21 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Висоцької В.С., Савченко В.О., Умнової О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_7, яка діє також в інтересах малолітнього ОСОБА_8, Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, Спеціалізованого підприємства «Львівські виробничі та інформаційні системи», третіх осіб - Головного управління юстиції у Львівській області, Львівського міського бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Третьої Львівської державної нотаріальної контори, органу опіки та піклування Шевченківської рай адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_10, про визнання свідоцтва про придбання квартири недійсним, визнання торгів такими, що не відбулися та визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2013 року,
встановила:
У вересні 2003 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнив, доповнив, посилаючись на те, що йому та ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 5 липня 1996 року належала квартира АДРЕСА_1. Про те, що квартира приватизована, ні йому, ні дітям не було відомо. Оригінал свідоцтва про право власності на квартиру вони не отримували, підписів своїх не ставили, їхні приватизаційні чеки невикористані.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_11 померла. Після її смерті ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом про стягнення з нього та дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_5 - як спадкоємців ОСОБА_11, суми боргу в розмірі 11 125 грн, яка рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 14 лютого 2001 року була стягнута.
ОСОБА_4 зазначав, що не міг відповідати в порядку спадкування за борги ОСОБА_11, оскільки з 1992 року шлюб між ним та ОСОБА_11 було розірвано, а діти могли відповідати за боргами спадкодавця лише в розмірі спадкового майна.
Вказував, що державною виконавчою службою була описана належна позивачам квартира й без належного повідомлення їх про проведення прилюдних торгів 16 вересня 2002 року спірну квартиру було продано ОСОБА_12, а 18 вересня 2002 року останньому видано свідоцтво про придбання квартири з прилюдних торгів.
Оскільки державним виконавцем не враховано, що на праві власності в спадкодавця був транспортний засіб, не було встановлено ринкової вартості майна під час проведення оцінки квартири, а ціну значно занижено. ОСОБА_4 просив визнати недійсними свідоцтво про придбання квартири з прилюдних торгів, акт про прилюдні торги, реєстраційне посвідчення.
У лютому 2004 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсними розпорядження органу приватизації та свідоцтво про право власності на квартиру від 5 липня 1996року.
Справи об'єднано в одне провадження.
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 помер, то свідоцтво про право на спадщину за законом видано дружині, ОСОБА_7 та малолітньому сину, ОСОБА_8
У процесі розгляду справи в якості співпозивачів вступили ОСОБА_6 та ОСОБА_13, які остаточно просили визнати недійсним розпорядження Шевченківської районної адміністрації від 4 липня 1996 року № 945 у частині передачі у власність квартири АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану квартиру, видане 5 липня 1996 року на ім'я ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_5, та анулювати запис про реєстрацію квартири на праві власності в бюро технічної інвентаризації; визнати недійсними свідоцтво про придбання квартири з прилюдних торгів та акт про прилюдні торги; визнати недійсним реєстраційне посвідчення, видане на ім'я ОСОБА_12; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом, згідно з якими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стали власниками спірного житла по Ѕ частині кожний.
Рішенням Шевченківського районного суду від 31 грудня 2010 року відмовлено в задоволенні позову.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано частково.
Визнано недійсними: прилюдні торги, проведені 9 вересня 2002 року з реалізації квартири що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; акт про прилюдні торги, затверджений 16 вересня 2002 року про придбання 9 вересня 2002 року ОСОБА_12 вказаної квартири; свідоцтво від 18 вересня 2002 року, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_14 на ім'я ОСОБА_12 про право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване в реєстрі за № 3116; реєстраційне посвідчення від 19 грудня 2002 року, видане Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експерті оцінки на ім'я ОСОБА_12 про право власності на вказану квартиру; свідоцтва про право на спадщину за законом від 7 червня 2005 року видані на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1, зареєстровані в реєстрі за №№ 3-943 та 3-945.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на спірну квартиру за позивачами залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволенні позову, апеляційний суд вірно виходив із того, що під час підготовки та проведення прилюдних торгів було порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» та Тимчасового положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.
Висновок суду підтверджений матеріалами справи, дослідженими судом.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, рішення апеляційного суду Львівської області від 13 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.С. Висоцька
В.О. Савченко
О.В. Умнова