Копія
Іменем України
Справа № 0124/6779/12
21.08.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Воробйової С.О. ,
Кобаля М.І.
секретар судового засідання Радух Ю.А.
за участю сторін:
від позивача: Солощенко Ірина В'ячеславівна, довіреність №6 від 24.07.2012,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-Групп" на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Берещанський Ю.В.) від 14.06.2013 у справі № 0124/6779/12
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-Групп" (пров. Задорожний, буд.3/4, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95047)
до Лівадійської селищної ради (вул. Батуріна, 8, смт.Лівадія, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98655)
про визнання протиправним та скасування рішення,
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.06.13 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-Групп" до Лівадійської селищної ради, - відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що рішення №21 від 29.12.2011 та №5 від 29.12.2011 прийняті Лівадійською селищною радою у межах повноважень та на підставі діючого законодавства.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фрегат-Групп", звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, позивач є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Виноградне, Бахчисарайське шосе, 6.21; рішенням Лівадійської селищної ради від 04.04.2008 №95 позивачу передана у користування на умовах оренди земельна ділянка; сторонами укладено договір оренди землі від 21.07.2008, на підставі якого позивачу передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,6621 га; відповідно до умов договору, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки склала 1847613,51грн., орендна плата за користування земельною ділянкою встановлювалась у розмірі 4,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становило 83142,61грн. на рік; в договорі визначено порядок і підстави перегляду орендної плати; рішенням Лівадійської селищної ради від 29.11.2011 №21 затверджено орендну плату, яку має сплачувати позивач за передану в оренду земельну ділянку на рік в розмірі 8% від її нормативно-грошової оцінки; однак, на думку позивача, зазначене рішення не містить будь-якого обґрунтування зміни процентної ставки; крім того, орган місцевого самоврядування вийшов за межі наданих йому законом повноважень; рішення №5 від 29.12.2011 не було оприлюднено, у зв'язку з чим, позивач був позбавлений права захисту свого права; посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на приписи Податкового Кодексу України є безпідставними, оскільки він був прийнятий вже після виникнення між сторонами правовідносин з приводу оренди зазначеної земельної ділянки, а закони не мають зворотної сили.
В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати по мотивам, викладеним в ній.
В судове засідання, призначене на 21.08.2013, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника (вх.№11451 від 16.08.2013).
Зазначене клопотання відповідача не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надані відповідні докази поважної причини неявки в судове засідання.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Безпідставне відкладення розгляду справи призведе до порушення встановлених строків розгляду апеляційної скарги, встановлених статтею 195-1 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом одного місяця з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження; у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач/позивач/третя особа викликався в судове засідання, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача/позивача/третьої особи за наявними матеріалами.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
04.04.2008 Лівадійською селищною радою прийнято рішення №95, яким ТОВ «Фрегат Групп» передано в довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку, площею 0,6621га, розташовану за адресою: АР Крим, м.Ялта, смт.Виноградне, вул.Бахчисарайське шосе, 21, - для обслуговування складу - фруктосховища, майстерень (арк.с.57-58).
21.07.2008 між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди, за умовами якого, ТОВ «Фрегат Групп» передано в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 0,6621 га; нормативно-грошова оцінка земельної ділянки склала 1847613,51грн., орендна плата за користування земельною ділянкою встановлювалась в розмірі 4,5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що становило 83142,61грн. на рік.
Пунктом 4.4 договору сторонами визначено підстави для перегляду розміру орендної плати, зокрема, у випадку зміни грошової оцінки, ставок орендної плати, індексації, у разі прийняття сесіями селищної ради рішень про зміну коефіцієнту оренди та в інших випадках.
Відповідно до пункту 12.1 договору, зміна його умов, здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.
30.05.2011 Лівадійською селищною радою прийнято рішення №1 «Про затвердження технічної документації по нормативній грошовій оцінці земель населених пунктів Лівадійської селищної ради».
Доказів скасування цього рішення, яким було визначено вихідну базу обчислення розміру орендної плати, а саме нормативної грошової оцінки і ставки орендної плати, суду не надано.
29.12.2011 рішенням Лівадійської селищної ради №21 встановлено розмір орендної плати за користування землею на території Лівадійської селищної ради на 2012 рік, відповідно до пункту 1 якого, розмір орендної плати для інших категорій земель встановлено 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнтів функціонального використання і коефіцієнта індексації грошової оцінки землі (арк.с.61).
Рішенням Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 по справі №2а-0124/415/12 встановлено, що 29.12.2011 Лівадійською селищною радою прийнято рішення №5 "Про розмір орендної плати за землю на території Лівадійської селищної ради на 2012 рік", яким встановлена річна орендна плата за земельні ділянки, які знаходяться в комунальної власності Лівадійської селищної ради. Суд дійшов висновку, що Лівадійською селищною радою при прийнятті регуляторного акту (рішення №5 від 29.12.2011) було виконано вимоги статті 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», зокрема, Радою у газеті «Літня столиця України» 12-18.01.2012 розміщено повідомлення Лівадійської селищної ради про оприлюднення рішень 14-й сесії 6-го скликання, які оприлюднені 30.12.2011 на офіційному сайті Ради (арк.с.124-126).
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просять суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення 14-й сесії 6-го скликання Лівадійської селищної ради «Про затвердження розміру орендної плати за оренду земельної ділянки ТОВ «Фрегат Групп» на території Лівадійської селищної ради № 21 від 29.12.2011 (в позовній заяві допущена описка в частині дати рішення ради, помилково зазначено 29.11.2011, в той час як в матеріалах справи міститься рішення №21 від 29.12.2011);
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення 14-й сесії 6-го скликання Лівадійської селищної ради № 5 від 29.12.2011 «Про розмір орендної платі за землю на території Лівадійської селищної ради на 2012 рік» в частині встановлення розміру орендної плати для інших категорій земель 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки із урахуванням коефіцієнтів функціонального використання землі і коефіцієнта індексації грошової оцінки землі.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються Конституції України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування», Законом України «Про плату за землю», Законом України «Про оренду землі».
Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 3 Земельного кодексу України визначає: земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключено компетенцією пленарних засідань сільської, селищної, міської ради є, зокрема, вирішення питання питань регулювання земельних відносин.
Стаття 2 Закону України "Про плату за землю" визначає: використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Згідно зі статтею 13 зазначеного Закону підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 288.4 статті 288 Податкового Кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюється у договорі оренди між орендодавцем і орендарем.
Згідно з пунктом 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:
не може бути меншою:
для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (пункт 288.5.1);
не може перевищувати:
а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 288.5.2).
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Рішенням Лівадійської селищної ради від 29.12.2011 №21, ТОВ «Фрегат Групп» було встановлено розмір орендної плати на рік 8% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення №21 від 29.12.2011, фактично приймалось відповідачем на виконання рішення № 5 від 29.12.2011, інше б суперечило державній бюджетній політиці, зокрема, у сфері оподаткування.
Відтак, оскільки умовою укладання договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання такої, питання щодо продовження строків оренди, зміни умов договору повинні вирішуватись на пленарному засіданні селищної ради.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення відповідача прийняті у межах повноважень та на підставі діючого законодавства.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції у зв'язку з опискою позивача в позовній заяві в постанові невірно зазначено дату рішення Лівадійської селищної ради №21 - від 29.11.2011, в той час, як в матеріалах справи міститься та вбачається зі змісту позовних вимог, що рішення №21, яке оскаржується, прийнято Лівадійською селищною радою 29.12.2011 (арк.с.61), але ця описка не є підставою для скасування чи зміни судового рішення, оскільки має бути вирішена судом першої інстанції в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, 169, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат-Групп" на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 у справі № 0124/6779/12 залишити без задоволення.
2.Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.06.2013 у справі № 0124/6779/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 серпня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис С.О. Воробйова
підпис М.І. Кобаль
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна