Справа № 159/1907/13-к Провадження №11-кп/773/122/13 Головуючий у 1 інстанції: Денисюк Т.В.
Категорія: ст.198 КК України Доповідач: Фідря О. М.
27 серпня 2013 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Фідрі О.М.,
суддів - Денісова В.П., Борсука П.П.,
при секретарі - Бубало О.О.,
з участю прокурора - Леміщака Д.М.,
обвинуваченого - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 07 червня 2013 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, непрацюючий, неодружений, раніше судимий:
- 31.07.2007 року Ковельським міськрайонним судом за ч.1,ч.3 ст.358, ч.1 ст.263 КК України із застосуванням ст..ст.70,75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 3 роки. Постановою Камінь-Каширського районного суду від 25.01.2008 року звільнення скасовано та ОСОБА_1 направлено для відбування покарання в місця позбавлення волі;
- 22.06.2009 року Турійським районним судом за ч.2 ст.156 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі. Постановою Луцького міськрайонного суду від 02.04.2010 року звільнений від відбування покарання умовно-достроково з невідбутим строком 2 роки 9 днів,
засуджений за ст.198 КК України на 6 (шість) місяців арешту.
На підставі ст.ст.71,72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Турійського районного суду Волинської області від 22.06.2009 року та постанови Луцького міськрайонного суду від 02.04.2010 року про умовно-дострокове звільнення на 2 роки 9 днів, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць.
Початок відбування покарання ОСОБА_1 постановлено обчислювати з 03 червня 2013 року.
Зараховано в строк відбування покарання ОСОБА_1 час перебування під вартою з 28.01.2012 року по 25.03.2013 р.
Запобіжний захід на час вступу вироку в законну силу щодо ОСОБА_1 залишити попередній - тримання під вартою.
Вирішено питання про речові докази.
Цим же вироком засуджено обвинувачених:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 за ч.1 ст.185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі та за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_3, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки;
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання призначеного за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Іваничівського районного суду Волинської області від 20.04.2011 року (яка становить 3 роки позбавлення волі), ОСОБА_4 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 1 (один) місяць.
Вирок щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ніким не оскаржувався.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати,
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він, достовірно знаючи про вчинення ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4 22.11.2011 року о 04 годині ранку крадіжки металобрухту вагою 96 кг., вартістю 212,40 грн., заздалегідь не обіцяючи, того ж дня о 05 годині ранку збув даний металобрухт разом із ОСОБА_3, здавши його на пункт прийому металобрухту по вул. Ветеранів в м. Ковелі.
Обвинувачений ОСОБА_1, у своїй апеляційній скарзі, просить вирок Ковельського міськрайонного суду від 07 червня 2013 року скасувати, закрити провадження у справі. Зазначає, що крадених речей не збував і не мав наміру їх збувати, був лише свідком. Вважає, що судом безпідставно не взято до уваги його та обвинуваченої ОСОБА_3 показань, про те, що він крадений металобрухт не збував.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який просив вирок суду залишити без зміни, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 до задоволення не підлягає.
Висновки суду про винність ОСОБА_1 у заздалегідь не обіцяному збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, ґрунтується на матеріалах справи. Кваліфікація таких його дій за ст.198 КК України є правильною.
ОСОБА_1 в судовому засіданні, як вірно у вироку вказав суд, визнав, що знав, що металобрухт ОСОБА_3 та ОСОБА_4 викрадають з подвір'я потерпілого ОСОБА_5 Самі обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ствердили, що коли вони викрадали металобрухт ОСОБА_1 стояв неподалік місця крадіжки, а потім пішов з ними до пункту приймання металобрухту.
Показання ОСОБА_4, ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 спростовано заяви ОСОБА_1 про те, що він був випадковим свідком крадіжки.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні також ствердив, що металобрухт здавали ОСОБА_1 та ОСОБА_3, гроші віддав ОСОБА_1 Підстав для сумніву в показаннях свідка ОСОБА_6 колегія суддів не вбачає.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що він металобрухт лише приносив до пункту приймання, а здавали його і брали гроші за нього ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Усі обвинувачені вказали, що гроші витратили спільно на власні потреби- придбавши цигарки та спиртні напої.
Обвинувачений ОСОБА_1, як вбачається з його показань, знав, що за металобрухт свідок ОСОБА_6 заплатив 98 грн. Також він визнав, що був на території пункті здачі металобрухту разом з ОСОБА_3
З врахуванням вищенаведених доказів суд І інстанції зробив правильний висновок, про те, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 реалізовував завідомо для нього крадений металобрухт.
У зв'язку з цим доводи апелянта про те, що він не реалізовував викрадений ОСОБА_4 та ОСОБА_3 металобрухт, безпідставні.
Судом дано оцінку усім показанням, які ОСОБА_1 давав під час кримінального провадження, в суді, і обґрунтованим є висновок суду про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 змінили показання, заявляючи про непричетність ОСОБА_1 до реалізації краденого металобрухту, з метою уникнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за скоєне.
Судом досліджувалось питання щодо ваги викраденого металобрухту. Виходячи з суми коштів, які обвинувачені отримали за цей металобрухт - 96 грн., та показань свідків ОСОБА_6, який вказав, що платив за 1 кг. металобрухту 1 грн., суд встановив, що викрадено було 96 кг. металобрухту. А згідно довідки складеної ТзОВ «ВМГ» вартість 96 кг. металобрухту становить 212,4 грн. (ч.1 а.с.28).
Вина ОСОБА_1 у заздалегідь не обіцяному збуті майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, ґрунтується на матеріалах справи, доведена об'єктивними доказами, які зібрані у передбаченому законом порядку і належним чином оцінені судом. Кваліфікація таких його дій за ст.198 КК України є правильною.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину, який є злочином середньої тяжкості, особу винного, його ставлення до вчиненого, обставиною, що обтяжує його покарання визнав рецидив злочину. Суд призначив винному покарання за вчинений ним злочин в межах санкції закону, за яким засудив, а за сукупністю вироків - відповідно до ст.ст. 71, 72 КК України.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_1 покарання необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для скасування вироку з врахуванням доводів, зазначених у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 07 червня 2013 року щодо нього - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалу може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Головуючий:
Судді :