Справа № 732/1421/13-ц
провадження № 2/732/354/13
іменем України
"21" серпня 2013 р. м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої - судді Карпинської Н.М., секретарі - Харитоновій Т.М., за участі представника позивача - Логвиненко О.В., відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості у сфері теплопостачання,-
01.08.2013 року, що підтверджується штампом поштового відділення (а.с. 14) представник ПАТ «Облтеплокомуненерго» звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 заборгованість в сумі 1605 гривень (одна тисяча шістсот п'ять гривень), що утворилась за період із 01.09.2011 року по 28.02.2013 року внаслідок несплати наданих за адресою: АДРЕСА_1, послуг позивача у сфері теплопостачання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно рішення виконавчого комітету Городнянської міської ради № 139 від 19 червня 2007 року ПАТ «Облтеплокомуненерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в тому числі для споживачів-відповідачів за цим позовом., частки власності яких у згаданій квартирі протягом періоду заборгованості були рівними. Відповідачі в установленому Законом порядку не відмовились від послуг позивача, однак ухилились від їх оплати, що породжує юридичні наслідки стягнення заборгованості в судовому порядку.
Під час розгляду справи в судовому засіданні представник позивача підтримала раніше заявлені позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі. Пояснила, що обраний позивачем солідарний порядок стягнення заборгованості зумовлений неподільністю предмета зобов'язання, оскільки попередньо встановлено, що протягом періоду заборгованості кожен із співвідповідачів проживав у згаданій квартирі певний проміжок такого періоду, а не постійно.
Відповідач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні розрахунок заборгованості не оспорювали. Не погодились із обраним позивачем солідарним порядком її стягнення. Вважають, що обов'язок її погасити виник у кожного із співвідповідачів і має бути співмірним із часткою у праві спільної власності на квартиру. Вказують, що протягом періоду заборгованості за вище згаданою адресою проживали періодично, а з весни 2012 року постійно проживають в інших квартирах. Відповідачі визнають, що від послуг позивача, отриманих за адресою: АДРЕСА_1, в установленому законом порядку не відмовились. Посилаючись на те, що в період із 01.08.2011 року по 28.02.2013 року відповідачам належало по 1/3 частині згаданої квартири, просять поділити заборгованість на три рівні частини. Обґрунтовують доцільність дольового порядку стягнення заборгованості законодавчо встановленим обов'язком співвласників нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями пов'язаними із спільним майном відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заявлений до нього позов не визнав. Не оспорюючи розрахунок заборгованості, вказав, що обов'язок по її відшкодуванню виник у співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а не у нього. Сам він у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, офіційно змінив реєстрацію місця свого проживання з жовтня 2012 року. У період з вересня 2011 року по жовтень 2012 року, коли був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, користувався 75 процентною знижкою на комунальні послуги як учасник бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_4 (а.с. 41). Вважає, що в той час, коли він фактично проживав у вказаній квартирі, послуги надані ПАТ «Облтеплокомуненерго» за нього компенсувала держава. Заборгованість виникла внаслідок невиконання обов'язків споживачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які і повинні її відшкодувати. Крім того відповідач посилається на те, що 16 жовтня 2012 року Городнянським районним судом була затверджена мирова угода, згідно якої він передав у власність ОСОБА_3 1/3 частину квартири АДРЕСА_1. Ухвала про затвердження мирової угоди в апеляційній інстанції не переглядалась, набрала законної сили в установленому законом порядку. У зв'язку з зазначеною угодою вважає безпідставним посилання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на дольову відповідальність кожного із трьох співвідповідачів перед ПАТ «Облтеплокомуненерго» в межах 1/3 частки власності на квартиру.
Заслухавши пояснення сторін, приймаючи до уваги їх доводи і заперечення, встановивши обставини, якими обґрунтовуються такі вимоги і заперечення, з'ясувавши характер та взаємовідносини сторін, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та про доцільність дольового порядку їх задоволення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрував місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.20); ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18); ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).
Разом з тим суд приймає до уваги положення Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні», N 1382-IV від 11.12.2003 року, який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні. Так, у відповідності до абз. 7 статті 3 в редакції Законів N 5088-VI ( 5088-17 ) від 05.07.2012, N 5492-VI ( 5492-17 ) від 20.11.2012, реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, те, що місцем реєстрації співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є інша квартира, ніж та, що зазначена в позові ПАТ «Облтеплокомуненерго», не може бути підставою для висновку про те, що вони не являлись споживачами послуг наданих позивачем за адресою: АДРЕСА_1. У відповідачів перед позивачем виникли не обов'язки наймачів житлового приміщення, а обов'язки співвласників такого приміщення.
Із свідоцтва про право власності на житло (а.с. 39) виданого згідно розпорядження Городнянської районної ради № 375 від 29.12.1995 року встановлено, що квартира АДРЕСА_1 передана на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.
В реєстрі прав власності на нерухоме майно до 27.06.2013 року (а.с. 36) право приватної власності на квартиру значилось зареєстрованим за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 по 1/3 частині за кожним.
16 жовтня 2012 року Городнянським районним судом затверджена мирова угода між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, згідно якої ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_3 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не змогли самостійно домовитись про подальшу реалізацію затвердженої судом мирової угоди, її реалізація відбулась тільки 27.06.2013 року після додаткового зобов'язання ОСОБА_2 в судовому порядку (провадження № 2/2505/456/12 від 22.05.2013 року) надати протягом одного місяця до реєстраційної служби Городнянського РУЮ Чернігівської області належні документи для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину квартири за умовами угоди від 16.10.2012 року.
Згідно дослідженого в судовому засіданні витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 5458518 (а.с. 37-38) 27.06.2013 року прийнято рішення про державну реєстрацію згаданої частки квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 Саме з цього часу ОСОБА_3 стала власницею 2/3 частин цієї квартири.
Тому посилання відповідача ОСОБА_2 на те, що з часу затвердження судом мирової угоди ( 16.10.2012 року) він взагалі не може притягуватись як відповідач за борги, що виникли у цій квартирі, не можуть визнані судом обґрунтованими. Оскільки угода підлягала нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, момент зміни часток у праві спільної власності пов'язується Законом саме з такими діями, і саме вони породжують для сторін нові права та обов'язки.
Таким чином, у період із 01.09.2011 року по 28.02.2013 року, за який виникла заборгованість за надані ПАТ «Облтеплокомуненерго» послуги в квартирі АДРЕСА_1, її співвласниками були всі три відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2. Втрьох вони і мають відповідати перед позивачем.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 користується правом на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Його право підтверджено посвідченням серії НОМЕР_4 (а.с. 41). Зокрема, згідно п. 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається 75 процентна знижка плати за користування комунальними послугами в межах середніх норм споживання.
Відповідно до приписів п. 22 Правил надання послуг з централізованого опалення , постачання холодної та гарячої води і водовідведення , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 ( з наступними змінами ) у разі встановлення квартирних засобів обліку їх показання розподіляються пропорційно кількості мешканців квартири . Пільги споживачам з оплати послуг надаються на частку, отриману після такого розподілу, за фактичними витратами , але не вище нормативів ( норм ) споживання , визначених законодавством.
Оскільки у квартирі, про яку йдеться у позові, не були встановлені засоби обліку, пільга, в тому числі з вільного волевиявлення відповідача ОСОБА_2, нараховувалась в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання). Згідно приписів п. 22, абзац 2 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей , що проживають разом з ними , незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Площа житла, на яку нараховується 75-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім'ї осіб, які не мають права на знижку плати ( Стаття 12 Закону N 3551-XII доповнена частиною третьою згідно із Законом N 52-IV ( 52-15 ) від 04.07.2002 ).
Тож, проведений позивачем розрахунок сум заборгованості відповідачів за надання послуг з теплопостачання (а.с.9) узгоджується з приписами вищезазначених норм законодавства. Заборгованість нарахована за мінусом пільги, якою з вільного волевиявлення відповідача ОСОБА_2 спільно користувались він, його дружина ОСОБА_3 і дочка ОСОБА_4 Тому в цій частині суд визнає заперечення відповідача ОСОБА_2 про відсутність у нього обов'язку відшкодувати заборгованість, що утворилась внаслідок отриманих послуг з теплопостачання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, необґрунтованими. Надані послуги з теплопостачання, що не охоплені вище згаданою пільгою, яка не була стовідсотковою, мають бути оплачені співвідповідачами на загальних підставах у рівних частинах, що відповідає таким засадам цивільного судочинства як: справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст. 3 ЦК України).
При цьому суд враховує, що після переведення за заявою відповідача належних йому пільг за новою адресою його реєстрації, він особисто користувався такими пільгами, а плата за послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 почала нараховувалась в повному обсязі.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 лютого 2002 року N 3-рп/2002 зазначено, що власність гарантує не лише права власників, а й зобов'язує, покладає на них певні обов'язки.
З вказаного випливає, що отримуючи пільги, гарантовані йому законом за новою адресою реєстрації, відповідач ОСОБА_2 не звільняється як співвласник від оплати послуг в квартирі за адресою: АДРЕСА_1.
У відповідності до ст. 11 ЦК України зобов'язання виникають не тільки з підстав, передбачених законодавством, зокрема з угод, а також з дій громадян і організацій, які в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки, а тому фактично між сторонами виникли цивільно-правові відносини, внаслідок яких позивач надав послуги, а відповідачі ці послуги отримали.
ПАТ «Облтеплокомуненерго» протягом періоду із 01.09.2011 року по 28.02.2013 року надавало послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідачі, залишаючись у цей період співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1, не відмовились від їх отримання.
Згідно частини 3 пункту 5 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги. Крім того пунктом 19 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, визначено, що розрахунковим періодом для оплати відповідних послуг є календарний місяць, а плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Розрахунок боргу відповідачів за надані їм послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання є правильним, і ніким не спростований (а.с.9), несплата суми боргу в установленому законом порядку породжує наслідки стягнення заборгованості в судовому порядку.
Разом з тим, суд не може погодитись, що у відповідачів виник солідарний обов'язок. Не погоджується суд із необхідністю, про яку йдеться в позовних вимогах, застосувати відповідний солідарний порядок стягнення заборгованості.
Суд виходить з наступного. У відповідності до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Згідно із статтею 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
При цьому солідарна відповідальність законодавчо встановлена Житловим кодексом у відношенні наймачів та членів його сім'ї по зобов'язаннях, які виникають із договору найму жилого приміщення. Договором між сторонами солідарна відповідальність не встановлювалась.
Відносини відповідачів між собою є відносинами учасників спільної часткової власності, а тому в даному випадку підлягає застосуванню спеціальна норма права, сформульована в статті 360 ЦК України.
Так, у відповідності до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З огляду на вказане, кожен із співвідповідачів є відповідальним перед ПАТ «Облтеплокомуненерго» відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності. Оскільки частки їх власності у період заборгованості були рівними, сума боргу має бути поділена на три рівні частини. Позовні вимоги ПАТ «Облтеплокомуненерго» про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за надані в квартирі АДРЕСА_1 послуги з теплопостачання слід задовольнити у дольовому порядку.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем при зверненні з позовом до суду (а.с. 1,1-а) в межах законодавчо визначеного розміру 229 грн 40 коп слід стягнути на користь ПАТ «Облтеплокомуненерго» з відповідачів пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у рівних частинах.
Керуючись ст.ст. 10,11,209,212-215,294 ЦПК України, ст.. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 360 Цивільного кодексу України, п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, водопостачання холодної та гарячої води і водовідведення, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, -
Позовні вимоги ПАТ «Облтеплокомуненерго» про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заборгованості за надані в квартирі АДРЕСА_1 послуги з теплопостачання задовольнити у дольовому порядку.
Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» 535 грн (п'ятсот тридцять п'ять гривень) в рахунок стягнення заборгованості за теплопостачання за період із 01 вересня 2011 року по 28 лютого 2013 року та 76 грн (сімдесят шість гривень) 47 коп. (сорок сім копійок) в рахунок повернення сплаченого при подачі позову до суду судового збору.
Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» 535 грн (п'ятсот тридцять п'ять гривень) в рахунок стягнення заборгованості за теплопостачання за період із 01 вересня 2011 року по 28 лютого 2013 року та 76 грн (сімдесят шість гривень) 47 коп. (сорок сім копійок) в рахунок повернення сплаченого при подачі позову до суду судового збору.
Стягнути із ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» 535 грн (п'ятсот тридцять п'ять гривень) в рахунок стягнення заборгованості за теплопостачання за період із 01 вересня 2011 року по 28 лютого 2013 року та 76 грн (сімдесят шість гривень) 46 коп. (сорок шість копійок) в рахунок повернення сплаченого при подачі позову до суду судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі і не були присутніми під час проголошення рішення суду мають право подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Суддя Н. М. Карпинська