Копія
Іменем України
Справа № 827/1627/13-а
21.08.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Воробйової С.О. ,
Кобаля М.І.
секретар судового засідання Радух Ю.А.
за участю сторін:
від Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері: не з'явився,
від відповідача: Дем'яненко Володимир Юрійович, довіреність №301791 від 08.07.2013,
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя (суддя Прохорчук О.В.) від 22.07.2013 у справі №827/1627/13-а
за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (вул. Вороніна, 11, м.Севастополь, 99011)
до Начальника Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" (пл. Нахімова, 5, м.Севастополь, 99011)
про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.07.13 провадження у справі № 827/1627/13-а за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері до начальника Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", - закрито в порядку пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України, роз'яснено, що даний спір підлягає розгляду Господарським судом м.Севастополя в порядку господарського судочинства (арк.с.166-168).
Рішення суду мотивовано тим, що начальник Порту під час укладення господарських договорів з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Приватним підприємством "СТН" здійснював господарську діяльність в інтересах підприємства та в межах своєї компетенції, встановленої Статутом Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" та законодавством України, а не владні управлінські функції.
Не погодившись з рішенням суду, Севастопольська прокуратура з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 22.07.13 та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, оскільки прокурор звернувся до адміністративного суду в порядку частини п'ятої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до відповідача про визнання протиправними дій щодо відхилення подань прокурора, про визнання протиправною бездіяльності щодо невжиття заходів щодо усунення порушень, викладених у поданні прокурора та зобов'язання виконати законні вимоги прокурора; крім того, згідно пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України, згідно пункту 3 частини другої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив в її задоволенні відмовити, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
В судове засідання, призначене на 21.08.2013, прокурор явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що прокурор викликався в судове засідання, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників прокурора за наявними матеріалами.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання протиправними дій начальника Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" щодо відхилення подання Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері про усунення порушень законодавства України від 29.05.2013 № 49-778вих.-13; визнання протиправною бездіяльність начальника Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" щодо невжиття заходів по усуненню порушень, викладених у поданні Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері про усунення порушень законодавства України у сфері земельних відносин від 29.05.2013 № 49-778вих.-13; зобов'язання Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" виконати законні вимоги прокурора, визначені у поданні Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері про усунення порушень законодавства України у сфері земельних відносин від 29.05.2013 № 49-778вих.-13, а саме: вжити заходи до розірвання договору № 1212/378 від 25.12.2012, укладеного між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та вжити заходи щодо звільнення земельної ділянки морського транспорту, розташованої за адресою: місто Севастополь, Північна сторона, пл.Захарова шляхом звільнення території від павільйонів № № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 8-А, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19 та приведення території у первинний стан; визнання протиправними дій начальника Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" щодо відхилення подання Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері про усунення порушень законодавства України від 29.05.2013 № 49- 779вих.-13; визнання протиправною бездіяльності начальника Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" щодо невжиття заходів до усунення порушень, викладених у поданні Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері про усунення порушень законодавства України у сфері земельних відносин від 29.05.2013 № 49-779вих.-13; зобов'язання начальника Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" виконати законні вимоги прокурора, визначені у поданні Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері про усунення порушень законодавства України у сфері земельних відносин від 29.05.2013 № 49-779вих.-13, а саме: вжити заходи до розірвання договору № 1304/105 від 23.05.2013, укладеного між Державним підприємством "Севастопольський морський торговельний порт" та Приватним підприємством "СТН", вжити заходи щодо звільнення земельної ділянки морського транспорту, розташованої за адресою: місто Севастополь, пл. 300-річчя Російського Флоту шляхом звільнення території від незаконно встановлених Приватним підприємством "СТН" об'єктів та приведення території у первинний стан.
Статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
- спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
- спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
- спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
- спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
- спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частинами першою, другою статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України у випадках, встановлених законом, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду з адміністративними позовами. Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Відповідно до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прокуратуру", прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Таким чином, прокурор є суб'єктом владних повноважень та звернувся з адміністративним позовом у випадку, встановленому законом.
Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. статті 6 доданого до матеріалів справи Статуту Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт", управління Портом здійснює начальник Порту. Наймання (звільнення) начальника Порту здійснюється Уповноваженим органом управління шляхом укладення (розірвання) з ним контракту у порядку, встановленому чинним законодавством України.
24.01.2012 з начальником Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" був укладений контракт № 14-III, відповідно до якого ОСОБА_5 призначено на посаду начальника Порта.
За цим контрактом керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" здійснювати поточне управління підприємством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна, а уповноважений орган управління зобов'язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці працівника.
Статтями 78, 79 Кодексу торгівельного мореплавства України встановлений вичерпаний перелік функцій начальника Порту як суб'єкта владних повноважень, відповідно до яких, начальник Порту розглядає справи про адміністративні правопорушення та має право накладати адміністративні стягнення відповідно до закону.
Посилання суду першої інстанції на те, що начальник Порту під час укладення господарських договорів з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Приватним підприємством "СТН" здійснював господарську діяльність в інтересах підприємства та в межах своєї компетенції, встановленої Статутом Державного підприємства "Севастопольський морський торговельний порт" та законодавством України, а не владні управлінські функції, є безпідставним, оскільки даний спір є спором за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності" №353-VII від 20.06.2013, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи щодо підтвердження обґрунтованості вжиття суб'єктами владних повноважень заходів реагування під час здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За таких обставин, справа є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду окружним адміністративним судом в порядку адміністративного судочинства.
Висновок суду першої інстанції про те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не відповідає вищезазначеним вимогам Кодексу адміністративного судочинства, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції в порядку пункту 1 частини першої статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.
На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 157, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 199, пунктом 1 частини першої статті 204, пунктом 6 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.07.2013 у справі № 827/1627/13-а задовольнити.
2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 22.07.2013 у справі № 827/1627/13-а скасувати.
3. Направити справу № 827/1627/13-а для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Севастополя.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 23 серпня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис С.О. Воробйова
підпис М.І. Кобаль
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна