79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.03.09 Справа№ 26/246
За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів Львівської області
до відповідача1: Жидачівської міської ради, м. Жидачів Львівської області
до відповідача2: Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», м. Львів
про: визнання недійсним договору оренди землі
Суддя Деркач Ю.Б.
при секретарі Боровець Я.
Представники:
від позивача Федиш В.Б. -юрисконсульт (довіреність № 23-5-3506юр від 06.11.2008 р.), Слюсарчук Ю.М. -представник (довіреність № 23-5-5863юр від 25.12.2008 р.)
від відповідача1 Старак Н.М. -юрисконсульт (довіреність № 20 від 03.01.2008 р.)
від відповідача2 Гаврушко А.І. -юрисконсульт (довіреність № 166 від 25.02.2009 р.)
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки
передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів Львівської області звернулося до господарського суду з позовною заявою до Жидачівської міської ради, м. Жидачів Львівської області та Жидачівського районного відділу земельних ресурсів у м. Жидачів Львівської області, м. Жидачів Львівської області про визнання недійсним договору від 20.11.2007 року оренди землі площею 6,5840 га під біовідстійником, укладеного між Жидачівською міською радою та ВАТ «ЖЦПК», який зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100004, зобов'язання Жидачівського районного відділу земельних ресурсів скасувати державну реєстрацію зазначеного договору, а також про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 6,5840 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ № 14, зареєстрованого 12.09.1995 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.
Ухвалою суду від 15.09.2008 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 28.10.2008 р. В судовому засіданні 28.10.2008 р. оголошувалась перерва до 18.11.2008 р. Ухвалою суду від 28.10.2008 р. продовжено строк розгляду спору. Ухвалою суду від 18.11.2008 р. розгляд справи відкладався до 09.12.2008 р. Ухвалою суду від 09.12.2008 р. замінено відповідача2 -Жидачівський районний відділ земельних ресурсів у м. Жидачів Львівської області його правонаступником -Управлінням Держкомзему у Жидачівському районі Львівської області та розгляд справи відкладався до 27.01.2009 р.
26.01.2009 р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з заявою про зміну підстав позову до Жидачівської міської ради Львівської області та Жидачівського районного відділу земельних ресурсів м. Жидачів Львівської області про визнання недійсним договору від 20.11.2007 року оренди землі площею 6,5840 га під біовідстійником, укладеного між Жидачівською міською радою та ВАТ «ЖЦПК», який зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100004, зобов'язання Жидачівського районного відділу земельних ресурсів м. Жидачів Львівської області скасувати державну реєстрацію зазначеного договору, а також про визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 6,5840 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ № 14, зареєстрованого 12.09.1995 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.
Ухвалою суду від 27.01.2009 р. розгляд справи відкладався до 03.03.2009 р. Ухвалою суду від 03.03.2009 р. замінено неналежного відповідача2 -Управління Держкомзему у Жидачівському районі Львівської області на належного відповідача2 -Львівську регіональну філію Державного підприємства «Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах та розгляд справи відкладався до 20.03.2009 р.
Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступні обставини:
20.11.2007 року між ВАТ «ЖЦПК»(орендар) та Жидачівською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі площею 6,5840 га під біовідстійником, зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100004 (далі -договір оренди землі).
Об'єктом оренди за даним договором оренди та його предметом є земельна ділянка, що складає частину земельної ділянки, якою користується позивач на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ № 14, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12.09.1995 року за № 6 (далі - Державний акт на право постійного користування), як правонаступник Державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат відповідно до ч. 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні»від 27 березня 1991 року № 887-XII, п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 року, з наступними змінами та доповненнями, ч. 2 ст. 108 ЦК України та ч. 5 ст. 59 ГК України.
У зв'язку з добровільною відмовою від права постійного користування частиною земельної ділянки, у період з 1998 року по 2005 рік позивач звертався до відповідача1 з клопотаннями про вилучення із постійного користування окремих частин земельної ділянки.
За розглядом вказаних клопотань позивача, відповідачем1 були прийняті відповідні рішення про вилучення з постійного користування земельних ділянок, загальна площа яких становить 16,7847 га, за рахунок земель, якими користується позивач на підставі Державного акту на право постійного користування землею.
Зміни, зумовлені зазначеним вилученням частин земельної ділянки, до Державного акту на право постійного користування не вносилися.
У 2006 році проведено інвентаризацію земель позивача при складанні Технічної документації із землеустрою при проведенні робіт для укладення договору оренди на землю позивача та встановлено фактичну площу земель, якими користується підприємство на підставі Державного акту на право постійного користування землею. Згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації № 4010 від 26.01.2007 року фактична площа земель, що перебувають у користуванні позивача склала 141,2862 га та складається з семи земельних ділянок, щодо яких між сторонами було укладено договори оренди земельних ділянок від 20.11.2007 року, в тому числі спірний договір оренди землі.
Частиною 2 ст. 92 ЗК України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.
Згідно п. 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу»№ 563-ХІІ від 18.12.1990 року та п. 6 розділу Х «Перехідні положення»ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, а у разі непереоформлення після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.
Однак, 22.09.2005 року Рішенням Конституційного Суду України № 5рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (далі -рішення КСУ від 22.09.2005 року), п. 6 розділу X Перехідних положень ЗК України та п. 6 Постанови про земельну реформу були визнані неконституційними, у зв'язку з чим позивач вважає, що право користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування він не втратив та що зазначений акт є чинним.
Також позивачем зазначається, що чинним земельним законодавством України передбачений вичерпний перелік підстав припинення права постійного користування землею, жодна з яких щодо права користування землею позивачем не настала. Так, позивач не звертався до відповідача1 із заявою про добровільну відмову від права постійного землекористування, а також відповідач1 не приймав рішення відповідно про вилучення земельної ділянки, наданої позивачу у постійне користування, що також свідчить, що право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акта на право постійного користування позивача не припинялося.
Згідно ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 92, 93 ЗК України право користування реалізується у формі права постійного користування або оренди.
Таким чином, позивач вважає, що передання йому відповідно до договору оренди землі від 20.11.2007 року у користування на праві оренди земельної ділянки, яка не була попередньо вилучена із користування на праві постійного користування, є порушенням припису ч. 5 ст. 116 ЗК України, що є підставою визнання договору оренди землі від 20.11.2007 року недійсним відповідно до ст.ст. 203, 215 ЦК України у зв'язку з недодержанням в момент його укладення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка встановлює, що «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства».
Представник відповідача1 в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзивах, зокрема з наступних підстав:
З посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII зі змінами і доповненнями, як на підставу припинення у позивача права користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування, відповідачем1 стверджується, що земельна ділянка була передана у користування державному підприємству Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат, яке наказом Фонду державного майна України від 29.12.1995 року було перетворено у ВАТ «ЖЦПК», що є юридичним фактом для припинення користування земельною ділянкою у зв'язку з перетворенням державного підприємства у ВАТ «ЖЦПК».
Також відповідачем1 зазначається, що жодне із прийнятих рішень Жидачівської міської ради по питанню виготовлення технічної документації та укладення договорів оренди на земельні ділянки починаючи з 2005 року позивачем у судовому порядку оскаржене не було.
Відповідачем1 вказується, що в Державному акті на право постійного користування землею зазначена земельна ділянка площею 170,23 га, в той час як за даними інвентаризації та виготовленої Технічної документації у користуванні позивача перебуває земельна ділянка площею 141,2862 га.
При цьому, порядок оформлення та видачі Державних актів регулюються Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. № 43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 р. за № 354/3647 (далі -Інструкція від 4 травня 1999 р. № 43), якою не передбачено можливості внесення будь-яких змін до Державних актів на право власності та на право постійного користування землею щодо площі земельної ділянки, зміни власника та назви власника земельної ділянки, що, на думку Жидачівської міської ради, є підставою для оформлення нових документів на користування земельними ділянками.
Відповідно до ст. 92 ЗК України позивач не може отримати в користування земельну ділянку на праві постійного користування, у зв'язку з чим укладення договору оренди землі від 20.11.2007 року відповідач1 вважає правомірним та єдиним можливим способом отримання позивачем земельної ділянки у користування.
Представник відповідача2 в судове засідання з'явився, проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у письмовому пояснення, зокрема з наступних підстав:
Відповідачем2 зазначається, що підписання договору оренди землі від 20.11.2007 року свідчить про погоджену дію сторін та вказує на те, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та бажали настання відповідних правових наслідків. Враховуючи, що договір є добровільною угодою сторін, у разі незгоди с ним або певними його умовами, позивач вправі був не підписувати його та не подавати його на державну реєстрацію.
Також, відповідачем2 вказується, що згідно Положення про Львівську регіональна філія ДП «Центр ДЗК», затвердженого наказом Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах»від 22.08.2003 № 153-к, філія не є юридичною особою, тому не може бути відповідачем по справі і просить припинити провадження у справі в частині вимог до Львівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК»
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:
20.11.2007 року між позивачем та відповідачем1 було укладено договір оренди землі площею 6,5840 га під біовідстійником, зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії ДП «Центр ДЗК»у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100004.
Об'єктом оренди за даним договором оренди та його предметом є земельна ділянка, що складає частину земельної ділянки, якою користується позивач на праві постійного користування, що підтверджується планом-схемою земельної ділянки, планом зовнішніх меж землекористування.
12.09.1995 року Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат отримав на праві постійного користування земельну ділянкою площею 170,23 га, на якій розміщені виробничі приміщення підприємства, біовідстійник, під'їзна колія та сміттєзвалище, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ № 14, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 12.09.1995 року за № 6.
26.12.1995 року було створено Відкрите акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат»за наказом Фонду державного майна України № 56-АТ від 25.12.1995 року шляхом перетворення державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат у відкрите акціонерне товариство з наступним продажем акцій, що належали державі в майні товариства згідно плану приватизації.
Відповідно до ч. 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні»від 27 березня 1991 року № 887-XII (в редакції, яка діяла на момент перетворення державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат на ВАТ «ЖЦПК»), при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.
Аналогічно у п. 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 року, з наступними змінами та доповненнями (в редакції, яка діяла на момент перетворення державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат на ВАТ «ЖЦПК»), передбачено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства; акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.
Відповідно до наданих позивачем Статуту ВАТ «ЖЦПК», зареєстрованого в Жидачівській районній державній адміністрації Львівської області (розпорядження № 900 від 26.12.1995 року, реєстраційний № 00278807), наказу Фонду державного майна України № 56-АТ від 25.12.1995 року, Балансу підприємства на 01.01.1996 року та Акту оцінки цілісного майнового комплексу від 23.11.1995 року, затвердженого головою Фонду державного майна України, достовірність яких не оспорюється відповідачем1, судом встановлено, що ВАТ «ЖЦПК»є правонаступником (шляхом перетворення) майнових та немайнових прав і обов'язків державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат.
Слід також зазначити, що вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною, передбачений пунктами 1-9 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII зі змінами і доповненнями (далі -ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII) (в редакції, яка діяла на момент перетворення державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат на ВАТ «ЖЦПК») та ст. 141 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами і доповненнями (далі -ЗК України) (після 01.01.2002 року).
В ч. 1 ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963 року зі змінами і доповненнями (далі -ЦК УРСР) (в редакції, яка діяла на момент перетворення державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат на ВАТ «ЖЦПК»), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).
Тобто, правова норма ч. 1 ст. 37 ЦК УРСР не пов'язує припинення юридичної особи з її перетворенням.
Крім того, згідно вимог ч. 5 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів -сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.
Однак, як пояснив представник відповідача1, Жидачівська міська рада не виносила рішення про припинення права користування землею у ВАТ «ЖЦПК», згідно з ч. 5 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, що свідчить про те, що Жидачівська міська рада визнала факт користування ВАТ «ЖЦПК»земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування.
Тому, посилання відповідача1 на пункт 3 ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, як на підставу припинення права користування ВАТ «ЖЦПК»земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування, є безпідставними, а тому не беруться судом до уваги.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази припинення права користування земельною ділянкою з інших підстав, передбачених ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII.
Посилання відповідача1 на постанову Вищого господарського суду України від 22.01.2009 р. по справі № 13/234, у якій зазначено, що «суд першої інстанції правомірно не погодився з позивачем в тому, що він всупереч приписів закону переоформив право постійного користування землею на оренду земельних ділянок, оскільки у нього є в наявності Державний акт від 12.09.1995 року на право постійного користування землею, посилаючись на рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року, оскільки Державний акт на право постійного користування втратив чинність у зв'язку з переоформленням правовідносин сторін з постійного користування на орендні відносини», як на підставу припинення у ВАТ «ЖЦПК»права користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування, теж є безпідставним з огляду на наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому у мотивувальній частині вказуються, зокрема, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.
Отже, відповідач1 робить посилання саме на доводи, тобто результат оціночної діяльності господарського суду, які містяться у постанові Вищого господарського суду України від 22.01.2009 р. по справі № 13/234, а не на обставини справи, встановлені господарським судом.
Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 22.01.2009 р. по справі № 13/234, вищезазначений висновок суд робить презюмуючи факт укладення договору оренди.
Однак, в даному випадку Договір оренди землі є оспорюваним правочином, у зв'язку з його невідповідністю ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка встановлює, що «зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства».
Таким чином, вирішуючи питання про можливу недійсність правочину, суд не може керуватися доводами, що ґрунтуються на правових наслідках дійсності такого правочину, яка оспорюється.
Крім того, доводи інших судів, викладених в мотивувальній частині рішення не є фактами, в розумінні ч. 2 ст. 35 ГПК України, у зв'язку з чим не мають преюдиційної сили.
Тому, суд не бере до уваги таке посилання відповідача1 на доводи, які містяться у рішенні іншого господарського суду.
Крім того, суд не може погодитися з доводами відповідача1 про те, що у ВАТ «ЖЦПК»припинилося право користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування землею, обгрунтовуючи це тим, що після прийняття Жидачівською міською радою відповідних рішень про вилучення з постійного користування у ВАТ «ЖЦПК»частини земельної ділянки, відповідно до Технічної документації із землеустрою при проведенні робіт для укладення договору оренди, що була затверджена рішенням Жидачівської міської ради № 1501 від 23.05.2007 року та включала інвентаризацію земель, площа земельної ділянки, якою користується ВАТ «ЖЦПК»на праві постійного користування становить 141,2862 га, а в Державному акті на право постійного користування землею зазначено 170,23 га.
По-перше, абз. 1 п. 3.5. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 р. № 28, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 р. за № 31 (далі -Інструкція від 15 квітня 1993 р. № 28), було передбачено, що у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносяться ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта.
Однак, новою Інструкцією від 4 травня 1999 р. № 43, не передбачено можливості внесення змін до державного акта у разі зміни меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта.
Тому, суд погоджується з твердженнями позивача, які спростовують наведені доводи відповідача 1, про те, що ВАТ «ЖЦПК»не мало можливості внести зміни до Державного акту на право постійного користування землею.
По-друге, ані ч. 1 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII, ані ст. 141 ЗК України (після 01.01.2002 року), у яких зазначений вичерпний перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною, не пов'язує припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною із зміною (зменшенням) розмірів земельної ділянки, яка відбулася після видачі державного акта.
Тому, суд не бере до уваги вищезазначені доводи, на які посилається відповідач1.
Також суд не може погодитися з доводами Жидачівської міської ради, що відповідно до чинного законодавства України Державний акт на право постійного користування землею не може бути документом, що підтверджує право користування ВАТ «ЖЦПК»на земельні ділянки для ведення підприємницької діяльності, тому що це суперечить вимогам ст.ст. 92, 93 Земельного кодексу України, а єдиним можливим способом оформлення правовстановлюючого документу на землю, як зазначає відповідач1, є закріплення права користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки.
Дане твердження відповідача1, крім зазначеного вище, також спростовується наступним.
Згідно абз. 6 ч. 5 ст. 7 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII (в редакції, яка діяла на момент перетворення державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат на ВАТ «ЖЦПК»), у постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям. Слід зазначити, що на той час ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII не пов'язував право постійного користування юридичних осіб із формою власності.
У період з 1998 по 2005 р.р. позивач звертався до відповідача1 з клопотанням про вилучення із постійного користування певних частин земельної ділянки, у зв'язку з добровільною відмовою від права постійного користування на такі частини земельної ділянки. За результатами розгляду вказаних клопотань позивача, відповідачем1 були прийняті відповідні рішення про вилучення з постійного користування саме ВАТ «ЖЦПК»земельних ділянок, а не у державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (що підтверджується відповідними рішеннями Жидачівської міської раді про вилучення земельних ділянок у ВАТ «ЖЦПК», які були прийняті відповідно до вимог ч. 5 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII ), із загальної земельної ділянки, якою користується ВАТ «ЖЦПК»на підставі Державного акту на право постійного користування землею:
- рішенням № 377 від 09.10.1998 року вилучено земельну ділянку площею 3,552 га;
- рішенням № 522 від 31.12.1998 року -земельну ділянку площею 2,00 га;
- рішенням № 1505 від 23.05.2000 року -земельну ділянку площею 2,6 га;
- рішенням № 2203 від 15.03.2001 року -земельні ділянки площею 5,1973 га, 0,5490 га;
- рішенням № 2803 від 14.11.2001 року -земельну ділянку площею 0,1935 га;
- рішенням № 2104 від 13.07.2004 року -земельну ділянку площею 0,7136 га;
- рішенням № 3217 від 25.05.2005 року -земельні ділянки площею 1,06 га, 0,6493 га, 0,0354 га, 0,0208 га, 0,1538 га, 0,06 га.
Тому, суд виходить з того, що Жидачівська міська рада приймаючи рішення про вилучення із земельного користування у ВАТ «ЖЦПК»вказаних вище земельних ділянок, визнала тим самим факт, що після перетворення державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат у ВАТ «ЖЦПК», ВАТ «ЖЦПК»продовжує користуватися землею на підставі Державного акту на право постійного користування.
Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами позивача про те, що до нього в порядку правонаступництва перейшли все майно, всі права та обов'язки Державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат, в тому числі право постійного користування земельною ділянкою на підставі Державного акту на право постійного користування.
З аналогічних підстав суд спростовує відповідні заперечення відповідача1 про припинення права користування земельною ділянкою у зв'язку з припиненням Державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат.
Крім того, судом на підставі матеріалів наявних в справі встановлено, що 06.12.1996 року відповідачем1 прийнято ухвалу, якою визнано недійним зазначений Державний акт на право постійного користування землею, як такий, що виготовлений з порушенням земельного законодавства.
13.02.1997 року рішенням арбітражного суду Львівської області по справі № 3/133 за позовом ВАТ «ЖЦПК»до Жидачівської міської ради ухвалу Жидачівської міської ради від 06.12.1996 року визнано недійсною, а Державний акт на право постійного користування землею визнано таким, що виданий без порушень земельного законодавства, що діяло на момент винесення цього рішення.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Таким чином, встановлений рішенням арбітражного суду Львівської області по справі № 3/133 від 13.02.1997 року факт чинності Державного акту на право постійного користування та належність права постійного користування землею ВАТ «ЖЦПК»станом на 13.02.1997 року є преюдиційним, у зв'язку з чим береться до уваги суду як встановлений.
Керуючись ст.ст. 27, 29 ЗК України від 18.12.1990 року (до моменту прийняття чинного ЗК України) та ст. 142 ЗК України (після 01.01.2002 року -набрання чинності ЗК України), ВАТ «ЖЦПК»у період з 1998 року по 2005 року зверталося до Жидачівської міської ради з клопотаннями про вилучення із постійного користування частини земельної ділянки, у зв'язку з добровільною відмовою від права постійного користування на такі частини земельної ділянки.
Як вже зазначалося вище, за результатами розгляду вказаних клопотань ВАТ «ЖЦПК», Жидачівською міською радою були прийняті відповідні рішення про вилучення з постійного користування саме у ВАТ «ЖЦПК»земельних ділянок, а не у державного підприємства Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат (що підтверджується відповідними рішеннями Жидачівської міської раді про вилучення земельних ділянок у ВАТ «ЖЦПК», які були прийняті відповідно до вимог ч. 5 ст. 27 ЗК України від 18 грудня 1990 року № 561-XII ), із загальної земельної ділянки, якою користується ВАТ «ЖЦПК»на підставі Державного акту на право постійного користування землею: рішенням № 377 від 09.10.1998 року вилучено земельну ділянку площею 3,552 га; рішенням № 522 від 31.12.1998 року -земельну ділянку площею 2,00 га; рішенням № 1505 від 23.05.2000 року - земельну ділянку площею 2,6 га; рішенням № 2203 від 15.03.2001 року -земельні ділянки площею 5,1973 га, 0,5490 га; рішенням № 2803 від 14.11.2001 року -земельну ділянку площею 0,1935 га; рішенням № 2104 від 13.07.2004 року -земельну ділянку площею 0,7136 га; рішенням № 3217 від 25.05.2005 року -земельні ділянки площею 1,06 га, 0,6493 га, 0,0354 га, 0,0208 га, 0,1538 га, 0,06 га.
Загальна площа земельних ділянок, від права постійного користування якими відмовився позивач, становить 16,7847 га. За результатами зменшення загальної площі земельної ділянки, якою користується ВАТ «ЖЦПК», відповідні зміни до Державного акту на право постійного користування не вносилися.
Відповідно до ч. 2 ст. 92 ЗК України підприємства приватної форми власності, яким є позивач, позбавлені права набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.
Згідно п. 6 Постанови Верховної Ради України «Про земельну реформу»№ 563-ХІІ від 18.12.1990 року, з наступними змінами та доповненнями та п. 6 розділу Х «Перехідні положення»ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них, а у разі непереоформлення після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.
Відповідно до зазначених приписів, а також рішення відповідача1 № 3217 від 25.05.2005 року, позивач замовив Технічну документацію із землеустрою при проведенні робіт для укладення договору оренди. Технічна документація була затверджена рішенням Жидачівської міської ради № 1501 від 23.05.2007 року та включала інвентаризацію земель, за результатами якої встановлено, що площа земельної ділянки, якою користується ВАТ «ЖЦПК»на праві постійного користування згідно Державного акту на право постійного користування становить 141,2862 га. Про це також зазначається у пояснювальній записці до технічної документації.
22.09.2005 року Рішенням Конституційного Суду України № 5рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) (далі -рішення КСУ від 22.09.2005 року), п. 6 розділу X Перехідних положень ЗК України та п. 6 Постанови про земельну реформу були визнані неконституційними.
Абзацом 11 п. 5.3. рішення КСУ від 22.09.2005 року встановлено, що використання терміна «набувають», що означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь», після набрання чинності статтею 92 ЗК України свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.
Абзацом 3 п. 5.4. рішення КСУ від 22.09.2005 року визначено, що поняття «набувають права»за змістом ч. 2 ст. 92 ЗК України поширюється лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності.
Також, абз. 18 п. 5.5. зазначеного рішення встановлено, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою»№ 449 від 02.04.2002 року раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідно до чинного земельного законодавства України ВАТ «ЖЦПК»не втратило право постійного користування земельною ділянкою та Державний акт на право постійного користування землею є чинним.
Також судом встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою ВАТ «ЖЦПК»не припинялося згідно ст. 141 ЗК України, яка визначає вичерпний перелік припинення такого права.
Зокрема, ВАТ «ЖЦПК»не зверталося до Жидачівської міської ради із заявою про добровільну відмову від права постійного землекористування в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 142 ЗК України, а також Жидачівська міська рада не приймала рішення відповідно до ч. 1, 3 ст. 149 ЗК України про вилучення земельної ділянки, наданої ВАТ «ЖЦПК»у постійне користування, для суспільних або інших потреб.
У матеріалах справи також відсутні докази припинення права користування земельною ділянкою з інших підстав, передбачених ст. 141 ЗК України.
Таким чином, Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою станом на дату звернення до суду є чинним та відповідно ВАТ «ЖЦПК»належить право постійного користування земельною ділянкою, частина якої становить предмет оспорюваного договору оренди.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 2 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р. № 15 зі змінами і доповненнями, державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених пунктів, економічної та грошової оцінки земель.
Внесення до державного реєстру земель відомостей про припинення постійного користування здійснюється відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 р. № 174, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за № 641/7962.
У матеріалах справи відсутнє підтвердження внесення відомостей до реєстру земель про припинення права постійного користування ВАТ «ЖЦПК»земельною ділянкою та повернення земельної ділянки власнику.
Отже, судом встановлено, що на момент укладення оспорюваного договору оренди земельна ділянка, що складає його предмет, перебувала (та перебуває на даний момент) у постійному користуванні ВАТ «ЖЦПК»та не була вилучена з такого користування позивача.
Прядок укладення договору оренди регламентовано ЗК України та Законом України «Про оренду землі»№ 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, з наступними змінами та доповненнями (далі -Закон № 161-XIV).
Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Порядок вилучення земельної ділянки регламентується ст. 149 ЗК України.
Таким чином, надання земельної ділянки в користування на праві оренди без попереднього її вилучення з постійного користування є протиправним та порушує вимоги ч. 5 ст. 116 ЗК України.
Отже, судом встановлено, що при укладенні оспорюваного договору оренди землі від 20.11.2007 року, його сторонами було допущено порушення вимог чинного законодавства України щодо об'єкту оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України є підставою недійсності такого правочину.
Частина 3 ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»№ 02-5/111 від 12.03.1999 року, з наступними змінами та доповненнями, угоди, які містять порушення закону, не породжують будь-яких бажаних сторонами результатів, незалежно від рішення суду і волі сторін та їх вини в укладенні протизаконної угоди; правові наслідки таких угод настають лише у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом; це, зокрема, угоди, які підпадають під ознаки статей 48 (даній статті відповідає ч. 1 ст. 203 ЦК України), 49, 50, 58 Цивільного кодексу.
Крім того, враховуючи чинність Державного акту на право постійного користування ВАТ «ЖЦПК»та відповідну наявність у підприємства права постійного користування земельною ділянкою, що становить предмет оспорюваного договору оренди, а також чинність договору оренди, ВАТ «ЖЦПК»фактично зобов'язане сплачувати одночасно земельний податок та орендну плату за одну й ту саму земельну ділянку.
Так, відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 2 Закону України «Про плату за землю»№ 2535-XII від 03.07.1992 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2535-ХІІ), власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів -учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно ст. 1 Закону № 2535-ХІІ земельний податок -обов'язковий платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб за користування земельними ділянками.
Відповідно до ст. 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Тобто ВАТ «ЖЦПК»як землекористувач на підставі Державного акту на право постійного користування зобов'язане сплачувати податок на землю, а як орендар за оспорюваним договором -орендну плату.
При цьому, ч. 1 ст. 2 Закону № 2535-ХІІ передбачено, що використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.
Таким чином, суд погоджується з позивачем, що наведеною нормою чітко встановлено альтернативність плати за землю та унеможливлено одночасне справляння за використання землі земельного податку та орендної плати, що свідчить про порушення при укладенні оспорюваного договору вимог ст. 2 Закону № 2535-ХІІ.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі від 20.11.2007 року в зв'язку з його невідповідністю вимогам ч.5 ст. 116 ЗК України та ч. 1 ст. 2 Закону № 2535-ХІІ, а також визнання за позивачем права на постійне користування земельною ділянкою площею 6,5840 га під біовідстійником на підставі Державного акту на право постійного користування землею.
Представником відповідача 2 у судовому засіданні надані довідка АА № 000738 та положення про Львівську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітету України по земельних ресурсах», відповідно до яких Львівська регіональна філія ДП «Центр ДЗК»не є юридичною особою.
Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а саме підприємства, 3станови, організації, які в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Виходячи з зазначеного, суд припиняє провадження у справі щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача2 скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 20.11.2007 року.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.
На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача1.
З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Законом України «Про плату за землю, ст.ст. 7, 27, 29 ЗК України від 18.12.1990 р. № 561-ХІІ, ст.ст. 116, 141, 142, 149 ЗК України, ст. 37 ЦК УРСР, ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, п. 1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Визнати недійсним договір від 20.11.2007 р. оренди землі площею 6 5840 га, укладений між Жидачівською міською радою (м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2, Львівська область, код ЄДРПОУ 04056167) та Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, Львівська область, код ЄДРПОУ 00278801), який зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100004.
3. Визнати за Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, Львівська область, код ЄДРПОУ 00278801) право на постійне користування земельною ділянкою площею 6,5840 га під біовідстійник на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЛВ № 14, зареєстрованого 12.09.1995 року в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 6.
4. Стягнути з Жидачівської міської ради, м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2, Львівська область (код ЄДРПОУ 04056167) на користь Відкритого акціонерного товариства «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, Львівська область (р/р 26008050001935 в ЗАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 00278801) 85 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.
6. В частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача2 (Львівську регіональну філію Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах») скасувати державну реєстрацію договору від 20.11.2007 р. оренди землі площею 6 5840 га, укладеного між Жидачівською міською радою (м. Жидачів, вул. Шашкевича, 2, Львівська область, код ЄДРПОУ 04056167) та Відкритим акціонерним товариством «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (м. Жидачів, вул. Фабрична, 4, Львівська область, код ЄДРПОУ 00278801), який зареєстрований у Жидачівському районному відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» у Державному реєстрі земель 17.01.2008 року за № 040845100004, провадження у справі припинити.
Суддя Деркач Ю.Б.