13 серпня 2013 р.Справа № 2а-4625/12/1470
Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Потапчука В.О.,
- Семенюка Г.В.,
при секретарі - Журкіній І.І.
за участі: представник позивача - Пушкар О.А. (довіреність від 01.02.2013 р.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Будинок торгівлі «Південний Буг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012 року № 0001712301,-
Товариство з додатковою відповідальністю «Будинок торгівлі «Південний Буг» (далі - позивач, або ТДВ «БТ «Південний Буг») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, або ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001712301 прийнятого 21 серпня 2012 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, яким Товариству з додатковою відповідальністю «Будинок торгівлі «Південний Буг» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів (код платежу 11020300) на загальну суму 158 196, 31 грн., з яких 126 557,05 грн. - сума збільшення грошового зобов'язання за основним платежем, а 31 639,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Будинок торгівлі «Південний Буг» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001712301 від 21 серпня 2012 року, яким Товариству з додатковою відповідальністю «Будинок торгівлі «Південний Буг» було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів (код платежу 11020300) на загальну суму 158 196, 31 грн., з яких 126 557,05 грн. - сума збільшення грошового зобов'язання за основним платежем, а 31 639,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0001712301 від 21 серпня 2012 року.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з підстав викладених у наданих до суду письмових запереченнях (а.с.90-92 т.2).
Представник апелянта у судове засідання не прибув про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення повісток про виклик до суду (а.с.87,100, 119 т.2).
Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, в період з 14.06.2012 року по 26.07.2012 року посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ТДВ «БТ «Південний Буг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої складено акт від 12.08.2012 року № 2077/22-200/02770535 (а.с.72-163 т.1).
Згідно висновків зазначеного акту перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», абз. 2 п. 123.1 ст.123 розділу II Податкового кодексу України, - внаслідок чого було занижено податок на прибуток підприємств за IV квартал 2010 року на загальну суму 126 557, 05 грн.
Висновок про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується на тому, що документування поставок товару та включення відповідних сум до складу валових витрат за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року відбувалося на підставі договору та документів, які є недійсними згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України і в силу ст. 216 згаданого кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. При цьому, підставою для визнання згаданих договорів та документів недійсними є сумніви щодо можливості ТОВ «Вераніка» виконувати свої господарські зобов'язання, оскільки воно станом на час проведення перевірки не знаходиться за своєю адресою, не має в штаті значної кількості працівників та не має основних засобів.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001712301 від 21 серпня 2012 року, яким ТДВ «БТ «Південний Буг» збільшено суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств створених за участю іноземних інвесторів на загальну суму 158 196, 31грн., з яких 126 557,05 грн. - сума збільшення грошового зобов'язання за основним платежем, а 31 639,26 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з означеними податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання його протиправним та скасування.
Суд першої інстанції, задовольняючи заявлені ТДВ «БТ «Південний Буг» позовні вимоги, виходив з того, що висновки перевіряючих стосовно визнання господарських операцій позивача безтоварними, а угод нікчемними - є недоведеними та безпідставними, оскільки вони не мають належної доказової бази за наявності реально виконаних обсягів постановок товару і зроблені лише на припущеннях, які випливають з матеріалів актів перевірок інших податкових інспекцій, а також інформації щодо відсутності контрагента позивача за своєю адресою та його трудових та технічних можливостей, з чим не погоджується колегія суддів, зважаючи на фактичні обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства.
Так, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Відповідно до п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи зі змісту наведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), умовами віднесення витрат до складу валових є обов'язкове подальше використання придбаних робіт у господарській діяльності такого підприємства та наявність підтверджуючих первинних документів щодо таких витрат.
Крім того, оскільки підставою віднесення витрат до складу валових є сам факт придбання товарів (робіт, послуг), то на платника податку покладається обов'язок підтвердити безпосередньо факт придбання товарів (робіт, послуг).
Суд першої інстанції у цій справі дійшов висновку, що наявність у платника податку позивача у справі виданої йому контрагентом - постачальником податкової накладної та складених видаткових накладних є достатніми підставами для формування валових витрат.
Дійсно, зазначений перелік доказів, на які посилається позивач та суд першої інстанції, є обов'язковим, але не вичерпним, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення позивачем валових витрат.
З акта перевірки вбачається, що висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обґрунтовуються ним на підставі відомостей, отриманих щодо контрагента позивача ТОВ «Вераніка», які свідчать про відсутність у нього умов для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим угоди, що укладались таким підприємством, в тому числі й з позивачем, мають ознаки нікчемності.
В даному випадку податковий орган звертає увагу на те, що від відділу податкової міліції ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС було отримано доповідну записку від 26.06.2012 року № 3662/7/07-902, в якій зазначено, що ТОВ «Вераніка» має ознаки фіктивності.
Також, податковий орган наголосив, що в провадженні СВ ПМ ДПА знаходиться кримінальна справа № 11800010, порушена за фактом створення суб'єктів підприємницької діяльності - ТОВ «Торг-сервіс-Юг», ТОВ «Агентство Юр-Нерухомість», ТОВ «Зернопродукт», ТОВ «ДП ОСТ-ТОН», ТОВ «Інформаційно-видавнича група «Паблисити», ТОВ «У-Транс», ПП «Зенко» з метою прикриття незаконної діяльності за ч. 2 ст. 205 КК України. Під час проведення досудового слідства 20.07.2011 року було проведено обшук автомобіля Mitsubishi Lancer г/н ВЕ НОМЕР_1 який належить ОСОБА_3 Під час обшуку автомобіля були знайдені та вилучені первинні бухгалтерські документи, в тому числі первинні бухгалтерські документи ТОВ «Вераніка». Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_3 показав, що в жовтні 2010 року він придбав підприємство ТОВ «Вераніка», в зв'язку з чим у нотаріуса підписав відповідні документи, згідно яких він став засновником та директором підприємства ТОВ «Вераніка». З метою зайняття підприємницькою діяльністю він відкрив поточні рахунки в установі банку - «ПолтаваБанк». Після чого декілька раз займався купівлею та продажем сільгосппродукції. В листопаді 2010 року він зустрівся з особою на ім'я ОСОБА_6, який запропонував йому займатися купівлею та продажем будівельними матеріалами. Після чого ОСОБА_6 начав займатися підприємницькою діяльністю від імені підприємства ТОВ «Вераніка». ОСОБА_6 самостійно займався купівлею та продажем товарів, веденням бухгалтерського та податкового обліку. Він склав всього дві декларації за своїм підписом, та з листопада 2010 року він к діяльності підприємства ТОВ «Вераніка» ніякого відношення не мав.
Крім того, відповідач зазначив, що під час вивчення реєстраційної справи та податкової звітності ТОВ «Вераніка», яка була вилучена в ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було встановлено, що податкові декларації по ПДВ ТОВ «Вераніка» за підписом директора ОСОБА_3 подавались до податкового органу за звітні періоди - жовтень - грудень 2010 року. За 2011 рік податкова звітність посадовими особами ТОВ «Вераніка» не подавалась.
Згідно реєстраційних документів було встановлено, що з 21.03.2011 року директором та засновником ТОВ «Вераніка» є ОСОБА_5 Під час опитування ОСОБА_5 показав, що к реєстрації та діяльності підприємства ТОВ «Вераніка» він ніякого відношення не має. Про те, що на його ім'я було зареєстровано підприємство ТОВ «Вераніка» вій узнав від працівників податкової міліції. В березні 2011 року він давав свій паспорт своєму знайомому на ім'я Дмитро для оформлення кредиту, а також підписував документи стосовно отримання кредиту. Кредит він не отримав, а паспорт залишився у Дмитра. Ніякі документи стосовно реєстрації на своє ім'я підприємства ТОВ «Вераніка» він не підписував.
Окрім викладеного, податковий орган зазначив, що відповідно до баз даних податкової інформації АІС «БЕСТ-ЗВІТ», а саме звітів за формою 1 ДФ, та розрахунку комунального податку чисельність працюючих в ТОВ «Вераніка» дорівнює 1 особа. ТОВ «Вераніка» в декларацій з податку на прибуток підприємств за 2010 рік (в т.ч. за 4-ий квартал 2010 року) (вх. № 09.02.11 №89482) не декларує витрати на оплату праці, не декларує амортизаційні відрахування на основні фонди (що свідчить про відсутність офісних, складських приміщень для збереження товарів). Відповідно до наявної податкової інформації, отриманої від ВПМ ДПА у Миколаївській області та з автоматизованих інформаційних систем АІС «БЕСТ-ЗВІТ», АІС «ЗАПИТ», АІС «ТАХ», АІС «АУДИТ» тощо, ТОВ «Вераніка» не має необхідних матеріально-технічних ресурсів (на підприємстві відсутні основні засоби, нерухомість не зареєстрована, не нараховуються амортизаційні відрахування, згідно податкової звітності наявні витрати лише на придбання товарно-матеріальних цінностей), кадрового персоналу (відсутні витрати на оплату праці). Таким чином, у ТОВ «Вераніка», відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у навантаженні-розвантаженні будь-яких товарів, ТМЦ, наданні послуг, транспортуванні, зберіганні товару та ТМЦ. Згідно з повідомленням ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 11.03.2011 року № 961/9/29-039 про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням підприємство ТОВ «Вераніка» не знаходиться за юридичною адресою.
За таких обставин суду першої інстанції слід було більш всебічно дослідити реальність здійснених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Вераніка».
Так, як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2010 року між ТДВ «БТ «Південний Буг» (Покупець) та ТОВ «Вераніка» (Постачальник) було укладено Договір поставки продовольчих товарів № 096-10 Ц/н (а.с.15-16 т.1), згідно умов якого Постачальник зобов'язується систематично, по замовленню Покупця, постачати і передавати покупцю продовольчі товари, а Покупець зобов'язується приймати ці товари і здійснювати їх оплату, згідно умов згаданого договору. Предметом поставки є товар, визначений у Специфікаціях або Прайс - листах, або накладних, які на момент їх узгодження є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 2 вказаного Договору товари поставляються Постачальником партіями. Асортимент, кількість, ціна та термін поставки кожної партії товарів визначаються сторонами у кожному конкретному випадку в заявці чи специфікації або рахунку-фактурі. Підписана Постачальником заявка є доказом прийняття заявки до виконання. Заявка оформляється на підставі специфікації наданої постачальником з урахуванням наявності відповідних товарів на складі. Заявка може бути зроблена тільки письмово і підтверджена особисто представником Постачальника в вигляді підпису відповідальної особи і дати отримання заявки, або підтверджена таким же чином за допомогою факсимільного зв'язку.
Крім того, відповідно до умов зазначеного Договору постачальник при поставці відповідної партії Товару зобов'язується передати покупцю наступну супровідну документацію: накладні, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, належним чином звірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти, погоджений з Покупцем примірник Замовлення.
При цьому, слід наголосити, що відповідно п. 2.8 зазначеного Договору, якщо вищезазначені документи не будуть надані разом з товарами, то датою одержання товарів вважається дата одруження всіх необхідних документів.
Загальна ціна окремої партії товарів та ціна кожного виду товару зазначається в рахунку фактурі, або заявці узгодженій Сторонами, або в накладній на товар (п. 4.1 Договору). При цьому, ціна товару, вказана у накладних, повинна відповідати ціні, яку сторони узгодили специфікаціях/Прайс -листі або рахунку фактурі.
Отже, документами, які підтверджують факт здійснення поставки товару за Договором № 096-10 Ц/н від 30 жовтня 2010 року, укладеним між ТДВ «БТ «Південний Буг» (Покупець) та ТОВ «Вераніка» (Постачальник), мають бути, зокрема: заявки покупця на поставку товару, виставлені на їх підставі продавцем рахунки - фактури, погоджений з покупцем примірник замовлення, специфікації, товарно-транспортні накладні, належним чином звірені копії посвідчення якості, ветеринарних свідоцтв чи довідок (для товарів тваринного походження), сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічні висновки (для товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації), інструкції з використання, гарантійні сертифікати, технічні паспорти, накладні на поставлений товар та податкові накладні.
Водночас, позивачем не надано жодного з зазначених документів за умови наявності яких, ТДВ «БТ «Південний Буг» були сплачені кошти за поставлений товар, а його контрагентом були виписані податкові накладні. Зокрема, ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано: заявок покупця на поставку товару, рахунків - фактур, специфікацій, погоджений з покупцем примірник замовлення, які відповідно до умов укладеного Договору поставки продовольчих товарів № 096-10 Ц/н від 30 жовтня 2010 року повинні були містити якісні та кількісні характеристики поставляємого товару, а також його вартість. При цьому, колегія суддів наголошує, що сам по собі Договір поставки продовольчих товарів № 096-10 Ц/н від 30 жовтня 2010 року не містить будь-яких відомостей щодо якісних та кількісних характеристик предмету поставки, його вартості, у зв'язку із чим відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати придбаний товар та встановити взаємозв'язок згаданого Договору з наданими позивачем видатковими та податковими накладними та, відповідно, позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції. Крім того, колегія суддів наголошує, що надані позивачем на підтвердження виконання зазначеного Договору видаткові накладні (а.с.18-31), окрім підпису, особи яка відвантажувала товар, не містять інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та підписувала відповідні первинні документи.
Також, ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не надано документу встановленого зразка, що є підтвердженням якості постановлено товару, обов'язковість надання якого (Постачальником-Покупцю) передбачена п.п. 2.7, 3.2 укладеного Договору поставки продовольчих товарів № 096-10 Ц/н від 30 жовтня 2010 року.
Поміж іншого, слід, також, наголосити, що позивачем не доведений факт доставки товару від його контрагента. Так, згідно з п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Згідно з положеннями п. 1 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
Водночас, надані позивачем товарно-транспортні накладні (а.с.32-45 т.1) не містять якісних та кількісних характеристик предмету поставки. Так, зокрема, в наявних матеріалах справи товарно-транспортних накладних лише зазначено, що товар, який поставляється відповідно до цих накладних - фрукти, овочі, цитрусові, без будь-якої конкретизації, який саме товар поставляється, а також без зазначення його кількості. Також, зазначені товарно-транспорті накладні не містять ні адресу пункту навантаження товару ані адресу пункту його розвантаження. Крім того, колегія суддів наголошує, що надані позивачем на підтвердження виконання зазначеного Договору товарно-транспортні накладні, окрім підпису, особи яка відвантажувала товар не містять інших даних.
Зазначені обставини не надають змоги ідентифікувати придбаний та поставлений на адресу позивача товар, ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та підписувала відповідні первинні документи та встановити взаємозв'язок згаданого Договору з наданими позивачем товарно-транспортними накладними та, відповідно, позбавляє суд можливості встановити факт товарності зазначеної господарської операції
Також, колегія суддів звертає увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (ам), відповідальним за отримання від постачальника такого товару.
Поряд з цим, досліджуючи матеріали справи, колегія суддів встановила, що позивачем взагалі не надано будь-яких доказів використання придбаного товару в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності, зокрема, договорів на реалізацію придбаної продукції та/або відповідних первинних документів, якими було б зафіксовано продаж придбаної продукції.
Таким чином, всупереч вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивачем не підтверджено первинними документами (заявками покупця на поставку товару, виставленими на їх підставі продавцем рахунками - фактурами, погодженим з покупцем примірником замовлення, специфікаціями, належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, належним чином завіреними копіями посвідчення якості, сертифікатів відповідності, в разі необхідності сертифікат про визнання іноземного сертифікату, гігієнічними висновками (для товарів, що не підлягають обов'язковій сертифікації) господарську операцію щодо постачання товарів по Договору № 096-10 Ц/н від 30 жовтня 2010 року. При цьому, як вже наголошувалось колегією суддів, обов'язковість надання зазначених первинних документів (Постачальником-Покупцю) передбачено умовами укладеного між ТДВ «БТ «Південний Буг» (Покупець) та ТОВ «Вераніка» (Постачальник) Договору поставки продовольчих товарів № 096-10 Ц/н від 30 жовтня 2010 року. При цьому, відповідно п. 2.8 зазначеного Договору, якщо вищезазначені документи не будуть надані разом з товарами, то датою одержання товарів вважається дата одруження всіх необхідних документів.
На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що позивачем належним чином не доведено товарність господарської операції з приводу придбання ним у ТОВ «Вераніка» продукції, що, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), а також Податкового кодексу України, свідчить про безпідставне формування ним валових витрат за рахунок такої операції, та, відповідно, про заниження суми податку на прибуток.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Будинок торгівлі «Південний Буг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012 року № 0001712301 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Будинок торгівлі «Південний Буг» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 21.08.2012 року № 0001712301 залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту набрання законної сили.
Повний текст постанови складено та підписано колегією суддів 16 серпня 2013 року.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/