути. З приводу цього морально страждав і душевно переживав, лишився нормального сну, тому моральну шкоду оцінює в 5000 гривень і просить стягнути.
Також просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, за надання правової допомоги в сумі 1400 гривень.
В судовому засіданні позивач позов підтримав частково, в частині стягнення середнього заробітку за затримання розрахунку, просив стягнути і 10 робочих днів в серпні місяці, а всього за 70 днів (60 днів +10=70днів) х на 71.42 гривні = 4999.40 гривень - утримання 18.6%, що складає 929 гривень 89 копійок, підлягає стягненню 4069.51 гривень, яку і просив стягнути з відповідача, моральну шкоду в сумі 5000 гривень та судові витрати в сумі 1400 гривень за надання юридичної допомоги, від стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку відмовився, так як 14.08.2013 отримав.
Представник позивача - також позов підтримав.
Представник відповідача - Сліпенко Т.М. позов не визнала і просила в позові відмовити, мотивуючи тим, що відповідач по справі є самостійною юридичною особою. Порушення трудового законодавства не було. В наказі про звільнення було вказано, що оплатити за 84 дні за невикористану відпустку, але враховуючи, що програма сама робить розрахунки, тому був збій в програмі і було нараховано за 24 дні компенсацію, а не за 84 дні, як указано було в наказі, вважає, що вини відповідача не має. Окрім того пояснила, що позивач частково отримав кошти і мав можливість утримувати родину.
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в підтриманих відповідачем вимогах, в судовому засіданні з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні з наказів встановлено і це визнано сторонами, що позивач працював в ТОВ ПФ «Волноваська» з 03.04.2007 року, а потім по переводу був переведений в ДП «Птахогосподарство «Волноваське» ТОВ ПФ «Волноваська» з 26.02.2010 року, а з 03.05.2013 року звільнився за власним бажанням, згідно наказу № 73-к і в наказі указано, бухгалтерії виплатити позивачу компенсацію за невикористану відпуску 84 дні, за період роботи з 26 лютого по 03 травня 2013 року, що є наявним у справі.
Позивач отримав розрахунок в кінці травня місяця 2013 року, і компенсацію за невикористану щорічну відпустку, не за 84 дні як указано в наказі, а за 24 дні, як встановлено в судовому засіданні, проти чого не заперечували і сторони по справі.
На підставі ст. 116 КЗпП України відповідач по справі повинен був здійснити розрахунок з позивачем в день звільнення, а якщо позивач в день звільнення не працював то на наступний день, окрім того про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум, як встановлено в судовому засіданні, в день звільнення позивач був на роботі, про нараховані суми повідомлений не був і грошові кошти отримав в кінці травня місяця 2013 року, але компенсацію за невикористану щорічну відпустку отримав лише за 24 дні, а не за 84 дні, яке було указано в наказі, а за 60 днів не отримав, що дає суду підстави визнати, що право позивача було порушено.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України, підлягає задоволенню позов позивача в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, звільнено позивача з 03.05.2013 року, згідно наказу, а компенсацію за невикористану щорічну відпустку він повністю отримав 14.08.2013 року, тому позивач просить стягнути з відповідача, враховуючи, що заробітна плата позивача за два останні місяці склала в березні місяці 2013 року - 1500 гривень, в квітні місяці 2013 року - 1500 гривень, що складає 3000 гривень : 42 дні = 71.42 гривні, середньоденний заробіток. Час затримки повного розрахунку складає в травні місяці 18 робочих днів, в червні місяці 19 робочих днів, в липні місяці 23 робочих дня і в серпні місяці 10 робочих дні, разом 70 робочих дні х 71.42 гривні = 4999.40 гривень, обов'язковий платіж (податок , п/ф - 18% -929.89 гривень) до сплати 4069.51 гривень, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
У відповідності зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може прийняти до уваги доводи представника відповідача, про те, що в програмі стався збій, тому і утворилась помилка, оскільки бухгалтер яка є відповідальною за дану ділянку роботи, в кінці травня місяця 2013 року повинна була виявити вказану помилку при закритті місяця, окрім того суду не надано доказів і відносно того, що в програмі був збій.
На підставі ст. 237-1 КЗпП України позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, оскільки несвоєчасна виплата компенсації за невикористану щорічну відпустку в повному обсязі є порушенням законних прав позивача. З пояснень позивача вбачається, що він має малолітню дитину інваліда третьої групи, а не своєчасна виплата компенсації привела до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль, для організації життя його родини, він повинен був займати грошові кошти на прожиття родині і не знаючи коли він зможе їх повернути. Згідно з п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру і обсягну страждань, яких зазнав позивач, характеру втрат, тому з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню в сумі 500 гривень, а в іншій частині необхідно відмовити за безпідставністю вимог.
Згідно довідки позивач оплатив за надання юридичної допомоги 1400 гривень, адвокату - ОСОБА_2, а відповідно до вимог чинного законодавства розрахунку гонорару за надання юридичної допомоги, що є наявним у справі вбачається, скільки годин і на що було витрачено і скільки оплачено, разом сума складає 1400 гривень, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Підлягає стягненню з відповідача на користь держави і судові витрати в сумі 229 гривень 40 копійок.
Керуючись ст.ст.10,27,60,88,208-209,212-215,218 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Птахогосподарство «Волноваське» Товариство з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська» про стягнення середнього заробітку за затримку виплати компенсації за невикористану відпустку та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути Дочірнього підприємства «Птахогосподарство «Волноваське» Товариство з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська» середній заробіток за затримку виплати компенсації за невикористану щорічну відпустку на користь ОСОБА_1 в сумі 4069 гривень 51 копійку та моральну шкоду в сумі 500 гривень в іншій частині відмовити за без під ставністю вимог, та за надання юридичної допомоги в сумі 1400 гривен, а всього 5969 гривень 61 копійку.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Птахогосподарство «Волноваське» Товариство з обмеженою відповідальністю ПФ «Волноваська» судовий збір в сумі 229 гривень 40 копійок на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд, Донецької області протягом 10-ти днів з наступного дня після його проголошення через Волноваський районний суд.
Суддя: