ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
16.03.2009 р.
Справа № 46/196
За позовом
Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк»
До
Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА» в особі Київської філії
Про
стягнення 18 657,01 грн.
Суддя Шабунін С.В.
Представники:
Від позивача
Перевертун В.Г.-представник за довіреністю від 21.07.2008 р. № 76
Від відповідача
Осадча О.Л. -представник за довіреністю від 25.12.2008 р. № 2992-22/19
Відкрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Експобанк» передало на вирішення суду позовну заяву про стягнення з Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА» в особі Київської філії 18 657,01 грн. матеріальної шкоди, заподіяної його майну в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовані заподіянням Амандою І. Ерл матеріальної шкоди Відкритому акціонерному товариству “Комерційний банк “Експобанк» внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.07.2007 р. у м. Києві по вул. Воровського, 43-а. Оскільки цивільна відповідальність Аманди І. Ерл застрахована Закритим акціонерним товариством “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА» в особі Київської філії, позивач вважає, що відповідач має відшкодувати йому понесені збитки, завдані пошкодженням належного йому автомобілю внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди.
Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/196 від 01.12.2008 р. та призначено справу до розгляду на 10.12.2008 р.
10.12.2008 р. розгляд справи № 46/196 було відкладено на 12.01.2009 р. за клопотанням відповідача.
12.01.2009 р. та 26.01.2009 р. в судовому засіданні оголошувалася перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України для вирішення питання про мирне врегулювання спору між сторонами.
12.01.2009 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому Закрите акціонерне товариство “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА» в особі Київської філії заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність документального підтвердження вини Аманди І. Ерл у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 04.07.2007 р. у м. Києві, а також на невірне визначення позивачем розміру матеріального збитку через неврахування коефіцієнту фізичного зносу постраждалого в дорожньо-транспортній пригоді автомобіля та франшизи.
22.02.2009 р. позивачем подано заперечення на відзив на позовну заяву.
Ухвалою від 02.02.2009 р. сумісним за клопотанням представників сторін продовжено строк вирішення спору у справі № 46/196, відкладено її розгляд на 16.03.2009 р., а також витребувано від Міністерства закордонних справ України відомості щодо притягнення Аманди І. Ерл до адміністративної відповідальності стосовно події дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.07.2007 р. по вул. Воровського, 13-а у м. Києві.
10.03.2009 р. до суду надійшла відповідь Міністерства закордонних справ України на запит суду від 02.02.2009 р.
16.03.2009 р. в ході розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві та запереченнях на відзив. Представник відповідача проти позову заперечував повністю та просив відмовити у його задоволенні з підстав, вміщених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
04.07.2007 р. по вул. Воровського, 43-а у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ВАЗ 21043, державний номер АА8129ВО під керуванням Матушевича Юрія Петровича, який працює водієм-інкасатором Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк» та автомобіля Volvo, реєстраційний номер D002072 під керуванням Аманди І. Ерл, громадянки Сполучених Штатів Америки, дружини помічника аташе з юридичних питань Посольства США в Україні Брайана Ерла.
Як слідує з матеріалів справи, а саме: свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, протоколів про адміністративне правопорушення від 04.07.2007 р., автомобіль ВАЗ 21043 належить на праві власності позивачеві, автомобіль Volvo - Брайану Ерлу. Також матеріалами справи стверджується, що механічні пошкодження внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди отримали обидва автомобілі.
25.09.2007 р. Шевченківським районним судом м. Києва винесено постанову, якою встановлено, що 04.07.2007 р., керуючи автомобілем ВАЗ, державний номер АА8129ВО по вул. Воровського, 43-а у м. Києві на дорозі з двостороннім рухом, яка має дві смуги руху в одному напрямку, при включеному спеціальному світловому сигналі, здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, не переконавшись, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Volvo, реєстраційний номер D002072, чим порушив п. 3.1, 11.4 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Оскільки на момент розгляду справи закінчилися строки, передбачені ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі було закрито.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 22.11.2007 р. зазначену постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2007 р. відносно Матушевича Ю.П. скасовано, справу надіслано на новий розгляд в той же суд іншому судді.
06.05.2008 р. Шевченківський районний суд міста Києва закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності Матушевича Ю.П. за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Так, постановою від 06.05.2008 р. встановлено наступне:
автомобіль ВАЗ, державний номер АА 8129ВО є оперативним транспортним засобом, обладнаним проблисковим маячком і звуковим сигналом, що використовувався для перевезення грошових цінностей;
07.04.2007 р. даний автомобіль виконував службове завдання, що підтверджується розкладом роботи бригад інкасації з 02.07.2007 р. по 15.07.2007 р.;
службове завдання було невідкладним, що підтверджується графіком заїзду інкасаторів, відповідно до якого о 18 год. 30 хв. повинен був прибути за адресою: м. Київ, вул. Артема, 48;
здійснюючи рух по смузі зустрічного руху на автомобілі ВАЗ був ввімкнений проблисковий маячок синього кольору та звуковий сигнал;
перед виїздом на смугу зустрічного руху і здійснюючи по ній рух, Матушевич Ю.П. впевнився, що дана смуга є вільною, що підтверджується його поясненнями та поясненнями водія Volvo Аманди І. Ерл.
Враховуючи встановлені фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, на підставі п. 3.1 Правил дорожнього руху України Шевченківський районний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в діях Матушевича Ю.П. відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки оперативний транспортний засіб, виконуючи невідкладне службове завдання, може відступити від вимог положень Правил дорожнього руху, перерахованих у п. 11.4 (заборона виїзду на сторону дороги, призначену для зустрічного руху) при умові включення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. При цьому, при відсутності необхідності додаткового привернення уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.
Відповідно до п. 3.2 Правил дорожнього руху у разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).
Зважаючи на описані в постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2008 р. обставини та встановлені факти, позивач вважає, що причиною дорожньо-транспортної пригоди 07.04.2007 р. стало невиконання Правил дорожнього руху водієм автомобіля Volvo Амандою І. Ерл. Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність вказаної особи застрахована відповідачем, позивач просить стягнути з нього шкоду, заподіяну автомобілю ВАЗ 21043, державний номер АА8129ВО, а саме: 18 657,01 грн. вартості відновлювального ремонту, посилаючись на п. 1.3 ст. 1, ст. 22, 29, 32, 33 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України.
На підтвердження розміру заподіяної шкоди позивачем надано акти виконаних робіт Закритого акціонерного товариства “Київ-Лада» та платіжне доручення № 1812 від 22.11.2007 р. про сплату за ремонт автомобіля 18 657,01 грн.
06.07.2007 р. позивач звернувся до відповідача з заявою № 12/1704 про виплату страхового відшкодування.
Листом від 22.01.2008 р. відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування з мотивів того, що вина водія автомобіля Volvo Аманди І. Ерл у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 04.07.2007 р. не встановлена і така подія не визнається страховим випадком.
19.05.2008 р. після винесення Шевченківським районним судом м. Києва постанови від 06.05.2008 р. позивач повторно звернувся до відповідача з заявою № 1101/1574 про виплату страхового відшкодування у розмірі 18 657,01 грн.
Відповіді на вказану заяву до матеріалів справи не надано.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказує, що позивачем не було надано йому та також суду доказів настання цивільно-правової відповідальності Аманди І. Ерл і посилається на ст. 6, п. 35.2 ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Єдиний порядок врегулювання подій, які мають ознаки страхового випадку за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні, затвердженого рішенням Президії МБСБУ від 23.11.2006 р. Також відповідач зазначає, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.208 р. не встановлює вину водія Volvo у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, відповідач не погоджується з розміром заявлених до стягнення збитків, оскільки вважає, що, при визначенні вартості відновлювального ремонту, позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу автомобіля та франшизу в розмірі 510,00 грн.
Вивчивши всі суттєві моменти спірних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зважаючи на таке:
Як слідує з позовної заяви та підтверджено відповідачем цивільно-правова відповідальність Брайана Ерла та Аманди І. Ерл застрахована відповідачем шляхом укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № ВА 9658723. Забезпечений автомобіль за цим договором Volvo, реєстраційний номер D002072.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву (п. 35., п. 35.21 ст. 35 Закону), в якій зокрема вказується найменування страховика, до якого подається заява, назва юридичної особи її місцезнаходження, зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків, обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства, розмір шкоди, підпис заявника і дата подання заяви. До такої заяви додаються серед іншого довідки про дорожньо-транспортну пригоду, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.
Суд враховує посилання відповідача на норми ст. 6 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але не вважає їх підставою для відмови позивачеві у позові, оскільки зазначена стаття прямо не вказує на обов'язкову наявність вини особи, відповідальність якої застрахована, як умову визначення дорожньо-транспортної пригоди в якості страхового випадку. При цьому, виходячи з загальних засад відшкодування шкоди, наявність вини заподіювача не є обов'язковою умовою для покладення на особу цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Для виникнення цивільно-правової відповідальності необхідним є наявність таких підстав як шкода, протиправна дія її заподіювача та причинний зв'язок між причиною і шкодою.
Заподіяння шкоди позивачеві відповідачем не заперечується та стверджується матеріалами справи (довідкою територіального відділу Державної автомобільної інспекції, постановою Шевченківського районного суду м. Києва, звітом автотоварознавчого дослідження).
У п. 4 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 р. № 02-5/215 визначено, що відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Відсутність у діях водія автомобілю ВАЗ 21043 складу адміністративного правопорушення підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2008 р. Поряд з цим, протиправність поведінки водія автомобіля Volvo зафіксована протоколом про адміністративне правопорушення від 04.07.2007 р., складеним відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, даним протоколом встановлено, що Аманда І. Ерл порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху.
Згідно з ст. 257 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол надсилається органові (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 16 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземцями, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішуються дипломатичним шляхом.
Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення відносно Аманди І. Ерл було надіслано до Міністерства закордонних справ України.
У відповіді Міністерства закордонних справ України (лист від 27.02.2009 р. № 721) на запит суду від 02.02.2009 р. вказується, що правові підстави для притягнення громадянки Сполучених штатів Америки Аманди І. Ерл до адміністративної відповідальності відсутні, оскільки на неї поширюються привілеї та імунітети, передбачені положеннями Віденської Конвенції про дипломатичні зносини від 18.04.1961 р.
Тобто, питання притягнення до адміністративної відповідальності водія автомобіля Volvo, протиправність поведінки якого зафіксована протоколом від 04.07.2008 р., не вирішене в силу особливого правового статусу. Разом з тим, дана обставина не усуває наявний причинний зв'язок між збитками позивача та поведінкою Аманди І. Ерл, яка, згідно з постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.05.2008 р. не надала дорогу транспортному засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та не забезпечила його безперешкодний проїзд, що суперечить п. 3.2 Правил дорожнього руху.
Невирішеність питання про фактичне притягнення Аманди І Ерл до адміністративної відповідальності не може слугувати підставою вважати, що дорожньо-транспортна пригода, що сталася 04.07.2007 р. не є подією, яка є страховим випадком відповідно до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з п. 22.1 ст. 22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до цього Закону потерпілим, які є юридичними особами, страховиком відшкодовується виключно шкода, заподіяна майну (п. 22.2 ст. 22).
На підставі викладеного слід вважати, що позивач правомірно заявив відповідачеві вимогу про стягнення страхового відшкодування за заподіяну його майну матеріальну шкоду, а відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності водія Volvo, реєстраційний номер D002072 Аманди І. Ерл, мав виплатити страхове відшкодування відповідно до вимог Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Виходячи з позовної заяви та пояснень представника позивача майнова шкода Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк» від пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 18 657,01 грн.
Нормами ст. 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Як вбачається з матеріалів справи для встановлення характеру та розміру шкоди заподіяної страхувальнику, відповідачем було замовлено автотоварознавче дослідження у Приватного підприємства “Галавтоекспертиза».
Згідно з висновком звіту автотоварознавчого дослідження № 566/07 від 24.07.2007 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ВАЗ 21043, державний номер АА8129ВО внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 12 332,34 грн.
Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, відповідно до ч. 2 цієї статті визнаються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Як вказано вище, заперечуючи проти позовних вимог в частині розміру майнової шкоди відповідач стверджує, що при проведенні розрахунку позивачем не враховано коефіцієнт фізичного зносу постраждалого транспортного засобу. Такі твердження відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки, як слідує зі звіту спеціаліста Приватного підприємства “Галавтоекспертиза» від 24.07.2007 р. коефіцієнт фізичного зносу автомобіля ВАЗ 21043 становить 0,00 і при проведенні розрахунку саме такий коефіцієнт було враховано (засвідчена копія звіту автотоварознавчого дослідження в матеріалах справи).
Розглядаючи даний спір, суд критично ставиться до заперечень відповідача в частині визначення ціни позову, оскільки з аналізу матеріалів справи вбачається, що не отримавши від відповідача страхове відшкодування після звернення з відповідною заявою та після проведення автотоварознавчого дослідження позивач самостійно замовив відновлювальний ремонт у Закритого акціонерного товариства “Київ-Лада» та оплатив його вартість (засвідчені копії актів виконаних робіт від 23.11.2007 р. відповідно до нарядів-замовлень № 9174, № 9474, № 9476 та платіжного доручення № 1812 від 22.11.2007 р. на суму 18 657,01 грн. в матеріалах справи), оскільки у дорожньо-транспортній пригоді постраждав транспортний засіб, що використовується як інкасаторський автомобіль, необхідний для проведення банком своєї господарської діяльності.
Таким чином, фактично понесені позивачем витрати на відновлювальний ремонт (враховуючи вартість ремонтно-відновлювальних робіт, використаних для роботи матеріалів, складових, що підлягали заміні, коефіцієнту фізичного зносу) складають 18 657,01 грн. та становлять його збиток.
У ч. 7 п. 7 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 р. № 02-5/215 закріплено, що витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача.
Враховуючи встановлені судом обставини справи майнова шкода позивача становить 18 657,01 грн., у зв'язку з чим з відповідача підлягає до стягнення страхове відшкодування в розмірі 18 147,01 грн. за вирахуванням 510,00 грн. франшизи в порядку ст. 9 Закону України “Про страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем заявлені вимоги не спростовано.
У зв'язку з частковим задоволенням позову судові витрати розподіляються між сторонами згідно з вимогами пп. 3 ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА» в особі Київської філії (03186, м. Київ, вул. Антонова, 5, ідентифікаційний код 1340997) на користь Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Експобанк» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 18/24, ідентифікаційний код 09322299) 18 147 (вісімнадцять тисяч сто сорок сім) грн. 01 коп. страхового відшкодування, 181 (сто вісімдесят одну) грн. 47 коп. державного мита та 114 (сто чотирнадцять) грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя С.В. Шабунін
Справа №