ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа №
За позовом Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав»
До Дочірнього підприємства «Мережа-Трейд»
3-я особа Дочірнє підприємство «Інфо-Мережа»
Про укладення договору
Суддя Л.В.Прокопенко
Представники:
Від позивача Ховхун Ю.Е. -п/к (дов. б/н від 06.10.2008 р.)
Від відповідача Волтарніст М.О. -п/к (дов. № 5 від 20.03.2008 р. № 5), Куралесін М.О. -п/к (дов. від 16.12.2008 р. №16/12)
Від 3-ї особи Волтарніст М.О. - п/к (дов. № 16/12 від 16.12.2008 р.), Куралесін М.О. -п/к (дов. б/н від 01.01.2009 р.)
Обставини справи:
Позовні вимоги заявлені про зобов'язання укласти договір про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав, проект якого додано до позовної заяви.
Ухвалою суду від 03.10.2008 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судове засідання на 14.11.2008 р.
Судове засідання 14.11.2008 р. не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному.
Ухвалою суду від 17.11.2008 р. розгляд справи призначено на 28.11.2008 р.
Ухвалою суду від 28.11.2008 р. розгляд справи відкладено на 19.12.2008 р., до участі по справі притягнено в якості 3-ї особи ДП «Інфо-Мережа».
Ухвалами суду від 19.12.2008 р., 27.01.2009 р. розгляд справи відкладався.
В судовому засіданні 20.01.2009 р. оголошувалася перерва.
В судовому засіданні 13.02.2009 р. оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
Позивач є уповноваженою організацією колективного управління згідно свідоцтва № 3 від 07.10.2003 р. і здійснює збір винагороди за комерційне використання фонограм згідно ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Відповідач є суб'єктом господарювання, одним з видів діяльності якого є утримання супермаркету під торговельною маркою «Фуршет»за адресою: вул. Русанівська Набережна, 4. У зазначеному супермаркеті здійснюється публічне виконання музичних творів шляхом їх подання через розташовані у приміщенні супермаркету відповідні технічні засоби (репродуктори, радіомережу), внаслідок чого виконання цих музичних творів є доступним для сприйняття відвідувачами та персоналом закладу.
Такий факт був зафіксований позивачем 03.02.2008 р. шляхом відеозйомки, здійсненої у приміщенні супермаркету.
Таким чином, відповідач є суб'єктом комерційного використання фонограм, і на нього розповсюджується обов'язок самостійно здійснювати нарахування сум винагороди згідно розділу І додатку до Постанови Кабінету Міністрів України № 71 від 18.01.2003 р. «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку їх виплати». А отже, на думку позивача, відповідач є суб'єктом господарювання, на якого законом покладено обов'язок укласти з уповноваженою організацією колективного управління договір про виплату винагороди за комерційне використання фонограм, на підставі якого і здійснювати виплату цієї винагороди.
Позивач, у свою чергу, є однією з організацій, уповноважених на укладення таких договорів.
26.05.2008 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 01/26/05/08 з пропозицією укласти договір про виплату винагороди за комерційне використання фонограм та додав до нього два примірники проекту договору, однак поштове відправлення повернене позивачу за закінченням терміну його зберігання.
Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогою укласти договір про виплату винагороди за комерційне використання фонограм в примусовому порядку.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.
Відповідачем надано у платне строкове користування ДП «Інфо-Мережа»внутрішній простір приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Русанівська Набережна, 4 для розміщення в цьому просторі Супровідної інформації третіх осіб, що підтверджується договором № 13 від 01.07.2007 р. та актом приймання-передачі від 01.07.2007 р.
Згідно п. 1.2 договору супровідна інформація -це інформація розважального, пізнавального, освітнього характеру тощо, в тому числі, музичні твори як з текстом, так і без такого, яка розповсюджується всередині приміщення.
Пунктами 6.1 та 7.2 договору передбачено, що ДП «Інфо-Мережа»гарантує додержання законодавства України про інтелектуальну власність у відношенні розміщення у внутрішньому просторі приміщення супровідної інформації та несе повну відповідальність за розміщення такої інформації, а ДП «Мережа-Трейд»звільняється від будь-якої відповідальності, пов'язаної із розміщенням супровідної інформації у внутрішньому просторі даного приміщення.
Таким чином, на сьогоднішній день ДП «Мережа-Трейд»не є користувачем внутрішнього простору приміщення, що розташоване в м. Києві по вул. Русанівська Набережна, 4, а тому не може бути суб'єктом комерційного використання фонограм в цьому приміщенні і не зобов'язане укладати з уповноваженою організацією колективного управління договір про виплату винагороди за комерційне використання фонограм в цьому приміщенні.
3-я особа проти задоволення позовних вимог заперечила з таких підстав.
Для використання внутрішнього простору приміщення за цільовим призначенням ДП «Інфо-Мережа»уклало з ТОВ «Медіа Ріелт»договір № У-2008/1 від 24.03.2008 р., відповідно до якого ТОВ «Медіа Ріелт»зобов'язалось розробити та сформувати збірник музичних творів з подальшою передачею його для ДП «Інфо-Мережа».
Відповідно до акту №1 прийому-передачі виконаних робіт від 24.03.2008р. ТОВ «Медіа Ріелт»передало ДП «Інфо-Мережа»розроблений та сформований ними збірник музичних творів та передало право на використання цих творів.
Також 3-я особа покликається на ст. 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права»власник музичного твору особисто має право здійснювати управління цим музичним твором, що і було зроблено ТОВ «Медіа Ріелт»шляхом підписання та виконання умов договору № У-2008/1.
Так як в даному випадку, за твердженням 3-ї особи, музичні твори використовуються зі згоди власника, і оплата за таке використання здійснюється безпосередньо власнику, то у позивача відсутні жодні підстави зобов'язувати як відповідача, так і 3-ю особу укладати договір про сплату винагороди за використання фонограм.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Щодо права позивача на звернення до суду, в даному випадку суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»збирання винагороди за використання фонограм (відеограм) і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків.
Ця стаття передбачає існування організацій колективного управління майновими правами авторів, які здійснюють, в тому числі, захист прав конкретних авторів на підставі укладених з ними договорів, та з їх числа - уповноважених організацій, що укладають відповідні договори з користувачами на збір винагороди (з одного боку) та з організаціями колективного управління щодо розподілу цієї винагороди.
Для заявлення позовних вимог організацією колективного управління майновими правами авторів саме як уповноваженою організацією підтвердження укладення договорів з авторами для звернення до суду не потрібне, так як уповноважені організації укладають договори не щодо виконання конкретних творів, а щодо свого репертуару в цілому, і в наступному розподіляють винагороду між тими організаціями колективного управління, з якими виконавці та виробники фонограм (відеограм) уклали договори.
За таких обставин суд вважає необґрунтованими висновок відповідача про недоведеність права позивача на звернення до суду.
Щодо позовних вимог по суті суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель). Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління.
Таким чином, у випадку використання об'єктів авторського права у своїй господарській діяльності у формах, передбачених ст. 43 Закону, відповідач зобов'язаний дотримуватися авторських прав у порядку, передбаченому законодавством (шляхом укладення відповідного договору з уповноваженою організацією).
В той же час, позивач не є єдиною організацією колективного управління, що згідно ст. 43 Закону отримала статус уповноваженої, так як згідно Порядку визначення уповноважених організацій колективного управління, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 21.05.2003 р. № 309, кількість уповноважених організацій не обмежена.
Таким чином, відповідач, враховуючи положення ст. ст. 6, 627 ЦК України може укласти договір з будь-якою з існуючих уповноважених організацій, а не лише з позивачем.
В той же час суд зазначає, що в даному випадку надані позивачем докази використання відповідачем у своїй господарській діяльності об'єктів авторських та/або суміжних прав і не можуть вважатися належними.
Зокрема, наданий суду акт фіксації не може бути належним доказом використання відповідачем фонограм музичних творів, так як складений за відсутності представників відповідача невідомими особами.
Щодо наданої відеозйомки, то вона також не може бути прийнята в якості належного доказу по справі, так як наданий суду відеозапис не дає можливості ідентифікувати місце проведення запису, час та джерело походження звукових сигналів, зафіксованих записом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
В той же час суд наголошує на тому, що у випадку використання у своїй діяльності об'єктів авторського та/або суміжних прав відповідач на виконання вимог ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права»зобов'язаний укласти відповідний договір з уповноваженою організацією колективного управління.
Окремо суд наголошує на тому, що будь-які правочини з третіми особами не можуть звільнити відповідача від виконання обов'язку дотримувати права інтелектуальної власності.
Зокрема, надані суду договори між ДП «Мережа-Трейд»та ДП «Інфо-Мережа»№ 13 від 01.07.2007 р. та між ДП «Інфо-Мережа»та ТОВ «Медіа Ріелт»№ У-2008/1 від 24.03.2008 р., незалежно від їх змісту не можуть бути підставою для звільнення відповідача від обов'язку дотримувати авторські та суміжні права 3-х осіб у своїй діяльності.
Ознайомлення зі змістом вказаних договорів дозволяє зробити висновок про їх невідповідність чинному законодавству і неможливість виникнення на їх підставі будь-яких прав та обов'язків.
Згідно змісту наданого суду договору № 13 від 01.07.2007 р. його предметом є надання у строкове платне користування внутрішнього простору приміщення з метою розміщення реклами та супровідної інформації третіх осіб в межах такого об'єкту. Тобто, зазначений договір є договором найму (оренди) в розумінні глави 58 ЦК України і має відповідати вимогам законодавства щодо договорів такого виду.
Згідно ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
В свою чергу, згідно ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Визначений предметом договору внутрішній простір річчю в розумінні ст. 179 ЦК України визнаний бути не може, відповідно, не може бути предметом, щодо якого можуть виникнути права і обов'язки правовідносин оренди (найму).
За таких обставин договір № 13 від 01.07.2007 р. не може прийматися до уваги судом при розгляді справи з огляду на його невідповідність вимогам ч.1 ст. 203 ЦК України.
В свою чергу, договір між ДП «Інфо-Мережа» та ТОВ «Медіа Ріелт» № У-2008/1 від 24.03.2008 р. є похідним від попередньо укладеного договору, тому також не може бути підставою для виникнення прав і обов'язків.
Крім того, суду не надано жодних доказів наявності у ТОВ «Медіа Ріелт»повноважень на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, що, в свою чергу свідчить про відсутність права на передачу використання музичних творів у зазначеної юридичної особи.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-89, 93 ГПК України, суд, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
2. Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня прийняття.
Суддя Л.В.Прокопенко