Справа № 169/600/13-ц
Провадження № 2/169/213/13
Категорія: 36
22 серпня 2013 року смт. Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Турак О.В.
при секретарі Луцик Н.М.
з участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину,
Позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
Свій позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_4 В шестимісячний строк він звернувся в Турійську державну нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, де йому стало відомо, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті склала та посвідчила у встановленому порядку заповіт, згідно якого усе своє майно заповіла внучці ОСОБА_2 Оскільки остання не являється внучкою спадкодавця ОСОБА_4, і взагалі не перебуває з нею в родинних відносинах, позивач вважає, що свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані ОСОБА_2 з порушенням законодавства, та що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 являється він.
Просить визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видані Турійською державною нотаріальною конторою 27 грудня 2010 року на ім'я ОСОБА_2
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 просила у позові відмовити, посилаючись на те, що ОСОБА_4 на випадок своєї смерті залишила заповіт, що був посвідчений Боблівською сільською радою Турійського району 30 листопада 2006 року, яким заповіла усе своє майно їй. Відповідач зазначила, що вона як працівник соціальної служби більше 15 років доглядала за ОСОБА_4, яка називала її онукою. Так само вона назвала її при складанні заповіту в сільській раді. Оскільки свідоцтва про право на спадщину на її ім'я видані нотаріусом на підставі заповіту від 30 листопада 2006 року, відповідач ОСОБА_2 вважає, що саме вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 та оспорювані свідоцтва отримала на законних підставах.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1222 ч.1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.
В силу ч. ч. 1, 2 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_1, дві земельні ділянки загальною площею 3.31 га, розташовані на території Боблівської сільської ради Турійського району, майновий пай в пайовому фонді СВК ім. Панасюка О.С., та грошові вклади, які знаходяться на збереженні у відділенні Ощадбанку с. Бобли Турійського району, що стверджується документами, наявними у спадковій справі №158/2010 до майна померлої ОСОБА_4, що надана нотаріусом на запит суду (а. с. 30-58).
ОСОБА_4 залишила заповіт від 30 листопада 2006 року на ім'я ОСОБА_2, яким заповіла останній усе своє майно, де б воно не було, і з чого воно б не складалося, і взагалі усе те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право (а. с. 43).
Вказаний заповіт посвідчений Боблівською сільською радою Турійського району 30 листопада 2006 року, зареєстрований в реєстрі за №224, є чинним, не скасованим, сторонами не подано доказів про те, що заповіт є недійсним.
Отже, спадкування на все майно після смерті ОСОБА_4 відбулося за заповітом від 30 листопада 2006 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 в шестимісячний строк подала заяву в Турійську державну нотаріальну контору про прийняття спадщини та 27 грудня 2010 року отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вищезазначене спадкове майно (а. с. 51-53).
Згідно Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, що втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, однак, була чинною на момент видачі нотаріусом оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за заповітом, вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах або займаються приватною нотаріальною діяльністю. Відповідно до Закону України «Про нотаріат», Цивільного та Сімейного кодексів України нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії: посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності, тощо), вживають заходи щодо спадкового майна, видають свідоцтва про право на спадщину.
Розділ 22 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначає, що на майно, що переходить за правом спадкування до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину, видача свідоцтва провадиться у строки, установлені цивільним законодавством України. Свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством, кожному з них окремо із визначенням прізвища, імені, по батькові та часток у спадщині інших спадкоємців. Письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. При підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, при переході майна за правом спадкоємства за заповітом до інших учасників цивільних відносин свідоцтво про право на спадщину видається цим особам. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом шляхом витребування доказів перевіряє: факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво, перевіряє коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.
Таким чином діючим законодавством передбачено порядок оформлення спадкових прав, зокрема отримання свідоцтва про право на спадщину.
27 грудня 2010 року державним нотаріусом Турійської районної державної нотаріальної контори було видано відповідачу ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка є спадкоємцем всього майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с.51-53).
За змістом положень ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Суд приходить до висновку, що оспорювані свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані на ім'я ОСОБА_2 правомірно, оскільки остання мала право на спадкування після смерті ОСОБА_4 за заповітом від 30 листопада 2006 року, чинність якого позивачем не оспорюється.
Відсутність родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_4 та спадкоємцем ОСОБА_2 не позбавляють останню права на спадкування, оскільки в силу ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Не заслуговують на увагу суду доводи позивача з посиланням на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, про те, що нотаріус при видачі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 27 грудня 2010 року не перевірив документи, що підтверджують факт родинних відносин, оскільки вказаний Порядок діє з 22 лютого 2012 року, тоді як оспорювані свідоцтва видані 27 грудня 2010 року.
Згідно ж п. 214 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5, що втратила чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5, однак, була чинною на момент видачі нотаріусом оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за заповітом, якщо спадкоємець за заповітом бажає, щоб у свідоцтві про право на спадщину були зазначені родинні чи інші відносини із спадкодавцем, нотаріус вимагає подання документів, які б стверджували ці відносини. Оскільки такі відносини в оспорюваних свідоцтвах не зазначені, подання відповідних документів нотаріус не був зобов'язаний вимагати.
Позивач ОСОБА_3 не успадковував після смерті ОСОБА_4 ні за заповітом, оскільки складений на його ім'я заповіт від 18 квітня 1990 року скасований заповітом, складеним спадкодавцем пізніше - 30 листопада 2006 року, ні за законом, так як спадкування в даному випадку відбувалося за заповітом, а права на обов'язкову частку у спадщині позивач не має.
Згідно ст. 60 ч. 1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ст. 60 ч. 2 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі.
Як роз'яснив пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Посилання позивача ОСОБА_3 на те, що він є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 та при видачі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за заповітом порушені його права на спадкове майно, не підтверджені жодними доказами, та не можуть бути покладені в основу рішення.
У зв'язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про безпідставність вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом.
Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.
Керуючись ст. ст. 1223, 1235, 1301 ЦК україни, ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 61, 88, 209, 215 ЦПК України, суд
У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий /підпис/
Суддя Турійського районного суду О.В.Турак