19 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
головуючого Дьоміної О.О.,
суддів: Касьяна О.П., Матвєєвої О.А., Парінової І.К., Юровської Г.В.,
розглянувши заяву ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання частково недійсним іпотечного договору,
ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання частково недійсним укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (далі - ТОВ «Екобуд») та публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» (далі - ПАТ «АКБ Київ») договору іпотеки № 371д від 18 вересня 2007 року в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,32 кв. м з підстав невідповідності його вимогам закону. Крім цього, ОСОБА_6 просив зняти заборону відчуження нерухомого майна та вилучити запис з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо зазначеної квартири і змінити запис у Державному реєстрі іпотек про обтяження майнових прав на квартиру.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 січня 2012 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним іпотечний договір № 371д від 18 вересня 2007 року, укладений між ТОВ «Екобуд» та ПАТ «АКБ «Київ», в частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру № 88 загальною площею 60,32 кв. м в будинку АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7
Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 зняти заборону відчуження нерухомого майна - зазначеної квартири.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 січня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Не погодившись із рішенням апеляційного суду, ОСОБА_6 оскаржив його у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 12 вересня 2012 року залишено без змін.
Після постановлення зазначеної ухвали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява про її перегляд з підстав неоднакового застосування касаційним судом норм статей 203, 215, частини 2 статті 583 ЦК України, статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (пункт 1 частини 1 статті 355 ЦПК України).
Розглянувши заяву про перегляд судового рішення і додані до неї документи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що заява про перегляд судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 1 статті 354 ЦПК України сторони та інші особи, які брали участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень у цивільних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Статтею 355 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, може бути подана за сукупності таких умов:
· судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права;
· справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин;
· має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.
Обґрунтовуючи неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм статей 203, 215, частини 2 статті 583 ЦК України, заявник зазначав, що колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про перегляд ухвали якої подано заяву, безпідставно погодилася з позицією апеляційного суду, який відмовив у задоволенні позову про визнання іпотечного договору частково недійсним, адже вважала, що відповідно до норм статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного іпотечного договору, предметом договору іпотеки могло бути нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а іпотекодавцем за таким іпотечним договором міг бути не лише замовник, а й забудовник як особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам.
На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм заявник посилався на ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 березня 2012 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2013 року, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2013 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 квітня 2013 року, в яких суд, застосовуючи для вирішення справи ті ж самі норми матеріального права, дійшов протилежних висновків і підтримав позицію судів нижчих інстанцій про те, що майнові права на нерухоме майно не могли бути предметом іпотеки в силу норм частини 2 статті 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, а їх передача в іпотеку без згоди володільця, який сплатив повну вартість з метою їх набуття, не відповідає закону.
Враховуючи те, що при вирішенні справи суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права (норм статей 203, 215, частини 2 статті 583 ЦК України, частини 2 статті 5 Закону України «Про іпотеку», статті 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» у редакціях, чинних на момент укладення оспорюваного договору іпотеки), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заява про перегляд судового рішення підлягає задоволенню, а справа - допуску до провадження Верховного Суду України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 358 ЦПК України до заяви додаються копії різних за змістом судових рішень, в яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
Судовими рішеннями, на які заявник посилається як на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК, можуть бути рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України від 22 лютого 2007 року № 697-V «Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ».
Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Зважаючи на викладене, заявник не може здійснювати посилання на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2012 року як на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 355 ЦПК України, оскільки постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішень судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі та не свідчить про те, що відбулося неоднакове застосування норм матеріального права під час вирішення спору по суті. Крім цього, посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 30 січня 2013 року не може бути взяте до уваги, адже така постанова ухвалена Верховним Судом України не як судом касаційної інстанції.
Керуючись статтями 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання частково недійсним іпотечного договору, за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 грудня 2012 року.
Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї документами надіслати до Верховного Суду України.
Копію ухвали про допуск справи до провадження разом із копією заяви про перегляд судового рішення надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Дьоміна
Судді: О.П. Касьян
О.А. Матвєєва
І.К. Парінова
Г.В. Юровська