Справа № 168/50/13- ц
провадж. 2/168/39/13
14.01.2013р.
14.06.2013р. Старовижівський районний суд Волинської області
В складі : головуючого судді - Самрука Ф.В
при секретарі - Островерхій Т.С.,
за участю: позивача -ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,
представника відповідача - Кібич Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Стара Вижівка справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання договору поруки недійсним,
позивач посилається, що в серпні 2012 року вона отримала постанову начальника ВДВС Старовижівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження про стягнення солідарно з ПАТ " Акцент банк", ОСОБА_4 та з неї заборгованості за кредитним договором на підставі виконавчого листа, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська. На її прохання у цьому ж суді позивач отримала заочне рішення від 08.12.2011 року у справі за позовом ПАТ КБ " Приватбанк" про стягнення солідарно з вищезгаданих боржників, в т.ч. і неї, кредитної заборгованості. І лише із змісту заочного рішення їй стало відомо про те, що ніби між нею та ПАТ КБ " Приватбанк" 19.06.2008 року було укладено договір поруки № 85/к з метою забезпечення зобов"язань відповідача ОСОБА_4 за кредитним договором № 85/к від 19.06.08р., за яким у ОСОБА_4 як позичальником утворилася кредитна заборгованість в загальній сумі 761092 грн.19 коп., внаслідок чого суд дійшов висновку про стягнення також із неї як солідарного боржника вищезгаданої кредитної заборгованості. Даний договір поруки позивач вважає недійсним, мотивуючи це тим, що цей договір вона не підписувала, волевиявлення на його вчинення не виявляла, їй нічого не було відомо про існування такого договору до серпня 2012 року, що відповідно до вимог ст.ст. 203,207 ЦК України являється беззаперечною підставою для визнання такого договору недійсним. Тому позивач і звернулася в суд з вищезгаданим позовом про визнання договору поруки недійсним та призначення у справі почеркознавчої експертизи щодо того, чий саме підпис вчинено у договорі поруки, який просила задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримала повністю з підстав, зазначених в позовній заяві і просила його задовольнити та ствердила суду, що про існування договору поруки вона взнала лише в серпні 2012 року, а те, що в 2010 році в Луцькому міськрайонному суді розглядалася справа за позовом її чоловіка ОСОБА_4 до неї і Приватбанку про визнання кредитного договору і оспорюваного договору поруки недійсними їй також нічого не було відомо і в судовому засіданні по тій справі вона участі не приймала.
Представник відповідача Кібич Т.А. позову не визнала і пояснила суду, що висновок експертизи в тому, що підпис на спірному договорі поруки ймовірно виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою, є неоднозначний, некатегоричний і містить у собі лише припущення, що виключає використання цього висновку як належного і беззаперечного доказу, що позивач не підписувала договору поруки.
Пояснила також, що будь-яких доказів, що підтверджували б порушення порядку
-2-
проведення почеркознавчої експертизи у сторони відповідача немає Крім того, до винесення судом рішення у справі представник заявила про застосування судом строку позовної давності, мотивуючи це тим, що в листопаді 2009 році Луцьким міськрайонним судом розглядалася цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до Приватбанку і ОСОБА_1 про визнання кредитного договору і оспорюваного договору поруки недійсними, який ухвалою цього суду від 22.06.2010 р. було залишено без розгляду, в зв"язку з чим позивачу було відомо про існування спірного договору поруки ще тоді у листопаді 2009 році. А оскільки позов про визнання цього ж самого договору поруки пред"явлений у 2012 році по спливу строку позовної давності, то це є підставою для відмови в позові в зв"язку з пропущенням позивачем строку позовної давності.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.
У відповідності до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його врутрішній волі. А недодержання в момент вчинення правочину стороною ( сторонами) зазначеної вимоги відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою недійсності такого правочину.
Так, судом встановлено, що 19 червня 2008 року між особою, іменованою як ОСОБА_1 (позивач по справі) та ЗАТ КБ " Приватбанк" (правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк " Приватбанк" - надалі ПАТ КБ " Приватбанк"), в особі керуючого Старовижівським відділенням філії " Волинське головне регіональне управління закритого акціонерного товариства комерційного банку " Приватбанк" Ковтача П.В. було укладено договір поруки № 85/к, за умовами якого ОСОБА_1 поручалася у повному обсязі перед ЗАТ КБ " Приватбанк" за виконання ОСОБА_4 зобов"язань за укладеним між ним та ЗАТ КБ " Приватбанк" кредитним договором за № 85/к від 19 червня 2008 року ( а.с.5).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 категорично ствердила, що вищезазначеного договору поруки вона не підписувала і своєї згоди та дозволу на його підписання та укладення нікому не давала і що їй взагалі нічого не було відомо про існування такого договору, а про його існування вона взнала лише тоді, коли в серпні 2012 року вона отримала копію заочного рішення від 08.12.2011 р. про солідарне стягнення з неї, ОСОБА_4 та ПАТ " Акцент банк "заборгованості за вищезгаданим кредитним договором № 85/ к від 19.06.2008 року, що і спонукало її звернутися до суду із цим позовом.
Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 215 від 10 квітня 2013 року підпис біля прізвища "ОСОБА_1" в графі " Поручитель" у договорі поруки № 85/к від 19 червня 2008 року, що укладений між ПАТ КБ " Приватбанк" та ОСОБА_1, ймовірно, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. А в дослідницькій частині цього висновку на думку суду аргументовано обгрунтовані підстави для такого висновку, якими являються стійкі, суттєві розрізняючі ознаки, які утворюють індивідуальну сукупність, яка є достатньою підставою для вищезгаданого висновку про те, що підпис ймовірно виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. А обгрунтовуючи висновок в тому, чому саме в категоричній формі не виявляється можливим вирішити це питання, зазначено про те, що це пов"язано з тим, що досліджуваний підпис виконаний простими малоінформативними рухами, простої будови і містить обмежений об"єм графічного матеріалу і що суттєвих співпадаючих ознак при порівнянні не виявлено , що на думку суду заслуговує на увагу. Цей висновок судової почеркознавчої експертизи жодним чином не суперечить поясненням позивача в тому, що вона насправді не підписувала договору поруки, а навпаки доповнює покази позивача в цій частині і підтверджує їх. Враховуючи вищенаведене та причини, внаслідок яких був складений саме такий висновок судової почеркознавчої експертизи, а також і те, що будь-яких доказів про те, що позивач виявляла свою волю на укладення договору поруки і підписувала його, в судовому засіданні не здобуто, суд керуючись своїм внутрішнім переконанням, що
-3-
грунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів розцінює висновок судової почеркознавчої експертизи як один із доказів того, що позивач ОСОБА_1 не підписувала договору поруки, що дає підставу суду нарівні з іншими доказами по справі прийти до висновку про недійсність договору поруки. При цьому суд також виходить з того , що стороною відповідача в судовому засіданні не було додано будь- яких доказів в обгрунтування всіх їх заперечень як підстави для відмови у задоволенні позову, з чим погодилась представник відповідача в судовому засіданні.
Виходячи з вищенаведеного,заява представника відповідача про застосування строку позовної давності в зв"язку з його спливом, оскільки позивачу ОСОБА_1 у листопаді 2009 року було відомо про позов ОСОБА_4 до відповідача та позивача про визнання недійсним кредитного договору та спірного договору поруки за № 85/к від 19.06.2008 року, який ухвалою Луцького міськрайонного суду від 22.06.2010 року був залишений без розгляду і на цій підставі відмови позивачу у задоволенні позову, задоволенню не підлягає. При цьому суд виходить з того, що підстав для застосування строку позовної давності немає перш за все тому, що в судовому засіданні не здобуто будь-яких доказів про укладення позивачем договору поруки, в зв"язку з чим її позов про визнання цього договору поруки недійсним підлягає до задоволення. А по друге, якби навіть і допустити, що договір поруки був укладений, то як випливає із змісту п.12 договору поруки, укладеного між особою, іменованою як ОСОБА_1 та ЗАТ КБ " Приватбанк", правонаступником якого являється ПАТ КБ " Приватбанк", сторони дійшли згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5(п"ять) років, тобто цим самим строк позовної давності, встановленої законом, збільшено у письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст. 259 ЦК України. А строк позовної давності в п"ять років, на час пред"явлення цього позову позивачем ОСОБА_1 не порушено, в зв"язку з чим і відсутні підстави для задоволення заяви про застосування строку позовної давності. Якщо ж навіть, незважаючи на це, до спірних правовідносин застосовувати передбачений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності тривалістю в три роки, то з часу відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до позивача та відповідача про визнання кредитного договору і оспорюваного договору поруки за № 85/к від 19.06.08р. недійсними, про що позивач ОСОБА_1 могла довідатися і від дня якого ( 23.11.2008 року) міг розпочатися перебіг строку позовної давності для ОСОБА_1 ( що позивач ОСОБА_1 заперечила в судовому засіданні і доказів на спростування цього в судовому засіданні не здобуто) і до пред"явлення позивачем ОСОБА_1 15 листопада 2008 року даного позову в суд, не пройшов загальний строк позовної давності тривалістю в три роки, а значить і відсутні підстави для задоволення заяви про застосування строку позовної давності. Таким чином, в будь-якому випадку відсутні підстави для задоволення заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності в зв"язку з його спливом та пов"язаних з цим наслідків як підстави для відмови у позові.
Отже, виходячи з всього вищенаведеного, позов ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним підлягає до повного задоволення, в зв"язку з чим понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 107 грн.30 коп. і за проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 900 грн.48 коп., а всього разом в загальній сумі 1007 грн.78 коп. підлягають відшкодуванню відповідачем в користь позивача.
Керуючись ст.ст.10,60,88,212-215 ЦПК України, ст. ст. 202,203,207,208,215,256,257,259,261 ЦК України суд ,
Позов задовольнити повністю.
Визнати недійсним договір поруки № 85/к від 19 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ " Приватбанк"( правонаступником якого являється ПАТ КБ " Приватбанк") в особі керуючого Старовижівським відділенням філії "Волинське головне регіональне управління " Закритого акціонерного товариства комерційного Банку " Приватбанк" Ковтача Петра Вікторовича.
-4-
Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства комерційний банк " Приватбанк"(р/р 64993919400001, ЗКПО 14360570, МФО 305299) на користь ОСОБА_1 1007( одна тисяча сім) гривень 78 копійок понесених судових витрат за сплату судового збору та за проведення судової почеркознавчої експертизи.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Ф. В. Самрук