"20" березня 2009 р.
Справа № 20/195-08-4046
За позовом: Міністерства транспорту та зв'язку України;
до відповідача: Одеської міської ради;
Одеської обласної ради;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська залізниця;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1.Управління об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації; 2. Одеська обласна державна адміністрація;
про визнання права власності.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
Від позивача: Кіташевський Д.А., діючий за дов. №8921/15/14-08 від 25.12.2008року.
Від Одеської міської ради: не з'явились.
Від Одеської обласної ради: Погорелова О.Ю., діюча за дов. №Р-39-238 від 05.02.2008 року.
Від третьої особи - Одеської залізниці: Кіташевський Д.А., діючий за дов. № 121 від 08.01.2009 року.
Від Управління об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації: Запольський О.А., діючий за дов. №01-15/8829 від 08.12.2008року.
Від Одеської обласної державної адміністрації: не з'явились.
У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст.77 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради та КП «ОМБТІ та РОН», в якій, з урахуванням заяви про зменшення та уточнення позовних вимог (т.3 а.с.48-52), просить визнати за державою Україна в особі Міністерства транспорту та зв'язку України право власності на нерухоме майно, що знаходиться в повному господарському віданні Одеської залізниці, а саме: будівлю вокзалу площею 12 812 кв.м., 1952 року побудови, що розташована за адресою: м. Одеса, площа Привокзальна, 2.
В якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору позивачем визначено Одеську залізницю.
Ухвалою суду від 10.12.2008р., на підставі наданого представником позивача клопотання, провадження у справі в частині вимог, заявлених до КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості», припинено відповідно до п. 1.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Із врахуванням того, що нерухоме майно (пасажирський вокзал Одеса-Головна), яке розташоване за адресою: м. Одеса, площа Привокзальна, 2, відноситься до пам'ятників архітектури м. Одеси, у зв'язку з чим рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, для встановлення повної та об'єктивної істини по справі, ухвалою суду від 10.12.2008р. Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 23.12.2008р., на підставі клопотання відповідача Одеської міської ради, приймаючи до уваги, що відповідно до Рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003року №154-ХХІV, Одеській обласній державній адміністрації делеговані повноваження по управлінню об'єктами спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області, визначених у розділі 1-11 додатку до рішення, зокрема, будівля залізничного вокзалу, у зв'язку з чим рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки Одеської обласної державної адміністрації, для встановлення повної та об'єктивної істини по справі, до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Одеську обласну державну адміністрацію.
Крім того, враховуючи, що залізничний вокзал, який є предметом спору по справі №20/195-08-4046, належить до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, судом ухвалою від 26.01.2009р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено Одеську обласну раду.
На виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 18.02.2009р. та 11.03.2009р., позивач уточнив законодавчі підстави набуття державою в особі міністерства права власності на будівлю вокзалу та звернення з цього приводу до суду. У наданій заяві та поясненнях (т.3 а.с.48-58) позивач зазначив, що відповідно до ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав зокрема є: акти прийому нерухомого майна до експлуатації (якщо будівництво та введення в експлуатацію нерухомого майна відбувалося власником) та інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.
Пунктом 6.1. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності, які видаються зокрема місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування юридичним особам:
- на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;
- юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, крім правовстановлюючих документів, передбачених у додатку 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення.
Позивач зазначає, що з метою проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м. Одеса, площа Привокзальна, 2, Одеська залізниця (в особі свого відокремленого структурного підрозділу пасажирського вокзалу Одеса-Головна Одеської залізниці) звернулась до відповідача з прохання оформити свідоцтво про право власності на об'єкт.
Листом від 21.08.2007 №8943 юридичним управлінням Одеської міської ради надано відповідь про можливість оформлення права власності лише після надання документів, які посвідчують право власності (зокрема акту державної комісії про прийняття зазначеного об'єкту введення в експлуатацію або інших).
Позивач зазначає, що будівництво об'єкту здійснювалося Одеською залізницею самостійно, об'єкт введений в експлуатацію, однак акти про введення до експлуатації об'єкта у Міністерства транспорту та зв'язку та у Одеської залізниці не збереглися.
Згідно з Державним актом на право постійного користування землею (серія № І-ОД 000301), виданого на підставі рішення Одеської міської ради від 28.04.2000 за №1234-ХХШ, Одеській залізниці надано у постійне користування для виробничої діяльності земельна ділянка площею 377,06 га. З викопіровки ділянки смуги відводу вбачається, що об'єкт знаходиться на земельній ділянці, яка надана Одеській залізниці у користування.
Зазначене свідчить про те, що у Одеської залізниці існує право господарського відання відносно об'єкту, а у Міністерства транспорту та зв'язку України - право власності, оскільки згідно з:
- ч. 3 ст. 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду;
- ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом;
- ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, підставою звернення позивача до суду є ст. 392 Цивільного кодексу України, відповідно до якої власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право.
При цьому, позивач вказує, що ст.392 ЦК України не передбачає попереднього звернення до органу місцевого самоврядування, а відмовивши Одеській залізниці у оформленні права державної власності, Одеська міська рада фактично заперечила (не визнала) наявність такого права.
Враховуючи, що акти прийняття майна в експлуатацію та проектно-кошторисна документація позивачем втрачена, саме це і зумовило відмову Одеської міської ради у оформленні свідоцтва на право власності.
Крім того, міністерство вважає, що Рішення Одеської обласної ради від 12.05.93р. №449-ХХІ «Про заходи щодо охорони та використання пам'яток історії та культури в Одеській області», відповідно до якого залізничний вокзал був прийнятий Одеською обласною радою до комунальної власності, не є належним доказом та не свідчить про знаходження спірного майна у комунальній власності.
У судовому засіданні 18.03.2009року представник позивача та третьої особи позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача (Одеської міської ради) надав відзив, в якому просить суд прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Одеса, площа Привокзальна, 2.
Одеська міська у відзиві зазначає, що Одеська залізниця з вимогою про оформлення та видачу свідоцтва про право власності зверталась до Одеської міської ради, а не до Виконавчого комітету Одеської міської ради, якому делеговані функції щодо видачі свідоцтва про право власності, та відповідь про неможливість оформлення свідоцтва про право власності отримала саме Одеська залізниця, а не Міністерство транспорту та зв'язку України, таким чином права та охоронювані законом інтереси Міністерства транспорту та зв'язку України не були порушені внаслідок дій Одеської міської ради, що в свою чергу облишає Міністерства транспорту та зв'язку України заявляти самостійні вимоги на предмет спору.
Крім того, відповідач зазначає, що між позивачем та відповідачем відсутній будь - який спір відносно вищенаведених об'єктів нерухомого майна, тобто, відсутній предмет спору, що є підставою для припинення провадження у справі.
Одеська обласна рада надала суду відзив (т.2 а.с.64-69), в якому проти заявленого позову заперечує, посилаючись на те, що згідно з ч. 4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Згідно з п. 10 розділу V вказаного Закону майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні й обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
Рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів від 20 квітня 1982 року № 230 "Про затвердження додаткового переліку пам'яток архітектури місцевого значення" будівля залізничного вокзалу, розташована за адресою: м. Одеса, Привокзальна площа, була віднесена до переліку пам'яток архітектури місцевого значення.
Відповідно до рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 12 травня 1993 року № 449-ХХІ "Про заходи щодо охорони та використання нерухомих пам'яток історії та культури в Одеській області" нерухомі пам'ятки історії та культури в Одеській області, що перебували у державній власності, були прийняті у комунальну власність Одеської обласної Ради народних депутатів.
Рішенням Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада»затверджена нова редакція переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, станом на 01.09.2006 р. Пункт 8 вказаного переліку «об'єкти культурної спадщини»діє в редакції п. 11 рішення Одеської обласної ради від 24 квітня 2003 року № 154 - XXIV «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада».
Згідно із п. 11.1.282. зазначеного Переліку залізничний вокзал, 1950-1952 /пл. Привокзальна/ є об'єктом спільної власності територіальних громад Одеської області, управління якою здійснює обласна рада.
Факт належності спірного об'єкта нерухомості до спільної власності територіальних громад Одеської області, управління якою здійснює обласна рада, підтверджується також тим, що зазначене рішення обласної ради вже оскаржувалося у суді у справі № 22/401-06-11665А за позовом Одеської міської ради до Одеської обласної ради про визнання нечинним рішення Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада" та заборону Одеській обласній раді вживати заходи щодо усунення Одеської міської ради від управління майном, що знаходиться у спільній власності сіл, селищ, міст Одеської області, а також вирішувати питання про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів спільної комунальної власності без погодження із сільськими, селищними, міськими та районними у містах радами. Рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006 р., яке було залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2007 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2008 р., у задоволені адміністративного позову було відмовлено повністю, у зв'язку з тим, що суд не знайшов підстав для визнання нечинним вищевказаного рішення, оскільки воно ґрунтується на положеннях законодавства України.
Враховуючи зазначене, відповідач -Одеська обласна рада, посилаючись на непорушність права власності, закріплене у ст.321 ЦК України, вважає вимоги позивача не обґрунтованими.
Третя особа -Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації надало заперечення проти позову (т.2 а.с.60-63), в яких вважає позовні вимоги безпідставними.
Управління зазначає, що під час війни 1941-1944 рр. було знищено будівлю залізничного вокзалу Одеса-Головна, який було споруджено у гармонійних формах псевдоренесансу архітекторами О.Й.Бернардацці і Г.П.Лонським, інженером Шевцовим (був використаний проект, розроблений в 1879 р. - Петербурзьким зодчим В.Шретером). Архітектором Л.М.Чуприним у співавторстві з В.Березницьким спроектовано нову споруду, будівництво якої велось у 1950-1952 рр. Об'ємна композиція залишилася такою самою, що була в зруйнованому вокзалі (Габаритні розміри-111,3 м (з боку Привокзальної площі) 118,9 (з боку Старосінної площі). Загальна площа біля 10200 кв.м.
Будівля, розташована на Привокзальній площі №2, в м. Одесі, залізничний вокзал, взята під охорону держави як пам'ятка архітектури місцевого значення, рішенням Одеського облвиконкому від 20.04.1982 р. № 230 «Про затвердження додаткового списку пам'яток архітектури місцевого значення», відповідно до статті 17 Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" у редакції 1978 року, згідно з якою переліки пам'яток історії та культури республіканського значення затверджуються Радою Міністрів Української РСР, а переліки пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів
Враховуючи, що відповідно до Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, станом на 1 квітня 2003 року, затвердженого рішенням обласної ради від 24.04.2003 № 154-ХХІУ «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління, яким здійснює обласна рада», зазначена будівля є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління, якими здійснює обласна рада, третя особа вважає вимоги позивача безпідставними.
Третя особа на стороні відповідача -Одеська обласна державна адміністрація письмових та усних пояснень щодо позову не надала.
Дослідивши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до чинного процесуального законодавства суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог. Право на зміну предмету позову або його підстав надано ст.22 ГПК України виключно позивачу.
Уточнюючи на вимогу суду підстави заявлення позову про визнання права власності, Міністерство транспорту та зв'язку України зазначило основною підставою наданого позову ст.392 ЦК України.
Аналізуючи зміст зазначеної статті, суд зазначає, що законодавець вказаною нормою встановив два випадки можливості звернення до суду із позовом про визнання права власності, тобто у разі, коли підтверджене правовстановлюючим документом право власності позивача оспорюється або не визнається відповідачем, або якщо позивач втратив документ, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, для доведення свого права, якщо воно піддається сумніву іншими особами, позивач повинен надати докази, що підтверджують наявність в нього права власності на майно, або факт втрати документа, що посвідчує таке право.
В порушення вимог зазначеної статті позивачем -Міністерством транспорту та зв'язку України не надано належних доказів на підтвердження таких фактів.
Надані документи, які підтверджують наявність спірного майна на балансі Одеської залізниці та здійснення підприємством витрат на утримання цього майна, не можуть бути прийняті судом в якості доказів для встановлення права власності, оскільки знаходження майна на балансі не є безспірною ознакою належності права власності, а, користуючись зазначеною будівлею, Одеська залізниця цілком правомірно здійснює витрати на її утримання, таким чином, факт утримання майна також не є доказом належності державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права власності на будівлю вокзалу.
Крім зазначеного, вирішуючи питання по суті, суд також враховує той факт, що будівля вокзалу є пам'яткою архітектури місцевого значення.
12 травня 1993 року Одеською обласною Радою народних депутатів прийнято рішення № 449-ХХІ «Про заходи для охорони та використання нерухомих пам'яток історії і культури в Одеській області" згідно з діючим на момент прийняття рішення законодавством, відповідно до якого прийнято до комунальної власності обласної ради нерухомі пам'ятки історії і культури.
Рішенням обласної ради від 18.11.2005 г. № 709-ІУ був відхилений протест прокуратури Одеської області на п.2 рішення обласної ради від 12.05.1993 г. № 449 - XXI «Про заходи для охорони і використання нерухомих пам'яток історії і культури в Одеській області».
Рішенням Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада»затверджена нова редакція переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, станом на 01.09.2006 р. Пункт 8 вказаного переліку «об'єкти культурної спадщини»діє в редакції п. 11 рішення Одеської обласної ради від 24 квітня 2003 року № 154 - XXIV «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада».
Згідно із п. 11.1.282. зазначеного Переліку залізничний вокзал, 1950-1952 /пл. Привокзальна/ є об'єктом спільної власності територіальних громад Одеської області, управління якою здійснює обласна рада.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Приймаючи до уваги, що вищевказані рішення обласної ради не були скасовані або визнані нечинними у встановленому порядку, а, навпаки, факт чинності рішення обласної ради підтверджений рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.2006р. у справі № 22/401-06-11665А за позовом Одеської міської ради до Одеської обласної ради про визнання нечинним рішення Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 року № 73-V "Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада", залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2007 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2008 р., суд не знаходить підстав для визнання за державою в особі Міністерства транспорту та зв'язку України права власності на будівлю вокзалу площею 12 812 кв.м., 1952 року побудови, що розташована за адресою: м. Одеса, площа Привокзальна, 2.
З урахуванням вищевикладеного, у позові слід відмовити, у зв'язку з чим підстави для покладення на відповідачів судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
суд -
1. У позові відмовити.
Суддя Щавинська Ю.М.
рішення підписано 25.03.2009р.