Копія
Іменем України
Справа № 122/12578/13-а
14.08.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Єланської О.Е. ,
Кукти М.В.
секретар судового засідання Радух Ю.А.
за участю сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача (Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим): Мємєтов Мустафа Рустемович, довіреність № 9 від 10.12.2012,
від відповідача (Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим): Морозов Олег Олександрович, довіреність № 49 від 04.01.2013,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя (суддя Воробйова С.О.) від 27.03.2013 у справі №122/12578/13-а
за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим (вул. Долгоруковська, 3, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим (вул.Б.Хмельницького, 4, м.Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)
про спонукання до перерахунку пенсії та стягнення заборгованості,
Постановою Залізничного районного суду м.Сімферополя від 27.03.2013 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим про спонукання до перерахунку пенсії та стягнення заборгованості, - відмовлено (арк.с.169-172).
Рішення суду мотивовано тим, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим не суперечать діючому законодавству України, яке регулює питання пенсійного забезпечення працівників органів Міністерства Внутрішніх справ України, оскільки з 01.01.2008 внаслідок упорядкування умов оплати праці військовослужбовців, почала діяти нова структура та розміри грошового забезпечення, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про порядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; згідно довідки №55/15211 від 13.03.2008 про розмір грошового забезпечення, наданої для перерахунку пенсії позивачу, його грошове забезпечення складає 1877,04 грн., пенсія (59%) складає - 1107,45 грн., тобто грошове забезпечення, з якого нараховується пенсія позивачу, не зменшилось, а збільшилось, а відтак був збільшений розмір пенсії позивача.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_4, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (арк.с.176-178, 186-194).
Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи; позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та у грудні 1999 року був звільнений у запас з призначенням пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», протягом всього періоду позивачу виплачувалась пенсія у встановленому законом розмірі грошового утримання з урахуванням надбавок, встановлених діючим законодавством України; у 2007 році функції призначення перерахунку та виплати пенсій пенсіонерам силових структур передані регіональним управлінням Пенсійного фонду України, у травні 2008 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим був проведений перерахунок пенсії позивача та повністю зняті спірні надбавки; крім того, позивач зазначив, що рішення прийнято неповноважним судом з порушенням територіальної підсудності.
В судовому засіданні представники відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили в її задоволенні відмовити, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, доводи про порушення територіальної підсудності спростовуються тим, що позивач не заперечував проти ухвали про передачу справи до Залізничного районного суду м.Сімферополя, просив справу розглянути за його відсутності.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим надав письмові заперечення на апеляційну скаргу.
В судове засідання, призначене на 14.08.2013, позивач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, в апеляційній скарзі просить розглянути апеляційну скаргу у його відсутність.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, просить розглянути справу у його відсутність, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача за наявними матеріалами.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
Позивач відповідно до наказу Головного управління МВС України в АР Крим від 23.12.1999 №577лс звільнений у запас у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.
До грошового забезпечення, виходячи з якого позивачу нараховувалась пенсія, входили: посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за Указом Президента України від 04.10.1996 №926/96, надбавка за особливі умови служби, надбавка за безперервну службу, премія.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 №1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» та статті 99 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 №489-V з 01.01.2007 органам Пенсійного фонду України передані функції з призначення перерахунку та виплати пенсій деяким категоріям громадян. Зокрема, військовослужбовцям, особам керівного та рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону.
Тобто, з 01.01.2007 пенсію позивачу виплачувало Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, грошове забезпечення та відповідно розмір пенсії не змінювались та залишались у тому вигляді та розмірі, в якому були враховані Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, а саме: посадовий оклад у розмірі 105,00грн., оклад за військове звання у розмірі 125,00грн., надбавка за вислугу років (35%) у розмірі 80,50грн., надбавка за Указом Президента (100%) у розмірі 310,50грн., надбавка за особливі умови служби (50%) у розмірі 115,00грн., надбавка за безперервну службу (70%) у розмірі 515,20грн., премія (33%) у розмірі 16,65грн., а всього грошове забезпечення в сумі 1667,85грн., пенсія (59%) - в сумі 984,03 грн. (арк.с.30).
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала законної сили 01.01.2008 та якою упорядкована структура грошового забезпечення, що є підставою для перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262, позивачу проведений перерахунок пенсії з 01.01.2008 (арк.с.29).
Згідно довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим №55/15211 від 13.03.2008 (на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294) про розмір грошового забезпечення, наданої для перерахунку пенсії позивачу, грошове забезпечення старшого інспектора служби ГПН ППЧ-30 з охорони смт. Роздольне складає: посадовий оклад у розмірі 740,00грн., оклад за військовим (спеціальним) званням у розмірі 125,00грн., надбавка за вислугу років (35%) у розмірі 302,75грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань (41%) у розмірі 478,78грн., премія (14%) у розмірі 230,51грн., а всього грошове забезпечення в сумі 1877,04грн. (арк.с.43).
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про спонукання Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим до перерахунку пенсії позивача з 01.01.2008 з урахуванням надбавок, які раніше виплачувались, а саме: надбавки за Указом Президента України від 04.10.1996 №926/96 у розмірі 100%, надбавки за особливі умови служби у розмірі 50%, надбавки за безперервну службу у розмірі 70%, премії у розмірі 33%, та стягнення заборгованості з виплати пенсії, яка склалась внаслідок проведення перерахунку пенсії з 01.01.2008 по день фактичного розрахунку (арк.с.6-7).
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2012 задоволено клопотання відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, про передачу справи до відповідного суду за місцезнаходженням відповідача, та справа передана за підсудністю до Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим та ухвалою суду від 01.02.2013 прийнята до провадження Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим (арк.с.141, 146).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262).
Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 63 Закону №2262, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
13.02.2008 Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» (далі - Постанова №45), якою визначений механізм проведення перерахунку призначених раніше пенсій.
Так, пунктом 1 Постанови №45 визначено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і надбавок, доплат, підвищень та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Відповідно до пункту 5 Постанови №45, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
Одночасно із набранням законної сили Постановою Кабінету Міністрів України від 37.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» втратив чинність Указ Президента України від 04.10.1996 №926/96 «Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ», яким встановлювались спірні надбавки до грошового забезпечення.
Таким чином, з 01.01.2008 внаслідок упорядкування умов оплати праці військовослужбовців, почала діяти нова структура та розміри грошового забезпечення, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про порядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Як вбачається з матеріалів справи, розмір пенсії позивача (59% від грошового забезпечення) з урахуванням грошового забезпечення в сумі 1877,04грн. згідно довідки Головного управління Міністерства Внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим №55/15211 від 13.03.2008, складає 1107,45грн.
Таким чином, грошове забезпечення, з якого нараховується пенсія позивачу, не зменшилось, а збільшилось, у зв'язку з чим був збільшений розмір пенсії, яка нараховується та виплачується позивачу.
При викладених обставинах, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим не суперечать діючому законодавству України, яке регулює питання пенсійного забезпечення працівників органів Міністерства внутрішніх справ України.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції надав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Доводи позивача щодо прийняття рішення неповноважним судом у зв'язку з порушенням територіальної підсудності, судова колегія вважає такими, що не тягнуть скасування судового рішення виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є:
- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
- невідповідність висновків суду обставинам справи;
- порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Вимоги щодо складу суду визначені в главі 2 розділу II Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, у статтях 23, 24 встановлено кількісний склад суду для розгляду справ певних категорій. Передбачено також, що склад суду під час розгляду і вирішення адміністративної справи в суді однієї інстанції повинен бути незмінним (стаття 26) і мають бути відсутні підстави, які виключають можливість участі судді в розгляді справи (статті 27, 28).
Для встановлення наявності у складу суду належних повноважень для розгляду і вирішення адміністративної справи важливим є правильне визначення її предметної та інстанційної підсудності.
Судочинство, яке здійснюється з порушенням наведених правил, не може вважатися правосуддям, оскільки вирішення справи неповноважним складом суду належить до безумовних підстав перегляду судових рішень.
Згідно з частиною другою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Пунктами 2, 3 частини першої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо: відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду; після відкриття провадження у справі з'ясувалося, що справа територіально підсудна іншому суду.
Задоволення клопотання відповідача та посилання суду першої інстанції на пункт 1 частини першої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з яким, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване у встановленому законом порядку, місце проживання (перебування) якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування), - безпідставне, так як відсутні правові підстави для його застосування, однак це порушення норм процесуального права не є підставою для зміни чи скасування судового рішення.
Згідно частин сьомої та восьмої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, розглядається адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
Не можна вважати неповноважним склад суду, який розглянув справу, порушену без дотримання правил територіальної підсудності, тобто встановленого процесуальним законодавством порядку розподілу справ між судами одного й того самого рівня залежно від території, на яку поширюється їхня юрисдикція.
Правила територіальної підсудності не передбачають процесуальних переваг суду якої-небудь ланки над судом того самого рівня, а також виключного права того чи іншого суду на розгляд справ певної категорії, у зв'язку з чим суд, виявивши, що провадження у справі відкрито без дотримання правил територіальної підсудності, може відповідно до статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України передати адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду.
Суди однієї ланки мають однакову компетенцію і рівні можливості щодо розгляду будь-якої справи, яка за предметною підсудністю віднесена до їхньої юрисдикції. Виходячи з цього, в частині четвертій статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що в разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.
Таким чином, само по собі недотримання правил територіальної підсудності не впливає і не може вплинути на визначення того, чи був склад суду повноважним у тому розумінні, в якому цей термін ужито в пункті 4 частини першої статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач не оскаржив правильність встановлених судом першої інстанції обставин.
При перегляді справи у суді вищої інстанції саме по собі недотримання правил територіальної підсудності не може мати наслідком скасування судового рішення.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтею 22, частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.03.13 у справі № 122/12578/13-а залишити без задоволення.
2. Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.03.13 у справі № 122/12578/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 16 серпня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис М.В. Кукта
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна