іменем україни
15 серпня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Наумчука М.І.
суддів: Горелкіної Н.А., Мартинюка В.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2013 року,
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ТОВ «Темп» про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Зазначав, що з 5 листопада 1990 року працював на посаді столяра ТОВ «Темп». 3 жовтня 1994 року позивача переведено на посаду начальника столярного цеху. З 17 серпня 2007 року столярний цех ТОВ «Темп» було заблоковано невідомими особами, позивача та інших працівників не допущено до місця роботи. З серпня 2007 року ОСОБА_1 фактично не працював на підприємстві, заробітна плата йому не виплачувалась. У зв'язку з чим просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 1 серпня 2007 року по день ухвалення рішення у справі в розмірі встановленої мінімальної заробітної плати за відповідні періоди в сумі 37599 грн 62 коп.
Заочним рішенням Оболонського районом суду м. Києва від 14 грудня 2011 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Темп» на користь ОСОБА_1 з серпня 2007 року по 14 листопада 2011 року середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 37599 грн 62 коп.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2013 року заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до поданої позовної заяви ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Згідно положень КЗпП України, інших норм трудового законодавства, вимушений прогул має місце та підлягає оплаті працівнику в разі його незаконного звільнення, затримки видачі останньому трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу, затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Як на підставу стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу позивач посилався на те, що 17 серпня 2007 року столярний цех був заблокований невідомими особами, у зв'язку з чим він не міг потрапити на своє робоче місце, з того часу заробітна плата йому не виплачується, хоча трудовий договір з ним не припинений.
З огляду на викладене, коли передбачених чинним законодавством обставин, за яких можливе стягнення заробітної плати на користь працівника за час вимушеного прогулу, не встановлено і на такі ОСОБА_1 на підтвердження заявлених вимог не посилався, з врахуванням того, що останній продовжує перебувати в трудових відносинах з відповідачем, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, який був предметом розгляду.
Зроблені в рішенні апеляційного суду висновки в цій частині ґрунтуються на поданих сторонами доказах і відповідають нормам матеріального і процесуального права.
Неможливість виконання працівником трудових обов'язків не з його вини за певних обставин може вважатись простоєм, який підлягає оплаті відповідно до ст. 113 КЗпП України.
Однак, вимог про оплату часу простою позивач не заявляв.
З огляду на те, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга підлягає відхиленню згідно із положеннями ст. 337 ЦПК України.
Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення апеляційного суду м. Києва від 5 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.І. Наумчук
Судді:Н.А. Горелкіна В.І. Мартинюк